Справа: № 953/13585/21 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/1102/22 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою
17 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі прокурора належним чином повідомленого про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29.12.2021 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною вище ухвалою продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 26.02.2022 року, включно.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не здатні в повній мірі запобігти ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову якою обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В апеляційній скарзі вказує, що обвинувачений визнав свою вину, має бажання відшкодувати завдану шкоду потерпілим, здійснювати на них вплив не бажає, раніше не судимий, має реєстрацію та постійне місце проживання, тривалий час перебуває під вартою, а саме понад 7 місяців.
В апеляційній скарзі ставить під сумнів, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 є суб'єктом відповідальності. З дитинства перебуває на обліку у «Харківському міському психоневрологічному диспансері».
Позиція учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не прибув, до початку розгляду скарги подав заяву, в якій просив проводити судове засідання без його участі, де також заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, здійснювати вплив на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі до 6 років, на що обґрунтовано послався суд в своєму рішенні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою, встановив, що підстави для такого запобіжного заходу продовжують існувати.
Такі висновки суду не є безпідставними з огляду на зміст обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6 , згідно якого вбачається, що останній вчинив злочини проти власності, з проникненням у інше приміщення, у тому числі за попередньою змовою групою осіб, повторно.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи фактичні обставини злочинів, які інкримінуються ОСОБА_6 , передбачені ч.2 ст.15 ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, а саме вчинення останнім злочинів проти власності, спосіб його вчинення, на думку колегії суддів, свідчить про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який підлягає захисту, що в свою чергу виправдовує значний термін тримання обвинуваченого під вартою.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що розгляд кримінального провадження ще не розпочався, обґрунтування ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні та не спростовані доводами апеляційної скарги.
Доводи щодо визнання вини обвинуваченим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу, про те такі обставини будуть враховані під час винесення остаточного рішення по справі та їм буде дана оцінка.
Доводи про те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має реєстрацію та постійне місце проживання, є тими обставинами, які були враховані судом першої інстанції, які не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.
Що стосується доводів, про те, що обвинувачений ОСОБА_6 не є суб'єктом кримінальної відповідальності, то колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки на даній стадії судового розгляду позбавлена можливості перевіряти зазначені захисником обставини.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати, яким неможливо запобігти іншим більш м'яким запобіжним заходом.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426, ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 29.12.2021 року про задоволення клопотання прокурора та про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26.02.2022 року, включно, із визначенням застави в розмірі 22700 грн. щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4