Справа № 766/6247/21
н/п 2/766/2828/22
за результатами підготовчого засідання
27.01.2022р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Зуб І.Ю.,
за участю секретаря Щербань А.А.,
в підготовчому засіданні в залі суду м. Херсоні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні майном,
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить усунути йому перешкоди у користуванні майном, які вчинені ОСОБА_2 , шляхом визнання за ним права користування будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач подав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у Приватного підприємства "Служби охорона Кобра ІІ" (73003, м. Херсон, вул. Старообрядницька, 5) договір про охорону житлового будинку № 649/2020 від 08.12.2020 року, укладений між ПП «Служба охорони Кобра» та ОСОБА_2 , з переліком осіб, які мають вільний доступ до об'єкту нерухомості.
В матеріалах справи містяться заяви відповідача про передачу справи за місцем реєстрації її проживання: АДРЕСА_3 .
Крім того подавала заяву про відкладення розгляду справи, оскільки стверджує, що не отримувала копію позову та долучених матеріалів. 30.11.2021 року надано відповідачу відповідь та повідомлено про направлення таких матеріалів разом з судовою повісткою та про можливість ознайомитись з матеріалами справи, із зазначенням графіку роботи суду.
Станом на 27.01.2022 року відповідач до суду не з'явилась для ознайомлення із матеріалами справи, відомостей про реєстрацію в системі «Електронний суд» - не повідомила.
Представник позивача у підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву про проведення засідання без його участі, просить задовольнити клопотання про витребування доказів.
Відповідач в підготовче засідання не з'явилась неодноразово, про дату та час розгляду справи повідомлялась.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідив матеріали справи, приходить до наступного.
Клопотання мотивоване тим, що для повного та всебічного розгляду справи, для підтвердження доводів позивача про наявність перешкод у користуванні будинком йому необхідна зазначена вище інформація та копія договору з охоронної фірми.
З долучених до позовної заяви документів, суд вважає, що клопотання про витребування доказів є частково обґрунтованим.
За змістом ч. ч. 1, 2, 3 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Виходячи з наведеного, встановлено, що у зв'язку з встановленими законодавчими обмеженнями позивач позбавлений можливості самостійно отримати відповідні докази для надання їх суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд виходить з теорії «рівності зброї», тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип «рівності зброї» передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.
Разом з тим, суд не погоджується з обсягом інформації, яку просить витребувати позивач.
Так, з відповіді «Служби охорони Кобра» від 03.11.2021 року вбачається, що між даним закладом та ОСОБА_2 укладено договір №649/2020 від 08.12.2020 року про охорону.
Факт укладання договору підтверджено даною відповіддю, й витребування копії договору не є доцільним.
Щодо осіб, які мають доступ до будинку, то в цій частині клопотання підлягає частковому задоволенню й витребуванню підлягає інформація, чи зазначено позивача у даному договорі, як особу, яка має вільний доступ до даного об'єкту охорони.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню частково, оскільки у сторони позивача є перешкоди в отриманні доказів самостійно, а вказана у клопотанні інформація, яку просить витребувати позивач, сприятиме повному, всебічному та ефективному розгляду справи.
Щодо направлення справи за підсудністю суд зазначає наступне.
Предметом даного позову є право особи на користування нерухомим майном, оскільки саме про порушення даного права зазначено в позові.
Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі N 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі N 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Тому на спори, предметом яких є право користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Враховуючи предмет даного позову, беручи до уваги вище викладене, суд встановив, що підсудність даної справи відноситься до правил виключної підсудності, тому підстав направляти справу за підсудністю до суду, який розташований за місцем реєстрації проживання відповідача у суду немає. Крім того, таке направлення справи приведе до порушенням вимог ЦПК України, визначених у статті 30.
Так, клопотання про направлення справи за місцем проживання відповідача задоволенню не підлягає, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Щодо неодноразової неявки відповідача до суду, не направлення свого представника, враховуючи, що можлива дистанційна участь учасника справи в засіданні в режимі відео конференції, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Керуючись ст. ст. 30, 83, 84 ЦПК України суд, -
Клопотання позивача про витребування доказів - задовольнити частково.
Витребувати у Приватного підприємства «Служба охорони Кобра ІІ» (73003, м. Херсон, вул. Старообрядницька, 5) інформацію:
- чи зазначено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в переліку осіб, які мають вільний доступ до об'єкту охорони за договором №649/2020 від 08.12.2020 року.
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Зобов'язати особу, про витребування доказів у якої прийнято ухвалу, надати витребувані докази Херсонському міському суду Херсонської області в десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали.
Клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до іншого суду за підсудністю - залишити без задоволення.
У зв'язку з неявкою сторін та витребуванням доказів, враховуючи кількість призначених справ, розгляд справи відкласти на 14.03.2022 року на 13-15 год.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Понвий текст ухвали складено 31.01.2022 року.
СуддяІ. Ю. Зуб