Справа № 758/5202/16-ц
Провадження № 2/758/531/21
Категорія 20
(ЗАОЧНЕ)
10 листопада 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Скрипник О. Г. ,
за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В.,
представник позивача: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про визнання договору дарування недійсним,
ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір дарування частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори, від 01.02.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 1-197.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 15.10.2007 року разом з дружиною ОСОБА_5 в рівних долях приватизував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
З 2008 року у нього погіршився стан здоров'я і стався інфаркт. У серпні 2009 році встановлено другу групу інвалідності.
ОСОБА_2 у 2011 році запропонувала йому та своій матері ОСОБА_5 укласти певний договір, відповідно до умов якого він в майбутньому має передати свою частку квартири своїй дружині ОСОБА_5 , а взамін ОСОБА_2 буде довічно його утримувати. Натомість в квартирі він зможи проживати довічно. Крім того запропонувала переїхати до своєї квартири де буде за ними доглядати.
Взимку 2011 року він підписав такий договір, вважаючи, що це є договір довічного утримання. Оригінал вказаного договору забрала відповідач.
У зв'язку з погіршенням здоров'я відповідач забрала свою матір та його до себе, та доглядала до смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_5 , вже з січня 2016 року, відповідач повідомила, що він їй ніхто, та наказала звільнити квартиру. Саме тоді і виявив, що документи на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у нього відсутні, крім того відповідач сказала, що квартира її і він має права туди повертатись. І лише тоді показала йому договір дарування від 01.02.2011 року, відповідно до якого він подарував своїй дружині ОСОБА_5 свою ? частину квартири.
Іншого житла, крім спірної квартири, він не має. Його було введено в оману стосовно природи укладення спірного правочину, оскільки він думав, що укладає договір довічного утримання, оскільки дочка покійної дружини вигнала його з своєї квартири, в якій він проживав до смерті дружини, він не має місця для проживання, його забрали родичі сестри, де він зараз і проживає і які забезпечують йому догляд.
Зважаючи на те, що вона є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров'я та інвалідність, спірне житло є єдиним його житлом, покинув спірне майно обманним шляхом, договір дарування підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Подільського районного суду від 25.04.2016 року позов залишено без руху та надано час на усунення виявлених недоліків.
16.05.2016 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Подільського районного суду від 13.06.2016 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Подільського районного суду від 13.06.2016 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Розпорядженням № 3229 від 27.12.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_6 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено головуючого суддю ОСОБА_7
Ухвалою Подільського районного суду від 14.12.2018 року залучено ОСОБА_3 в якості правонаступника позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розпорядженням № 1730 від 27.04.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_7 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.04.2021 року визначено головуючого суддю Скрипник О.Г.
Ухвалою Подільського районного суду від 30.04.2021 року справу прийнято до провадження судді та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду від 04.08.2021 року закрито підготовче судове засідання справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позові.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, зазначила, що ОСОБА_4 сам разом за її покійною матір'ю ОСОБА_5 уклали спірний договір. Він розумів природу оспорюваного договору і до 2016 року не вчиняв жодних дій спрямованих на визнання його недійсним. Підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відсутні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він є племінником ОСОБА_4 , а саме сином його сестри. Йому відомо, що після смерті його першої дружини в 1994 році, дядько залишився сам та одружився з сусідкою ОСОБА_5 . Вони разом приватизували дядькову квартиру. Потім дядько тяжко захворів, йому робили операцію на серці, та потребував медичної допомоги. Він з матір'ю не переживав за дядька, оскільки дочка його дружини мала медичну освіту і забрата свою матір та його дядька до себе, а квартиру дядька здавали. До дядька відповідач ставилась нормально до смерті своєї матері 2 кінці 2015 року, а на початку 2016 року виставила з квартири, а до своєї квартир він не зміг попасти, тоді й стало відомо про договір дарування частини квартири. Зі слів дядька йому відомо, що він мав намір та укладав договір довічного утримання, а не договір дарування. Після операції дядько себе погано почував, від допомоги відмовився, оскільки сказав, що його доглядає дружина. Коли ж в 2016 році, він прийшов до своєї сестри, то повідомив, що жити йому не має де, документи на квартиру у нього відсутні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Суд, заслухавши пояснення сторін та показання свідка, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюбу 06.07.2001 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб (а.с. 10)
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності належала в рівних долях квартира адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 15.10.2007 року (а.с. 9).
ОСОБА_4 26.08.2009 року встановлено 2 групу інвалідності довічно, що підтверджується довідкою МСЕК серії № КА-2 № 014610 та видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.09.2009 року (а.с. 7).
01.02.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування ? частини квартири адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Бірюк О.А., від 01.02.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 1-197 (а.с. 4-5).
ОСОБА_2 забрала до своєї квартири за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постійне проживання та догляд, що визнається сторонами.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11)
27.01.2016 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса КМНО Ласкаржевської І.З. з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та за його заявою заведено спадкову справу, що підтверджується довідкою (а.с. 12)
13.02.2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Лисенко О.О., зареєстровано в реєстрі за № 104. (а..с. 100)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 77).
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За нормами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Як на підставу визнання оспорюваного договору дарування недійсним позивач покликається на укладення договору шляхом обману - введення його в оману щодо природи укладення спірного правочину, оскільки він мав на меті укласти договір довічного утримання.
Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
До обставин, які мають істотне значення, частиною першою статті 229 ЦК України віднесено природу правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
За роз'ясненнями, наданими в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Вчинення правочину під впливом обману зумовлене деформацією волі, на яку вплинула протиправна поведінка іншої особи, спрямована на формування наміру в іншої особи вчинити правочин, посилаючись на хибне уявлення про обставини, які мають істотне значення. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 ЦК України.
Позивачем та його правонаступником ОСОБА_3 не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача на введення ОСОБА_4 в оману щодо природи укладеного договору. Покликання позивача як на факт обману зі сторони відповідача на те, що текст договору він не читав, оскільки ій довіряв та вважав, що в ньому передбачені права і обов'язки, про які вони домовлялися з відповідачем, суд до уваги не приймає, оскільки текст договору, який сторони обумовили і підписали, був складений нотаріусом без участі у цьому відповідача. Підписання договору без попереднього ознайомлення з його змістом, про що стверджував ОСОБА_4 , свідчить, на думку суду, про недбальство, а не умисел відповідача на введення його в оману.
Також як на підставу позову про визнання договору дарування недійсним позивач покликається на те, що ОСОБА_4 помилявся щодо правової природи спірного договору, він не відповідає його внутрішній волі та є вкрай невигідним правочином для нього.
На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Суд звертає увагу, що спірний договір дарування квартири укладений у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом.
В оспорюваному договорі дарування сторони, зокрема і позивач, своїми підписами підтвердили, що договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладений у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладено ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються договором.
Доказів порушення державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Бірюк О.А. вимог ст.44 Закону України «Про нотаріат» щодо встановлення дійсності намірів сторін укласти саме договір дарування квартири, а не договір довічного утримання, роз'яснення вимог законодавства щодо змісту і правових наслідків договору судом не отримано.
Обдаровувана ( ОСОБА_5 ) зареєструвала право власності на квартиру, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 5 зворотня сторона).
Таким чином, якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому у момент складання договору дарувальник підтвердив, що правочин здійснено за доброю волею, то навіть незважаючи на поважний вік дарувальника, відповідний договір є дійсним.
Докази на підтвердження того, що на момент укладення спірного договору дарування стан здоров'я позивача погіршився до тієї міри, що він потребував сторонньої допомоги, відсутні.
Укладений між сторонами договір дарування не містить застережень чи вказівок про фінансові зобов'язальні умови для його сторін, а тому немає підстав вважати, що такий договір є оплатним і суперечить вимогам ст.717 ЦК України.
Погіршення стосунків сторін після смерті ОСОБА_5 не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки передбачені законом підстави недійсності правочину мають існувати на момент його вчинення.
Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що спірний договір дарування укладений всупереч волі ОСОБА_4 шляхом обману, а також, що він помилялася щодо природи правочину та прав і обов'язків сторін. Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про визнання договору дарування недійсним, залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її проголошення.
Суддя О. Г. Скрипник