Рішення від 28.01.2022 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/4730/21)

Господарський суд Харківської області у складі: головуючий суддя Усатий В.О. судді: Яризько В.О. , Хотенець П.В. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", 64602, Харківська обл., м.Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419

до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько - механічний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" про стягнення заборгованості за Договором підряду № 13/436/440дп від 24.01.2019 у розмірі 9243,77 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 7200,00 грн., пеня у розмірі 644,64 грн., 3 % річних у розмірі 397,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1001,45 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 4730/21 від 01.12.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О

Ухвалою суду від 02.12.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 922/4730/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/4730/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

21.12.2021 на адресу Господарського суду Харківської області від відповідача Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" надійшов відзив на позовну заяву ( вх. № 30128), в якому останній зазначив, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач вказує на те, що позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 7200,00 грн. відповідно до листа №82ГІ від 14.01.2020 та Акту № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 в межах Договору №13/436/440дп, проте сума основної заборгованості, котра пред'явлена до стягнення позивачем у позовній заяві, перевищує загальну ціну Договору №13/436/440дп визначену в Специфікації № 1 від 24.01.2019, а саме 1260000,00 грн. Вищезазначена сума 1260000,00 грн. відповідачем сплачена повністю, що не заперечується позивачем. Окрім того, відповідач зазначає, що Договір №13/436/440дп сторонами не змінювався, а тому відповідач вважає не доведеною виникнення суми основного боргу пред'явленого до стягнення у розмірі 7200,00 грн. за Договором №13/436/440дп, а тому і нарахування пені, 3% річних і інфляційних втрат.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

24.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозів ський ковальсько-механічний завод" (ТОВ "ЛКМЗ"), надалі за текстом - позивач, та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" (ДП "ЗіМ"), надалі за текс том - відповідач, укладено Договір підряду за № 13/436/440дп (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, підрядник зобов'язується виконати роботи, з виготовлення, термообробки та штампування деталей в обумовлені даним Договором строки.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи в порядку та у строки, передбачені цим Договором.

Згідно п. 1.3. Договору, роботи, передбачені в п. 1.1. Договору, виконуються з матеріалу (давальницької сировини) Замовника, у відповідності з вимогами технічної документації (креслення, ескізи та ін.), що надана Замовником та погоджена Підрядником.

Відповідно п. 1.4. Договору, найменування, кількість, норми витрат давальницької сировини, ціна й строки виконання робіт Підрядником визначаються у Специфікації та відповідних додатках до Договору або Специфікації, які є невід'ємними частинами даного Договору.

У відповідності до п. 2.6. Договору, підрядник розпочинає виконання робіт за Договором не раніше 10 робочих днів з моменту отримання від Замовника давальницької сировини, конструкторської документації та попередньої оплати відповідно до погоджених цим Договором умов.

Пунктом 3.1. Договору, сторони погодили, що вартість робіт та їх кількість вказується у Специфікаціях до даного Договору.

Згідно п. 3.2. Договору, загальна вартість робіт за цим Договором складає - 1260000,00 грн.

У відповідності до п. 5.1. Договору, замовник здійснює попередню оплату робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника у розмірі 100 % суми Специфікації №1 цього договору, згідно наданого рахунку.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що моментом здійснення оплати за цим Договором є момент надходження коштів на рахунок Сторони, на користь якої здійснюється платіж.

Відповідно до п. 6.1. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2020 року.

Згідно п. 7.2. Договору, у випадку порушення Строків оплати Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну поставку Продукції Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості Продукції, поставка якої буде прострочена за кожний день прострочення. Підрядник не відповідає за прострочення виготовлення та поставки Продукції у разі несвоєчасної оплати, несвоєчасного надання Замовником у повному обсязі давальницької сировини та/або технічної (конструкторської) документації (креслення, ескізи та ін.) або порушення Замовником положень п.2.6. цього Договору.

У відповідності до п. 11.2. Договору, усе листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов'язаних з виконанням даного Договору, або що випливають із нього, повинні направлятися Сторонами безпосередньо на адреси, зазначені в даному Договорі, у відповідності зі строками й порядком, установленими чинним законодавством і даним Договором.

Згідно п. 11.6.1. Договору, усі зміни й доповнення до даного Договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в - письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін й скріплені печатками сторін.

Специфікацією №1 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 сторони погодили: найменування робіт - роботи з виготовлення машинокомплекта для виготовлення корпусу БТР-4Е; одиницю виміру - шт.; кількість - 3; вартість без ПДВ у грн. за шт. - 350000,00 грн.; загальну суму грн. без ПДВ - 1050000,00 грн.; ПДВ 20% - 210000,00 грн.; всього - 1260000,00 грн.

Окрім того, Специфікацією №1 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 сторони погодили наступне:

1. Замовник передає Виконавцю матеріал згідно Додатку №1 до Специфікації №1. Передача матеріалу повинна бути здійснена у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з моменту підписання Сторонами Договору цієї Специфікації.

2. Склад машинокомплекту визначений та погоджений Сторонами в Додатку №1 до Специфікації № 1.

2. Умови розрахунків-100 % передплата від суми Специфікації №1.

