Провадження № 2-а/760/1190/21
Справа № 760/18397/21
28 січня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент поліції/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Рух справи
18.06.2021 вказаний адміністративний позов, датований 16.06.2021, за підписом позивача, надійшов до Солом'янського районного суду міста Києва.
В позові позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4345724 від 13.06.2021 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15.07.2021 вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні).
Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Доводи позову
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, зокрема, наступне:
«13 червня 2021 року сержантом поліції роти №5 батальйону №4 УПП в Харківській області Травневим Анатолієм Анатолійовичем у відношенні мене було винесено постанову серії ЕАН №4345724 по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що 13 червня 2021 року о 11.46 год., по вул. Героїв праці, 15/1, м. Харків водій здійснив зупинку у зоні дії знака 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимоги П.8.4.В ПДР.
Згідно даної постанови мене визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Вважаю дану постанову необгрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП. Під час винесення постанови не дотримано процедури притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до якої завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
У даному випадку, для того щоб притягнути мене до адміністративної відповідальності, необхідно було встановити, що саме я вчинив в оскаржуваній постанові зазначені дії, тобто, що саме я керував зазначеним транспортним засобом та саме я допустив порушення п.8.4.в ПДР, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Всупереч даним вимогам, інспектором поліції не додано жодних доказів на підтвердження того, що саме я керував зазначеним автомобілем та саме я здійснив указане порушення ПДР.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Таким чином, в порушення ч. 3 ст.283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.
Враховуючи, що відповідач, не долучив належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, факт вчинення мною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є недоведеним.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що я в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» у м. Харкові по вул. Героїв праці, 15/1, здійснив зупинку порушивши П.8.4.В ПДР України. При цьому, в оскаржуваній постанові відсутні докази місцезнаходження дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Посилання інспектора поліції в постанові на докази, щодо місцезнаходження та фактичної зони дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо визначення законності накладення адміністративного стягнення.
За відсутності посилання інспектора поліції в оскаржуваній постанові на докази щодо місцезнаходження та зони дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, обставини стосовно здійснення зупинки саме в зоні дії дорожнього знаку є недоказаними.
Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо зазначення у постанові про накладення стягнення доказів які в повній мірі підтверджують факт скоєння мною адміністративного правопорушення.
Ураховуючи зазначене, можна прийти до висновку, що інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови в порушення вимог, статей 245,247,278,279,280,285 КУпАП розглянув справу про адміністративне правопорушення без дотримання принципу законності та повного і всебічного розгляду, неперевіривши наявності складу правопорушення, у зв'язку з чим за наслідками розгляду вказаної справи, прийняв постанову яка суперечить чинному законодавству.
На підставі викладеного, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4345724 від 13 червня 2021 року є такою, що складена з порушенням правових норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
З метою отримання правової допомоги щодо підготовки позовної заяви до суду мною було укладено договір про надання правової допомоги №13-06-21 від 13.06.2021р., за яким за правову допомогу підготовки та складання позовної заяви я сплатив 5000 гривень. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу за Договором мною до позовної заяви додано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Договір про надання правової допомоги, Акт надання правової допомоги та квитанції про сплату за правову допомогу.
Документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на корить якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до Акту надання правової допомоги від 15.06.2021р. адвокатом Трубчаніновим Станіславом Олеговичем надавались наступні послуги:
-надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань (кількість витраченого часу - 2 години), вартість 1000 грн.
-проведено аналіз законодавства, судової практики (на яку міститься посилання у позовній заяві) (кількість витраченого часу - 2 години), вартість 1000 грн.
-визначення правової позиції у справі (кількість витраченого часу - 2 години), вартість 1000 грн.
-складання позовної заяви (кількість витраченого часу - 4 години), вартість 2000
грн.
Загальна вартість робіт за Договором складає 5000 гривень.
На підтвердження оплати вказаних послуг мною долучені до позовної заяви квитанція №7 від 13.06.2021р. про попередню виплату за надання правової допомоги у розмірі 1000 грн та квитанція №8 від 15.06.2021р. про оплату за надання правової допомоги у розмірі 4000 грн.
Таким чином Акт надання правової допомоги від 15.06.2021р. містить детальний опис робіт та наданих послуг, виконаних при наданні правничої допомоги в ході розгляду даної справи, а надані мною документи підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі».
Щодо правової позиції відповідача
11.08.2021 від Департаменту надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення з огляду на наступне:
« Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення
13.06.2021 приблизно о 11:46 поблизу будинку 15/1 на вул. Героїв Праці у місті Харкові поліцейським роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП сержантом поліції Травневим Анатолієм Анатолійовичем виявлений транспортний засіб НУІЛГОАІ 120, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який здійснив зупинку в зоні дій дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», що є порушенням пункту 8.4.В Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) і складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Позивачу в повному обсязі роз'ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, що підтверджується його особистим підписом у 8 пункті оскаржуваної постанови. Жодних клопотань останній не заявляв, надав усне пояснення, повідомив сержанту поліції Травневому А. А., що зупинився в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» у зв'язку тим, що були відсутні вільні місця для паркування. Разом з тим, позивач не зазначив, що зупинка транспортного засобу була вимушеною наприклад у зв'язку з технічною несправністю транспортного засобу. В той же час на відеозаписі позивач вказує, що бажав хоч десь припаркуватись.
Докази на підтвердження технічної, несправності, що викликала нагальну потребу в зупинці транспортного засобу, а відповідно, і докази, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, - позивачем не надані.
За результатом розгляду справи, з згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, поліцейським встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, тому була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4345724 від 13.06.2021 року (далі - постанова).
При винесені цієї постанови, поліцейський керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до пункту 8.4. в. «заборонні знаки» запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки,;, ...., - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови, та під підпис вручена її копія.
Відповідно до ч. 2 су. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Звертаю увагу суду на те, що відповідач не надав жодного доказу до позовної заяви, які б підтверджували або спростовували обставини та доводи викладені у позовній заяві останнього.
Що стосується винесення постанови на місці розгляду справи та без складання протоколу
Відповідно до п. 2 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені,.... частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Також відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Що стосується процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та доказів вчинення правопорушення
Основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП підтверджується відеозаписом, здійсненим портативним відеореєстратором 1962, яка була закріплена на форменому одязі працівника УПП в Харківській області ДПП.
Час, місце вчинення правопорушення також підтверджується відомостями зафіксованими цим приладом відсутність яких б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою для врахування.
Щодо не зазначення даних про технічний засіб, яким зафіксоване правопорушення, не спростовує порушення позивачем вимог п. п. 8.4.в ПДР.
Помилкове не зазначення сержантом поліції Травневим А. А. у постанові технічного засобу, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки Постановою Верховного Суду України від 24 грудня 2019 року по справі №459/1801/17 визначено, що технічна помилка у постанові про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови. При цьому, основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалом, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17.
Отже в даному випадку основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Таким чином, на виконання вимог ст. 77 КАС України, відповідач долучив до матеріалів справи відеозапис вчиненого правопорушення, який підтверджує факт порушення позивачем п. п. 8.4.в ПДР, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.
Звертаємо увагу суду на те, що позивач не заперечує факт зупинки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 що також є підтвердженням порушення останнім ПДР.
Заборонний дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Зазначений дорожній знак встановлено відповідно до вимог 10.1.4 ДСТУ 4100-2014, який встановлює, що дорожні знаки допускається застосовувати у випадках, не передбачених цим стандартом, якщо необхідність їхнього застосування обґрунтована конкретними умовами дорожнього руху, доказів невідповідності дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» позивачем до позовної заяви також не надано.
Сержантом поліції Травневим А. А. дотримано вимог статті 283 КУпАП, у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено нормативні акти, що передбачають відповідальність за такі адміністративні правопорушення; прийнято у справі рішення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Щодо технічного приладу, яким було здійснено відеозапис
При складані постанови серії ЕАН № 4345724 від 13.06.2021 року помилково було не зазначено технічний пристрій (портативний відеореєстратор) яким здійснювався відеозапис.
