Справа № 740/434/21
Провадження № 1-кс/740/151/22
28 січня 2022 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області - ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 384 КК України,
установив:
27 січня 2022 року обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду вказану заяву про відвід судді, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що поведінка судді ОСОБА_5 не відповідає вимогам Присяги судді, не є послідовною, так як суддя по різному трактує закон щодо одних і тих самих підстав для вирішення питання відведення прокурора, що викликало об'єктивні побоювання щодо безсторонності судді та обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Зазначено, що 21 травня 2021 року Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_5 постановив ухвалу про відвід прокурора ОСОБА_7 . Ухвалу мотивовано тим, що в сукупності факти та обставини, наведені заявником, вказують на існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора; розуміння положень ч. 2 ст. 37 КПК України як засадничих має важливе значення, оскільки передбачає особливі правові наслідки їх порушення. Доводи, наведені адвокатом ОСОБА_8 у судовому засіданні, вказували на наявність підстав для задоволення відводу прокурора, який був включений в групу прокурорів під час знаходження цього провадження в суді, зазначивши, що прокурор був неналежним у вказаному кримінальному провадженні.
23 червня 2021 року Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_5 постановив ухвалу про задоволення заяви захисника ОСОБА_8 про відвід прокурора ОСОБА_9 . Цей прокурор також був включений в групу прокурорів під час судового розгляду вказаного провадження. Суд дійшов висновку, що в сукупності факти та обставини, наведені заявником та встановлені в судовому засіданні, вказують на існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора.
02 липня 2021 року суд задовольнив заяви адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_8 про відвід прокурора ОСОБА_11 з аналогічних підстав. Включення прокурора ОСОБА_11 до складу групи прокурорів було здійснено без наведення обставин і підстав для заміни усіх прокурорів (окрім двох, заяви про самовідвід яких було задоволено судом), які були визначені прокурорами у цьому кримінальному провадженні раніше, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства щодо здійснення прокурором повноважень у кримінальному провадженні з його початку до завершення.
06 жовтня 2021 року захисники заявили відвід прокурору ОСОБА_3 з тих самих підстав, що були заявлені іншим попередньо відведеним прокурорам, але ухвалою суду в задоволенні заяв відмовлено, що, на думку обвинуваченого, викликає сумніви в упередженості судді ОСОБА_5 при розгляді зазначеного кримінального провадження.
Таким чином, на думку заявника, суд змінив свою правову позицію та дійшов висновку, що прийняття постанови від 01.10.21 про зміну групи прокурорів здійснено в межах повноважень Генерального прокурора.
Крім наявності сумнівів у неупередженості судді, обвинувачений також зазначив щодо можливого тиску на суддю шляхом впливу на його дружину, яка є працівником прокуратури нижчого рівня.
У судовому засіданні прокурор висловився на розсуд суду.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Перевіривши зміст заяви, матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Правове регулювання відводу судді визначається статтями 75, 76 КПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу.
Частини 1, 2 ст. 80 КПК України передбачають, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_4 у заяві про відвід судді, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, як інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості останнього.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко і Мартенко проти України». Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справи «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; «Мікаллеф проти Мальти», п. 93).
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Частина 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 вказаного Закону суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 зазначеного Закону суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Відповідно до Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України, а суддя при здійсненні правосуддя незалежний і підпорядковується лише закону.
ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
ЄСПЛ у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справи «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; «П'єрсак проти Бельгії», п. 30; «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).
Таким чином, у розумінні суб'єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях у справах «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції».
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.
Зокрема, щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).
Верховний Суд у своїх постановах зробив висновки, зокрема, що вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді (ухвали від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 01 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення.
Крім цього, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, за окремою підставою відводу, визначеною саме як наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність належно обґрунтованих та підтверджених відомостей, які б могли свідчити про необ'єктивність та упередженість судді ОСОБА_5 при розгляді вищевказаного кримінального провадження. Заявником не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді і унеможливлювали ухвалення об'єктивного судового рішення в справі.
З огляду на зазначене, підстав для висновків про упередженість судді при розгляді вказаного кримінального провадження немає, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 75, 80, 81, 309, 369-372, 376 КПК України, -
ухвалив:
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області - ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 384 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1