Справа № 758/15388/19 Суддя в І-й інстанції Отвіновський П.Л.
Провадження № 33/824/434/2021 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
23 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката ОСОБА_1., розглянувши спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_1. на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року, -
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 19 листопада 2019 року, о 14 годині 05 хвилин, в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Мітцубісі», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Заводська та вул. Костянтинівська, в порушення вимог п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», номерний знак НОМЕР_2 , у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
В апеляційній скарзі вказано на необґрунтованість висновків судді місцевого суду про те, що у причинному зв'язку із наслідками у виді зіткнення транспортних засобів перебували порушення вимог п.12.1 та п.13.1 ПДР України водієм ОСОБА_1 . На думку апелянтів, водій автомобіля «Тойота» ОСОБА_2 , виїжджаючи із другорядної дороги - вул. Заводської у м. Києві на головну дорогу - вул. Костянтинівську, зупинившись перед знаком та здійснивши виїзд на головну дорогу різко загальмувала, що призвело до наслідків у виді зіткнення із автомобілем «Мітцубісі», під керуванням водія ОСОБА_1 , який виконавши вимоги п.12.1 та п.13.1 ПДР України, тобто зупинившись на перехресті із головною дорогою почав рух вслід за автомобілем «Тойота» дотримуючись при цьому безпечної дистанції. В момент виїзду на головну дорогу, водій ОСОБА_1 , перевівши погляд назад вправо та перевіривши безпечність маневру виїзду на головну дорогу що тривало близько однієї секунди, виїжджаючи на головну дорогу допустив зіткнення з автомобілем «Тойота», який з невідомих причин різко зупинився на головній дорозі. Вважали, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок збігу двох непередбачуваних обставин, а саме різке гальмування автомобіля «Тойота» у момент виконання водієм ОСОБА_1 вимог п.10.3 ПДР України, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 вини як в умисній, так і необережній формі. Просили постанову судді скасувати.
Адвокат ОСОБА_1. який здійснював захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, підтвердив доводи цієї скарги і просив її задовольнити. У цьому ж засідання за клопотанням захисника ОСОБА_1. було ухвалене рішення про розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 із урахуванням його зайнятості та тим, що він уповноважив представляти його інтереси та здійснювати його захист адвоката ОСОБА_1. В подальшому, захисник ОСОБА_1., не дивлячись на неодноразові його повідомлення про час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з'явився. Захисником ОСОБА_1. до суду неодноразово направлялися клопотання про перенесення розгляду справи із посиланням на різноманітні причини неявки захисника до суду, у тому числі і у зв'язку із зайнятістю у судових засіданнях у інших судах. При цьому суд звертає увагу на те, що неодноразово будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, адвокат ОСОБА_1. віддав перевагу участі у розгляді справи у іншому суді, не навівши причин за яких він вважав за необхідне з'явитись на розгляду справи до іншого суду, проігнорувавши участь у розгляді даної справи. Неодноразові неявки захисника ОСОБА_1. до суду та подання ним зазначених клопотань суд розцінює як зловживання захисником ОСОБА_1. своїми процесуальними правами, метою якого є затягування розгляду справи. У зв'язку із цими обставинами суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутності захисника ОСОБА_1.
Вислухавши пояснення:
захисника ОСОБА_1., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Висновки судді місцевого суду про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України, що призвело до зіткнення та наступного пошкодження транспортних засобів стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 255005 від 19.11.2019 року в частині часу та місця ДТП, обставин ДТП, даних про водіїв - учасників ДТП та ідентифікаційних ознак транспортних засобів, що були пошкоджені внаслідок ДТП;
схемою місця ДТП на якій зображено місце ДТП, взаємне розташування транспортних засобів після їх зіткнення, визначене місце зіткнення, нанесені лінійні розміри у прив'язці до статичних об'єктів, зафіксовані пошкодження транспортних засобів;
поясненнями водія - учасника ДТП ОСОБА_3 , відповідно до яких, вона рухалася по вул. Заводській, при виїзді на головну дорогу зменшила швидкість руху виконуючи вимоги знаку «Дати дорогу», надавши перевагу у русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі. Потім відчула удар у задню частину її автомобіля, від чого автомобіль змістився вперед;
поясненнями водія - учасника ДТП ОСОБА_1 , відповідно до яких, він визнавав ту обставину, що рухався за автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , а зіткнення відбулося внаслідок того, що він на миттєвий проміжок часу переніс погляд на головну дорогу для з'ясування того чи наявні автомобілі, що рухалися по головній дорозі і саме в цей час автомобіль під керуванням ОСОБА_3 здійснив раптову зупинку. Не дивлячись на вжиті ним заходи уникнути зіткнення автомобілів не вдалося;
іншими доказами.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ст. 124 КУпАП та на законних правах, із дотриманням вимог ст. 33 і ст. 34 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ст. 124 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухваленого суддею рішення. Посилання апелянтів на те, що зіткнення автомобілів сталося внаслідок збігу двох непередбачуваних обставин, зокрема різкого гальмування автомобіля «Тойота» та виконання водієм ОСОБА_1 у цей момент вимог п.10.3 ПДР України, що указує на відсутність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не ґрунтуються як на вимогах закону, так і на зібраних у справі доказах.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у вину поставлено порушення вимог п.12.1 та п.13.1 ПДР України. Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов'язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу. Аналіз цієї правової норми указує на те, що законодавцем не визначено конкретної швидкості, яку повинен дотримуватись водій у відповідній дорожній ситуації. Визначення такої швидкості віднесено до компетенції водія за необхідності урахування ним обставин, визначених у п. 12.1 ПДР України для досягнення тих цілей, які передбачені тим же пунктом. Суд вважає, що поняттям «безпечне керування транспортним засобом» охоплюється необхідність вчинення водієм усього комплексу дії, пов'язаних із керуванням автомобілем для запобігання негативних наслідків у вигляді наїзду на людей, перешкоди, зіткнення автомобілів тощо, у тому числі і можливості зупинки автомобіля у випадку виникнення обставин які вимушують водія вчинити такі дій. До цих обставин відноситься і раптова зупинка транспортного транспорту, що рухається попереду.
Пунктом 13.1 ПДР України передбачений обов'язок водія дотримання безпечної дистанції у залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу.
Поняття «безпечна дистанція» визначене у п. 1.10 ПДР України. Відповідно до цієї правової норми «безпечна дистанція» це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
Аналіз указаних правових норм дає підстави стверджувати про те, що ними визначений обов'язок водія дотримуватись такої дистанції до транспортного засобу, який рухається попереду по тій же самій смузі руху, яка забезпечить водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню із транспортним засобом, який рухається попереду у випадку раптового гальмування або зупинки цього транспортного засобу.
Системний аналіз положень п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України у поєднанні останнього із п. 1.10 ПДР України дає підстави стверджувати, що на водія покладається обов'язок вибору такої швидкості руху та дотримання такої дистанції до автомобіля який рухається попереду, які забезпечують можливість уникнення зіткнення із цим автомобілем у випадку його зупинки чи раптового гальмування. При цьому, законодавцем не зроблено жодних виключень із даних правил, пов'язаних із конкретними діями водія транспортного засобу, який рухається позаду, у тому числі і у зв'язку із оглядом ним дорожньої обстановки, з'ясування дій інших учасників дорожнього руху, прийняття рішення про вчинення тих або інших дій, пов'язаних із керуванням транспортним засобом, тощо.
У ході розгляду справи як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зіткнувся із автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду у тій же самій смузі руху. Наведене указує на недотримання ОСОБА_1 вимог ПДР України щодо вибору безпечної швидкості руху та дотримання безпечної дистанції, тобто порушення вимог п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України. У зв'язку із тим, що дане порушення вимог ПДР України призвело до зіткнення та наступного пошкодження транспортних засобів дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП. Факт механічних пошкоджень обох автомобілів стверджується схемою місця ДТП, яка була погоджена і підписана обома водіями - учасниками ДТП без будь-яких зауважень. При цьому суд вважає, що для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п.12.1 та 13.1 ПДР України не перебуває у залежності від того рухався чи не рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 в момент зіткнення автомобілів, чи було здійснене його раптове гальмування чи раптова запинка. Так, п.13.1 ПДР України передбачається можливість водія автомобіля, що рухається попереду здійснити зупинку або раптове гальмування, а інші пункти ПДР України не містять будь-яких заборон щодо здійснення водієм зупинки чи раптового гальмування по відношенню до транспортних засобів, що рухаються позаду.
Суд звертає увагу і на те, що вимогами ПДР України, зокрема п. 13.1 ПДР України не робиться будь-яких застережень щодо дій водія транспортного засобу, який рухається позаду пов'язаних із оцінкою ним дорожньої обстановки, з'ясування дій інших учасників дорожнього руху, прийняття рішення про вчинення тих або інших дій, пов'язаних із керуванням транспортним засобом, оскільки дистанція до транспортного засобу, який рухається попереду повинна бути вибрана у такому розмірі, який би давав можливість водію безпечно вчинити зазначені дії із урахуванням можливості попередити зіткнення транспортних засобів у випадку зупинки чи раптового гальмування автомобіля, який рухається попереду.
Наведене вище у своїй сукупності спростовує доводи апеляційної скарги та пояснення захисника про те, що зіткнення транспортних засобів сталося внаслідок збігу двох непередбачуваних обставин, оскільки можливість виникнення таких обставин повинна передбачатись водієм транспортного засобу, який рухається позаду, при виборі як швидкості руху, так і дистанції.
Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Захисником ОСОБА_1. у ході апеляційного розгляду заявлене клопотання про призначення у даній справі авто технічної експертизи. Судом було відмовлено у призначенні цієї експертизи. На думку суду захисником не було зазначено питань, з'ясування яких би потребувало спеціальних пізнань в області техніки. У справі зібрано достатню кількість належних та допустимих доказів необхідних для вирішення питання про винність чи невинність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Окрім того редакція питань, запропонованих захисником, не у повній мірі узгоджується із компетенцією експерта.
За даних умов суд вважає, що постанова Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не знаходить у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, Апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_1. залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ігнатюк О.В.