ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа № 910/12672/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед", Київська область, м. Микуличі
до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський центр нефрології та діалізу" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
про визнання укладеною додаткової угоди, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Пономаренко В.М. (адвокат за ордером серії АР№1048988 від 28.10.2021 року);
від відповідача: Візор О.М. (в порядку самопредставництва);
від третьої особи: не з'явились.
04.08.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (позивач) подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на умовах направленого 20.07.2021 року позивачем Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач) проекту додаткової угоди щодо терміну дії договору, який продовжується на 2 роки 364 дні на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності, оформленим протоколом №55 від 30.06.2017 року (п. 9.1. Договору).
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/12672/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від10.08.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський центр нефрології та діалізу" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підготовче засідання у справі призначено на 12.10.2021 року.
16.08.2021 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та третій особі виселяти або уповноважити інших осіб на виселення позивача з приміщення, яке є об'єктом оренди за Договором оренди №1832-1 від 29.1.2015 року до набрання законної сили рішення в справі №910/12672/21.
Ухвалою від 18.08.2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про забезпечення позову було відмовлено повністю.
28.08.2021 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони фізичним та юридичним особам примусово виселяти позивача з нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Петра Запорожця 26, к. 3 та яке є об'єктом оренди за Договором оренди №1832-1 від 29.12.2015 року до набрання законної сили рішення в справі №910/12672/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про забезпечення позову.
30.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в межах справи №910/4130/20 задоволено вимоги департаменту та рішенням від 16.09.2020 року виселено ТОВ «Діамед» з орендованого майна. Правовідносини, які є предметом розгляду в даній справі, вже розглянуті в межах справ №№ 910/13179/18, 910/4130/20 та 910/14403/21, у зв'язку з чим, оскільки їх суть не змінилась, задоволенню вони не підлягають. Окрім того, як зазначив відповідач протокол №55 від 30.06.2017 року скасований протоколом №71 від 01.12.2017 року.
В підготовчому засіданні 12.10.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.11.2021.
03.11.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що оскільки протоколом №55 від 30.06.2017 року було продовжено строк дії оренди на 2 роки та 364 дні, тому відповідач повинен укласти з позивачем договір на цей строк, оскільки долю майна вирішує саме власник (КМР), а не його уповноважена особа, в даному випадку відповідач. Окрім того, позивач зазначив, що протоколом №71 від 01.12.2017 скасовано протокол №55 від30.06.2017 в частині щодо іншого майна, а саме загальною площею 32,4 кв.м., а не 29,3 кв.м., яке є об'єктом дослідження в даній справі. Позивачем також вказано, що факт виселення товариства з приміщення не позбавляє товариство можливості вселення в приміщення в разі задоволення позовних вимог в даній справі.
Ухвалою від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2022 року.
В судовому засіданні 18.01.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 24.01.2022 року по 28.01.2022 року на лікарняному, підписання повного тексту рішення здійснюється у перший робочий день після виходу з лікарняного - 31.01.2022 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
31 березня 2016 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - орендодавець, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (надалі також - орендар, позивач) та Київською міською клінічною лікарнею №3 (надалі також - балансоутримувач) (майно якого було передано Комунальному некомерційному підприємству "Київський міський центр нефрології та діалізу" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), створеному 14.01.2019 року) був укладений трьохсторонній Договір №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору від 20 березня 2015 року №1832 Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду) (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, корп. 3, для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.
Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є: нежитлове приміщення, загальною площею 29,3 кв.м, у т. ч. на 1 (першому) поверсі 29,3 кв.м.
В п. 2.4. Договору встановлено, що власником об'єкта є територіальна громади м. Києва.
Даний договір, відповідно до п. 9.1., є укладений з моменту його підписання сторонами та діє з 31.03.2016 до 29.06.2017.
Пунктом 9.7. Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною нього договору.
Як на тому наголошує позивач, на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017 по питанню "Про розгляд звернення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) щодо продовження оренди - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед", вул. П. Запорожця, 36. к.3 (вих. №062/05/13-5164 від 22.05.2017, вх. №08/9273 від 24.05.2017)" члени комісії вирішили: погодити питання згідно з додатком до пункту 130-131 частини ІІ протоколу; доручити орендодавцю здійснити організаційно - правові заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 21.04.2015 №415/1280. Вказане рішення оформлене протоколом №55 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017 (надалі - рішення оформлене протоколом № 55).
Рішенням Постійної комісії Київради з питань власності, оформленим протоколом №55 від 30.06.17, було продовжено ТОВ "Діамед" оренду нежилого приміщення загальною площею 29,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, б. 26, корпус 3, з підстав чого останній направив відповідачам клопотання від 12.10.2017 та вимогу від 17.11.2017 про укладення нової редакції договору.
Оскільки, за твердженнями позивача, його вимога була залишена без задоволення, нова редакція договору не підписана, існують порушення його прав на продовження орендних відносин, у зв'язку з чим останній просить суд визнати додаткову угоду до Договору, щодо продовження терміну його дії на 2 роки та 364 дні, укладеною.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог наголошував на тому, що оспорювані правовідносини вже неодноразово розглянуті судами і в їх задоволенні відмовлено.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір найму укладається на строк, встановлений договором.
При цьому, приписами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Пунктом 9.7 договору сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його дії протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому, такі дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору.
Зі змісту вказаного пункту вбачається, що підставою для продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах є, по-перше, відсутність заяви однієї із сторін про припинення цього договору, та по-друге, оформлення відповідним договором факту продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладання додаткової угоди.
Тобто, вказаний пункт договору кореспондується з правовим інститутом пролонгації договору оренди державного та комунального майна (продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах) закріплений у ч. 2, ст. 17, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору. Одночасно у п. 9.7. договору сторонами передбачено оформлення продовження договору шляхом укладання додаткової угоди, що відповідає загальним правилам цивільного та господарського законодавства.
Судом встановлено, що у матеріали справи відсутні будь-які заяви сторін договору протягом одного місяця після закінчення договору щодо його припинення.
Проте, наявні листи відповідача №062/05/20-242 від 11.01.2018, № 062/05/20-813 від 29.01.2018, №062/05/20-973 від 01.02.2018, № 062/05/20-1919 від 28.02.2018, в яких він повідомляв ТОВ "Діамед" про закінчення терміну дії договору оренди, небажання продовжувати його дію та необхідність повернення орендованого майна підприємству-балансоутримувачу по акту приймання- передачі.
При цьому, в матеріалах справи міститься протокол №55 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017, відповідно до якого погоджено продовжити ТОВ "Діамед" оренду нежилого приміщення загальною площею 29,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, б. 26, корпус 3 на 2 роки та 364 дні.
Поряд з цим, як вбачається із доданого до матеріалів справи листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №062/05/20-973 від 01.02.2018, Київською міською клінічною лікарнею №3 було відмовлено у підписані договору оренди у новій редакції у зв'язку із наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" заборгованості з орендної плати за користування приміщенням загальною площею 29,3 кв.м, що знаходиться у м. Києві по вул. Петра Запорожця, б. 26.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі №911/2591/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019, було закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 4 594,44 грн., в іншій частині позову було задоволено повністю, стягнено з відповідач на користь позивача заборгованість у розмірі 75 685,45 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення дії договору (29.06.2017) сторони, хоч і не звертались одна до одної із заявою про припинення дії договору протягом 1 місяця, оскільки знаходились на стадії розгляду питання щодо оформлення чи не оформлення договору оренди на новий строк, проте, останніми не була дотримана обов'язкова умова, передбачена п. 9.7 договору, для продовження дії договору оренди на новий строк, а саме - укладення відповідного письмового договору (додаткової угоди) про його продовження.
При цьому, така умова договору кореспондується із пунктом 9.2 договору оренди, яким визначено письмову форму при внесенні будь-яких змін до договору оренди, зокрема, щодо продовження строку його дії, які вступають у силу з моменту їх підписання сторонами.
Суд також приймає до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 року у справі №910/6828/18 Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо визнання договору №1832-1 від 31.03.2016 продовженим строком на 2 роки та 364 дні та про визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 укладеним в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед".
03.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" знову звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору № 1832-1 від 31.03.16. продовженим строком на 2 роки та 364 дні та визнання договору № 1832-1 від 31.03.16. укладеним в редакції, яка підписана позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 року у справі №910/13179/18, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" було відмовлено.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.
Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом. У разі ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України).
Разом з тим, норми чинного законодавства не містять імперативного припису про укладення договору оренди нерухомого майна що перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Судом встановлено, що орендодавцем та підприємством-балансоутримувачем, вкотре не висловлювалась згода на укладення договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, як і не надавались докази підписання сторонами нового договору оренди на 2 роки та 364 дні.
Таким чином, доданий позивачем до матеріалів справи протокол засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності №55 від 30.06.2017, не може бути прийнятий судом як належний доказ існування підстави для зобов'язання відповідачів укласти новий договір оренди, оскільки вказаним рішенням було погоджено лише питання щодо продовження оренди, а не надання згоди на укладання нового договору.
Означене встановлене в межах справи №910/4130/20 та викладене в рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року, яке набрало законної сили.
Окрім того, як вже зазначалось вище, що станом на момент розгляду даної справи судами фактично надавалась правова оцінка правовідносинам сторін в межах справ №910/13179/18, №910/6828/18 та №910/13179/18.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення пред'явлених позивачем вимог.
Частинами 1, 2, ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед".
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 31.01.2022 року.
Суддя С. МОРОЗОВ