ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа № 910/8328/21
За позовом ОСОБА_1 , м. Донецьк
до Фермерського господарства "Лада-Сва" , м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , м. Київ
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , Азербайджан, м. Баку
про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Лєшков Г.Ю. (адвокат за ордером серії АІ№1106935 від 21.05.2021 року);
від відповідача: Загоруйко В.В. (в порядку самопредставництва);
Пономаренко В.І. (адвокат за ордером серії АІ№1199059 від 18.01.2022 року);
від третьої особи-1: не з'явились;
від третьої особи-2: не з'явились;
від третьої особи-3: не з'явились.
25.05.2021 року до Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (позивач) із позовною заявою про витребування частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" в розмірі 50% статного капіталу, вартість якої становить 14 062,50 грн із незаконного чужого володіння Фермерського господарства "Лада-Сва" (відповідач) на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частка в розмірі 50% у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", отримана відповідачем в результаті вчинення договорів, які визнані недійсними в межах справи №910/12946/19, а тому, має бути повернута позивачу незаконним володільцем - відповідачем.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/8328/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2021.
23.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Постановою Донецького апеляційного суду від 04.07.2019 року по справі №237/5344/18 встановлено відсутність факту позичання ОСОБА_2 суми коштів за Договором позики від 17.01.2012 року у ОСОБА_4 . Окрім того, Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 року №910/6000/19 визнано недійсними зміни, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення ОСОБА_2 зі складу ТОВ «Крок-Укрзалізбуд». Постановою херсонського апеляційного суду від 05.09.2019 року №654/3779/18 було скасовано мирову угоду в цій справі про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 10 025 479,45 грн. Отже, відповідач зазначає, що ОСОБА_2 незаконно виключено зі складу учасників ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» та передано її частку ОСОБА_4 , який потім цю частку передав ОСОБА_5 , яка в подальшому передала її ОСОБА_1 , а той в свою чергу ОСОБА_3 . В результаті всіх зазначених рішень ОСОБА_2 є генеральним директором ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» та кінцевим бенефіціаром.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено до участі у справі ОСОБА_7 в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання до 05.10.2021.
В підготовчому засіданні 05.10.2021 судом було оголошено перерву до 16.11.2021.
Ухвалою від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2022 року.
В судовому засіданні 18.01.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 24.01.2022 року по 28.01.2022 року на лікарняному, підписання повного тексту рішення здійснюється у перший робочий день після виходу з лікарняного - 31.01.2022 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" (протокол від 23.05.2019 №28/05/2019) учасниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
В протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" №23/05/2019 від 23.05.2019 зазначено, що ОСОБА_1 є власником частки вартістю 14 062,50 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства.
Як зазначає позивач, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 24.05.2021 року міститься в матеріалах справи), йому стало відомо, що 03.06.2019 та 07.06.2019 державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Макаровим Олегом В'ячеславовичем було проведено реєстраційні дії, в результаті яких позивач вибув зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", а також був змінений керівник вказаного товариства, а саме:
- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 03.06.2019 № 10701050035011403 (зміна складу або інформації про засновників) - позивача виключено зі складу учасників та громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_3 включено до складу учасників товариства;
- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 07.06.2019 № 10701050036011403 (зміна складу або інформації про засновників) - громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_3 виключено зі складу учасників товариства та ОСОБА_7 включено до складу учасників товариства;
- внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 07.06.2019 № 10701070037011403 (зміна місцезнаходження, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів).
В результаті вчинення реєстраційної дії від 07.06.2019 року учасником ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» стала ОСОБА_2 .
Після вчинення реєстраційної дії від 07.06.2019 року ОСОБА_2 здійснила продаж частки у розмірі 100% статутного капіталу товариства на користь Фермерського господарства «Лада-Сва».
Позивач наполягає на тому, що він не здійснював продаж своєї частки у статному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд», не підписував договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, що свідчить про той факт, що належна йому частка у статутному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» вибула з його власності не з його волі.
В позовних вимогах позивач посилається на проведену в межах справи №910/12946/19 судову експертизу, де висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 31.08.2020 року №17851/17852/20-32 встановлено, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» від 30.05.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від імені ОСОБА_1 , був підписаний іншою особою.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вважає, що належним способом захисту його порушених прав щодо власності на частку в статному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» є звернення з віндикаційним позовом щодо витребування його майна у вигляді частки у статному капіталі товариства із володіння Фермерського господарства «Лада-Сва».
Відповідач заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог зазначає, що позивач не має прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд», оскільки рішенням від 06.09.2021 року №910/2113/21 визнано недійсними договори купівлі-продажу та акти приймання передачі за якими частка у статному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» переходила до позивача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Згідно частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно із статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 13 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючи до суду з даним позовом позивач зазначає, що є підстави для витребування його майна з чужого незаконного володіння відповідача.
В той же час, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 року №910/2113/21, яке набрало законної сили з 27.10.2021 року встановлено наступне.
22.01.1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 звернулись до заступника Голови Державної адміністрації Старокиївського району м. Києва із заявою про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд».
26.01.1998 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд».
Станом на березень 2019 учасниками товариства були ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 50% та ОСОБА_8 з часткою у статутному капіталі 50%.
01.04.2019 ОСОБА_2 стало відомо про існування цивільної справи №237/5244/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , яким з відповідачів стягнуто солідарно заборгованість за договором позики в розмірі 10000000 грн.
14.02.2019 Мар'їнським районним судом Донецької області ухвалою у справі №237/5244/18 клопотання Мар'їнського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про затвердження мирової угоди задоволено. У мировій угоді зазначено, що сторони встановили спосіб та порядок виконання рішення шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на належну ОСОБА_2 частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Крок-Укрзалізбуд".
Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, 13.03.2019 ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, шляхом виключення ОСОБА_2 зі складу засновників (учасників) відповідача та включення ОСОБА_4 до складу засновників (учасників) товариства на підставі ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 14.02.2019 у справі №237/5244/18.
При цьому, в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази на підтвердження переходу 50% частки у статутному капіталі товариства, які належали ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , та відповідно від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.03.2019 засновником та власником ТОВ "Крок-Укрзалізбуд" була ОСОБА_8 .
Постановою Херсонського апеляційного суду від 05.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви головного державного виконавця Голопристанського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення по цивільній справі № 645/3779/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_10 про стягнення заборгованості.
Внаслідок виконання судових рішень, що в подальшому були скасовані судами вищих інстанцій, частка в статутному капіталі Товариства в розмірі 14 062, 50 грн, що належала позивачу була передана ОСОБА_4 від нього ОСОБА_5 і в подальшому ОСОБА_1 внаслідок підписання зазначеними особами Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства від 23.05.2019, Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства від 23.05.2019 та протоколу № 23/05/2019 від 23.05.2019 загальних зборів учасників товариства.
За результатами розгляду ряду судових справ та скасування ряду реєстраційних дій за наказами Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, склад учасників товариства змінювався.
ОСОБА_4 набув частку у статутному капіталі Товариства за мировою угодою, укладеною між ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в редакції поданій до суду, якою встановлено спосіб та порядок виконання рішення шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на належну ОСОБА_2 частку в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд», що була затверджена Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 14 лютого 2019 року.
У подальшому, 04.07.2019 Донецьким апеляційним судом винесено постанову у справі №237/5244/18, якою рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 18.12.2018 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_9 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. Також вказаною постановою скасовано ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 14.02.2019 про затвердження мирової угоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі №910/6000/19 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", за участі третіх осіб ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, ОСОБА_8 , про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, визнання недійсними змін, внесених про юридичну особу, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсними зміни, за результатами яких ОСОБА_7 позбавлено частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 13.03.2019 10701070023011403; Швець Руслан Олегович ; Приватний нотаріус Швець Р.О.; зміна складу або інформації про засновників. У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-Укрзалізбуд" щодо виключення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ "Крок-Укрзалізбуд" відмовлено.
При прийнятті рішення суд зазначив, що оскільки ухвала Мар'їнського районного суду Донецької області від 14.02.2019 про затвердження мирової угоди, на підставі якої ОСОБА_2 було виключено зі складу учасників відповідача, а ОСОБА_4 включено до складу ТОВ "Крок-Укрзалізбуд", скасована, то суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу в частині визнання недійсними зміни, внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, за результатами яких ОСОБА_2 виключено зі складу учасників ТзОВ "Крок-Укрзалізбуд". (Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.06.2020 керівником ТОВ "Крок-Укрзалізбуд" є ОСОБА_2 . При цьому, з вказаного витягу вбачається, що 24.05.2019 приватним нотаріусом Ангеловською Ольгою Сергіївною внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 10701050032011403; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.
Загальними зборами учасників у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 прийнято наступні рішення, що оформлені протоколом №23/05/2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок - Укрзалізбуд", а саме:
- вивести зі складу учасників Товариства ОСОБА_5 у зв'язку із продажом нею 50 % належних їй часток у статутному капіталі Товариства, що у грошовому еквіваленті становить 14 062,50 гривень на користь ОСОБА_1 ;
- затвердити розподіл часток статутного капіталу Товариства наступним чином: ОСОБА_8 є власником частки вартістю 14 062,50 гривень, що становить 50 % статутного капіталу Товариства та ОСОБА_1 є власником частки вартістю 14 062,50 гривень, що становить 50 % статутного капіталу Товариства;
- змінити місцезнаходження Товариства на 04071, місто Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10, оф. 19;
- перейти на діяльністю на підставі розроблених установчих документів на нову редакцію статуту Товариства.
У матеріалах реєстраційної справи наявний Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Крок - Укрзалізбуд", з якого вбачається, що ОСОБА_5 (далі - сторона - 1 ) та ОСОБА_1 (далі - сторона - 2) на виконання умов договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок - Укрзалізбуд" уклали Акт приймання - передачі у статутному капіталі про таке:
- відповідно до умов Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок - Укрзалізбуд" від 23.05.2019 сторона 1 передає у власність, а сторона - 2 приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок - Укрзалізбуд" у розмірі 50 %, що становить 14 062, 50 грн
- сторона 2 стає по відношенню до Товариства його новим учасником з моменту державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, пов'язаних із зміною учасника.
- з моменту державної реєстрації зміни до сторони 2 переходять всі права та обов'язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства.
- підписання цього Акту сторони підтверджують, що будь - які претензії до частки, що передається у власність сторони 2, у сторін відсутні.
Загальними зборами Учасників Товариства не розглядалося питання передачі частки ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Так, в результаті розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/2113/21, Судом не встановлено факт існування договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 23.05.2019 чи факт підписання такого договору ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , і в результаті рішенням від 06.09.2021 року вирішено:
- визнати недійсним рішення загальних зборів прийняті 23.05.2019, що викладені за змістом протоколу № 23/05/2019 від 23.05.2019 загальних зборів учасників відповідача;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі відповідача від 23.05.2019, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
- визнати недійсним акт приймання передачі частки у статутному капіталі відповідача, від 23.05.2019, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
- визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії внаслідок яких внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 10701050032011403; Ангеловська Ольга Сергіївна , Приватний нотаріус Ангеловська О.С.; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.
Враховуючи норми зазначеної вище статті 75 Господарського процесуального кодексу України, перелічені факти та обставини є встановленими та не потребують доведенню знову.
За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року №917/154/15.
Отже, обставини недійсності Договору від 23.05.2019, за яким ОСОБА_1 отримав право власності на частку у статному капіталі товариства в розмірі 50%, не доводиться знову.
При цьому, задля встановлення обґрунтованості обставин, якими позивач доводить свої позовні вимоги, є необхідність встановлення права володіння ОСОБА_1 часткою у статному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд».
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі N 6-140цс14).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння, а метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").
Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.
Проте, ОСОБА_13 не доведено свого права на звернення до суду із вимогою про повернення йому частки у статному капіталі товариства, яку він набув за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі відповідача від 23.05.2019 року, оскільки такий договір визнаний недійсним у судовому порядку.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Всупереч викладеним вимогам процесуального закону позивачем не будо доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обставин перебування частки у статному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» у розмірі 50% в його власності.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладається на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за ОСОБА_1 судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 31.01.2022 року.
Суддя С. МОРОЗОВ