П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14869/21
Категорія: 108020000 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 01.11.2021 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень, стягнення моральної шкоди,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 р.в., VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030/2021/035228 від 21 квітня 2021 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00106 від 21 квітня 2021 року з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0005-2021 від 21 квітня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2016 р.в, VIN НОМЕР_2 за поданою митною декларацією UA500030/2021/055441 від 15 червня 2021 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00201 від 16 червня 2021 року з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0011-2021 від 16 червня 2021 року;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати - на судовий збір та правничу допомогу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він придбав вказані автомобілі в США 29 січня 2021 року, 26 травня 2021 року та відповідно подав декларації при їх митному оформленні UA500030/2021/035228 та UA500030/2021/055441, у яких в графі 33 зазначив код товару 8703809090.
За результатами розгляду митних декларацій та поданих документів були прийняті рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0005-2021 від 21 квітня 2021 року та №KT-UA500030-0011-2021 від 16 червня 2021 року, якими код товару змінено за УКТЗЕД на 8703609030.
В результаті складені картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00106 від 21 квітня 2021 року та №UA500030/2021/00201 від 16 червня 2021 року.
Відмова у митному оформленні транспортного засобу відбулась у два етапи. Спочатку було винесено рішення про зміну коду товару і в той же день винесено картку відмови у митному оформленні. Вказані рішення відповідача є взаємопов'язані і в сукупності позбавили позивача права розмитнити автомобілі.
Позивач вказував, що для здійснення митного оформлення довелось сплатити додаткові кошти, проте він не погоджується з рішеннями відповідача та вважає їх протиправними, оскільки за технічними характеристиками згідно інструкції виробника автомобілю Chevrolet Volt, останній є електричним транспортним засобом з розширеним діапазоном руху та використовує електричну систему тяги, що приводить транспортний засіб у рух.
Згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №20-5292 від 20 жовтня 2020 року є електричним транспортним засобом, який безпосередньо приводиться в рух за допомогою тягового електричного двигуна. Двигун внутрішнього згорання не з'єднаний з трансмісією та призначений для вироблення через генератор додаткової електричної енергії, необхідної для живлення тягового електричного двигуна та заряду акумуляторної батареї.
Позивач стверджував, що згідно технічних характеристик автомобіль "Chevrolet" модель "VOLT" повністю підпадає під опис коду УКТ ЗЕД 8703 80 90 90, якій визначається відповідно до Правил інтерпретації УКТ ЗЕД.
Позивач також посилався на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13 жовтня 2020 року по справі №420/5592/19, згідно з яким правильною класифікацією автомобілів Chevrolet Volt за коду УКТ ЗЕД версії 2012 року 8703 90 10 90, підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин та визначенню коду зазначеного автомобілю за УКТ ЗЕД версії 2017 року (з 03 липня 2020 року) як 8703809090 (для авто, що використовувались) та 8703801090 (для нових авто).
Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. позивач вказував, що неправомірні дії відповідача спонукали його звертатись до адвоката за захистом своїх прав, що зайняло значний час, призвело до значних душевних переживань, стражданні та розчарування у роботі Одеської митниці Держмитслужби, яка не враховує висновки судових експертів та правові висновки Верховного Суду щодо класифікації автомобілю Chevrolet Volt.
Відповідач відзиву на позов не подавав.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень, стягнення моральної шкоди - задоволений частково.
Визнано протиправними та скасовані рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0005-2021 від 21 квітня 2021 року та №KT-UA500030-0011-2021 від 16 червня 2021 року.
Визнано протиправними та скасовані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2021/00106 від 21 квітня 2021 року та №UA500030/2021/00201 від 16 червня 2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 200 грн., витрати на правничу допомогу 3 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (в частині) в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції помилково вказав у своєму рішенні, що ним не доведено факт заподіяння моральної шкоди. Також, апелянт вказував, що рішення суду першої інстанції суперечить висновкам Верховного Суду по справам №464/3789/17 від 10 квітня 2019 року, №464/3789/17 від 10 квітня 2019 року, №560/798/16-а від 22 січня 2020 року, №818/607/17 від 24 березня 2020 року, а також практиці ЄСПЛ (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" №40450/04 від 15 жовтня 2009 року).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
До Одеської митниці Держмитслужби представником декларанта ОСОБА_1 адвокатом Романюком В.І. подано 21 квітня 2021 року митну декларацію UA500030/2021/035228 від 21 квітня 2021 року щодо митного оформлення товару - легкового автомобілю Chevrolet Volt, 2015 р.в, VIN НОМЕР_1 , 15 червня 2021 року митну декларацію UA500030/2021/055441 щодо митного оформлення товару - легкового автомобілю Chevrolet Volt, 2016 р.в, VIN НОМЕР_2 .
У графі 31 ВМД декларантом наведений опис товару, у тому числі зазначено, що до технічної документації виробника автомобіль Chevrolet Volt є електричним транспортним засобом з розширеним діапазоном руху. Електрична енергія є первинним джерелом енергії ТЗ, пальне - вторинним джерелом енергії. Автомобілі придбано в пошкодженому стані. Наведений опис пошкоджень.
В графі 33 "Код товару" визначений код товару - 8703 90 10 90.
Відділом митного оформлення №2 митного поста "Одеса" Одеської митниці прийняті рішення про визначення коду товару:
- №KT-UA500030-0005-2021 від 21 квітня 2021 року, згідно якого в якості коду УКТЗЕД автомобілю Chevrolet Volt, 2015 р.в, VIN НОМЕР_1 визначено код НОМЕР_3 (а.с. 26);
- №KT-UA500030-0011-2021 від 16 червня 2021 року, згідно якого в якості коду УКТЗЕД автомобілю Chevrolet Volt, 2016 р.в, VIN НОМЕР_2 визначено код НОМЕР_3 (а.с. 19).
На підставі вищевказаних рішень Одеською митницею прийнято рішення про відмову у митному оформленні задекларованих ОСОБА_1 автомобілів, про що складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2021/00106 від 21 квітня 2021 року щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2015 р.в, VIN НОМЕР_1 та №UA500500/2020/00505 щодо автомобіля Chevrolet Volt другого покоління VIN: НОМЕР_4 (а.с. 15, 20).
Позивач не погодився с прийнятими картками відмови та оскаржив їх до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ефективним та повним захистом порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні автомобілів Chevrolet Volt, а також рішень про визначення коду товару, які стали підставою для прийняття карток відмови у митному оформленні автомобілів.
Вирішуючи питання в частині вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, оскільки позивачем не надано, жодних належних та допустимих доказів завдання моральної шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, розміру моральної шкоди, не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 10 000 грн.
На підставі ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , тобто в частині висновків суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів вважає не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушені права позивача, у зв'язку з чим суд задовольнив відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 .
Водночас суд першої інстанції, визнавши протиправними та скасувавши рішення та карти відмови Одеської митниці Держмитслужби не забезпечив захист прав позивача від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.
Натомість ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав, що йому спричинена моральна шкода, яку він обґрунтовує порушенням його законних прав, що призвело до моральних страждань.
Так, позивач вказував, що внаслідок незаконних дій та рішень відповідача, йому довелось звертися до адвоката та суду задля захисту своїх прав, що зайняло значний час, призвело до значних душевних переживань та розчарування у роботі Одеської митниці, яка не враховує висновки судових експертів та правові висновки Верховного суду щодо класифікації спірних автомобілів.
У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За приписами п.5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В контексті зазначеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи ст. 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04, п.64, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п.п.86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, №14183/02, п.п.71, 22 листопада 2005 року).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.
Враховуючи викладене, всебічно та повно дослідивши матеріали справи у частині, що стосується відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належним відшкодуванням заподіяної позивачу моральної шкоди, із врахуванням співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, є відшкодування у розмірі 1 000 грн.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Колегія не змінює розподіл судових витрат, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржувалося два рішення про відмову у митному оформленні товару.
Судовий збір сплачено у розмірі у розмірі 1 816 грн., тобто за дві позовні вимоги.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, колегія суддів не змінює здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду в сумі 1 000 грн.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 січня 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.