іменем України
28 січня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6787/21
Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/132/22
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Коверзнева В.О. від 13 серпня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
23.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила: поновити строк звернення до суду; скасувати наказ №581-к від 29.07.2020 року про її звільнення та поновити її на посаді інженера теплових мереж; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.07.2020 року по день винесення рішення суду. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 01.09.2005 року вона працювала у відповідача на посаді інженера технічного відділу у ТОВ "ТехНова". Останньою посадою, яку вона займала, була посада інженера цеху теплових мереж. Позивач вказувала, що 29.07.2020 року її було звільнено з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України - у зв'язку із скороченням штатів. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки із листів інспекції праці їй стало відомо, що скорочення штатів на підприємстві не було, і її було звільнено безпідставно. У позові ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до статті 42 КЗпП України, вона мала переважне право на залишення на роботі, у порівнянні з іншими працівниками. У зв'язку з тим, що про порушення її трудових прав позивачу стало відомо лише у червні 2021 року, після перевірки її скарги інспекцією праці, позивач вважає, що місячний строк на звернення до суду нею пропущено із поважних причин, і за даних обставин, ОСОБА_1 просила поновити строк на звернення до суду, та задовольнити вимоги заявленого позову.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.08.2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що місячний строк звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 пропущено без поважних причин, що є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року ухвалено судом без додержання норм матеріального та процесуального права, при розгляді даної справи суд першої інстанції дійшов невірних висновків, не прийнявши до уваги фактичних обставин справи, що потягло за собою винесення незаконного рішення. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції було помилково встановлено, що позивачем без поважних причин було пропущено місячний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Апелянт вважає, що строк звернення до суду з даним позовом нею було пропущено із поважних причин, і тому даний строк підлягає поновленню. Доводи апеляційної скарги стверджують, що в день звільнення апелянт не знала, і не могла знати про порушення її права на працю. Апелянт вказує, що лише після проведення перевірки інспекцією праці, їй стало відомо про те, що скорочення штату на підприємстві не було і її було звільнено безпідставно. Крім того, на даному підприємстві передбачено у штаті три ідентичні посади інженерів, і працювало троє, при цьому, апелянт мала переважне право на залишення на роботі у порівнянні із іншими працівниками, оскільки працювала на підприємстві більш тривалий час, і неодноразово до неї застосовувались заходи заохочення.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" просить залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року, яке ухвалено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.08.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.66,67,95,96), сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 з 01.09.2005 року працювала у відповідача на посаді інженера цеху теплових мереж (а.с.10).
Наказом (розпорядженням) Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська ТЕЦ" Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" про припинення трудового договору (контракту) №581к від 29.07.2020 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України - у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, з 10.08.2020 року (а.с.8, 10).
Як встановлено судом першої інстанції із пояснень в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , копію наказу про звільнення і трудову книжку позивач отримала у день звільнення - 10.08.2020 року. Також позивач суду пояснила, що у травні 2021 року вона звернулась із скаргою до Управління Держпраці у Чернігівської області, і після отримання 11.06.2021 року акту перевірки зрозуміла, що була звільнена незаконно.
Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки із листів інспекції праці їй стало відомо, що скорочення штатів на підприємстві не було, і її було звільнено безпідставно. У позові ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до статті 42 КЗпП України, вона мала переважне право на залишення на роботі, у порівнянні з іншими працівниками. У зв'язку з тим, що про порушення її трудових прав позивачу стало відомо лише у червні 2021 року, після перевірки її скарги інспекцією праці, позивач вважає, що місячний строк на звернення до суду нею пропущено із поважних причин, і за даних обставин, ОСОБА_1 просила поновити строк на звернення до суду, та задовольнити вимоги заявленого позову.
В матеріалах справи міститься копія адресованого ОСОБА_1 листа Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.06.2021 року №399/25-М273/01/16-07 "Про розгляд звернення", в якому повідомляється про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо порушення керівництвом КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірма "ТехНова" законодавства про працю в частині дотримання процедури її скорочення з посади. Також в даному листі зазначається, що Управлінням Держпраці у Чернігівській області проведено позаплановий контрольний захід КЕП "Чернігівська ТЕЦ" (а.с.15-16).
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірма "ТехНова", Управлінням Держпраці у Чернігівській області було складено Акт від 11.06.2021 року №25-01-019/0459, в якому зазначено, що в ході проведення позапланової перевірки КЕП "Чернігівська ТЕЦ" встановлено факт неврахування переважного права на залишення на роботі при звільненні за п.1 статті 40 КЗпП України (а.с.39-41).
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.08.2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, із посиланням на приписи статті 233 КЗпП України, якою визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинна була звернутись до суду з даним позовом до 10.09.2020 року включно. Проте, позивач фактично подала даний позов до суду 23.06.2021 року, із значним пропуском встановленого КЗпП України місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Відповідно до приписів статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. При цьому, суд першої інстанції констатував, що проведення Управлінням Держпраці у Чернігівської області перевірки та встановлення факту порушення відповідачем законодавства про працю при звільненні позивача з роботи, не є обов'язковою передумовою звернення позивача до суду за захистом порушеного трудового права, оскільки встановлення законності звільнення позивача належить до виключної компетенції суду, який при вирішенні даного питання не зв'язаний із висновками органу держпраці. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача ОСОБА_1 на Акт перевірки Управління Держпраці у Чернігівської області від 11.06.2021 року, не є поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом більше, ніж на 9 місяців. Як вказав суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 13.08.2021 року, неповажність причини порушення місячного строку звернення до суду з даним позовом, є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року ухвалено судом без додержання норм матеріального та процесуального права, при розгляді даної справи суд першої інстанції дійшов невірних висновків, не прийнявши до уваги фактичних обставин справи, що потягло за собою винесення незаконного рішення.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції було помилково встановлено, що позивачем без поважних причин було пропущено місячний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Апелянт вважає, що строк звернення до суду з даним позовом нею було пропущено із поважних причин, і тому даний строк підлягає поновленню. Доводи апеляційної скарги стверджують, що в день звільнення апелянт не знала, і не могла знати про порушення її права на працю. Апелянт вказує, що лише після проведення перевірки інспекцією праці, їй стало відомо про те, що скорочення штату на підприємстві не було і її було звільнено безпідставно. Крім того, на даному підприємстві передбачено у штаті три ідентичні посади інженерів, і працювало троє, при цьому, апелянт мала переважне право на залишення на роботі у порівнянні із іншими працівниками, оскільки працювала на підприємстві більш тривалий час, і неодноразово до неї застосовувались заходи заохочення.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Приписи статті 234 КЗпП України регламентують, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Як встановлено судом першої інстанції із пояснень в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , копію наказу про звільнення і трудову книжку позивач отримала у день звільнення - 10.08.2020 року. Також позивач суду пояснила, що у травні 2021 року вона звернулась із скаргою до Управління Держпраці у Чернігівської області, і після отримання 11.06.2021 року акту перевірки зрозуміла, що була звільнена незаконно.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що позивач повинна була звернутись до суду з даним позовом до 10.09.2020 року включно. Проте, позивач фактично подала даний позов до суду 23.06.2021 року, із значним пропуском встановленого КЗпП України місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Вищезазначені доводи апеляційної скарги також не спростовують тверджень суду першої інстанції відносно того, що проведення Управлінням Держпраці у Чернігівської області перевірки та встановлення факту порушення відповідачем законодавства про працю при звільненні позивача з роботи, не є обов'язковою передумовою звернення позивача до суду за захистом порушеного трудового права, оскільки встановлення законності звільнення позивача належить до виключної компетенції суду, який при вирішенні даного питання не зв'язаний із висновками органу держпраці. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що посилання позивача ОСОБА_1 на Акт перевірки Управління Держпраці у Чернігівської області від 11.06.2021 року, не є поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом більше, ніж на 9 місяців. При цьому, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 13.08.2021 року вказав, що неповажність причини порушення місячного строку звернення до суду з даним позовом, є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
27.10.2021 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 (а.с.94), в якій позивач вказує, що нею взагалі не був пропущений строк звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до п.1 Прикінцевих Положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
На думку апеляційного суду, вказана заява ОСОБА_1 від 27.10.2021 року, яка не була предметом розгляду суду першої інстанції, і про вказані обставини позивач не зазначала у доводах апеляційної скарги, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.08.2021 року, виходячи із наступного. Як вбачається із матеріалів справи (а.с.15-16), 05.05.2021 року ОСОБА_1 звернулась із додатковим зверненням до Управління Держпраці у Чернігівської області щодо дотримання відповідачем процедури її скорочення з посади. При цьому, до суду із відповідним позовом за вирішенням трудового спору у вказаний хронологічний період позивач не зверталась, хоча мала таку можливість. Позовну заяву до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 було подано до суду лише 23.06.2021 року.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Відповідно до ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ході розгляду даної справи позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні статей 77,80 ЦПК України, на підтвердження наявності причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску нею строку на звернення до суду.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції 13.08.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом в ході розгляду справи.
За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.08.2021 року - залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 28.01.2022 року.
Головуючий: Судді: