Номер провадження: 33/813/61/22
Номер справи місцевого суду: 946/8357/21
Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.
Доповідач Гірняк Л. А.
28.01.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді : Гірняк Л.А.
За участю секретаря судового засідання Ющак А.Ю.
Представника особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності адвокат - Жекало І.С.
/представник ОСОБА_1
(Marcu Cristian-Iulian)/
розглянув матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника апелянта Марку Крістіан-Юліан ( ОСОБА_2 ) - адвоката Жекало Ігоря Сергійовича на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року відносно ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у справі про адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ПРОЦЕДУРА та ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
04.10.2021 у відношенні громадянина Румунії, ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), дільничним інспектором прикордонної служби І категорії ВПС «Ізмаїл» майстер-сержантом Нитичук О.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №027844 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
З даного протоколу вбачається, що 04 жовтня 2021 року приблизно о 15:00 год. на 76 км річки Дунай на відстані близько 300 м від прикордонного знаку 1381 (ділянка відповідальності ВПС «Ізмаїл»), було встановлено громадянина Румунії ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) спільно з громадянином Румунії ОСОБА_4 та громадянином Румунії ОСОБА_5 на двох плавзасобах типу Delta № ROU 02-JR та тип Galia № НОМЕР_1 порушив державний кордон з Румунії в Україну поза пунктами пропуску, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.01.1991 р. без дозволу відповідних органів влади.
Своїми діями громадянин Румунії ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року, визнано провину ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року виправлено описку, допущену в частині розміру штрафу у постанові судді від 04 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
В резолютивну частину постанови додано абзац:
«Засіб вчинення правопорушення (плавзасіб) Delta № ROU 02-JR - конфіскувати.».
Дана постанова є невід'ємною частиною постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
27.10.2021 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Жекало І.С. на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року в якій він просить:
- поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду від 05.10.2021 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) за ч.2 сі. 204-1 КУпАП, зазначає, що при проголошенні судового рішення не був присутнім, а з оскаржуваною постановою ознайомився лише 22.10.2021 року,у зв'язку з чим причини пропуску строку на апеляційне оскарження, є поважними;
- прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження;
- постанову Ізмаїльського міськрайонного суду від 05.10.2021 р. по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) за ч.2 ст. 204-1 КУпАП - скасувати;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 257 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) складу адміністративного правопорушення;
- вилучений плавзасіб Delta №ROU 02-JR, який належний ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), повернути власнику.
Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції проведено за відсутністю ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Право на захист ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) на стадії апеляційного розгляду забезпечено участю його захисника - адвокатом Жекало І.С.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН
Представник апелянта Марку Крістіан-Юліан ( ОСОБА_2 ) - адвокат Жекало І.С. зазначає, що оскаржена постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права та висновки не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин справи.
Зокрема зазначає, що суд першої інстанції порушив право на справедливий судовий розгляд, так як ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) не був присутнім при розгляді справи та лише 22.10.2021 року отримав копію оскаржувану постанову.
Посилається на відсутність прямого умислу, так як займаючись рибальством перетнув кордон України.
Зазначає, що при складанні протоколу йому не роз'яснені права та він не розуміє української мови.
Окрім того посилається на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, дільничим інспектором прикордонної служби І категорії ВПС «Ізмаїл» майстер-сержантом ОСОБА_7 не було роз'яснено ОСОБА_3 його права. Свій особистий підпис у визначених місцях, зі слів ОСОБА_3 , він посталив внаслідок вимоги посадової особи.
Крім того посилається на те, що суд конфіскував належний йому плавзасіб, як знаряддя вчинення адміністративного правопорушення всупереч ч.1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення та втручання у право власності повинно відповідати принципу пропорційності.
Зазначають, що застосування конфіскації належного ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) плавзасобу є занадто надмірним, оскільки його застосування не відповідає принципу розумності, а тому просять повернути його власнику.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Заслухавши суддю, представника апелянта ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Жекало І.С., розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд приходить до наступного.
Мотивуючи свої висновки про доведеність вини ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), суд першої інстанції послався у постанові на те, що він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, так як в його діях наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КпАП України, за якою це правопорушення кваліфікується, як перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суд не погоджується з висновком районного суду з наступних підстав.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.
Згідно матеріалів судової справи ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) не був присутнім в судовому засіданні районного суду, оскільки є громадянином іншої держави.
Матеріали судової справи не містять відомостей про вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ).
З матеріалів справи вбачається, що захисник Жекало І.С., який діє в інтересах ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), отримав копію оскаржуваної постанови 22.10.2021 року, що підтверджується його розпискою (а.с.24), а апеляційна подана 27.10.2021 року (а.с.27).
За таких підстав, у зв'язку з тим, що захисник Марку Крістіан-Юліан ( ОСОБА_2 ) - адвокат Жекало І.С подав апеляційну скаргу через п'ять днів після отримання копії оскаржуваної постанови, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на оскарження постанови районного суду фактично не пропущений, а тому поновлення не потребує.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №027844 від 04.10.2021 року, 04.10.2021 року приблизно о 15:00 год. на 76 км річки Дунай на відстані близько 300 м від прикордонного знаку 1381 (ділянка відповідальності ВПС «Ізмаїл»), встановлено громадянина Румунії ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) спільно з громадянином Румунії ОСОБА_4 та громадянином Румунії ОСОБА_5 на двох плавзасобах типу Delta № ROU 02-JR та тип Galia № НОМЕР_1 порушив державний кордон з Румунії в Україну поза пунктами пропуску, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.01.1991 р. без дозволу відповідних органів влади. Своїми діями громадянин Румунії ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Апеляційним судом досліджено:
-протокол про адміністративне правопорушення (а.с.4-5);
-рапортом дільничого інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення впс «Ізмаїл» Водник І. (а.с.6);
-поясненнями ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) (а.с.7);
-схемою незаконного перетинання державного кордону України від 04.10.2021 року (а.с.12);
-фото таблиця (а.с.12).
З тексту апеляційної скарги захисника Марку Крістіан-Юліан ( ОСОБА_2 ) - адвоката Жекало І.С., вбачається, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) визнав свою вину та підтвердив обставини скоєння адміністративного правопорушення, які відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП повністю доведена, а тому рішення судді районного суду щодо визнання останнього винним в скоєні адміністративного правопорушення, є законним та обґрунтованим.
Cуд апеляційної інстанції, будучи судом фактів та права, дослідив фактичні обставини справи, усунув недоліки суду першої інстанції, вислухав учасників справи та надав оцінку доказам: принцип рівних можливостей, в контексті національного закону та п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційним судом виконано.
Посилання на розгляд справи за його відсутності те, не є підставою для скасування постанови, оскільки суд апеляційної інстанції надав розумну можливість представляти йому свої інтереси в таких умовах, які не поставили його у суттєво невигідне становище, а тому принцип рівності перед законом, як один із складових справедливого судового розгляду судом дотримано.
Що стосується доводів апелянта в частині конфіскації плавзасобу, апеляційний суд приходить до висновку про наступне.
Санкцією ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади у виді накладення штрафу від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Аналіз даної норми дає підстави вважати, що обов'язковій конфіскації підлягають знаряддя та засоби, що використовувалися для незаконного перетинання державного кордону України.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апелянта, а також пояснення захисника Жекало І.С., апеляційний суд вважає, що при призначенні ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) адміністративного стягнення, суддя районного суду не в повній мірі дотримався вимог закону, оскільки з достатньою повнотою не мотивував свого рішення про необхідність застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації засобу вчинення правопорушення, а саме плавзасобу Delta № ROU 02-JR, який належить ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ).
Вирішуючи питання щодо законності, справедливості, доцільності та пропорційності застосування до ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) адміністративного стягнення у виді конфіскації плавзасобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»).
Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.
Апеляційний суд не погоджується з висновком судді районного суду, про те, що в даному конкретному випадку конфіскація плавзасобу, який належить ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, є обґрунтованою, оскільки таке стягнення, на думку апеляційного суду, незважаючи на те, що воно передбачено санкцією статті закону, є надмірним, оскільки його застосування не відповідає принципу розумності, та не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи - власника майна.
Апеляційний суд вважає, що в даній справі, з огляду на конкретні обставини вчиненого правопорушення та особи правопорушника, застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації плавзасобу фактично може негативно відобразиться на матеріальному достатку правопорушника, який на законних підставах володіє цим майном, є пенсіонером та інвалідом, а тому не буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, що не узгоджується з вимогами ст. 6 «Про право на справедливий суд» Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (1950 року), ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, що свідчать про легальне і правомірне володіння ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) вилученим у нього плавзасобом, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суддя районного суду прийняв помилкове рішення щодо конфіскації вилученого у нього плавзасобу Delta № ROU 02-JR, що кореспондується з положеннями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин оскаржувана постанова підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини постанови посилання на конфіскацію плавзасобу.
На підставі наведеного, керуючись ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7, 8, 293, 294 КУпАП України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника представника апелянта ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Жекало Ігоря Сергійовича - задовольнити частково.
Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року /про виправлення описки/ щодо конфіскації засобу вчинення правопорушення плавзасобу Delta № ROU 02-JR - змінити в частині накладання адміністративного стягнення.
Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про конфіскацію плавзасобу Delta № ROU 02-JR.
Плавзасіб Delta № НОМЕР_2 - повернути власнику або уповноваженій особі.
Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року про визнання винним ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у справі про адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Л.А. Гірняк