Справа № 758/8143/21
Категорія 68
(ЗАОЧНЕ)
26 січня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі: головуючий - суддя Ковбасюк О.О.
за участю секретаря Кулай О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У червні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказавши, що 29 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, актовий запис № 2263. Однак вони з відповідачем, спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, а тому примирення та подальше спільне життя неможливе. Від шлюбу у них дітей немає, однак відповідач не бажає розірвати шлюб в органах ДРАЦСу.
Ухвалою судді від 20 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
В судове засідання сторони не з'явились, позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 29 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис № 2263, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову позивач стверджує, що подружнє життя у неї з відповідачем не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, вони не підтримують шлюбні відносини та не ведуть спільного господарства, а тому подальше збереження їхнього шлюбу є неможливим.
Судом беруться до уваги такі її доводи, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на їх спростування відповідачем не подано.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи, у відповідності до ст. 111 СК України, необхідність вжиття заходів щодо примирення подружжя, суд враховує, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Крім того, суд виходить з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», яка визначає, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові КЦС ВС від 11 червня 2019 року №605/434/18 (61-3235св19).
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства та судової практики, а також враховуючи встановлені у справі обставини, суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін.
Таким чином, з'ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, відсутність дітей у сторін суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, а тому суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,зареєстрований 29 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2263, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О. О. Ковбасюк