вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" січня 2022 р. Cправа № 902/1037/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,
представника позивача - Кащук О.Я.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" (вул. Чкалова, 1, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400)
про стягнення 3101458,4 грн,
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" про стягнення 3101458,4 грн.
Ухвалою суду від 25.10.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1037/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою від 30.11.2021 продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті спору, однак сторони таким правом не скористалися.
Позаяк учасникам справи надано достатньо часу для реалізації прав та обов'язків в межах підготовчого провадження у справі, суд дійшов висновку, що завдання підготовчого провадження у даній справі слід вважати виконаними.
Так, ухвалою суду від 23.12.2021 закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до розгляду по суті на 20.01.2022.
На визначену дату та час у судове засідання з'явився представник позивача, відповідач правом участі у судовому засіданні свого представника не скористався.
За результатами відстеження на офіційному сайті АТ "Укрпошта" поштового пересилання ухвали суду від 23.12.2021, яку направлено за адресою місцезнаходження відповідача згідно з відомостями ЄДРЮОФОПГФ, встановлено її повернення на адресу суду за закінченням встановленого терміну зберігання.
Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка на даний час є чинною).
Окрім того, ряд попередніх ухвал суду, в т.ч. й ухвала про відкриття провадження у справі у справі №902/1037/21, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також слід зазначити, що ухвали суду у справі №902/1037/21 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.
Разом з тим відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на прострочення повернення відповідачем орендованого майна за Договором оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "Бершадський спиртовий завод" №159-04 від 03.06.2004, враховуючи розірвання такого Договору в судовому порядку, внаслідок чого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" 3101458,4 грн неустойки.
03.06.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сосна" (назву орендаря змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" згідно із додатковою угодою від 27.06.2006) (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди № 159-04 державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "Бершадський спиртовий завод" (Договір).
Згідно із предметом Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно цілісний майновий комплекс структурного підрозділу лікеро-горілчаний цех Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37199618 (Підприємство), за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Чкалова, 1, склад і вартість якого визначено на підставі складеного станом на 28.02.2015 передавального балансу, в якому відображені результати незалежної оцінки основних засобів і нематеріальних активів, та становить 2387907,00 грн., в тому числі основні засоби за вартістю з урахуванням зносу 2116679,00 грн. (п. 1.1 Договору із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 19.05.2015).
Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Підприємства. Передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником Підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.п. 2.1., 2.2. Договору).
Відповідно до п. 2.4. Договору вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю, визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього Договору, звіреного з актом приймання-передачі Підприємства в оренду. Орендар повертає Підприємство Орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором. Підприємство вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
За умовами п. 3.1. Договору (із врахуванням змін, внесених додатковими угодами від 16.09.2011, від 15.03.2012 та від 19.05.2015) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2015 року) 55695,12 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за травень 2015 року визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за травень 2015 року.
Згідно із п. 3.2. Договору (із врахуванням змін, внесених додатковими угодами від 16.09.2011, від 15.03.2012 та від 19.05.2015), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.
За умовами п. 10.1. Договору (з урахуванням змін, які внесено додатковою угодою до Договору від 19.05.2015) Договір діє до 03.06.2019 включно.
Факт передачі у строкове платне користування відповідачу майнового комплексу (Підприємства) за Договором підтверджується обопільно підписаним сторонами актом приймання - передачі державного майна в оренду від 22.07.2004 (а.с. 15, т. 1).
У зв'язку із невиконанням Орендарем грошових зобов'язань за Договором Орендодавець звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев" заборгованості з орендної плати за період користування орендованим державним майном з 01.10.2018 по 30.11.2018, розірвання договору оренди та зобов'язання щодо повернення орендованого майна.
Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.02.2019 у справі № 902/825/18 вказаний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області задоволено та, з поміж іншого, вирішено:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" на користь останнього 100180,43 грн боргу з орендної плати; 11902,37 грн пені;
- розірвати договір оренди від 03.06.2004 № 159-04, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" повернути орендоване майно Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області на умовах визначених договором оренди від 03.06.2004 № 159-04.
Вказане рішення суду набрало законної сили 12.04.2019, про що у ЄДРСР міститься відповідна відмітка.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини встановленні рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.02.2019 у справі № 902/825/18 є преюдиційними для розгляду даної справи.
Згодом предметом розгляду у господарській справі № 902/426/19 було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях боргу з орендної плати у розмірі 226907,79 грн та 8420,98 грн пені, що нараховані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди №159-04 від 03.06.2004 за період з 01.12.2018 по 12.04.2019. При цьому відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2019 у справі № 902/426/19 такий позов задоволено.
27.11.2020 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Солар Інвест" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Бершадського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. 27.11.2020 та зареєстровано в реєстрі за №8052), відповідно до якого Підприємство приватизовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Солар Інвест" (а.с. 35-40, т. 1).
Фактичне вибуття Підприємства із користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" відбулося 24.12.2010, що підтверджується актом приймання передачі державного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква Солар Інвест" за Договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 27.11.2020 (а.с. 41-46, т. 1).
Неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" державного майна після припинення Договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "Бершадський спиртовий завод" №159-04 від 03.06.2004 за рішенням суду (12.04.2019) до 24.12.2020 (дата фактичної передачі орендованого майна ТОВ "Аква Солар Інвест") слугувало підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях із позовом про стягнення із відповідача неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за такий період.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, що виникли між сторонами в межах даного спору, врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України та статей 283 - 291 Господарського кодексу України, враховуючи укладений Договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "Бершадський спиртовий завод" №159-04 від 03.06.2004.
Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Положення частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із п. 10.8. Договору чинність Договору припиняється, зокрема, за рішенням господарського суду.
Договір оренди вважається припиненим з моменту повернення орендованого майна Орендарем у встановленому цим Договором порядку (підписання акта приймання-передачі) (п. 10.9. Договору).
Положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "Бершадський спиртовий завод" №159-04 від 03.06.2004 розірвано на підставі рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/825/18 від 20.02.2019, яке набрало законної сили 12.04.2019.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та підтримана 22.06.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/4512/20, 08.06.2021 у справі № 906/564/20 тощо.
Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Так, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна за актом приймання-передачі після розірвання відповідного Договору у судовому порядку.
Фактичне вибуття орендованого майна із користування відповідача відбулося 24.12.2010, що підтверджується актом приймання передачі державного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква Солар Інвест" за Договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 27.11.2020 (а.с. 41-46, т. 1).
Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі №913/155/17 та об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Окрім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі №915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об'єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об'єктом найму, оскільки поняття "неповернення речі" не є тотожним поняттю "не користування" у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.
Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Із наявних у справі матеріалів відсутні підстави вважати, що позивач як Орендодавець, вчиняв будь-які спрямовані дії на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення відповідачем орендованого майна, що вказує на невиконання такого обов'язку з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев". При цьому суд зауважує, що в силу приписів частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, тобто в даному випадку такий обов'язок покладено на відповідача.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.
Аналогічна правова позиція щодо застосування загальної позовної давності відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №909/62/18 від 20.09.2019.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично та методологічно правильним з урахуванням пунктів 3.1., 3.2. Договору.
Окремо слід зазначити, що за змістом позовної заяви нарахування неустойки здійснено з 12.04.2019 до 24.12.2020 включно.
Разом з тим, як підтверджується розрахунком позивача, неустойка за квітень 2019 року розрахована за 18 днів, а неустойка за грудень 2020 року - за 23 дні, тобто за фактичний період з 13.04.2019 по 23.12.2020, що є правомірним та обґрунтованим (нарахування здійснено з наступного дня після набрання рішенням про розірвання Договору законної сили, позаяк в силу приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; при цьому дату фактичної передачі майна новому власнику (24.12.2020) не враховано, оскільки станом на таку дату орендоване майно вже вибуло із користування відповідача).
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, правомірність стягнення з відповідача заявленої неустойки слідує з положень чинного законодавства, умов укладеного між сторонами Договору та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 46 521,88 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" (вул. Чкалова, 1, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400; код ЄДРПОУ 31535205) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018; код ЄДРПОУ 42964094) у дохід Державного бюджету України неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 3 101 458,4 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" (вул. Чкалова, 1, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400; код ЄДРПОУ 31535205) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018; код ЄДРПОУ 42964094) 46 521,88 грн - витрат на сплату судового збору.
4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача: vinnytsia@spfu.gov.ua.
Повне рішення складено 31 січня 2022 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018;
3 - відповідачу - вул. Чкалова (Іполита Зборовського), 1, м. Бершадь, Бершадський (Гайсинський) район, Вінницька область, 24400.