3. Виконавець не проводе випробування обстрілом.

Додатком №1 до Специфікації №1 Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 сторони погодили склад одного машинокомплекта для виготовлення корпусу БТР-4Е.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи визначені Специфікацією №1 до Договору підряду №13/436/440дп виконані позивачем в повному обсязі, що підтверджується Актом №ЗТ-7077 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2019 на суму 420000,00 грн. та Актом №ЗТ-7106 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.11.2019 на суму 840000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач стверджує, що за роботи, визначені Специфікацією № 1 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019, відповідачем сплачено кошти у повному обсязі.

На підтвердження даної обставини позивачем додано до позовної заяви виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.11.2019 по 30.11.2019.

14 січня 2020 року на адресу позивача надійшов лист Генерального директора Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" Криласа В.Д. за вих. № 82/гі від 14.01.2020, в якому останній відповідно до раніше досягнутої домовленості просить із гарантуванням оплати в максимально стислі терміни провести спеціальні випробування броньових деталей корпусу В1318Е.01сб-2 виробу БТР-4Е.

Судом встановлено, що 22 січня 2020 року між представником Замовника Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" в особі Генерального директора Криласа В.Д. з одного боку, та представником Виконавця ТОВ «ЛКМЗ» в особі Цапенко Ігора Леонідовича, з іншого боку, складено Акт № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт(надання послуг), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Загальна вартість робіт за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗТ-7001 від 22.01.2020 року складає 7 200,00 грн. з ПДВ.

Проте, в порушення досягнутої між сторонами домовленості, ДП "Завод ім. В.О. Малишева" оплату за проведення позивачем спеціальних випробувань деталей у відповідності до Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗТ-7001 від 22.01.2020 року до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 року, не здійснив, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем становить 7200,00 грн.

16.07.2021 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію за №17/457П від 07.07.2021 року з вимогою сплатити заборгованість.

Позивач зазначає, що на адресу ТОВ «ЛКМЗ» надійшла відповідь на претензію, проте заборгованість за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗТ-7001 від 22.01.2020 до Договору підряду № 13/436/440дп від 24.01.2019 на загальну суму 7200,00 грн. залишилась відповідачем не сплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗТ-7001 від 22.01.2020 до Договору підряду № 13/436/440дп від 24.01.2019 у розмірі 9243, 77грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 7200, 00 грн., пеня у розмірі 644,64 грн., 3 % річних у розмірі 397,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1001,45 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст Договору підряду № 13/436/440дп від 24.01.2019, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько - механічний завод" та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева", суд вважає даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтями 6, 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного договору підряду, умовами п. 1.4. Договору сторони погодили, крім іншого, що ціна й строки виконання робіт Підрядником визначаються у Специфікації та відповідних додатках до Договору або Специфікації, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Сторонами узгоджено загальну вартість виконаних робіт у відповідності до Специфікації №1 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 в сумі 1260000,00 грн.

Предметом договору підряду у відповідності до п. 1.1 є виконання робіт, з виготовлення, термообробки та штампування деталей в обумовлені даним Договором строки.

Доказів внесення змін щодо предмету договору матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що роботи передбачені Специфікацією №1 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 були виконані виконавцем (позивачем), прийняті замовником (відповідачем) без зауважень згідно з Актом №ЗТ-7077 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2019 на суму 420000,00 грн. та Актом №ЗТ-7106 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.11.2019 на суму 840000,00 грн. та оплачені замовником (відповідачем).

З приводу виконання цих робіт і їх оплати між сторонами відсутній спір.

З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2020 року на адресу позивача надійшов лист Генерального директора Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" Криласа В.Д. за вих. № 82/гі від 14.01.2020 , в якому останній відповідно до раніше досягнутої домовленості просить із гарантуванням оплати в максимально стислі терміни провести спеціальні випробування броньових деталей корпусу В1318Е.01сб-2 виробу БТР-4Е.

Судом встановлено, що позивачем виконані роботи зазначені в листі Генерального директора Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" Криласа В.Д. за вих. № 82/гі від 14.01.2020 , а відповідачем прийняті вищезазначені роботи без зауважень, що підтверджується Актом № ЗТ- 7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 року, який складений між представником Замовника Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" в особі Генерального директора Криласа В.Д. з одного боку, та представником Виконавця ТОВ "ЛКМЗ" в особі Цапенко Ігоря Леонідовича, з іншого боку.

У відповідності до п. 11.2. Договору, усе листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов'язаних з Виконанням даного Договору, або що випливають із нього, повинні направлятися Сторонами безпосередньо на адреси, зазначені в даному Договорі, у відповідності зі строками й порядком, установленими чинним законодавством і даним Договором.

Згідно п. 11.6.1. Договору, усі зміни й доповнення до даного Договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін й скріплені печатками сторін.

Таким чином, виходячи із змісту правовідносин, що склалися між сторонами на підставі визначених на власний розсуд умов договору, що узгоджується з приписами ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України, усі зміни й доповнення до даного Договору, а також правочини, що випливають із нього та правочини, які не були передбачені даним Договором, дійсні, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін й скріплені печатками сторін.

Проаналізувавши зміст Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019, який укладено між сторонами, суд дійшов висновку, що хоча роботи зазначені в Акті №ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) не стосуються предмету Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019, проте такі роботи можуть виконуватися в межах цього правочину лише за умови дотримання положень п.11.6.1. Договору, а саме, якщо вони зроблені в - письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені печатками сторін.

Вищезазначений Акт № ЗТ- 7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Загальна вартість робіт за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗТ-7001 від 22.01.2020 року складає 7 200,00 грн. Зауважень до вищезазначеного акта з приводу об'єму робіт та ціни матеріали справи не містять.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання позивачем робіт в об'ємі та за ціною, визначеному в Акті № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), був погоджений відповідачем в порядку, визначеному п.11.6.1. Договору, про що свідчить підпис представника Замовника Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" в особі Генерального директора Криласа В.Д. на Акті № ЗТ- 7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 на суму 7 200,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що роботи виконані на ПИСЬМОВЕ ЗАМОВЛЕННЯ ДП "Завод імені В.О. Малишева". Також судом досліджено та встановлено, що деталі, спеціальне випробування яких просив провести ДП "Завод імені В.О. Малишева", належать до деталей виготовлення яких передбачено Договором підряду № 13/436/440 дп від 24.01.2019.

З огляду на наведене, суд доходить до висновку, що такі роботи є додатковими роботами до Договору підряду, які ЗАМОВЛЕНІ ДП "Завод імені В.О. Малишева" та оплату яких він ГАРАНТУВАВ у своєму письмовому завомленні.

За висновком суду, ціна виконаних робіт є погодженою, оскільки БЕЗ заперечень та зауважень сторонами підписано акт виконаних робіт.

В порушення умов досягнутої домовленості, відповідач не розрахувався з позивачем за виконану останнім роботу, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 7200,00 грн.

Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 сторонами не було погоджено строки оплати за вказані додаткові роботи.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

16.07.2021 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію за №17/457П від 07.07.2021 року з вимогою сплатити заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що вказану претензію відповідач отримав 20.07.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6460602017027, яке знаходиться в матеріалах справи.

Отже, початком перебігу строку оплати платежу з урахуванням положень ч.2 ст.116 ГПК Україні, ч. 2 ст. 530 ЦК України слід вважати 21.07.2021. Враховуючи передбачений ч.2 ст. 530 ЦК України 7-денний строк для оплати з моменту пред'явлення вимоги, останнім днем строку оплати платежу слід вважати 27.07.2021, а початком перебігу строку прострочення зобов'язання з оплати робіт за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 - слід вважати 28.07.2021.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати робіт за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 .

Суд зазначає, що критично ставиться до доводів відповідача викладених у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми основної заборгованості за виконані роботи за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 у розмірі 7200,00 грн.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за виконані роботи за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 у розмірі 7200,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 397, 68 грн за період з 23.01.2020 до 25.11.2021 та інфляційних втрат у розмірі 1001, 45 грн. з січня 2020 по жовтень 2021 , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

За розрахунками позивача стягненню з відповідача за період з 23.01.2020 до 25.11.2021 підлягає 3% річних на загальну суму 397, 68 грн. грн. та інфляційні втрати з січня 2020 по жовтень 2021 на загальну суму 1001, 45 грн.

Однак, як було встановлено судом та зазначено вище, початком перебігу строку прострочення зобов'язання з оплати виконаних робіт за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 слід вважати 28.07.2021.

А отже, за підрахунками суду, які здійснені з використанням калькулятора "Ліга-Закон", а також з урахуванням вимог ч.2 ст.116 ГПК Україні, ч. 2 ст. 530 ЦК України, правомірно нарахованою за прострочення оплати виконаних робіт за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 є 3% річних за період з 28.07.2021 по 25.11.2021 у загальному розмірі 71,61 грн. та інфляційні втрати за період серпень - листопад у розмірі 195,97 грн. Саме ці суми є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню. В частині стягнення 3% річних у розмірі 326,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 805,48 грн. за прострочення оплати за виконані роботи за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені за період з 23.01.2020 по 25.11.2021 у розмірі 644,64 грн., суд зазначає наступне.

Відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проаналізувавши умови Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019, судом не встановлено погодження між сторонами нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за роботи виконані за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 у вигляді пені, тому, суд приходить до висновку , що позовна вимога про стягнення пені у розмірі 644,64 грн. за період з 23.01.2020 по 25.11.2021 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача за виконані роботи за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 суму основної заборгованості у розмірі 7200,00 грн., 3% річних у розмірі 71,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 195,97 грн. В частині стягнення 3% річних у розмірі 326,07 грн., 805,48 грн. інфляційних втрат та пені у розмірі 644,64 грн. - відмовляє в задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1833,82 грн.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько - механічний завод" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська обл., м.Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419) заборгованість за виконані роботи за Актом № ЗТ-7001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2020 до Договору підряду №13/436/440дп від 24.01.2019 у розмірі 7200,00 грн. основної заборгованості, 3% річних у розмірі 71,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 195,97 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 326,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 805,48 грн. та пені у розмірі 644,64 грн. відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419);

Відповідач: Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" січня 2022 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець