27 січня 2022 року
м. Рівне
Справа № 555/988/20
Провадження № 22-ц/4815/36/22
Рівненський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого Боймиструка С.В,
суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині,-
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_4 .
За свого життя вона склала заповіт, який був 13 березня 2013 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Трембіцьким В.Я. і зареєстрований у реєстрі за № 251, згідно якого все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, право на обов'язкову частку у спадщині мав її син ОСОБА_5 . При житті, в установленому законом порядку останній був визнаний інвалідом 3 (третьої) групи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 23 березня 2016 року.
Після смерті ОСОБА_5 , відповідачі по справі ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (дружина) отримали право на обов'язкову частку у спадщині, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .
Відповідачі по справі документально підтвердили своє право на спадщину, в розмірі успадкованої ОСОБА_5 обов'язкової частки у спадщині, після смерті його матері ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що обов'язкова частка ОСОБА_5 повинна бути зменшена у зв'язку з тим, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 погано відносились до померлої ОСОБА_4 , тривалий час з нею не проживали, не надавали допомогу на її утримання та не несли витрати на її поховання. Відповідач ОСОБА_3 доводила померлу до сліз погрозами, що її виселить з рідної хати, не приймала будь якої участі у її житті, не цікавилася станом її здоров'я, постійно скандалила з нею, погрожувала. ОСОБА_4 через похилий вік та хворобу перебувала у тяжкому становищі та потребувала сторонньої допомоги, яку їй надавав саме позивач. Відповідач ОСОБА_3 при цьому будь-якої участі у житті своєї свекрухи не приймала, станом її здоров'я не цікавилася. Між ними не існувало доброзичливих відносин, які мають бути між родичами, не спілкувались, ставились вороже одна до одної.
Просить суд зменшити належну ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 90 (дев'яносто) відсотків обов'язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву відповідача ОСОБА_3 , а своє ставлення до позовних вимог в інший спосіб не сформулювала. Натомість відповідач ОСОБА_2 позовну вимогу визнав, однак суд проігнорував визначений ч.4 ст. 206 ЦПК України, обов'язок у належній процесуальній формі вмотивувати відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.
Вказує, що суд проігнорував наявні в матеріалах справи докази та не надав належної оцінки поясненням сторін по справі, показам свідків, не витребував матеріали спадкової справи.
Вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 не подала до суду жодного доказу та не скористалася правом на подання відзиву, то виключно визнання сторонами її права на обов'язкову частку у спадщині суд визнав достатнім для встановлення цієї обставини, що в свою чергу свідчить про порушення судом першої інстанції задекларованих ч. 3 ст. 2 ЦПК України таких основних принципів цивільного судочинства як верховенство права, змагальності сторін, диспозитивності.
Стверджує, що суд зробив помилковий висновок про те, що «факт складання заповіту на користь позивача чи інших осіб не може тлумачитися, як воля заповідача на усунення від спадщини інших осіб».
Зазначає, що відповідачі по справі одержали право на належну ОСОБА_5 обов'язкову частку у спадковому майні після його смерті, однак до складу спадщини належало виключно майно ОСОБА_4 , погане ставлення до якої відповідачів по справі свідчить про наявні підстави для зменшення обов'язкової частки у спадщині. Смерть ОСОБА_5 в силу правових приписів ч. 4 ст. 25 ЦК України, припинила цивільну правоздатність фізичної особи, і саме тому позовні вимоги звернено до його спадкоємців (належних відповідачів по справі), які успадкували обов'язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 ..
Просить рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 04 вересня 2015 року.
Після її смерті відкрилась спадщина, право на обов'язкову частку у спадщині мав її син ОСОБА_5 , оскільки при житті, в установленому законом порядку останній був визнаний інвалідом 3 (третьої) групи.
За свого життя вона склала заповіт, який був 13 березня 2013 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Трембіцьким В.Я. і зареєстрований реєстрі за № 251, згідно якого все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 23 березня 2016 року.
Після смерті ОСОБА_5 , відповідачі по справі ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (дружина) отримали право на спадщину.
Відповідачі по справі документально підтвердили своє право на спадщину, в розмірі успадкованої ОСОБА_5 обов'язкової частки у спадщині, після смерті його матері ОСОБА_4 .
Вказані обставини сторонами не заперечуються та визнаються.
Отже спірні правовідносини між сторонами виникли щодо зменшення належної ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язкової частки у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій розсуд.
У статті 1241 ЦК України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту. Закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов'язковою часткою.
Перелік таких осіб, визначений вищевказаною статтею Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.
Обов'язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні спорів про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов'язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв'язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 707/2048/17, від 23 січня 2020 року у справі № 497/51/18.
Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об'єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
Якщо спадкоємець, що мав право на обов'язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов'язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов'язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.(Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі 450/328/15-ц)
Позивач ОСОБА_1 не заперечує факт прийняття обов'язкової частки спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 ..
Відповідачі в даній справі не успадковували права на згадану обов'язкову частку, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 прийняли свою спадщину в загальному порядку вже від померлого ОСОБА_5 разом з іншим спадковим майном чи за відсутності такого.
Визнання ОСОБА_6 позову про зменшення розміру обов'язкової частки в спадковому майні його покійному батьку ОСОБА_5 та його твердження про єдиний намір його матері ОСОБА_3 заволодіти частиною будинку його бабусі, не має юридичного значення,
Однак, якщо ОСОБА_1 вибрав спосіб захисту свого права на спадкування за заповітом ОСОБА_4 , яке вважає порушеним, пред'явивши позов до спадкоємців ОСОБА_5 не за його життя, а через чотири роки після його смерті, то з огляду на норми ст.25 та ст.1218 ЦК України такий спосіб захисту не є коректним. На час смерті ОСОБА_5 його права на обов'язкову частку в спадщині після смерті матері не припинились, навіть ніким не оспорювались, тому у його спадкоємців, які від спадщини в установленому порядку не відмовлялись, й виникло право на спадкування вже належного йому всього майна в яке ввійшла і обов'язкова частка спадкового майна отриманого ним після смерті матері ОСОБА_4 ..
Слід зазначити, що за змістом вимог в даному позові, доказуванню підлягав характер відносин, що склався між спадкодавцем ОСОБА_4 та особою, яка мала право на обов'язкову частку - ОСОБА_5 , а не з відповідачами в даній справі, незалежно від їх моральності чи негативних характеристик, що немає будь-якого значення виходячи зі змісту ч.1 ст.1241 ЦК України, які не є спадкоємцями обов'язкової частки, а спадкоємцями на загальних підставах вже після іншого спадкодавця.
Враховуючи викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що заповідач чітко висловила свою волю на усунення від спадщини будь-яких інших осіб, оскільки право на обов'язкову частку у спадщині виникло у ОСОБА_5 у зв'язку з прямою вказівкою в законі, а зміст ст. 1241 ЦК України був роз'яснений нотаріусом заповідачу при свідках, що підтверджується копією Заповіту(а.с. 8). Якби ОСОБА_4 переслідувала мету повністю усунути сина від спадщини, то вона не була обмежена у такому праві розпорядитись ним іншим способом.
Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів на підтвердження того, що між спадкодавцем та спадкоємцем були неприязні стосунки чи відсутність спілкування; відповідач погано поводився з померлою та інше позивачем не надано та матеріали справи не містять.
Показання свідків не містять фактів, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність таких відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які б слугували достатньою підставою для застосування приписів ч.1 ст.1241 ЦК України.
Таким чином, доводи позивача про наявність підстав для зменшення обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_5 та відповідачів є помилковими. Факт визнання позову одним з відповідачів, про що вказує апелянт, сам по собі не є автоматичною підставою для задоволення позовних вимог у справі, якщо вони не ґрунтуються на нормі закону та не підтверджуються наданими належними та допустимими доказами, як у даному випадку.
Згідно частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди із ухваленим у справі судовим рішенням.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 січня 2022 року.
Головуючий Боймиструк С. В.
Судді: Гордійчук С.О.
Шимків С.С.