Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5429/21
(заочне)
28.01.2022 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Леньо В.В. секретар судового засідання Казимірська Н.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 третя особа: Виноградівська міська рада Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 третя особа: Виноградівська міська рада Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позов мотивовано тим, що у 2003 році ОСОБА_4 (племінник позивачки) повернувся на постійне місце проживання на територію України (до того проживав на території Російської Федерації). У зв'язку з поганим станом здоров'я (переніс інсульт) він домовився зі своєю тіткою ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_5 про те, що вони будуть проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він потребував постійного стороннього догляду. Спільно проживаючи з позивачкою та її сином ОСОБА_4 вказав, що право власності на будинок зареєстроване на його ім'я і він склав заповіт на ім'я ОСОБА_1 . На початку 2004 року ОСОБА_5 (сину позивачки) власник доручив право проводити будівельні роботи у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , з того часу фактично єдиним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 до дня смерті доглядала ОСОБА_4 , взяла на себе всі витрати та здійснила його належне поховання. З 2003 року по теперішній час (приблизно 18 років) ОСОБА_1 користується будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважає його своєю приватною власністю.
У зв'язку з тим, що позивач більше ніж 18 років добросовісно користуються та володіє даною будівлею, яка досі не належить позивачці на праві власності, але надалі продовжує відкрито і безперервно володіти даним нерухомим майном - є необхідність у визнанні за нею права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак надали до суду письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримали повністю та просили такі задовольнити.
Відповідачі не з'явилися на виклик суду у судове засідання на судовий розгляд справи, будучи належним чином своєчасно повідомленою про дату, час та місце проведення судових засідань за адресою, зазначеною у позовній заяві, що є адресою місця проживання. Судова повістка, надіслана за вказаною у позовній заяві адресою реєстрації місця проживання відповідача, - повернута до суду без вручення. У зв'язку із цим судовий виклик відповідачів у судове засідання було здійснено також шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідачі не повідомили причини неявки. Письмових заяв до суду від них не надходило. Відзиву не подано.
Враховуючи наведене, суд, керуючись ст.280 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач та представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник третьої особи: Виноградівської міської ради в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника на підставі наявних у ній доказів.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
В судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.
Як вказує у позовній заяві позивач, у 2003 році ОСОБА_4 (племінник позивачки) повернувся на постійне місце проживання на територію України (до того проживав на території Російської Федерації). У зв'язку з поганим станом здоров'я (переніс інсульт) він домовився зі своєю тіткою ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_5 про те, що вони будуть проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він потребував постійного стороннього догляду. Спільно проживаючи з позивачкою та її сином ОСОБА_4 вказав, що право власності на будинок зареєстроване на його ім'я і він склав заповіт на ім'я ОСОБА_1 . На початку 2004 року ОСОБА_5 (сину позивачки) власник доручив право проводити будівельні роботи у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , з того часу фактично єдиним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 до дня смерті доглядала ОСОБА_4 , взяла на себе всі витрати та здійснила його належне поховання. З 2003 року по теперішній час (приблизно 18 років) ОСОБА_1 користується будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_4 проживав разом з позивачкою, остання вважала, що він є одноосібним власником будинку та склав на її ім'я заповіт, а тому після його смерті добросовісно вважала себе власником будинку.
Однак, коли позивачка виявила бажання оформити спадкові права виявилося, що право власності на даний об'єкт нерухомого майна в цілій частці за ОСОБА_4 не зареєстровано, заповіт на ім'я ОСОБА_1 не складений. Право власності зареєстровано: 3/8 частка житлового будинку за ОСОБА_4 ; 3/8 частки житлового будинку за ОСОБА_2 (племінник позивачки); 1/4 частки житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_3 (брат чоловіка позивачки, ОСОБА_6 ).
Виноградівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у відповідь на запит адвоката повідомив про відсутність актового запису про смерть відносно громадянина ОСОБА_3 . Проте зі слів родичів ОСОБА_3 помер ще у 1968 році під час військової операції військ СРСР в Чехословачинні. Відомості про ОСОБА_2 відсутні, у в кінці 80-х років 20 століття він виїхав на ПМЖ до Російської Федерації, отримав російське громадянство та не повертався на території України, зв'язок з ним втрачено. Копія першої стрінко його паспорту була наявна в документах, які були виявлені після смерті ОСОБА_4 .
Станом на сьогодні на її ім'я було виготовлено технічний паспорт на вказаний будинок садибного типу від 15.09.2021 року, з якого вбачається, що самочинне будівництво відсутнє, будинок та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування.
Відповідно до будинкової книги у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані тільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (син позивачки).Тобто будь-які інші родичі зареєстровані за даною адресою не були.
Інших осіб, які б претендують на майно немає.
Приймаючи вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
За статтею 43 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно п.п.9, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до ч.1ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.
Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наявні у справі доказові матеріали у повній мірі дають підстави для висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 оскільки остання відкрито, добросовісно та безперервно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 більше 10 років.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачкою доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268,280 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії рішення суду.
ГоловуючийВ. В. Леньо