вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" січня 2022 р. Справа№ 911/465/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер"
на рішення Господарського суду Київської області
від 14.06.2021 (повне рішення складено 26.07.2021)
у справі №911/465/21 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про стягнення 810 743,67 грн
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" за участюі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 854 974,21 грн.
У подальшому позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, якою останній просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 810 743,67 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі №911/465/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 479 266,55 грн орендної плати та 7 188,99 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" про стягнення 331 477,12 грн відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем пропущено встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності для стягнення боргу, про застосування якого заявив відповідач, і позивачем не обґрунтовано поважності причин пропущення позовної давності, зазначене є підставою для відмови в позові у відповідності до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України в частині заборгованості, яка виникла до 15.02.2018.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі №911/465/21. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі №911/465/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову АТ "Українська залізниця" у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволені позовні вимоги, оскільки дія договору оренди від 17.07.2014 припинена 16.07.2015 та далі не продовжувалась. За твердженням відповідача, фактичне користування орендарем майном після закінчення строку дії договору не має наслідком автоматичне продовження дії договору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/465/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер", розгляд справи призначено на 13.12.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкладено розгляд справи на 19.01.2022.
АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" подало письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просило залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її безпідставність та необгрунтованість.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 17.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росер" укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1593.
Предметом даного договору згідно із п. 1.1 є строкове платне користування нежитловими приміщеннями пакгаузу № 4 та № 5, а також частиною відкритої вантажної платформи, що розташовані за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Товарна, 29. Загальна площа орендованого майна склала 627,4 кв.м.
Балансоутримувачем нерухомого майна за Договором визначено Будівельне Монтажно-експлуатаційне управління № 2 в м. Козятин Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Згідно з п. 3.1 Договору розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку - січень 2014 року без врахування ПДВ складає 14 538,36 грн.
Пунктом 3.3 Договору установлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу (п. 3.6 Договору).
Пунктом 10.1 Договору визначено укладення договору строком на 1 рік, діє з 17.07.2014 до 16.07.2015 включно.
28.03.2016 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росер" укладено Додаткову угоду до вищенаведеного Договору, якою АТ "Укрзалізниця" визначено орендодавцем нерухомого майна за Договором та обов'язок ТОВ "Росер" щодо сплати 100% орендної плати на користь АТ "Укрзалізниця".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 910/10903/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.10.2018, визнано указану Додаткову угоду недійсною.
Позивач стверджує, що він є балансоутримувачем переданого в оренду державного майна і з врахуванням факту визнання недійсною Додаткової угоди від 28.03.2016, відповідач має сплачувати на користь позивача 30% від визначеної Договором орендної плати.
Обов'язок ТОВ "Росер" щодо своєчасної сплати у повному розмірі орендної плати визначено також п. 5.3 Договору, яким, окрім іншого, обов'язок зі сплати орендної плати за користування орендованим нерухомим майном покладено на орендаря незалежно від наслідків його господарської діяльності, що повністю відповідає приписам ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чинного на день укладення договору оренди.
Позивачем з урахуванням умови п. 3.3 Договору, визначеної Договором базової ставки орендної плати та діючих індексів інфляції, розраховано розміри орендних платежів, що наведено в розрахунку позову.
Спір у даній справі виник у з в'язку із тим, що за твердженням позивача, відповідач, здійснюючи орендне користування державним майном, орендні платежі своєчасно та в повному обсязі не сплачував. Починаючи з липня 2016 ТОВ "Росер" перестало сплачувати на користь АТ "Укрзалізниця" будь-які грошові кошти за договором, унаслідок чого у відповідача за період з грудня 2016 року по грудень 2020 року включно утворилась заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 854 974,21 грн.
Також, АТ "Укрзалізниця" пояснює, що до вищенаведених розрахунків включені 100% суми ПДВ з огляду на положення Податкового кодексу України, роз'яснені, зокрема, листом ГУ ДФС у Харківській області від 17.03.2017 № 1599/9/20-40-13-04-14: "У разі якщо орендар самостійно направляє частки орендної плати безпосередньо до бюджету та балансоутримувачу, то підприємство, на балансі якого знаходиться орендоване майно, платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням податку на додану вартість та окремо на суму податку на додану вартість, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету". Питання сплати до державного бюджету податку на додану вартість також врегульовані Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666.
18.09.2020 АТ "Укрзалізниця" поштовим відправленням № 0315072275455 на адресу ТОВ "Росер" направлено вимогу від 18.09.2020 № КД-БМЕС-01/141 про повернення майна та сплату заборгованості, в якій серед іншого зазначено про виникнення за ТОВ "Росер" заборгованості за Договором оренди станом на 01.08.2020 у розмірі 757 462,62 грн. До вимоги додано рахунок від 31.07.2020 № 2 по Договору на суму 757 462,62 грн (з ПДВ). Відповідна вимога була залишена без відповіді та задоволення, та повернута адресату з посиланням на помилковість її направлення на адресу ТОВ "Росер". Наведене свідчить про ухилення орендаря від виконання обов'язків, передбачених чинним законодавством та Договором.
Позивач зазначає, що про ухилення відповідачем від виконання зобов'язань також свідчать листи від 07.09.2018 № 10/09, від 07.03.2019 № 03/03, від 28.03.2019 № 10/03 та від 20.05.2019 № 06/05, якими ТОВ "Росер" безпідставно повертало АТ "Укрзалізниця" направлені останнім Акти прийому-передачі виконаних робіт за Договором.
Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на його користь в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість з орендної плати в розмірі 854 974,21 грн за період з 01.12.2016 по 31.12.2020 та судовий збір у розмірі 12 824,61 грн.
Згідно з заявою про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 810 743,67 грн. за період з березня 2017 року по заявлений у позові. Позивачем виключено заборгованість за період з грудня 2016 року по лютий 2017 року (включно) в сумі 44 230,54 грн.
Відповідно до положень ст. 759 Цивільного кодексу України та 283 Господарського кодексу України за Договором виникли правовідносини щодо оренди нерухомого майна державної власності, за яким передано відповідачу у користування за плату державне майно, яке перебуває на балансі позивача.
Частиною 3 статті 18 та частиною 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, у строки, що встановлені в договорі.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України установлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.6 Договору установлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу.
Пунктом 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995 № 786, визначено, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:
за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету;
за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2021 року) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно;
за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об'єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків господарському товариству.
Згідно зі ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини діяльності сторін та вищенаведені норми законодавства, Договір породжує для права та обов'язки як для Орендаря, Орендодавця, так і Балансоутримувача (в частині належних йому 30% платежів).
Таким чином, спростовано твердження відповідача, що оскільки позивач не є стороною Договору, він не має права вимагати сплати орендних платежів.
Щодо відносин правонаступництва судом установлено, що за умовами Договору оренди балансоутримувачем нерухомого майна визначено Будівельне Монтажно-експлуатаційне управління № 2 в м. Козятин Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".
На підставі Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", перейменоване у подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 в Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Пунктом 1 постанови від 25.06.2014 № 200 та ч. 3 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" установлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворено на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття.
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 затверджено Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", та внесено до відповідного переліку Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Згідно з ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передбачено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє дійти висновку стосовно виникнення у новоутвореної юридичної особи правонаступництва щодо прав та обов'язків підприємств, що припиняються шляхом реорганізації у формі злиття, на підставі передавального акту з моменту його підписання та державної реєстрації такої новоутвореної юридичної особи.
Наведений правовий висновок як стосовно відносин правонаступництва в результаті злиття юридичних осіб загалом, так і стосовно АТ "Укрзалізниця", неодноразово відображено в постановах Верховного Суду, включаючи Велику Палату та Об'єднані палати у складі Верховного Суду, від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, від 21.02.2020 у справі № 918/792/18.
Також, на підставі Зведеного передавального акта від 06.08.2015 та Зведеного переліку майна ДТГО "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", що є додатком до Зведеного передавального акта, до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" внесено об'єкти нерухомості, що виступають об'єктом оренди за Договором від 17.07.2014 № 1593.
Також, у відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2019 № 190636156 25.11.2019 здійснено державну реєстрацію за АТ "Укрзалізниця" права державної власності на орендовані відповідачем об'єкти нерухомості.
Згідно правового висновку, наведеного у постанові від 21.02.2020 у справі № 918/792/18, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати касаційного господарського суду дійшов висновку, що невчинення ПАТ "Українська залізниця" дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені при його створенні до статутного капіталу, не може бути підставою для висновку про відсутність переходу відповідних речових прав до ПАТ "Українська залізниця" від підприємств залізничного транспорту, які мають бути припиненими внаслідок такої реорганізації.
Крім того, у наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що Закон не обумовлює факт переходу від підприємств залізничного транспорту до Товариства як правонаступника усіх прав та обов'язків на відповідне нерухоме майно, фактом вчинення Товариством дій з переоформлення правовстановлюючих документів на таке майно, а також не пов'язує момент переходу зазначених прав до Товариства, з моментом реєстрації за ним таких прав.
Отже, позивач набув прав балансоутримувача за Договором від 17.07.2014 № 1593 на підставі Зведеного передавального акта від 06.08.2015 року та Зведеного переліку майна ДТГО "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не установлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, термін дії договору визначається за погодженням сторін.
Частина 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Колегія суддів вважає посилання апелянта на припинення Договору необґрунтованим, оскільки оскільки відповідач продовжує користуватись державним майном, переданим йому за Договором оплачувати фактичне користування.
З наявних у справі доказів судом установлено факт прострочення відповідачем сплати орендних платежів в розмірі 30% на користь балансоутримувача державного майна за період з березня 2017 року по заявлений у позові грудень 2020 року.
Судом установлено, що позов подано до суду 15.02.2021.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем пропущено встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності для стягнення боргу, про застосування якого заявив відповідач.
При цьому позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску позовної давності.
Вказані обставини є підставою для відмови в позові у відповідності до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України в частині заборгованості, яка виникла до 15.02.2018.
Також колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставне включення позивачем ПДВ в розмірі 100% від загальної суми орендних платежів.
Як визначено Податковим кодексом України та роз'яснено листом ГУ ДФС у Харківській області від 17.03.2017 № 1599/9/20-40-13-04-14, у разі якщо орендар самостійно направляє частки орендної плати безпосередньо до бюджету та балансоутримувачу, то підприємство, на балансі якого знаходиться орендоване майно, платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням податку на додану вартість та окремо на суму податку на додану вартість, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.
Таким чином, до суми 30% частини орендної плати, яка належить до сплати позивачу, включається сума ПДВ відповідно до такої частини, на решту ПДВ з орендної плати, яка перераховується орендарем до бюджету, оформляється окремий платіжний документ.
Оскільки, відповідні питання щодо сплати решти ПДВ з орендної плати, яка перераховується орендарем до бюджету, врегульовані податковим законодавством і не підпадають під дію Договору оренди, відповідні обставини виходять за межі орендних відносин, тому не підлягають дослідженню та вирішенню в даному спорі, в тому числі у зв'язку з відсутністю належних обґрунтувань.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в межах строку давності та з врахуванням правильного розрахунку заборгованості, яка включає 30% орендного платежу з ПДВ з такої суми, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 479 266,55 грн основної заборгованості по сплаті належних позивачу частин орендної плати. В частині вимоги про стягнення 158 596,53 грн в позові належить відмовити у зв'язку з пропуском строку давності. В частині 172 880,59 грн в позові належить відмовити у зв'язку з безпідставним включенням до сум часток орендної плати 100% ПДВ.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 у справі №911/1280/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі №911/465/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі №911/465/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі №911/465/21 залишити без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі №911/465/21.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.01.2022.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов