Справа № 441/877/19 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.
Провадження № 22-ц/811/3201/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:68
25 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
секретарка: Іванова О.О.,
за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області в складі судді Перетятько О.В. від 18 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комарнівська міська рада Городоцького району Львівської області про визнання батьківства, -
ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Комарнівська міська рада Городоцького району Львівської області про визнання батьківства судову молекулярно-генетичну експертизу. Надано судовому експерту дозвіл на повне або часткове знищення об'єктів експертизи. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 24). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ознаками ст. 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладеного на них обов'язку.
На вирішення експертів поставлено наступне запитання:
Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .?
Оплату за проведення зазначеної експертизи покладено на позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 . На час проведення експертизи провадження в справі - зупинено.
Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та скерувати справу для продовження розгляду до Городоцького районного суду Львівської області.
Вважає ухвалу помилковою та необґрунтованою, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до поставлення помилкової ухвали. Стверджує, що позивач ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в період, коли вона завагітніла, шлюб між ними було вже розірвано, вони проживали вже більше року окремо із позивачем у цей період відносин не підтримувала, у статеві стосунки з ним не вступала. Запис у свідоцтві про народження дитини відносно батька зроблено лише із її слів. Зазначає, що доводи позивача, викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, дитину вона виховує самостійно як одинока мати, дитина позивача зовсім не цікавить, за 3 роки позивач жодним чином не допомагав дитині, не цікавився її здоров'ям, благополуччям, матеріальним забезпечення, позивач не переслідує жодних батьківських почуттів, адже не є її батьком, натомість використовує дитину та цю справу виключно як психологічний тиск на неї та як помсту за припинення стосунків, щоб не дати їй спокійно жити. Вважає, що висновок експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, а також, що доставлення дитини до експертної установи може призвести як до зайвих її психологічних страждань, так і до ризику можливого зараження короновірусом. Вказує, що зазначені обставини Городоцьким районним судом Львівської області не встановлювались, не з'ясовувались та до уваги не бралися. Оскаржувана ухвала винесена без її участі та у її відсутності, незважаючи на те, що нею було подано клопотання про відкладення розгляду даної справи, через неможливість явки у дане судове засідання по причині погіршення стану здоров'я та ще й з дитиною, яку вважає за неприпустиме наражати на можливе зараження короно вірусом, а залишити її в неї немає з ким. Як наслідок, у порушення вимог ч.1 ст.43, ч.5 ст.103 ЦПК України, вона була позбавлена права висловлювати свою позицію з приводу необхідності призначення даної експертизи, можливості її проведення, наявних поставлених запитань експерту та інше.
В судове засідання окрім позивача решта учасників не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи на те, що такі особи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від представника третьої особи Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Клопотання відповідачки ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи з підстав погіршення стану здоров'я колегія суддів вважала необґрунтованим та відхилила зважаючи на те, що будь-яких доказів на підтвердження будь-якого захворювання, а тим більше такого, що унеможливлювало б участь у судовому засіданні нею подано не було та навіть доводів стосовно цього наведено не було.
Що ж до карантинних обмежень, на які посилається відповідачка, як на підставу для відкладення розгляду справи, то нею не вказано, які саме карантинні обмеження перешкоджали їй з'явитися в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 12, 76, ч.1 ст.81, ч.ч.1,3 ст.103, ст.109, п. 1 ч. 3 ст. 223, п.5 ч.1 ст.252 та п.9 ч.1 ст.253, ст.ст.258,260 ЦПК України, п.9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, та призначаючи судову молекулярно-генетичну експертизу, виходив з того, що оскільки позивач ставить питання про визнання батьківства, ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, попередня судова молекулярно-генетична експертиза не проведена через неявку в експертну установу відповідачки з дитиною, суд приходить переконання, що для повного та всебічного з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, а саме наявність кровного споріднення позивача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є необхідність провести судову молекулярно-генетичну експертизу, з залученням експерта, який володіє спеціальними знаннями, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду немає.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Комарнівська міська рада Городоцького району Львівської області, в якій просив:
- визнати його батьком ОСОБА_3 , яка згідно свідоцтва про народження №03 від 12.03.2018 року народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати виконком Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області внести зміни в книгу реєстрації народжень, актовий запис №03 від 12.03.2018 року, про народження ОСОБА_3 , вказавши батька, на підставі рішення суду, ОСОБА_1 .
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, мотивуючи тим, що ухвалою суду вже було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, однак, через неявку відповідачки, така залишена без виконання.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно ст. 12 Цього ж Кодексу, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Крім цього за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Також, відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
За ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Ст. 77 - 81 ЦПК України також передбачено: Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. уд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
За ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Також ст. 209 ЦПК України передбачає, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Крім цього параграф 3 глави 6 розділу ІІІ ЦПК України передбачає порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів.
Статтями ж 263-265 передбачено вимоги, яких повинен дотримуватись суд при постановлені рішення за наслідками розгляду справи.
При аналізі по суті вказаних норм закону колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при здійсненні розгляду справи в межах заявлених підстав та предмету позову зобов'язаний повно та всебічно з'ясувати не лише предмет, підстави позову і обставини, на які посилався позивач у позовній заяві, як предмет доказування, але, також, і ті обставини та правовідносини, які мали місце між сторонами та стосуються предмету доказування у справі та які непрямо, завуальовано або помилково вказані у позовній заяві, що може мати місце виключно після надання вичерпних пояснень усіма учасниками у справі, дослідження доказів наданих сторонами, вчинення інших процесуальних дій по справі.
При цьому головуючий суддя у справі наділений дискреційними повноваженнями, що стосується надання можливості сторонам представити свою справу, свої аргументи та доводи, а, також, докази на підтвердження заявлених позовних вимог, їх заперечень та обраних способів захисту.
Такі повноваження головуючого судді по справі при вчиненні певних процесуальних дій можуть бути перевірені у певних випадках (що має місце у даному випадку), однак виключно у певних межах, зокрема, у частині дотримання порядку встановленого законом щодо вчинення певної процесуальної дії, не допущення свавільності при їх вчиненні, тощо.
Однак суд вищої інстанції не вправі втручатись у процесуальні дії головуючого судді при розгляді справи по суті, вказуючи свою думку щодо того чи іншого процесуального питання, зокрема, порядку ведення справи, отримання, дослідження того чи іншого доказу, детально перевіряти необхідність отримання чи не отримання того чи іншого доказу для вирішення справи по суті та співставлення такої необхідності із заявленими позовними вимогами, підставами позову, тощо.
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає, що підстав вважати, що призначена судом експертиза виходить за межі чи не стосується предмету доказування - немає та обґрунтованих доводів щодо цього сторони (зокрема відповідачка) не надали. Відповідно підстав вважати дії судді, що головувала при постановленні вказаної оскаржуваної ухвали свавільними - немає, зважаючи, також, і на обґрунтування судом першої інстанції вчинення такої процесуальної дії.
Крім цього, відповідачкою не наведено доводів щодо порушення судом порядку встановленого законом, що стосується вчинення такого роду процесуальної дії як призначення експертизи.
Наведені ж заперечення сторони відповідачки щодо відсутності потреби у призначенні такої експертизи для предмету доказування, то такі слід вважати такими, що не впивають на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, оскільки вказане слід вказує на чітку позицію відповідачки щодо на її думку необхідності збору, подання, дослідження тих чи інших доказів протилежною стороною (позивачем), на що відповідачка впливати не взмозі згідно норм ЦПК, що ж до судді, що головує, то такі аргументи не можуть впливати на можливість призначення експертизи судом, оскільки суд не вправі позбавити можливості сторони в отримані доказу, який прямо стосується предмету доказування у справі, а також суд на даній стадії розгляду справи не взмозі і не вправі оцінювати можливий майбутній доказ, детально аналізуючи усі доводи позивача та співставивши їх із предметом та підставами позову та можливими наслідками, які матиме такий для учасників справи.
Щодо доводів про можливість отримання інших доказів крім призначення експертизи, то такі теж не слід вважати обґрунтованими, оскільки право вибору сторони способу представлення своєї позиції по справі та подання відповідно доказів на підтвердження такої не може бути оцінена іншою стороною та лише до певної міри оцінена судом на предмет наявності зловживань чи явної нерівності між сторонами. У даному випадку таких на думку суду апеляційної інстанції - немає.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 достовірно знала про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки скерувала до суду заяву про відкладення судового засідання. Відповідно відповідачка могла як самостійно з'явитись в судове засідання 18.08.2021 року, або забезпечити явку в судове засідання свого уповноваженого представника. Крім цього, відповідачкою не надано належних та допустимих доказів поважності причин її неявки у судове засідання.
Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачка в судове засідання не з'явилась, та зважаючи на відсутність доказів поважності причин неявки відповідачки, суд прийшов до правильного висновку про проведення судового засідання у її відсутності.
Окрім цього, зважаючи на наведені вище висновки, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ставить питання про визнання батьківства, відтак для повного та всебічного з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, а саме наявність кровного споріднення позивача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є необхідність провести судову молекулярно-генетичну експертизу, з залученням експерта, який володіє спеціальними знаннями.
З наведеного вбачається, що доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та частково доводами, що стосуються способу вирішення справи, ходу судового розгляду, суті вирішення спору, його наслідків, тощо.
Що ж стосується посилання відповідачки на можливість заподіяння шкоди інтересам дитини при її (відповідачки) явці у судове засідання чи явки її з дитиною у експертну установу, то такі, як гіпотетичні припущення (без зазначення конкретної шкоди, яка та у зв'язку з чим, та у який спосіб, тощо може бути заподіяна та варіантів її уникнення) слід вважати до певної міри маніпулюваннями з боку сторони у справі з метою досягти певного процесуального результату у справі у спосіб, який аж ніяк не є таким, що відповідає принципам цивільного судочинства, а навпаки одним із прикладів зловживання процесуальними правами.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 28 січня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра