18.01.2022
Справа № 664/3384/19
Провадження № 2/664/106/22
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року Цюрупинський районний суд
Херсонської областi
в складі: головуючого судді Яценка О.М.,
секретар судового засідання Брустман О.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Бабіча О.П.,
відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Альохіної А.О.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Олешки позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріусу Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Краснової Наталі Володимирівни про визнання особи такою, що пропустила строк прийняття спадщини за законом,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріусу Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Краснової Н.В. про визнання особи такою, що пропустила строк прийняття спадщини за законом.
Представник позивача у судовому засіданні поданий позов підтримав, суду пояснив, що позивач ОСОБА_4 з 16.11.1991 року перебували у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_4 мала доньку ОСОБА_2 .. Під час перебування у шлюбі у 2003 році вони придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У 2009 році через погіршення відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з ОСОБА_2 виникла необхідність у продажі відповідачу ОСОБА_2 літньої кухні у будинку, у зв'язку із чим ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 27/100 частин житлового будинку, проте під час оформлення договору було зазначено про продаж і кімнати у будинку, яка фактично продана не була, оскільки іншим чином оформити договір не було можливим. ОСОБА_2 облаштувала літню кухню, зробила окремий вхід, отримала свою будинкову книгу, у будинковій книзі на частину нерухомого майна ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 значиться знятою з реєстрації. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після смерті заповіту не залишила. ОСОБА_2 , яка проживала окремо, звернулася до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини, яку вона фактично прийняла, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки їх будинки мають однакову адресу, проте на території наявні два житлових будинки з окремими співвласниками, ОСОБА_2 мала свій бюджет, за матір'ю не доглядала, утриманням її не займалася.
Позивач позицію свого представника підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 дійсно є дочкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Весь час з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 до смерті матері відповідача сторони проживали фактично однією сім'єю, у них були доброзичливі відносини. Коли відповідач ОСОБА_2 з чоловіком та дитиною хотіли придбати інше житло, ОСОБА_1 та її матір запропонували придбати у них частину житлового будинку, щоб продовжувати проживати спільно. Оскільки ОСОБА_1 був власником будинку відповідно до договору купівлі-продажу, то саме з ним у 2009 році було укладено договір купівлі-продажу 27/100 частин нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Після його укладення свою частину ОСОБА_2 в окреме домогосподарство не виділяла. Весь час вона підтримувала дружні стосунки як з матір'ю ОСОБА_4 , так і вітчимом ОСОБА_1 , допомагала в утриманні домогосподарстві, купівлі медикаментів, займалася похованням. Після її смерті, відносини з ОСОБА_1 були погіршені, останній начав чинити перешкоди у доступі до житлової кімнати, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, тому вона звернулася до нотаріуса із заявою про оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , яку фактично прийняла, оскільки проживала з матір'ю, на підтвердження чого надала довідку нотаріусу. Щодо наявності будинкової книги, де вона рахується знятою з реєстрації, то ОСОБА_2 , як співвласник, отримала нову будинкову книгу, оскільки, зі слів ОСОБА_1 , стару будинкову книгу було загублено. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позицію свого представника підтримала, просила у задоволенні позову відмовити.
Відповідач приватний нотаріус Краснова Н.В. у судовому засіданні пояснила, що у 2017 році до неї дійсно із заявою про оформлення спадщини звернулася відповідач ОСОБА_2 , яка фактично її прийняла, на підтвердження чого надала довідку з Олешківської міської ради що відповідає вимогам законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він знає сторін, позивач є його зятем, якого знає з 2004 року, часто бував в гостях з того часу. ОСОБА_2 з чоловіком та дитиною переїхали у будинок у 2009 році, їм було виділено літню кухню для проживання. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було оформлено договір, тобто все було законно. ОСОБА_2 з чоловіком обладнали літню кухню, добудували кімнати, зробили там ванну кімнату, туалет, кухню, тобто ОСОБА_1 з першою дружиною та ОСОБА_2 із сім'єю проживали як сусіди, медикаменти також купували ОСОБА_1 та він.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є сусідкою сторін, проживає навпроти. Відповідач ОСОБА_2 з родиною близько 10 років тому переїхала проживати до матері з вітчимом, проживали однією родиною, не було ні забору, ні поділу. ОСОБА_1 з дружиною проживали в будинку, а ОСОБА_2 з родиною - у літній кухні, яку вони добудовували. Коли ОСОБА_4 померла, то поминальний обід був у літній кухні. Через дев'ять днів після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_1 одружився та вони почали проживати у будинку, ОСОБА_2 з родиною виїхали, але через певний час повернулися. З того часу ОСОБА_1 збудував паркан, тим самим відділивши територію. За комунальні послуги з утримання будинку сплачує ОСОБА_2 в повному обсязі, про що їй відомо, оскільки їй часто приносять помилково їх квитанції.
Заслухавши сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.11.1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб у відділі РАЦС м. Бєльц Молдова, про що було складено актовий запис № 1271. ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про її народження. 09.12.2003 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку було придбано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.01.2004 року власником вказаного нерухомого майна зазначено ОСОБА_1 . 09.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продаж частини житлового будинку, а саме 27/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 . Відповідно до копії спадкової справи № 81/2017, заведеної після смерті ОСОБА_4 , із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася донька померлої - ОСОБА_2 , яку вона прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала з нею однією сім'єю, на підтвердження чого було надано довідку № 7561 від 28.10.2016 року, видану виконавчим комітетом Олешківської міської ради. Ухвалою судді Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29.08.2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом було відкрите.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Водночас, зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріусу Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Краснової Н.В. про визнання особи - відповідача ОСОБА_2 такою, що пропустила строк прийняття спадщини за законом
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат»
Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача - приватного нотаріусу Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Краснової Н.В..
Щодо позовних вимог, заявлених до співвідповідача - ОСОБА_2 , суд приходить наступних висновків.
Способи захисту, який суд може застосувати, здійснюючи правосуддя, встановлено ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України.
При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення ч.1 ст. 13, п. 4 ч. З ст. 175 ЦПК, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, а отже, - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який останній не просить застосувати.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ЦПК) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.
При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.
Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК).
Вказане з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 ЦПК означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення в порушених правах.
Тому, обираючи спосіб захисту позивач повинен (в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту.
Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, - позивач повинен обрати саме такий спосіб.
Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту - суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадку, коли з врахуванням положень ч. 2 ст. 5 ЦПК, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.
Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.
Велика Палата Верховного Суду по справі №127/18934/18 (постанова від 22.09.2020 року) нагадала, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
Таким чином, позивач має захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а не ініціювати окрему судову справу про визнання особи такою, що пропустила строк прийняття спадщини за законом. Це відповідає принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №910/3009/18 від 22.09.2020 року).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 ..
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13 15, 16, 33, 48, 51, 175, 259, 263-265, 273, 293, 315 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріусу Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Краснової Наталі Володимирівни про визнання особи такою, що пропустила строк прийняття спадщини за законом - відмовити.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його прголошення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватний нотаріус Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Краснова Наталія Володимирівна, здійснює свою нотаріальну діяльність за адресою: Херсонська область, м. Олешки, вул. Софіївська, буд. 60.
Суддя О.М. Яценко