Справа № 456/1377/20 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.
Провадження № 22-ц/811/1345/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:39
25 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,
секретарка: Іванова О.О.,
за участі в судовому засіданні представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Саса С.С. від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 20000 (двадцять тисяч) доларів США, що еквівалентно 558600 грн. (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот гривень) основного боргу за договором позики, 14619,10 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 10 копійок) - відсотків за користування позикою, 8940,72 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок гривень 72 копійки) - трьох відсотків річних, 82396,60 грн. (вісімдесят дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 60 копійок) - пені, 6534,20 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 20 копійок) сплаченого судового збору.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовити повністю.
Вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає до скасування з наступних підстав. Вказує, що суд першої інстанції під час постановлений рішення суду не дотримався встановленого нормами процесуального права принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обгрунтовують доводи і заперечення сторін, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд першої інстанції обмежився лише доказами, наданими Позивачем, при цьому жодним чином не надав оцінку доказам, наданим Відповідачем, що не відповідає положенням закону про оцінку доказів. Звертає увагу на те, що в кінці серпня 2019 року Відповідач - ОСОБА_1 повністю виконала взяті на себе зобов'язання та повернула Позивачу грошові кошти в сумі 20 000.00 дол. США., натомість ОСОБА_3 повернув Відповідачу оригінал боргової розписки від 01.07.2019 року, яка зберігалась у Позивача по справі, а відтак, я, ОСОБА_1 в силу ч. З ст. 545 ЦК України, повністю виконала взяті на себе зобов'язання. Крім цього, 26.11.2019 року Позивач ОСОБА_3 звернувся на адресу Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення з боку гр. ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку із «невиконанням» на його думку гр. ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань згідно договору позики від 01.07.2019 року та боргової розписки від 01.07.2019 року. Разом з тим, згідно висновку по перевірці матеріалів ЖЄО № 13585 від 26.11.2019 року вбачається, що працівники Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області у ході проведення перевірки встановили, що в кінці серпня 2019 року, ОСОБА_1 повністю виконала взяті на себе зобов'язання та повернула гр. ОСОБА_3 усі грошові кошти, натомість гр. ОСОБА_3 повернув їй оригінал боргової розписки від 01.07.2019 року. Зазначає, що вказані обставини додатково підтверджуються поясненнями гр. ОСОБА_1 від 05.12.2019 року, які надані працівникам Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області. Саме тому, за результатом проведеної перевірки працівників Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області, згідно висновку по перевірці матеріалів ЖЄО№ 13585 від 26.11.2019 року, перевірка була припинена, про що було повідомлено гр. ОСОБА_3 . Наголошує на тому, що гр. ОСОБА_3 повністю погодився із висновком по перевірці матеріалів ЖЄО № 13585 від 26.11.2019 року, а також мотивами, які були встановлені в ході проведеної перевірки, оскільки не оскаржував зазначений висновок в порядку передбаченому КПК України до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що останній повністю підтвердив в судовому засіданні 26.02.2021 року під час надання усних пояснень по справі. Крім цього, в судовому засіданні 26.02.2021 року Позивач ОСОБА_3 визнав, що у ОСОБА_1 знаходиться оригінал розписки від 01.07.2019 року. Також, звертає увагу суду на те, що на стадії підготовчого засідання її захисником усно було заявлено клопотання про призначення технічної експертизи документів, а саме оригіналів документів, які містяться у Позивача та оригіналів документів, які містяться у Відповідача щодо вирішення питання про те, чи на одному принтері та в один період часу останні документи були виготовлені, чи підписані останні однією і тією ж ручкою, оскільки позиція представників Позивача зводилась до того, що оригінал розписки, який знаходиться у неї, виготовлений нею після отримання позовної заяви із суду.
В судове засідання сторонине з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи на те, що такі особи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що в судовому засіданні брали участь їх представники.
Судом апеляційної інстанції оглянуто оригінали двох розписок поданих представниками сторін, а також оригінал договору позики поданий представником відповідачки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.192, 524, 525, ч.1 ст.526, ч.ч.1,2 ст.533, ч.ч.1,3 ст.549, ст.ст.611, 625, ст.629, ч.1 ст. 1046, ч.2 ст.1047, ст.ст.1048,1049,1050 ЦК України, ст.ст.141,206,259,263,265,268 ЦПК України, висновки, які міститься в постанові від 18.09.2013 Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі №6-63 цс 13, постанові від 02 липня 2014 року у справі 6-79цс14 та постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16, у справі №723/304/16-ц від 23.10.2019, у справі № 464/3790/16-ц від 16.01.2019, п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що 01.07.2019 між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики № 01/07/19-1, відповідно до якого остання отримала від позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20 000,00 доларів США терміном до 30.08.2019, що підтверджується розпискою від 01.07.2019. 26.11.2019 позивач звернувся до Стрийського відділу поліції із заявою про злочин, за результатами розгляду перевірку припинено, оскільки правові відносини носять цивільно-правовий характер, тому в процесі розгляду матеріалу не встановлено фактичних даних, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Так, наявність розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання. Факт написання розписок не оспорювався, а тому виникнення боргового зобов'язання за договором позики є встановленим належним доказом, а саме оригіналом даної розписки. Твердження відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем посилаючись на те, що нею повернуто кошти в сумі 20000,00 доларів США та повернуто розписки, не заслуговує уваги. Доказів повернення коштів отриманих в якості позики суду не надано. Враховуючи вищенаведене, що відповідачем по даний час не повернуто заборгованість за основним зобов'язанням, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 000,00 доларів США боргу за основним зобов'язанням. Умовами договору позики, а саме пунктом п. 5. передбачено, що сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення грошових коштів, позикодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки від несплаченої суми за весь час прострочки. В порушення умов договору позики, відповідач не тільки не повернув кошти, а й не сплатив позивачу також і проценти за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості. Крім цього, боржник не може бути звільнений від передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, тому сума - 3% річних від простроченої суми також підлягає до стягнення. Суд також виходив з того, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, а тому позов підлягає до задоволення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача:
?заборгованість в розмірі 20 000 доларів США 00 центів - основна сума заборгованості, а також;
?14 619,10 грн. - проценти за користування позикою;
?8 940,72 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов'язань;
?82 396,60 грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 01.07.2019 між сторонами укладено договір позики № 01/07/19-1. У відповідності до п.1 Договору позики, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 30.08.2019 включно. Так, 01.07.2019 позивачем передано відповідачу грошові кошти у борг, остання видала боргову розписку у двох примірниках, один з яких, у відповідності до вищевказаного договірного положення, передано позивачу на зберігання до повного виконання відповідачем зобов'язань за договором позики. На день подання позовної заяви відповідачем не виконано обов'язку з повернення коштів позивачу в обумовленій сумі. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, як кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити проценти за користування позикою за період з 01.07.2019 до 30.08.2019 у розмірі 14 619,10грн., 3% річних від суми боргу за весь час прострочення, тобто з 31.08.2019 по 06.04.2020, що становить 8940,72 грн. та пеню за порушення зобов'язання у розмірі 82 396,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - 01.07.2019 між позивачем ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір позики № 01/07/19-1 (а.с. 5), відповідно до якого відповідачка отримала від позивача ОСОБА_3 у власність грошові кошти в сумі 20000,00 доларів США та зобов'язалася повернути позивачеві таку ж суму коштів у строк до 30.08.2019 включно. Вказаний договір не заперечувався, не оспорювався, не був визнаний недійсним та є чинним.
Окрім цього, 01.07.2019 року відповідачкою ОСОБА_1 додатково до договору (п. 2 Договору) була написана боргова розписка такого змісту:
«БОРГОВА РОЗПИСКА
Я, ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 25..11.1999 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 даю цю розписку про те, що отримав від ОСОБА_3 в борг грошові кошти в сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США.
Зобов'язуюся повернути отримані в борг грошові кошти в строк до 30.08.2019 року.
ОСОБА_3 має право вимагати дострокового повернення боргу, про що письмово повідомляє ОСОБА_1 за один місяць.
У випадку несвоєчасного повернення грошових коштів ОСОБА_1 сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період прострочки від несплаченої суми за весь час прострочки.
01 липня 2019 року ОСОБА_1 /підпис/»
Як, також, визнано обома сторонами, а також було пересвідчено судом апеляційної інстанції шляхом огляду оригіналів розписок, - відповідачкою 1.07.2019 року було видано дві боргові розписки аналогічного змісту.
Також, згідно п. 2 Договору вбачається, що оригінал розписки зберігається у позикодавця до повного виконання зобов'язань за цим договором.
Крім цього, згідно п. 11 Договору, такий був складений у двох примірниках, для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 Цього ж Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Такий же висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.
Тлумачення частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Крім цього, із правової позиції висловленої у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, вбачається, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім цього, із правової позиції висловленої у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, вбачається, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Також, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Також, відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК України, Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Крім цього, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як наведено вище 1 липня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір позикивідповідно до якого остання отримала від позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20000,00 доларів США терміном до 30.08.2019, що підтверджується як договором позики підписаним між сторонами, так і борговими розписками від 01.07.2019.
Наявність як оригіналу договору, так і оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання, що перевірено і судом апеляційної інстанції.
Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт написання розписок не оспорювався, а тому виникнення боргового зобов'язання за договором позики є встановленим належним доказом, а саме оригіналами даної розписки.
Зважаючи на те, що оригінал договору та розписки наявні у позивача; він факт повернення йому коштів заперечує; а також відсутність у відповідачки будь-яких доказів повернення боргових коштів та навіть відсутність з її боку доводів коли конкретно такі були повернуті, - суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що кошти відповідачкою ОСОБА_1 не повернуто, доказів цього не представлено та обґрунтованих доводів про це не наведено.
Відповідно слід вважати, що боргові зобов'язання, які виникли відповідно до згаданого договору позики не виконані у добровільному порядку та вимоги позивача про повернення таких коштів у примусовому порядку є обґрунтованими.
Враховуючи вказане, суд вірно стягнув з відповідачки ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 20000 доларів США, що еквівалентно сумі 558600 грн. за офіційним курсом НБУ.
Окрім цього, умовами договору позики, а саме пунктом п. 5. передбачено, що сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення грошових коштів, позикодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки від несплаченої суми за весь час прострочки. Вказане передбачено окремо і у розписці.
Крім наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що у порушення умов договору позики, відповідачка не тільки не повернула кошти, а й не сплатила позивачу, також, і проценти за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Також, судом першої інстанції вірно вказано, що боржник не може бути звільнений від передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, тому сума - 3% річних від простроченої суми також підлягає до стягнення.
Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, який складається з процентів за користування кредитом, 3% річних від простроченої суми заборгованості та пені за період з 31.08.2019 року по 06.04.2020 року.
Суд, також, вірно врахував і те, що відповідачем не надано ні позивачу, ані суду іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований та фактично навіть не оспорений, відомості про відсутність заборгованості не надані.
Відповідно позов, як підставний та обґрунтований підлягав до задоволення та правомірно задоволений судом першої інстанції.
Що стосується факту наявності і у відповідачки оригіналу боргової розписки аналогічного місту як і розписка, наявна у позивача, то такий на думку колегії суддів жодним чином не свідчить про виконання умов договору відповідачкою, а натомість лише підтверджує доводи позивача про написання двох боргових розписок у один день.
Так, як вказали обоє із сторін, та підтверджується матеріалами справи, про якій йшлося вище, - 1.07.2019 року між сторонами було укладено лише один договір позики, тому написання двох розписок відповідачкою та підписання двох примірників договору обома сторонами лише підтверджують цей факт. Відповідно наявність у кожної із сторін по оригіналу договору та розписки лише вказує на те, що договір залишився не виконаний, коли б перебування усіх відповідних документів у відповідачки, або наприклад оригіналів обох боргових розписок, свідчило б про виконання нею боргових зобов'язань та передачу кредитором їй своєї боргової розписки. Окремо наявність однієї із розписок у відповідачки не може свідчити про виконання боргового зобов'язання, оскільки доводів про те, що у неї скажімо перебувало дві боргові розписки та це підтверджувалося б матеріалами справи, вона не наводила, також, будь-яких фактів, що після укладення договору будь-яка із сторін передавала б іншій будь-які документи, окрім отриманих під час його укладення не доведено. Також, відповідачкою жодним чином не прокоментовано та не пояснено наявність у позивача боргового документу (розписки) при виконанні нею боргового зобов'язання.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 січня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра