27.01.2022 Справа №607/21879/21
Справа №607/21879/21
27 січня 2022 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-при секретарі судового засідання Скала В.І.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5077955 від 26.11.2021 року, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивача вказав, що 26 листопада 2021 року інспектором УПП в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції Ясинчук В.В. була винесена постанова серії ЕАО №5077955 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП .
Зокрема, йому ставиться у винну те, що 26 листопада 2021 року о 20 год 02 хв. він керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Мазепи,1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів та порушив вимоги п. 18.1. ПДР України.
З даною постановою не погоджується, вважає її необґрунтованою, винесеною без повного та всебічного з'ясуванням обставин справи. Після зупинки йому не було повідомлено її причину, не надано належну оцінку його поясненням та доказам, а також порушено порядок розгляду справи.
Вважає, що в його діях відсутність склад правопорушення.
Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник УПП у Тернопільській області ДПП подав відзив на позовну заяву. Вказав, що позов не визнає, вважає його необґрунтованим та просить відмовити у задоволенні. Згідно вимог п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Крім цього, на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимог цього пункту водій транспортного засобу повинен обов'язково своїм маневром показати, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу, або зупинитися. Забороняється здійснювати об'їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході, незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід. Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході і спрогнозувати можливий розвиток ситуації.
Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.
Крім цього, представником відповідача до відзиву долучено відеоматеріали з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора патрульного автомобіля.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, з підстав викладених у нього та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року інспектором УПП в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції Ясинчук В.В. винесена постанова серії ЕАО №5077955 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 26 листопада 2021 року о 20 год 02 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Мазепи,1 в м.Тернопіль наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів та порушив вимоги п. 18.1 ПДР України.
Із досліджених в судовому засіданні відеоматеріалів з відеореєстратора патрульного автомобіля та відеореєстратора автомобіля позивача встановлено, що позивач керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Мазепи,1 в м.Тернопіль наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зупинився для того щоб пропустити їх, внаслідок чого створив останнім перешкоди.
Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, у тому числі за порушення правил проїзду пішохідних переходів.
Відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Як зазначив Верховний суд у своїй Постанові від 04 грудня 2019 року у справі №751/4821/17, вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Забороняється здійснювати об'їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.
Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем порушено вимоги п. 18.1 ПДР України, а саме наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, внаслідок чого створив перешкоду останнім.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він не порушував правил дорожнього руху та жодних перешкод пішоходам, які перебували на пішохідному переході, не створив, оскільки вони спростовуються дослідженими відеоматеріалами з відеореєстратора патрульного автомобіля та автомобіля позивача.
Із досліджених в судовому засіданні відеоматеріалів з відеокамер автомобіля позивача та нагрудних камер працівників поліції встановлено, що після зупинки автомобіля під керуванням позивача, останньому повідомлено причину зупинки, на вимогу позивача надано для огляду відеоматеріали по факту порушення ПДР, повідомлено посадову особу, яка здійснювала розгляд справи, роз'яснено позивачу права.
Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог не має, а постанова про накладення стягнення серії ЕАО №5077955 від 26 листопада 2021 року винесена працівником поліції у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.55 Конституції України, ст.247, ст.251, 258, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5077955 від 26 листопада 2021 року відмовити, а постанову залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль; код ЄДРПОУ - 40108720.
Повне рішення складено 27 січня 2022 року.
Головуюча І.М.Черніцька