31.01.2022
Справа 721/17/21
Провадження 1-кп/721/17/2022
Іменем України
Путильський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила Чернівецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 08.12.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62020240000001328 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки та зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 з середньою спеціальною освітою, неодруженої, громадянки України, молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - перекладача групи інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 15.07.2020 року згідно наказу командира НОМЕР_1 прикордонного загону призначена на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - перекладача групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_4 , у військовому званні «сержант».
Будучи військовослужбовцем, сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 17, ЗО, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язана неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованою, поводитися з гідністю й честю, не допускати самій і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до роз'яснення Генерального штабу Збройних Сил України, особливий період розпочався з 18 березня 2014 року (з часу введення в дію Указу Президента від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію») і триває по теперішній час. Скасування особливого періоду буде здійснено Указом Президента «Про демобілізацію» після стабілізації ситуації на Сході України.
ОСОБА_4 , будучи сержантом військової служби за контрактом, яка проходить військову службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - перекладача групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування НОМЕР_2 прикордонного загону та відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 о 08 год. 00 хв. 12 листопада 2021 року самовільно залишила місце несення служби - відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та вибула до місця свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де проводила службовий час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби.
Таким чином, сержант ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України - дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого її органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що дійсно самовільно залишила військову частину і не має наміру більше служити в Армії. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, просить надати шанс виправитися та не позбавляти волі, має намір створити сім'ю.
Захисник обвинуваченої в судовому засіданні просив призначити обвинуваченій покарання не пов'язане з позбавленням волі, зважити на її молодий вік, щире розкаяння та активне сприяння розкриттю злочину.
Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено вчинення інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити покарання за ч. 3 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 54 КК України позбавити обвинувачену військового звання сержант.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та сторона захисту не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченої. При цьому суд роз'яснив обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку остання буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, а саме, дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України визнала повністю, у вчиненому кається, засудила свою протиправну поведінку. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, визнавала свою винуватість. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України.
Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, відсутність наслідків вчинення злочину. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочину визнала, являється молодою особою, раніше не судима, має намір створити сім'ю, зрозуміла наслідки своєї протиправної поведінки та зобов'язалася у майбутнього не вчиняти кримінальних правопорушень.
При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.
Між тим, наявність обставин, що пом'якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, дає підстави для призначення покарання у виді позбавлення строком на 5 років, але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 слід покласти обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також передбачені п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 349, 368-371, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України та призначити її покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі території України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя: ОСОБА_6