Постановою Верховного суду України по справі №459/1801/17 від 24 грудня 2019 року визначено, що технічна помилка у постанові про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови. При цьому, основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалом, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція щодо неточних відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).
Крім того, хочу зазначити, що постановою серії ЕАМ № 4345724 від 13.06.2021 року на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 340 грн. Згідно квитанції № 7 від 15.06.2021 позивачем було сплачено 1 000,00 грн., а згідно квитанції №8 від 15.06.2021 позивачем сплачено 4 000,00 грн.
Розглядаючи адміністративні справи за аналогічними позовами, суди при визначенні суми відшкодування витрат виходять з критерію реальності таких витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у "'справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовується лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи зазначене, заявлена сума адвокатського гонорару у розмірі 5 000,00 грн. є заздалегідь завищеною та не є співмірною зі складністю справи.
По - друге, за складення адміністративного позову адвокатом зазначено, що вартість послуги складає 2000, 00 грн. Проте, адміністративний позов підписано особисто позивачем - ОСОБА_1 , а не його представником адвокатом Трубчаніновим С. О., що ставить під сумнів виконання роботи по складанню позовної заяви.
По - третє, вказана адміністративна справа, є типовою, з сформованою однозначною правовою позицію судів щодо вирішення подібних спорів, викладена в численних рішеннях судів, за таких обставин не потребує докладання значних зусиль адвоката для формування правової позиції та тексту позовної заяви.
По - четверте, частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.
Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, перелічені адвокатом види послуг.
При вирішенні питань про відшкодування судових витрат, правовій оцінці підлягають калькуляцію часу, який був витрачений адвокатом, співмірності та розумність ціни його послуг, кваліфікації адвоката та складність справи тощо.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI установлено:
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).
Відповідно до ст. 19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:
надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається,.питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 72-76 КАС України).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Верховного суду від 27.06.2018 справа №826/1216/16.
Визначаючи питання розподілу судових витрат, за встановлених обставин, суд має виходити із того, що предмет спору в цій справі не є складним, судова практика у цій категорії справ сформована, адвокат зазначає види послуг що не відносяться до адвокатської діяльності взагалі, а отже заявлена сума у 5 000,00 грн. є необгрунтованою і непропорційною складності справи.»
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 13.06.2021 сержантом поліції УПП в Харківській області Травневим Анатолієм Анатолійовичем складено постанову серії ЕАН № 4345724 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с. 10).
За змістом вказаної постанови 13.06.2021 позивач здійснив зупинку у зоні дії знака 3.34, чим порушив п. 8.4.в ПДР - порушення вимог заборонних знаків. У зв'язку з зазначеним в порядку ч. 1 ст. 122 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді 340,00 грн штрафу.
Позивач звертає увагу на те, що відповідач не долучив належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, а тому вважає факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, недоведеним.
Разом з відзивом Департаментом надано оптичний носій інформації, який оглянутий судом.
На відповідному диску міститься відеозапис датований 13.06.2021 (початок запису о 11:45). Відео починається з того, що особа на вимогу поліцейського пред'являє водійські та реєстраційні права, особі роз'яснено права, пояснено суть вчиненого порушення, (п. 8.4.в ПДР), запропоновано надати пояснення, на що особа вказала що «нема де було стати, місць не було вільних». На моменті запису 11:45:53 видно, що в руках особи, з якою спілкується поліцейський, знаходиться посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту «в» пункту 8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно з розділом 33 ПДР України знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
Отже, дії позивача, які полягали у тому, що він залишив автомобіль в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Щодо процедури розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення та прийняття оспорюваної постанови на місці вчинення правопорушення, суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У статті 222 КУпАП чітко встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, розглядаючи справу та приймаючи постанову від 13.06.2021 серії ЕАН № 4345724 на місці вчинення правопорушення, інспектор поліції діяв відповідно до положень КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На виконання ст. 77 КАС України відповідачем надано суду відеозапис, який переконливо свідчить про факт вчинення 13.06.2021 порушення позивачем ( ОСОБА_1 ).
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Висновок суду
Отже суд, дослідивши матеріали справи, установив, що оскаржувану постанову прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, суд
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич