Справа № 766/16905/21
н/п 2/766/3716/22
25.01.2022р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді - Зуб І.Ю.,
при секретарі - Щербань А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),
У вересні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Донець А.М. звернувся до суду через систему «Електронний Суд» з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів). В обґрунтування позову зазначено, що 10.08.2021 року ОСОБА_1 здійснив грошовий банківський переказ на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 28 000,00грн. Зазначені грошові кошти були перераховані позивачем помилково. Будь-які договірні відносини між платником та одержувачем грошових коштів відсутні. Також, між позивачем та відповідачем відсутні ділові чи приятельські відносини, спільну діяльність, інвестування не ведуть. Зазначені особи між собою не знайомі, домовленості між ними відсутні. Від банку, що прийняв платіж та здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 28 000грн. позивач отримав інформацію щодо місця реєстрації відповідача. 08.09.2021р. направлено відповідачу вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів та додав документи, на підтвердження обґрунтованості вимоги. В строк визначений ч.2 ст.530 ЦК України відповідач грошові кошти добровільно позивачу не повернув та продовжує користуватись грішми без належних правових підстав, відповідно права позивача потребують судового захисту.
Тому просить суд задовольнити позов, та винести рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму безпідставно отриманих активів (грошових коштів) в розмірі 28 000 грн. та судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.10.2021 року відкрито провадження у даній справі про розгляд справи в порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, причини не явки суду не відомі, відзив до суду не подавала.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Ухвала про заочний розгляд справи постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідив матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 10.08.2021 року ОСОБА_1 , банк платника - АТ «Мотор-Банк» здійснив грошовий банківський переказ на рахунок отримувача - ОСОБА_2 , код НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «Універсал Банк» грошових коштів у розмірі 28 000,00грн., що підтверджено копією квитанції №ПН578927 від 10.08.2021р.
Відповідно до копії довідки АТ «Мотор-Банк» від 23.09.2021р, вих.. №124/34, підтверджено, що ОСОБА_1 10.08.2021 року здійснив переказ коштів в сумі 28 000 грн. на користь отримувача ОСОБА_2 через АТ «Мотор-Банк». Надходжень по поверненню зазначених коштів не було.
08.09.2021р. представником позивача направлено відповідачу вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів не виконав, докази іншого у матеріалах справи відсутні.
Згідно із п. 1.23., 1.24. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій чи майновій формі; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2020р. у справі №495/2442/16-ц зробив правовий висновок, а саме, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин, що зумовлювали б перерахування позивачем відповідних коштів відповідачу.
В даному випадку безпідставне збагачення відповідача за рахунок коштів позивача не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту, оскільки договірні або деліктні відносини між сторонами відсутні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду
Статтею 30 ч. 3 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача на підставі договору про надання юридичної допомоги від 07.09.2021 року, додаткової угоди №2 до договору та ордеру серії ВЕ № 1021963 представляв адвокат Донець Андрій Миколайович.
Згідно акту прийому-передачі послуг від 23.09.2021 року сторони договору дійшли згоди щодо розміру гонорару на правову допомогу адвоката, яка складає 4 000 грн.
Зважаючи на викладене, враховуючи характер виконаної представником позивача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. та за правилами ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн., а всього 4 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 525,526, 533, 610, 615, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 76, 258, 259, 265, 268, 280-282, 353-354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за понесені судові витрати 4 908 (чотири тисячі дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Згідно загального порядку оскарження, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяІ. Ю. Зуб