Справа № 240/6613/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
20 січня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харитонівської сільської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Коростишівської окружної прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Харитонівської сільської ради, третя особа - Харитонівська гімназія Житомирського району Житомирської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2021 року Коростишівська окружна прокуратура Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави звернулась в суд з адміністративним позовом до Харитонівської сільської ради в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Харитонівської сільської ради щодо невжиття заходів з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,9 га в с. Харитонівка Коростишівського району Житомирської області, яка знаходиться під будівлями та спорудами Харитонівської гімназії;
- зобов'язати Харитонівську сільську раду вжити заходів в межах компетенції щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,9 га в с. Харитонівка Коростишівського району Житомирської області, яка знаходиться під будівлями та спорудами Харитонівської гімназії.
13 вересня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Харитонівська гімназія (код ЄДРПОУ: 22066608) є комунальною організацією (установою, закладом), засновником якої являється Харитонівська сільська рада.
Так, правовий статус вказаного закладу освіти визначено у статуті Харитонівської гімназії (Статут).
Згідно п. 1.6 Статуту засновником (власником) навчального закладу є Харитонівська сільська рада, яка здійснює фінансування навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування та здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством.
При цьому, п. 6.1 Статуту визначено, що управління Харитонівською гімназією здійснюється його засновником (власником).
Проте, згідно інформацій, що були надані Харитонівською гімназією вбачається, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка закріплена за Харитонівською гімназією та використовується на обслуговування приміщень гімназії, а також спортивну площадку відсутні, оскільки кошти на їх замовлення у бюджеті відділу, а пізніше сектору освіти Коростишівської райдержадміністрації з року в рік не передбачалися.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно із ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Так, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти, серед іншого, належать земельні ділянки. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно п. «а» ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Частиною 1 ст. 123 ЗК України визначено, що земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
При цьому, статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження щодо управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Таким чином, земельні ділянки під навчальними закладами мають бути належним чином оформлені та використовуватися у порядку, встановленому законодавством, інакше, це може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.
Відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких знаходяться навчальні заклади, створює передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, формує ризики для нормального функціонування навчального закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушує інтереси держави у сфері охорони дитинства.
Також, відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у користуванні Харитонівської гімназії перебуває земельна ділянка площею 0,9 га, однак у порушення вимог земельного законодавства та положень Закону України «Про освіту», правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує Харитонівська гімназія, не оформлено, державну реєстрацію права власності не проведено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Харитонівська сільська рада, являючись суб'єктом, який здійснює управління Харитонівською гімназією, відповідає за його матеріально - технічне забезпечення, виконує повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування, здійснює контроль за додержанням земельного законодавства та законодавства в галузі освіти, не виконала покладені на неї вищезазначеними нормами повноваження, не здійснювала контролю за діяльністю навчального закладу з оформлення землі, допускаючи протиправну бездіяльність, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу Харитонівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.