27 січня 2022 року
м. Рівне
Справа № 562/4079/18
Провадження № 22-ц/4815/49/22
Рівненський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого Боймиструка С.В,
суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за заявою №б/н від 05.07.2006 року у розмірі 54651,36 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що відповідно до укладеної заяви №б/н від 05.07.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на отримання кредиту, оскільки ним підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку».
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 23.10.2018 року має заборгованість - 54651,36 грн., яка складається з наступного: 19307,60 грн. - тіло кредиту; 17197,13 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 15067,99 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2578,64 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає. Отже, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, в банку виникла необхідність звернутись з позовною заявою до суду.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за заявою б/н від 05.07.2006 року в розмірі 19307,60 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення - яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині незадоволених позовних вимог щодо заборгованості за процентами та неустойкою. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу, що банк надав відповідачу кредит, який останній не повернув, а тому підстав для відмови у стягненні заборгованості за відсотками та неустойкою не було, оскільки позивач мав право їх нараховувати за користування кредитними коштами. Крім того, судом ретельно не досліджені докази у справі, оскільки в анкеті-заяві від 05.07.2006 зазначено розмір відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 36% на рік (3% на місяць), кредитний ліміт: 250 грн., порядок погашення заборгованості. Таким чином, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Позивачем надано до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів та неустойки з відповідача є правильним.
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу, однак вона була йому повернута в зв'язку з не усуненням її недоліків. Крім того, він скористався правом надання відзиву, однак він не може бути врахований судом, оскільки поданий з порушенням вимог ч.4 ст.360 ЦПК України (до відзиву не додано докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи).
Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.1ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення оскаржується в частині стягнення заборгованості за відсотками та неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2006 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено заяву № бн. Відповідно до заяви відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та « Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Як вбачається з розрахунку заборгованості до заяви № бн від 05.07.2006 року станом на 23.10.2018 року ОСОБА_1 має заборгованість - 54651,36 грн., яка складається з наступного: 19307, 60 грн. - тіло кредиту; 17197,13 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 15067,99 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2578,64 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ “Приватбанк” зазначає, що відповідачу було надано у користування кредитну картку і встановлений кредитний ліміт 10000 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, Витяг з “Тарифів Банку ”, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, виписки за рахунком ОСОБА_1 з 01.07.2006 року по 05.05.2021 року.
Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту 19307, 60 грн. і в цій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.
АТ КБ “Приватбанк” оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та неустойки вважаючи, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув їх на користь позивача.
З наявної у матеріалах справи анкети-заяви від 05.07.2006 року, яка містить підпис позичальника, вбачається, що базова відсоткова ставка становить 36% з розрахунку 360 днів у році.
Подана банком заборгованість позичальника розрахована не з базової відсоткової ставки 36% (річна ставка), яка передбачена у його заяві, а із змінюваної, зокрема від 30% до 42% (починаючи з 01.04.2015 року), що суперечить умовам кредитування, на які покликається позивач, оскільки розрахунки здійснені на підставі умов, які відсутні в заяві, що підписана відповідачем.
Згідно заяви-анкети сума кредитного ліміту вказана 250,00 грн., однак як стверджує позивач розмір кредитного ліміту 10000 грн.
У заяві позичальника від 05.07.2006 року умови та порядок зміни процентної ставки, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань не зазначені і доказів такого збільшення банком не надано.
У заяві підписаній відповідачем, відсутні умови договору про встановлення відповідальності, зокрема, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а тому вказана банком пеня та штраф не підлягають до стягнення.
Таким чином, позивач нарахував відповідачу заборгованість за кредитним договором, виходячи з іншого, збільшеного розміру кредитного ліміту, а також з іншої процентної ставки. При цьому погашаючи проценти та тіло кредиту за рахунок непогодженого сторонами овердрафту, нараховуючи за це перевищення кредиту (овердрафт) і його прострочення відсотки, а згодом відносячи цю заборгованість до простроченого кредиту та накладаючи за її несплату штрафи і повторно нараховуючи відсотки, банк незаконно та штучно збільшував суму заборгованості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У заяві на яку посилається позивач строк кредитного ліміту відповідає терміну дії картки. В свою чергу строк дії картки встановлений до 06/08. Доказів перевипуску та вручення банком позичальнику інших карток з продовженим терміном дії, зокрема аж до 2018 року - в справі немає. Отже Банк не підтвердив своє право нараховувати відсотки зазначені в поданому ним розрахунку заборгованості клієнта після закінчення строку дії його карти (після червня 2008 року), а в порядку ст. 625 ЦК України відсотки також не нараховувались.
Неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права в частині незадоволених позовних вимог.
Понесені апелянтом судові витрати відносяться на його рахунок.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий Боймиструк С. В.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.