Справа № 758/430/21
Провадження № 2/758/6138/21
Категорія 34
(ЗАОЧНЕ)
22 грудня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Скрипник О. Г. ,
за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В.,
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про розірвання договору довічного утримання,
ОСОБА_1 , звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.09.2018 року між ОСОБА_1 , як відчужувачем і ОСОБА_3 , як набувачем, укладено договір довічного утримання та догляду, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І.(зареєстровано в реєстрі за № 1-826). Згідно п. 1 цього договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 зобов'язався довічно фінансово утримувати ОСОБА_1 на умовах цього договору. ОСОБА_3 не виконує зобов'язання набувача за договором довічного утримання від 24.09.2018 року. Це порушує права ОСОБА_1 , він вимушений забезпечувати себе самостійно медикаментами, харчуванням, хоча має 2 групу інвалідності і потребує сторонньої допомоги. Таким чином, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2021 року позов залишено без руху та надано час на усунення виявлених недоліків.
05.03.201 року ОСОБА_1 подав заяву на усунення виявлених в ухвалі від 20.01.2021 року недоліків.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Крім того, позивач, як свідок показав, що ОСОБА_3 є його племінником, який запропонував йому укласти договір довічного утримання, посилаючись на те, що йому, як інваліду 2 групи, самому дуже важко, і він потребує матеріального утримання, яке останній забезпечить на постійній основі, крім того буде допомагати по господарству. Подумавши трішки він погодився, оскільки вони родичі, а тому він сподівався на чесність та допомогу в обмін на майно, яке він має. Проте з листопада 2020 року ОСОБА_3 перестав виходити на зв'язок, матеріально та фізично допомагати, сплачувати комунальні послуги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, своїм правом на надання відзиву не скористався, заяву про відкладення судового засідання не подав.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з чим, зважаючи на процесуальну поведінку відповідача протягом всього розгляду справи, розгляд справи проведено за його відсутності.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.03.2014 року є інвалідом 2 групи довічно, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0078695 від 12.03.20214 року.
Згідно довідки ЛКК № 16/22 ОСОБА_1 за станом здоро'я потребує постійного стороннього догляду та надання соціальних послуг, як нездатний до самообслуговування.
24.09.2018 року між ОСОБА_1 , як відчужувачем і ОСОБА_3 , як набувачем, укладено договір довічного утримання та догляду, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., який зареєстровано в реєстрі за № 1-826.
Згідно п. 1 цього договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 зобов'язався довічно фінансово утримувати ОСОБА_1 на умовах цього договору.
Згідно п. 5 цього договору ОСОБА_3 зобов'язався повністю утримувати ОСОБА_1 , забезпечувати належним харчуванням, медикаментами та належним медичним обслуговуванням, необхідною допомогою, прати білизну, прибирати приміщення, оплачувати комунальні послуги та зберігати право безоплатного користуванні вказаною квартирою довічно.
Згідно п. 6 цього договору ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати комунальні та інші послуги за квартиру.
Згідно п. 7 цього договору ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати ОСОБА_1 1500,00 грн щомісячно з урахуванням інфляційної складової.
Згідно п. 7 цього договору він укладений зі згоди дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Статтею 744 ЦК України, визначено поняття договору довічного утримання (догляду), зазначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина 1 статті 749 ЦК України.
Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності, згідно з частиною 2 статті 749 ЦК.
Відповідно до ст. 751 ЦК України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини, згідно частини 1 статті 755 ЦК України.
Положення ч.1 ст.755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення ст. 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даних правовідносинах розірвання договору довічного утримання у судовому порядку у випадку невиконання його умов та відмови від добровільного розірвання однією із сторін передбачені пунктом 12 Договору від 24.09.2018 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже наявність факту порушення зобов'язання є підставою позову, який повинен довести позивач у справі.
Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог про розірвання договору довічного утримання, посилався на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором щодо забезпечення харчуванням та медикаментами, не надає допомоги, не сплачує комунальні платежі, не відвідує його та не переймається його долею.
Як роз'яснив Верховний Суд у своїй постанові від 19 червня 2019 року по справі № 759/501/17, тлумачення п. 1 ч. 1 ст.755 ЦК свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідач відзив та свої докази на спростування доводів та доказів сторони позивача не надав, а тому суд виходить з доказів, які надані позивачем.
У даних правовідносинах відповідачем не підтверджено виконання своїх обов'язків за договором довічного утримання від 24.09.2018 року з листопада 2020 року, а позивачем підтверджено, що відповідач зі вказаного часу їх не виконує та ігнорує в повному обсязі.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що вищевказаний договір довічного утримання, укладений між сторонами підлягає розірванню, оскільки відповідач не виконує свої обов'язки за даним договором.
Відповідно до частини 1 статті 756 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням задоволених позовних вимог та відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь Держави судовий збір в розмірі 908,00 грн, який не був оплачений позивачем при подачі позову, оскільки той був звільнений від оплати такого в силу відповідного Закону, як особаз 2 групою інвалідності.
На підставі викладеного, керуючись ст.15, 16, 526, 610, 651, 755, 756, 757, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про розірвання договору довічного утримання, задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої державної нотаріальної контори 24 вересня 2018 року за реєстровим № 1-826.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908, 0 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. Г. Скрипник