Справа № 442/7562/21 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/811/3945/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 19
27 січня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар - Юзефович Ю.І.,
з участю - представника апелянта адвоката Хом'яка О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Львівського апеляційного суду, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» - адвоката Хом'яка Олександра Григоровича на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2021 року, постановлену в складі головуючого - судді Крамара О.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
у вересні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування заяви покликалися на те, що рішенням Дрогобицької міської ради від 09 вересня 2021 року № 596 надано згоду ПрАТ «Львівобленерго» на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1 000 кв.м. кадастровий номер 4610670500:046:0028 на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на дві земельні ділянки: ділянку № НОМЕР_1 площею 62 кв.м. на АДРЕСА_1 , ділянку № НОМЕР_2 площею 938 кв.м. на АДРЕСА_1 .
Однак, ще 21 травня 2021 року ними скеровано заяву про виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення відомостей до автоматизованої системи ведення, що належить їм, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа 0,1000 га, цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За наслідками розгляду заяви, інженером - землевпорядником Дрогобицької міської ради виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення відомостей до автоматизованої системи ведення, що належить їм, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (код згідно КВЦПЗ - 02.01).
Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6813941302021 від 04 червня 2021 року земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 0,1000 га, цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) присвоєний кадастровий номер 4610670500:01:046:0028.
З огляду на наведене, просили суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення виконання рішення Дрогобицької міської ради від 09 вересня 2021 № 596 та заборони ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь які дії щодо земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га. кадастровий номер 4610670500:046:0028 на АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення спірного питання по суті.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Зупинено виконання рішення Дрогобицької міської ради від 09 вересня 2021 № 596 ХІІІ сесії восьмого скликання, щодо надання згоди ПрАТ «Львівобленерго» на виготовлення технічної документації з землеустрою, щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,1000 га. кадастровий номер 4610670500:046:0028 на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на дві земельні ділянки: ділянка № НОМЕР_1 площею 62 кв.м. на АДРЕСА_1 , ділянка № НОМЕР_2 площею 938 кв.м. на АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення спірного питання по суті.
Заборонено ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь які дії щодо земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га кадастровий номер 4610670500:046:0028 на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на дві земельні ділянки: ділянка № НОМЕР_1 площею 62 кв.м. на АДРЕСА_1 , ділянка № НОМЕР_2 площею 938 кв.м. на АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення спірного питання по суті.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» - адвокат Хом'як Олександр Григорович оскаржив таку в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, на підставі яких саме доказів, наданих заявником, суд прийшов до висновку про те, що право позивачів є порушеним і невжиття заходів забезпечення позову на даній стадії судового процесу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. Суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, зокрема, того, що обмеження ПрАТ «Львівобленерго» можливості здійснювати господарську діяльність може призвести до незворотних наслідків, і таке обмеження спричиняє збитки такому суб'єкту господарювання. Вказані збитки полягають в тому, що на виконання рішення Львівської обласної ради № 1033 від 02 червня 2020 року ПрАТ «Львівобленерго» розроблено та затвердженого «Інвестиційну програму ПрАТ «Львівобленерго» на 2021 рік», із загальною кошторисною вартістю 32 265 451,00 грн без ПДВ. Внаслідок постановлення оскаржуваної ухвали, виконання інвестиційної програми є неможливим.
Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2021 року скасувати, відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надходили, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та їх підстав, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що рішенням Дрогобицької міської ради від 09 вересня 2021 року № 596 надано згоду ПрАТ «Львівобленерго» на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1000 кв.м. кадастровий номер 4610670500:046:0028 на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на дві земельні ділянки: ділянку № НОМЕР_1 площею 62 кв.м. на АДРЕСА_1 , ділянку № НОМЕР_2 площею 938 кв.м. на АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.3. рішення Стебницької міської ради Львівської області № 311 від 26 вересня 2012 року надано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку (присадибну ділянку) 1 000 кв.м. на АДРЕСА_2 громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель.
У травні 2021 року ФОП ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ - 02.01) гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , розміром 0,1000 га, кадастровий номер 4610670500:01:046:0028.
З акта встановлення та погодження меж землекористування гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 із суміжними землекористувачами, який є частиною технічної документації із землеустрою, убачається, що такими суміжними землекористувачами, якими підписано даний акт є Дрогобицька міська рада, і суміжними земельними ділянками є вулиця Дрогобицька та проїзд до цієї вулиці.
У частині першій та другій статті 149 ЦПК України, зазначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом пунктів 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
При цьому, заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 695/2231/20 (провадження № 61-8182св21)).
Аналіз ЄДРСР свідчить, що у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа № 442/8025/21 (провадження у якій відкрито 18 листопада 2021 року) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Предметом позову у цій справі є:
-скасування рішення Дрогобицької міської ради від 09 вересня 2021 року № 596 XIII сесії восьмого скликання, щодо надання згоди ПрАТ «Львівобленерго» на виготовлення технічної документації з землеустрою, щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4610670500:046:0028 на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на дві земельні ділянки: ділянка № НОМЕР_1 площею 62 кв.м. на АДРЕСА_1 ; земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 938 кв.м на АДРЕСА_1 ;
-зобов'язання Дрогобицької міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (документацію) для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовників, щодо набуття права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 0,1000 га., цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Процесуальний статус ПрАТ «Львівобленерго» як учасника у цій справі, визначено позивачем як третя особа.
Розгляд справи, на даний час, не закінчено.
З огляду на предмет позову у справі № 442/8025/21, процесуальний статус ПрАТ «Львівобленерго» у ній - третя особа, а також те, що на підставі оскаржуваного позивачами рішення органу місцевого самоврядування, у ПрАТ «Львівобленерго» не виникло речового права на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 0,1000 га., цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), висновок суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь які дії щодо згаданої земельної ділянки, є таким, що зроблений з порушенням норм процесуального закону.
Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відтак, ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти певні дії.
Щодо забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення Дрогобицької міської ради від 09 вересня 2021 № 596, до набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення спірного питання по суті.
Положення пунктів 1 - 9 частини першої статті 150 ЦПК України не передбачають такого виду забезпечення позову, як зупинення дії (виконання) рішення органу місцевого самоврядування.
Однак, згідно із пунктом 10 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким законом, на думку колегії суддів, є Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який підлягає застосуванню також на підставі положень частини дев'ятої статті 10 ЦПК України (в порядку аналогії закону).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Згідно із пунктом 5 частини третьої цієї статті КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Такий правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
З огляду на те, що рішення Дрогобицької міської ради від 09 вересня 2021 №596 є предметом оскарження в цивільній справі № 442/8025/21, відповідачем у якій є Дрогобицька міська рада, і така позовна вимога є вимогою немайнового характеру, а виконання оскаржуваного рішення і його подальша реалізація може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачів без нових звернень до суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, адже такий вид відповідає, тобто є співмірним, пред'явленій позовній вимозі, не перешкоджає господарській діяльності третьої особи, зокрема, щодо реалізації нею «Інвестиційної програми ПрАТ «Львівобленерго» на 2021 рік».
При цьому колегія суддів враховує, що особа, яка подала апеляційну скаргу не довела пов'язаність можливості реалізації інвестиції програми, саме на спірній земельній ділянці. Не вбачається такого взаємозв'язку і зі змісту оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування. Відтак, колегія суддів не убачає підстав для того, що вжиті судом заходи забезпечення позову можуть спричинити збитки третій особі.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині вірних висновків суду першої інстанції, не спростовують.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку із цим, в решті оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» - адвоката Хом'яка Олександра Григоровича задовольнити частково.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 вересня 2021 року в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь які дії щодо земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га. кадастровий номер 4610670500:046:0028 на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на дві земельні ділянки: ділянка № НОМЕР_1 площею 62 кв.м. на АДРЕСА_1 , ділянка № НОМЕР_2 площею 938 кв.м. на АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення спірного питання по суті скасувати, та постановити в цій частині нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії - відмовити.
В решіт ухвалу суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 січня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич