Справа № 607/9268/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/6/22 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія - 304090000
21 січня 2022 р.м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірський Б.О.
суддів - Бершадська Г. В., Хома М. В.,
за участю секретаря - Панькевич Т.І. ,
представників апелянтів та представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/9268/17 за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю “Бас-Маркет” та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватне підприємство «Владіз» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У липні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватне підприємство «Владіз» (далі - ПП «Владіз»), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 601, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 36 500,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов'язань між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 .
Крім того, 20 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11219643000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 55 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання цього зобов'язання за договором кредиту між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є квартири АДРЕСА_2 .
Своїх зобов'язань за договорами кредитів ОСОБА_3 не виконав, внаслідок чого станом на 29 червня 2017 року утворилася заборгованість за договором кредиту від 06 грудня 2005 року № 601, яка становить 61 102,60 дол. США та 2152,14 грн, з яких: 29 692,17 дол. США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів; 31 410,43 дол. США - поточна заборгованість зі сплати процентів; 645,22 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 1 506,92 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів.
Також станом на 29 червня 2017 року утворилася заборгованість за договором кредиту від 20 вересня 2007 року № 11219643000, яка становить 105 444,64 дол. США та 452 013,62 грн, з яких: 53 277,86 дол. США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів; 52166,78 дол. США - поточна заборгованість зі сплати процентів; 101 154,63 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 350 858,99 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів.
ПАТ «УкрСиббанк» просило звернути стягнення на 1/2 частину (квартири) торгово-офісного приміщення АДРЕСА_2 та 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , та встановити спосіб реалізації іпотечного нерухомого майна, а саме - шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
За рахунок коштів, отриманих з реалізації предмета іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 06 грудня 2005 року № 10303187000 в розмірі 61 102,60 дол. США, 2 152,14 грн та на підставі договору про надання споживчого кредиту від 20 вересня 2007 року № 11219643000 в розмірі 105 444,64 дол. США, 452 013,62 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсиббанк» за кредитним договором від 06 грудня 2005 року № 601 в розмірі 61 102,60 дол. США, що еквівалентно 1 593 563,00 грн, 1 152,14 грн пені, та заборгованості за кредитним договором від 20 вересня 2007 року №11219634000 у розмірі 105 444,64 дол. США, що еквівалентно 2 750 008,86 грн та 452 013,62 грн пені, звернено стягнення на предмет іпотеки: 1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1 загальною площею 47,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 04 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л. В., за реєстром № 6437, та 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв. м та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 04 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л. В., за реєстром № 6445, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності чи незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2019 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 600,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» в результаті набуття ОСОБА_2 права власності на іпотечне майно, а саме: 1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1 за адресою: АДРЕСА_3 та 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Останній набув статусу іпотекодавця за іпотечними договорами від 06 грудня 2005 року та 20 вересня 2007 року, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , зі всіма правами та обов'язками за вказаними іпотечними договорами у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, в тому числі щодо обов'язку задовольнити вимогу іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення основного зобов'язання.
У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бас-Маркет» (далі - ТОВ «Бас-Маркет»), як особа яка не була залучена судом до розгляду справи, посилаючись на те, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки 1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 04 грудня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 20 вересня 2007 року №11219643000 скасувати та відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення (26 вересня 2018 року) ОСОБА_2 не був власником іпотечного майна (1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), оскільки ТОВ “Бас-маркет” набуло право власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2017 року, недійсність якого у судовому порядку не встановлена, товариство не було залучено до участі в справі як відповідач, що є порушенням норм процесуального права та обов'язковою підставою скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про звернення стягнення на вищевказане спірне іпотечне майно.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, подав до суду апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року в частині задоволення позову щодо звернення стягнення на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду (26 вересня 2018 року) ОСОБА_2 не був власником іпотечного майна (1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ), оскільки 27 червня 2018 року, на підставі договору купівлі-продажу, який було укладено у формі, передбаченій законодавством, право власності на вказану квартиру набув ОСОБА_1 , тому, розглядаючи позов до неналежного відповідача, суд повинен був прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.
Відзиви у визначений судом термін на апеляційні скарги не надійшли.
У судовому засіданні представники апелянтів ТОВ «Бас-Маркет» та ОСОБА_1 підтримали апеляційні скарги в їх межах, посилаючись на доводи, викладені в них.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» проти доводів апеляційних скарг заперечив, вважає рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції вважає, що слід закрити апеляційне провадження, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з апеляційною скаргою (30 квітня 2020 року) ТОВ «Бас-Маркет» вже не було власником торгово-офісного приміщення №1, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 27 березня 2019 року (а.с.72 т.2) власником спірного приміщення було ПМП «Даймон», тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення не порушують прав ТОВ «Бас-Маркет».
Також з матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу (а.с.165-166 т.2) відчужив ОСОБА_5 1/3 частину спірної квартири, тобто, на час подання ОСОБА_1 апеляційної скарги (31 грудня 2020 року) останній не вважався власником 1/3 частини спірної квартири, тому оскаржувані судові рішення не порушують і його прав.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Враховуючи наведене, апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТзОВ “Бас-Маркет” та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 362, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційне провадження за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю “Бас-Маркет” та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватне підприємство «Владіз» про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Повний текст ухвали складено 26 січня 2022 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Бершадська Г.В.
Хома М.В.