Постанова від 09.12.2021 по справі 911/1029/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. м.Київ Справа№ 911/1029/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.12.2020 (повний текст рішення підписано 24.12.2020)

по справі № 911/1029/19 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

в особі Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича

про стягнення боргу, розірвання договору оренди та повернення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №34-4963вих19 від 16.04.2019 Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради до Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича,в якій з урахуванням здійснених уточнень, заявлені вимоги про:

- стягнення з фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на користь управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 126 867,97 грн за період з травня 2019 по вересень 2020 року у розмірі 126867,97 грн.;

- розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №056 від 11 грудня 2006 року, укладений між Головним управлінням комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та фізичною особою - підприємцем Каліним Володимиром Миколайовичем;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця Каліна Володимира Миколайовича повернути Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради приміщення площею 89,4 кв. м. за адресою: Київська обл., АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №056 від 11.12.2006 та ряд Додаткових договорів та дві Додаткові угоди. Відповідач порушив умови Договору по сплаті орендної плати, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 33154,24 грн, при цьому порушеним є інтереси держави, з підстав ненадходження коштів до місцевого бюджету. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач окрім стягнення заборгованості також просив розірвати укладений Договір оренди та зобов'язати позивача повернути об'єкт оренди.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що жодних підстав для представництва Бориспільською місцевою прокуратурою інтересів ГУ житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради позивачем не зазначено. Також, відповідач зауважує про неправильність тверджень позивача щодо обсягу наявності у останнього заборгованості з орендної плати, позаяк платіжні доручення проведені відповідачем повністю спростовують твердження позивача про несплату останнім орендної плати більш ніж за три місяці, що є підставою розірвання Договору. Крім того, відповідач зазначає, що на момент подачі позову останнім повністю сплачено орендні платежі, що підтверджується доданими платіжними дорученнями. Крім того, відповідачем в обгрунтуванян заперечень позовних вимог було надано копію Договору про розірвання договору б/н від 01.04.2019 та банківські виписки за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 (повний текст рішення підписано 24.12.2020) у позов задоволено частково, а саме:

- зобов'язано Фізичну особу-підприємця Каліна Володимира Миколайовича повернути Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради приміщення площею 89,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку;

- закрито провадження у справі № 911/1029/19 в частині вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №056 від 11 грудня 2006 року укладеного між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Каліним Володимиром Миколайовичем;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на користь Прокуратури Київської області 1921 грн. витрат зі сплати судового збору.

- в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі в частині вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №056 від 11 грудня 2006 року, укладеного між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Каліним Володимиром Миколайовичем мотивовано тим, що Договором про розірвання договору сторонами погоджено, що нежитлове приміщення повертається Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради по акту прийому-передачі, який оформлюється у строк не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту набуття чинності даним Договором. Орендодавець підтверджує, що орендар виконав перед орендодавцем передбачені Договором оренди зобов'язання та не має до орендаря жодних претензій, за умови виконання останнім зобов'язань визначених п. 2 цього Договору. Отже, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання Договору №056 від 11.12.2006 з підстав відсутності предмета спору, позаяк останній вже був розірваний сторонами 01.04.2019, тобто - до моменту звернення прокуратури з позовом до суду.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 126 867,97 грн. заборгованості з орендної плати за користування приміщенням, суд першої інстанції встановив, що з огляду на наданий відповідачем доказ - Договір про розірвання вбачається, що сторонами 01.04.2019 розірвано Договір оренди №056 від 11.12.2006, а отже, нарахування позивачем орендних платежів відповідачу з 01.04.2019 за користування об'єктом оренди є безпідставним, позаяк зникла правова підстава для здійснення відповідних нарахувань.

Також, суд першої інстанції за відсутністю доказів повернення об'єкту оренди за Договором №056 від 11.12.2006 констатував порушення відповідачем обов'язку щодо повернення наймодавцеві об'єкту оренди після припинення договору найму та враховуючи встановлення судом факту розірвання вказаного Договору, задовольнив позовну вимогу про зобов'язання ФОП Каліна В.М. повернути Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради приміщення площею 89,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку, позаяк вказані дії відповідача щодо неповернення майна порушують законні права та інтереси Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказував про наявність належних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що обгрунтовано останнім у позовній заяві відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а також шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач - Фізична особа-підприємець Калін Володимир Миколайович - звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити Бориспільській місцевій прокуратурі Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради в задоволенні позовних вимог, в іншій частині залишити рішення в силі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що висновки суду першої інстанції стосовно наявних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача - Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради - є помилковими, оскільки позивач приймав участь під час розгляду справи через свого представника, подавав у справу ряд документів, а отже, вказане спростовує бездіяльність відповідного органу та неможливість ним самостійно подати позовну заяву. Також, прокурором у позові не було зазначено наявності підстав для здійснення судового захисту інтересів Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради саме прокурором та не зазначено обставин, які перешкоджають здійсненню прав та інтересів позивачем особисто, тобто, відсутні обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачем, який є самостійною юридичною особою, з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту відповідних майнових прав. Крім того, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції не перевірив той факт, що в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Бориспільська місцева прокуратура Київської області не надала можливості протягом розумного строку відреагувати позивачу на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, а тому позові заява мала бути залишена без розгляду.

Також, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції задовольнив вимогу прокурора про зобов'язання повернути приміщення з підстав розірвання договору оренди, а не з підстав наявності заборгованості, як наголошувалось у позові, чим порушено ч. 1, 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

Також, скаржник наголошував, що суд першої інстанції не дослідив питання та не перевірив, яка особа є власником спірних нежитлових приміщень, оскільки в матеріалах справи відсутні документи в підтвердження права власності Бориспільської міської ради чи Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради на вказані приміщення. При цьому, Бориспільська міська рада жодного повідомлення про повернення відповідного приміщення відповідачу не направляла, рішення про розірвання договору, повернення приміщення - не приймала.

Окрім того, відповідачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано:

- клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 126 867,97 грн.;

- 26.10.2021 надійшли додаткові письмові пояснення стосовно заперечень прокурора на відповідне клопотання, в яких відповідач зазначав про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача - Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, наголошував на незаконності збільшення позовних вимог в сумі 126 867,97 грн. та безпідставності прийняття судом першої інстанції відповідної заяви з розрахунком позовних вимог, а також невідповідності позовних вимог у цій частині правовій позиції, яка була викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/7364/18 від 06.09.2019. Крім того, відповідач наголошував на тому, що право комунальної власності на спірне приміщення не підтверджено документально;

- 28.10.2021 відповідачем подано заяву (клопотання) про зупинення провадження у справі № 911/1029/19 до вирішення справ № 359/235/21 та № 359/10324/21, які розглядаються Бориспільським міськрайонним судом Київської області і вимоги в яких стосуються визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 89,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 500, визнання недійсним договору дарування, укладеного між Каліним В.М. та ОСОБА_1 , а також оскарження Каліним В.М. та ОСОБА_3 рішення виконавчого комітету Бориспільскої міської ради № 881 від 17.09.2012 «Про оформлення права власності Бориспільскої міської ради на нежитлові приміщення, загальною площею 422,7 квм., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 », визнання недійсним свідоцтва про право власності № 881 від 19.09.2012.

Короткий зміст заперечень Заступника керівника Київської обласної прокуратури проти доводів апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення суду першої інстанції

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Київської обласної прокуратури (07.04.2021 - засобами електронного зв'язку, а 08.04.2021 - через канцелярію суду) надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Заступник керівника Київської обласної прокуратури вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича, посилаючись зокрема, на те, що:

- фактичні обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача, як компетентного органу територіальної громади міста у зв'язку з невиконанням наданих законодавством повноважень у сфері захисту комунальної власності на такі обставини беззаперечно вказують на наявність виключних підстав, передбачених положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі позивача;

- задоволення вимоги прокурора про повернення спірного майна жодним чином не порушує закріплений у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності;

- фактичні обставини справи підтверджують, що Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради забезпечує на території міста Бориспіль реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства та управління майном комунальної власності, а відтак, уповноважене на укладення договорів оренди майн територіальної громади міста та ініціювання питання щодо розірвання договорів та повернення майна, а отже, і на виконання функцій держави у спірних правовідносинах від імені територіальної громади, зокрема, і щодо відновлення інтересів, а позивач є підзвітним та підконтрольним органу місцевого самоврядування;

- під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем жодним чином не заперечувалась приналежність спірного майна до комунальної власності, а також вчинено дії щодо укладення договору оренди та неодноразово продовжувалась його дія.

Також, 15.07.2021 прокурором через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 126 867,97 грн., у задоволенні якого прокурор просив відмовити, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості із фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича у розмірі 126 867, 97 грн. та в частині мотивування підстав для закриття апеляційного провадження, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості із фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича у розмірі 126 867, 97 грн. та прийняти нове рішення у цій частині про задоволення позову, одночасно змінивши мотивувальну частину рішення щодо підстав для закриття провадження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, прокурор, обґрунтовуючи в апеляційній сказі підстави для зміни мотивів закриття провадження у справі, посилався на те, що рішення суду про закриття провадження в даному господарському провадженні у справі за позовною вимогою про розірвання договору оренди від 11.12.2006 № 056 у апеляційній скарзі оскаржується з огляду на відсутність доказів його розірвання 01.04.2019. Однак, враховуючи сплив терміну дії Договору оренди від 11.12.2006 № 056 20.11.2020, в цій частині зміні потребує лише мотивувальна частина щодо підстав закриття провадження у справі.

Також, прокурор, обґрунтовуючи в апеляційній сказі підстави для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 126 867,97 грн за період з травня 2019 по вересень 2020 за користування майном, посилався на те, що обставини, які визнані судом першої інстанції встановленими, в дійсності не доведені наявними у справі доказами, тому судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ФОП Каліна В.М. заборгованості з орендної плати в розмірі 126 867, 97 грн за період з травня 2019 року по вересень 2020 року оскаржується у зв'язку із порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 7, 11, 14, 43, 73-74, 76-80, 86, 236, 237 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 651, 653, 785 ЦК України).

Зокрема, прокурор вказував, що строк дії Договору було встановлено сторонами до 19.11.2020, і термін його дії, відповідно, тривав до 19.11.2020. При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що термін дії Договору закінчився 01.04.2019 - є неправильними, оскільки судом безпідставно враховано, як належний та допустимий доказ, факту розірвання спірного Договору, завірену ФОП Каліним В.М. копію договору № б/н від 01.04.2019 про розірвання договору № 056 від 11.12.2006, оскільки про наявність вказаного договору відповідачем було повідомлено як позивача, так і інших учасників справи лише під час судового розгляду справи, а відповідачем вчинялись дії по сплаті орендних платежів і після 01.04.2019, зокрема за Договором оренди № 056 від 11.12.2006, вказуючи періоди, за які така орендна плата вноситься, а саме з квітня по червень 2019 року.

Крім того, прокурор зазначав, що відповідач наполягає на підписанні договору 01.04.2019, а тому йому з 01.04.2019, у тому числі і на стадії підготовчого провадження, було відомо про те, що в нього наявний такий договір про розірвання Договору, однак суду та іншим учасникам справи цей договір не був наданий. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду усі наявні у нього докази на стадії підготовчого провадження. Будь-яких заяв про неможливість подання вказаних доказів разом з відзивом, а також під час підготовчого провадження у даній справі з об'єктивних причин від відповідача не надходило. Відтак, вказаний доказ подано з порушенням встановленого господарським процесуальним кодексом порядку подання доказів в суді. Враховуючи, що договір від 01.04.2019 надійшов до суду з пропуском строку для подачі доказів, відповідачем не надано доказів наявності об'єктивних, непереборних обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку його подачі та за відсутності клопотання про його поновлення, в силу вимог ст.ст. 74, 80 ГПК України, вказаний договір безпідставно прийнято до розгляду судом першої інстанції.

Таким чином, прокурор зазначав, що оскільки юридичні наслідки для сторін за договором від 11.12.2006 № 056 припинено лише 20.11.2020 (після спливу строку його дії), вказаний Договір не було розірвано сторонами станом на 01.04.2019, заборгованість по орендній платі у сумі 126867,97 грн згідно Договору та на підставі вимог ст.ст. 526, 549, 762 Цивільного кодексу України - є обґрунтованою та підлягає стягненню із відповідача. У заявленому до стягнення розмірі.

Короткий зміст заперечень Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича проти доводів апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення суду першої інстанції

05.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, з поновленням відповідного строку на його подачу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись зокрема, на:

- відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави, а відповідно. і відсутність права а подачу позовної заяви та апеляційної карги в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, оскільки прокурором не було надано жодних доказів бездіяльності вказаного органу, відсутні докази направлення письмового повідомлення прокуратурою повідомлення щодо звернення до суду, а позивач не був позбавлений можливості самостійно подати відповідний позов;

- відсутність правових підстав у Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради на стягнення орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Борисполя № 056 від 11.12.2019, оскільки саме власник, а не балансоутримувач вправі заявити відповідну вимог про стягнення орендної плати; при цьому, Бориспільська міська рада , на думку відповідача, не є власником спірного приміщення, а укладений договір оренди є нікчемним;

- Договір від 01.04.2019 про розірвання договору оренди відповідає вимогам чинного законодавства;

- судом першої інстанції безпідставно було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог на суму 126 867,97 грн., яка була подана в судовому засіданні 12.10.2020, оскільки вказана заява є одночасно зміною і предмета і підстав позову, що суперечить ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст пояснень Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради

25.03.2021, 19.05.2021 від Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради надійшла заява, в якій позивач просив розглянути справу без його участі, а також вказав, що підтримує апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 та просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021, для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Тищенко О.В., Дикунської С.Я.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2020, для розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Тищенко О.В., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено Заступнику керівника Київської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк, відкрито апеляційне провадження у справі №911/1029/19 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020, а розгляд апеляційної скарги призначено на 08.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у клопотанні Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича про відстрочення сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Фізична особа-підприємець Калін Володимир Миколайович має право усунути недоліки, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн.

15.03.2021 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 від Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича надійшла квитанція №31235214 від 09.03.2021 на суму 2881, 50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено Фізичній особі-підприємцю Каліну Володимиру Миколайовичу пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі №911/1029/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 в частині оскарження задоволених позовних вимог, об'єднано апеляційні скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича (в частині оскарження задоволених позовних вимог), в одне апеляційне провадження, а розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19, в частині оскарження задоволених позовних вимог, призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на 08.04.2021.

У зв'язку із замінуванням приміщення Північного апеляційного господарського суду, про що складено Акт від 08.04.2021, у зв'язку з чим було проведено евакуацію працівників та відвідувачів суду, а тому судове засідання у справі №911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 - не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 на 20.05.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 розгляд справи № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 відкладено на 03.06.2021.

У зв'язку з перебуванням 03.06.2021 у відпустці судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.06.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 прийнято справу № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 03.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 розгляд справи № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 відкладено на 15.07.2021.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у зв'язку з перебуванням з 12.07.2021 по 25.07.2021 у відпустці судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 911/1029/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.07.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 прийнято справу № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я. здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 15.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 розгляд справи № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 відкладено на 16.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 розгляд справи № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 відкладено на 28.10.2021.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я. звільнено у відставку, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021, у зв'язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1029/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021, для розгляду справи № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.20 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 прийнято справу № 911/1029/19 за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.20 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 09.12.2021 з'явились прокурор та представник відповідача - Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича.

Позивач - Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради в судове засідання 09.12.2021 представників - не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження. Крім того, 25.03.2021, 19.05.2021 від Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради надійшла заява, в якій позивач просив розглянути справу без його участі, а також вказав, що підтримує апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 та просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

У судовому засіданні 09.12.2021 представник скаржника (Фізичної особи - підприємця Каліна Володимира Миколайовича) підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити Бориспільській місцевій прокуратурі Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради в задоволенні позовних вимог, в іншій частині залишити рішення в силі. Також, проти апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури заперечував, просив відмовити у її задоволені.

Прокурор в судовому засіданні 09.12.2021 проти доводів апеляційної скарги (Фізичної особи - підприємця Каліна Володимира Миколайовича) заперечував, просив просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості із фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича у розмірі 126 867, 97 грн. та прийняти нове рішення у цій частині про задоволення позову, одночасно змінивши мотивувальну частину рішення щодо підстав для закриття провадження. Також, прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Каліна Володимира Миколайовича та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується матеріалами справи, між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (орендодавець) та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича (орендар, відповідач) укладено Договір оренди №056 від 11.12.2006 (далі - Договір) індивідуально визначеного нерухомого майна, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення (далі - майно), загальною площею 87,1 м2, розміщені за адресою АДРЕСА_1 на першому поверсі житлового будинку, що знаходиться в господарському віданні Бориспільської міської ради, вартість якого визначено ТОВ "Національна" експертна палата "Укрпромексперт" і становить за експертною оцінкою 258552 грн (без ПДВ)(п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору, майно здається в оренду для здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім торгівлі товарами підакцизної групи). Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, а якому зазначається стан майна, що орендується, та інші відомості за узгодженням сторін.

Пунктами 2.1.-2.3. Договору сторони погодили, що орендар набуває права строкового платного користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта передачі-приймання. Цей Договір не припиняє права комунальної власності територіальної громади м. Борисполя на майно, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Орендна плата за місяць розраховується відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Борисполя, затвердженого міською радою, і становить 1521,76 грн та 304,35 грн ПДВ, загальний розмір орендної плати за місяць становить 1823,11 грн і полягає в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності до чинного законодавства. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також інших випадках, встановлених законодавчими актами (п. 3.1., 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.5., 3.6. Договору, орендна плата перераховується до головного управління житлово-комунального господарства виконкому у розмірі 100 відсотків щомісяця, не пізніше 5 числа наступного за звітним. У випадку, коли приміщення не повернуте Орендодавцю після закінчення строку дії Договору орендна плата виплачується орендарем до дня фактичної здачі приміщення згідно акту прийому-передачі.

Пунктом 5.2.6 Договору визначено, що після припинення дії цього договору, у 30-денний термін орендар зобов'язується передати майно орендодавцеві у стані, не гіршому від того, в якому майно було отримано в оренду, згідно акту передачі - приймання.

Договір укладено терміном на 360 днів, що діє з 11.12.2006 до 05.12.2007 включно з послідуючим переукладенням відповідно до рішення міської ради від 21.09.2006 року №464-5-V "Про порядок оренди комунального майна територіальної громади м. Борисполя". Зміни та доповнення до Договору допускаються за взаємною згодою сторін, надаються у письмовому вигляді однією із сторін та розглядаються протягом місяця з дати їх подання. Договір може бути розірваний з ініціативи орендаря у судовому порядку в випадку не винесення орендної плати більше трьох місяців (пункти 7.1., 7.3., 7.5. Договору).

Пунктом 7.6 Договору визначено, що Договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Сторонами до Договору оренди укладено ряд Додаткових договорів (угод) а саме: № б/н від 20.12.2007, № 2 від 02.12.2008, № 3 від 01.12.2009; № 4 від 01.12.2011, № 5 від 18.12.2012, № 6 від 25.11.2013, № 7 від 01.12.2014, № 8 від 28.10.2015, № 9 від 12.12.2017, якими здебільшого регулювалась зміна розміру орендної плати упродовж дії основного Договору та встановлено строк дії Договору до 19.11.2020.

Відповідно до Акту передачі-приймання нежитлових приміщень від 11.12.2006 орендодавець (Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради) передав, а орендар (Фізична особа - підприємець Калін В.М.) прийняв нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі житлового будинку, загальною площею 87,1 м2, загальна вартість об'єкту оренди згідно експертної оцінки, проведеної ТОВ "НЕП "Укрпромексперт", становить 258552,00 грн. При проведенні передачі-приймання сторона, що передає та сторона, що приймає провели огляд об'єкту оренди, що передається і дійшли наступних висновків: сторона, що приймає до сторони, що передає, претензій та зауважень щодо стану об'єкту оренди не має; даний акт є невід'ємною частиною Договору.

Прокурором в процесі підготовчого провадження було подано заяву про збільшення позовних вимог, якою змінено період нарахування та розмір заявленої до стягнення орендної плати в наслідок чого на розгляді суду першої інстанції залишились вимоги про стягнення орендної плати в розмірі 126867,97 грн за період з травня 2019 року по вересень 2020 року.

Отже, прокурор у позові стверджував, що у зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів Договір підлягає розірванню, а об'єкт оренди поверненню орендодавцю.

Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема зазначає, що позивачем не наведено належних підстав для представництва Бориспільською місцевою прокуратурою інтересів ГУ житлово-комунального господарства виконавчого комітату Бориспільської міської ради. Також відповідач зазначає, що останнім сплачено суму боргу що існувала до квітня 2019 року.

Крім того, відповідач зазначає, що станом на 01.04.2019 заборгованість по орендній платі згідно Договору оренди відсутня, вказаний Договір розірваний сторонами з 01.04.2019, а тому юридичні наслідки для сторін припинились саме з 01.04.2019. З цих підстав не підлягає задоволенню як позовна вимога про стягнення з відповідача 126867,97 так і вимоги про розірвання Договору та повернення приміщення, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також, відповідачем до матеріалів справи було подано копію Договору від 01.04.2019 про розірвання Договору, в якому містяться умови, що нежитлове приміщення повертається Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради по акту прийому-передачі, який оформлюється у строк не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту набуття чинності даним Договором; орендодавець підтверджує, що орендар виконав перед орендодавцем передбачені Договором оренди зобов'язання та не має до орендаря жодних претензій, за умови виконання останнім зобов'язань визначених п. 2 цього Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України , повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, як свідчать матеріали справи, Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради на адресу Бориспільської місцевої прокуратури направлено лист №02-10-62 від 21.01.2019 в якому, зокрема, адресант викладає обставини, які мають ознаки порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ФОП Каліним В.М. умов Договору оренди комунального майна та просить прокуратуру подати позов до суду.

Водночас, Бориспільською місцевою прокуратурою надіслано лист №34-4499вих-19 від 04.04.2019 до Головного управління житлово-комунального господарства Бориспільської міської ради в якому зазначено, що прокуратурою встановлені порушення ФОП Каліним В.М. умов Договору оренди, а також встановлено, що Головним управлінням житлово-комунального господарства Бориспільської міської ради не вживались належні заходи реагування на виявлення порушень, зокрема у вигляді звернення до суду з відповідною позовною заявою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що відповідно зазначених вище положень судової практики повідомлення прокуратури про те, що Головне управління житлово-комунального господарства Бориспільської міської ради за наявності відповідних підстав (наявності неналежного виконання умов Договору оренди №056 від 11.12.2006, внаслідок чого відбувається до порушення інтересів держави) самостійно не може звернутись до суду за захистом порушеного права (інтересів держави) - є достатнім аргументом для підтвердження перед судом підстав для представництва прокуратурою у даній справі. При цьому, прокурором дотримано розумного строку між відповідним повідомленням та зверненням до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, доводи скаржника фізичної особи - підприємця Каліна В.М. в апеляційній скарзі стосовно відсутності обумовлених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача - Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Також, стосовно правового статусу спірного майна, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно з ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частинами 1, 3 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 63 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Таким чином, інтереси держави порушені у зв'язку з не надходженням коштів з орендної плати за користування комунальним майном, що спричинило безпідставні втрати місцевого бюджету.

Так, згідно пункту 1.1 Положення про Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, затвердженого рішенням Бориспільської міської ради від 07.02.2008 №3088-28-У (далі - Положення), Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради є самостійним органом місцевого самоврядування, яке забезпечує на території міста реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства та управління майном комунальної власності.

Також згідно з п. 1.4 Положення, Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Пунктом 1.2 Положення визначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради утворюється міською радою, яка затверджує структуру, чисельність працівників, положення про Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Відповідно до п. 1.3 Положення, Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради є підзвітним та підконтрольним Бориспільській міській раді і підпорядкованим виконавчому комітету та міському голові. Керує роботою та контролює діяльність Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради перший заступник міського голови.

Окрім того, згідно з п. 7.2 Положення, майно Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради є власністю територіальної громади міста і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради забезпечує на території міста Бориспіль реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства та управління майном комунальної власності, а відтак, уповноважене на укладення договорів оренди майна територіальної громади міста та ініціювання питання щодо розірвання договорів та повернення майна, а отже, і на виконання функцій держави у спірних правовідносинах від імені територіальної громади, зокрема, і щодо відновлення інтересів, а позивач є підзвітним та підконтрольним органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, Договір оренди №056 від 11.12.2006 укладено саме між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (орендодавець) та Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича (орендар, відповідач), і спір у справі стосується спірних правовідносин щодо користування майном комунальної власності, повноваження щодо якого здійснює позивач у спірних правовідносинах.

Таким чином, доводи скаржника фізичної особи - підприємця Каліна В.М. про відсутність правових підстав у Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради на стягнення орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Борисполя № 056 від 11.12.2019, оскільки саме власник, а не балансоутримувач вправі заявити відповідну вимогу про стягнення орендної плати - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що спростовуються наявними у справі доказами в сукупності з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач під час апеляційного провадження у справі вказував про те, що Бориспільська міська рада , на думку відповідача, не є власником спірного приміщення, а укладений договір оренди є нікчемним, а власником відповідного майна є саме відповідач, який здійснив реєстрацію за особою права власності на відповідне майно та в подальшому відчужив його за цивільно - правовим договором. Проте, суд апеляційної інстанції наголошує. що вказані обставини стосуються правових підстав реконструкції відповідного приміщення (про що наголошується відповідачем) та подальшої реєстрації прав на нього, що не є предметом дослідження в контексті спірних правовідносин у даній справі. Також, відповідач не позбавлений права на захист майнових прав на відповідне майно в окремому судовому провадженні (зокрема, шляхом визнання певних прав власності на окреме індивідуально визначене майно, з стверджуваними підставами набуття прав на нього), проте, вказані обставини не підлягають дослідженню в рамках існуючого спору у даній справі.

Окрім того, прокурором до матеріалів позову було долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного об'єкта нерухомості , і у вказаній довідці містяться відомості про те, що відповідний об'єкт нерухомості зареєстровано на праві комунальної власності за Бориспільською територіальною громадою, власник Бориспільська міська рада, підстави виникнення права власності: технічний паспорт, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів № 12 від 18.02.1992, свідоцтво про право власності від 19.09.2012, чим спростовуються доводи скаржника фізичної особи - підприємця Каліна В.М. про те, що право комунальної власності на спірне приміщення не підтверджено документально.

В свою чергу, відповідачем подано заяву (клопотання) про зупинення провадження у справі № 911/1029/19 до вирішення справ № 359/235/21 та № 359/10324/21, які розглядаються Бориспільським міськрайонним судом Київської області, і вимоги в яких стосуються визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 89,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 500, визнання недійсним договору дарування, укладеного між Каліним В.М. та ОСОБА_1 , а також оскарження Каліним В.М. та ОСОБА_3 рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 881 від 17.09.2012 «Про оформлення права власності Бориспільскої міської ради на нежитлові приміщення, загальною площею 422,7 квм., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 », визнання недійсним свідоцтва про право власності № 881 від 19.09.2012.

У поданій заяві відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2020 в справі № 911/2558/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича до Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації», Бориспільської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, визнання протиправними дій реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію було закрито провадження у справі, оскільки, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області та свідоцтво про право власності, а також запис про державну реєстрацію права власності не стосуються нерухомого майна, яке було створено Каліним В.М .

При цьому, в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської Області знаходиться справа № 359/235/21 за позовною заявою Бориспільської міської ради до ОСОБА_1 , Каліна Володимира Миколайовича , державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко Анни Зікторівни, треті особи: Головне управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, комунальне підприємство "Управляюче муніципальне комунальне підприємство - 1" про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про реєстрацію права власності.

Крім того, Каліним В.М. та ОСОБА_1 була подана позовна заява до Бориспільського міськрайонного суду Київської області до Комунального підприємства "Бориспільське бюро технічної інвентаризації", Бориспільської міської ради, виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 881 від 17 вересня 2012 року «Про оформлення права власності Бориспільської міської ради на нежитлові приміщення, загальною площею 422, 7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 », визнання свідоцтва про право власності № 881 від 19.09.2012 року недійсним та скасування рішення реєстратора комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» Черпак Т.В. про державну реєстрацію від 19.09.2012 року, яким було зареєстровано право власності за Бориспільською міською радою Київської області на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (запис, реєстраційний номер 37662598, номер запису 139 в книзі 8) (справа № 359/10324/21, суддя Борець Є.О.).

Відповідач вказує, що справа № 911/1029/19, яка перебуває в провадженні Північного апеляційного кого суду безпосередньо пов'язана з справами № 359/235/21 та № 359/10324/21 (Бориспільський міськрайонний суд Київської області), оскільки, вирішення питання приміщення, стягнення боргу залежить від того хто є власником приміщення 89.4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , а тому об'єктивно неможливо розглянути справу № 911/1029/19 до вирішення інших справ -№359/235/21 та №359/10324/21.

Тому, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, просить зупинити провадження у справі № 911/1029/19, яка перебуває на розгляді Північного апеляційного господарського суду до вирішення інших справ - № 359/235/21 та № 359/10324/21, до набрання законної сили судовими рішеннями в цих справах.

Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки прокурора та представника відповідача щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1029/19, дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

П. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають безпосереднє значення для справи, провадження у якій зупинено.

Судове рішення, яким вирішується питання про зупинення провадження в справі, на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, має містити обґрунтовані мотиви стосовно наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом відповідного рішення з оцінкою вже наявних доказів і обставини справи. Проте, таких мотивів відповідачем у заявленому клопотанні не наведеною При цьому посилання на існування іншої справи, загальні висновки та припущення про те, що обставини, які будуть установлені, можуть бути суттєвими під час розгляду справи, провадження в якій зупиняється, - не є достатніми та належними умовами для зупинення провадженні у справі. Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в контексті спірних правовідносин учасників справи щодо встановлення та врегулювання підстав користування майном на підставі відповідного договору. Крім того, у справах № 359/235/21 та № 359/10324/21 спірні правовідносини стосуються прав та обов'язків Каліна В.М. , як фізичної особи, внаслідок наявності певних цивільних прав та обов'язків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/1029/1919 до вирішення справ № 359/235/21 та № 359/10324/21 - не є законним та обґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Спірні правовідносини з договору оренди, що склались між сторонами регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", також до них застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону об'єктами оренди за цим Законом є: єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); інше окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до ч. 5 ст. Закону порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Згідно з ст. 17 Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо вимог прокурора у позові стосовно розірвання Договору та стосовно стягнення 126 867,97 грн. заборгованості, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції, позивачем листом №02-10-1526 від 27.12.2018 було направлено відповідачу договір про розірвання та повідомлено про бажання розірвати договір оренди Договір оренди №056 від 11.12.2006.

В матеріалах справи наявна надана відповідачем належним чином завірена копія Договору про розірвання договору від 01.04.2019 укладеного між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в особі начальника управління Толкач Вячеслава Миколайовича та ФОП Каліним В.М. з якої вбачається, що сторони погодили, що Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №056 від 11.12.2006, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 89,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку - розривається за взаємною згодою сторін.

Натомість, прокурором наголошувалось на чинності договору протягом 2019-2020 рр до моменту направлення позивачем листа №02-10-894-1 від 19.10.2020. При цьому прокурор посилався на обставини сплати відповідачем сум в якості орендної плати після 01.04.2019.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що здійснені відповідачем платежі по договору були зараховані в оплату боргу попередніх періодів, а всі вчинені відповідачем платежі покрили заборгованість з орендної плати, що існувала станом на день розірвання договору - 01.04.2019, з переплатою в розмірі 3490,5 грн. і інших платежів відповідачем не здійснювалось.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що:

- з дій відповідача по оплаті, яка здійснювалась після розірвання договору (01.04.2019) вбачається, що останнім здійснювались лише дії спрямовані на погашення існуючої на день розірвання договору заборгованості і аж ніяк не дії що підтверджують факт існування договірних відносин за договором №056 від 11.12.2006 після підписання двостороннього договору про розірвання останнього 01.04.2019;

- Договором про розірвання договору сторонами погоджено, що нежитлове приміщення повертається Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради по акту прийому-передачі, який оформлюється у строк не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту набуття чинності даним Договором; орендодавець підтверджує, що орендар виконав перед орендодавцем передбачені Договором оренди зобов'язання та не має до орендаря жодних претензій, за умови виконання останнім зобов'язань визначених п. 2 цього Договору;

- з наведеного доказу вбачається, що сторонами 01.04.2019 розірвано Договір оренди №056 від 11.12.2006, а отже, нарахування позивачем орендних платежів відповідачу з 01.04.2019 за користування об'єктом оренди є безпідставним, позаяк зникла правова підстава для здійснення відповідних нарахувань;

- у зв'язку з розірванням сторонами Договору оренди №056 від 11.12.2006, суд першої інстанції розцінив позовні вимоги про стягнення з відповідача орендних платежів за період з травня 2019 по вересень 2020 року у розмірі 126867,97 грн за Договором №056 від 11.12.2006 не обґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем за період який має місце після розірвання договору;

- крім того, суд першої інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання Договору №056 від 11.12.2006 з підстав відсутності предмета спору, позаяк останній вже був розірваний сторонами 01.04.2019, тобто - до моменту звернення прокуратури з позовом до суду.

Проте, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з наявністю обумовлених п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підстав для закриття провадження у справі щодо позовних вимог про розірвання Договору з підстав відсутності предмета спору, не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що предмет спору відсутній саме внаслідок розірвання вказаного договору 01.04.2019 шляхом укладення відповідної додаткової угоди, тобто - до моменту звернення прокуратури з позовом до суду.

Так, суд апеляційної інстанції наголошує, що по-перше, у випадку відсутності предмета спору станом на момент звернення особи з відповідним позовом, то це є підставою для відмови у позові, а не для залишення його без розгляду.

По-друге, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З відносин, що склались між сторонами вбачається непослідовна поведінка відповідача, яка проявилася спочатку у непогоджені вимог Управління щодо розірвання договору, а потім задля власної вигоди через три місяці, а саме - 01.04.2019, відповідач підписав отриманий від позивача примірник договору про розірвання договору, що є свідченням його недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності, адже відповідний примірник договору на адресу позивача не надсилався, майно з оренди повернуто не було, а фактичні дії, що вчинялися відповідачем свідчили про продовження користування ним орендованим майном.

Таким чином очевидним є той факт, що поведінка відповідача суперечить його попередній поведінці, яка проявилася у тому, що як в подальшому наголошував прокурор, листом від 18.01.2019 відповідач не прийняв пропозиції Управління про розірвання договору, а надалі у квітні 2019 року ним підписано отриманий у січні 2019 року від Управління примірник договору про розірвання, що за обставин, що склалися не може свідчити про факт укладання цього договору, а наявний в тексті спірного договору допис додатково підтверджує факт неузгодження сторонами розірвання договору на тих умовах, що пропонувалися.

Доводи відповідача про те, що сплата ним грошових коштів після 01.04.2019, була здійснена в рахунок погашення боргу, що виник до цієї дати, а тому не може бути підтвердженням з його боку продовження існування орендних відносин і після 01.04.2019, висновків суду не спростовують, адже як вбачається протягом всього цього періоду сторони виходили з того, що договірні відносини продовжували свою дію та жодних доказів на підтвердження взаємної обізнаності сторін про факт припинення орендних правовідносин матеріали справи не містять.

Крім того, з долучених до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що відповідачем було проведено оплату орендної плати на користь позивача і в травні 2019 року (7 322,81 грн. з призначенням платежу за квітень 2019 року), і той факт, що такі платежі було зараховано позивачем в рахунок заборгованості, що виникла у відповідача за попередні періоди не свідчить про те, що відповідач своїми діями не підтверджував існування договірних відносин. Як вбачається, оплати здійснено саме за квітень-травень 2019 року, тобто за період після тієї дати, на яку посилається відповідач як на дату припинення договору оренди, а той факт, що позивач скористався своїм правом, зарахувати отримані платежі в рахунок заборгованості, що виникла раніше не може вважатися підтвердженням того факту, що після 01.04.2019 року орендні відносини було припинено.

З наявних у матеріалах справи доказів неможливо дійти однозначного неспростовного висновку про те, що між сторонами дійсно було досягнуто домовленість про розірвання договору ані станом на 01.04.2019, ані станом на іншу узгоджену дату.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи прокурора про те, що відповідний примірник договору про розірвання від 01.04.2019 безпідставно прийнято до розгляду судом першої інстанції., оскільки відповідачем у клопотанні про долучення вищенаведених доказів наведено підстави їх неподання на стадії підготовчого провадження, і судом першої інстанції обгрунтовано прийнято їх до справи з огляду на приписи ст. 74, 80 Господарського процесуального кодексу України, проте, здійснено їх помилкову оцінку, без урахування в сукупності усіх обставин справи та перевірки їх доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 ГПК України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами ГПК України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 5.2.6 Договору визначено, що після припинення дії цього договору, у 30-денний термін орендар зобов'язується передати майно орендодавцеві у стані, не гіршому від того, в якому майно було отримано в оренду, згідно акту передачі - приймання. Проте, ні станом а момент вирішення спору, ні станом на момент апеляційного провадження у справі, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди у порядку, обумовленому сторонами чинним пунктом 5.2.6 Договору, зокрема шляхом складання відповідного акту, а отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження факту повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди, і саме вказана обставина (підписання акту повернення об'єкта оренди по Договору) в силу наведених умов Договору та ст. 526 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення нарахування орендної плати за користування майном у спірний період. А оскільки об'єкт оренди не було повернуто відповідачем позивачу у встановлені п. 5.2.6 Договору порядку та строки, а тому прокурором було доведено більш вірогідними доказами, а відповідачем не спростовано такими доказами, факт користування об'єктом оренди за Договором у спірний період, що є підставою для виконання відповідачем свого обов'язку по сплаті орендних платежів.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 7.6 Договору визначено, що Договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а оскільки сторонами до Договору оренди укладено ряд Додаткових договорів (угод) а саме: № б/н від 20.12.2007, № 2 від 02.12.2008, № 3 від 01.12.2009; № 4 від 01.12.2011, № 5 від 18.12.2012, № 6 від 25.11.2013, № 7 від 01.12.2014, № 8 від 28.10.2015, № 9 від 12.12.2017, якими здебільшого регулювалась зміна розміру орендної плати упродовж дії основного Договору та встановлено строк дії Договору по 19.11.2020, а отже, строк дії Договору припинився 19.11.2020 внаслідок закінчення строку його дії, і відповідно, провадження у справі в частині розірвання Договору підлягає закриттю з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України з підстав припинення строку дії вказаного Договору, а отже, відсутністю (припиненням) предмету спору в частині вимог щодо його розірвання саме внаслідок закінчення строку його дії 19.11.2020.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи прокурора в апеляційній карзі стосовно мотивів закриття провадження у справі в частині вимог щодо розірвання Договору знайшли своє підтвердження матеріалами справи, і, відповідно, підстави для закриття провадження у справі підлягають викладенню в редакції даної постанови.

В свою чергу, оскільки юридичні наслідки для сторін за договором від 11.12.2006 № 056 припинено лише 19.11.2020 (тобто, після спливу строку його дії), вказаний Договір не було розірвано сторонами станом на 01.04.2019, заборгованість по орендній платі у сумі 126 867,97 грн згідно Договору та на підставі вимог ст.ст. 526, 549, 762 Цивільного кодексу України - є обґрунтованою та підлягає стягненню із відповідача на користь визначеного прокурором позивача.

Стосовно періоду та розміру заборгованості відповідача по Договору, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, матеріалами справи підтверджується, що:

- 02.10.2020 Бориспільською місцевою прокуратурою подано до суду відповідь на відзив №02-10-863 від 02.10.2020 в якій прокуратура, зокрема, зазначає про те, що у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу за період з грудня по квітень 2019 залишився борг по орендній платі в сумі 3832,31 грн, водночас, прокуратура стверджує, що до 01.10.2020 відповідачем не сплачується орендна плата, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в орендній платі у розмірі 130700,28 грн.;

- 12.10.2020 Бориспільською місцевою прокуратурою подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, якою позивачем змінено період нарахування та розмір заявленої до стягнення орендної плати та заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за період з травня 2019 по вересень 2020 у розмірі 126867,97 грн.;

- у підготовчому судовому засіданні 19.10.2020 судом прийнято до розгляду заяву позивача №40-1314 вих-20 від 08.10.2020 про збільшення позовних вимог, визначено розглядати позовні вимоги в наступній редакції: 1. Стягнути фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на користь управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 126 867,97 грн; 2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №056 від 11 грудня 2006 року, укладений між Головним управлянням комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та фізичною особою - підприємцем Каліном Володимиром Миколайовичем. 3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Каліна Володимира Миколайовича повернути Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради приміщення площею 89,4 кв. м. за адресою: Київська обл., АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку. Також, зобов'язано позивача та відповідача надати пояснення з посиланнями на документи, що підтвердять оплату заборгованості відповідачем.

В свою чергу, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог на суму 126 867,97 грн., яка була подана в судовому засіданні 12.10.2020, оскільки вказана заява є одночасно зміною і предмета і підстав позову, що суперечить п. 3 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, вказані доводи відповідача судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що п. 3 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

В свою чергу, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Отже, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому, збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі 922/1249/17 та від 23 квітня 2019 року у справі 911/1602/18.

Суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження матеріалів справи дійшов висновку, що прокурор, подавши 12.10.2020 до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій заявив вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати за період з травня 2019 по вересень 2020 року в розмірі 126 867,97 грн. (тобто, збільшивши кількісний показнику порівнянні з первісно поданими позовними вимогами про стягнення 33 154,24 грн), а також не змінивши вимоги стосовно розірвання договору та зобов'язання повернути об'єкт оренди, вчинив процесуальну дію саме як зміну предмету позову в частині збільшення кількісного показника стягнення спірної суми, що відповідає принципу диспозитивності у господарському процесі, закріпленому у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом. При цьому, означення прокурором своєї заяви як збільшення позовних вимог, жодним чином не спростовує обов'язок суду здійснити розгляд вказаної заяви, виходячи саме з її змісту, і вказана заява є саме заявою про зміну предмету позову. Також, вказана заява не містить жодних змінених підстав позовних вимог, а отже доводи відповідача стосовно порушення судом першої інстанції приписів процесуального закону (зокрема, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України) щодо її прийняття - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження наявними матеріалами справи.

В свою чергу, оскільки юридичні наслідки для сторін за договором від 11.12.2006 № 056 припинено лише 19.11.2020 (тобто, після спливу строку його дії), вказаний Договір не було розірвано сторонами станом на 01.04.2019, відповідачем не подано належних доказів в підтвердження повернення об'єкта оренди позивачу, а тому заборгованість по орендній платі у сумі 126 867,97 грн згідно Договору та на підставі вимог ст.ст. 526, 549, 762 Цивільного кодексу України - є обґрунтованою та підлягає стягненню із відповідача на користь визначеного прокурором позивача. При цьому, дослідивши наданий прокурором розрахунок за спірний період, суд апеляційної інстанції зазначає, що загальна заборгованість відповідача з орендної плати за користування майном, з урахування умов Договору щодо її нарахування, складає: за травень 2019 року - 7 396,03 грн., за червень 2019 року - 7 447,80 грн., за липень 2019 - 7 410,56 грн., за серпень 2019 - 7 366,10 грн., за вересень 2019 - 7 344,00 грн., за жовтень 2019 - 7 395,41 грн., за листопад 2019 - 7 447,18 грн., за грудень 2019 - 7 454,63 грн., за січень 2020 грн. - 7 439,72 грн., за лютий 2020 - 7 454,60 грн., за березень 2020 - 7 432,24 грн., за квітень 2020 - 7 491,70 грн., за травень 2020 - 7 551,62 грн., за червень 2020 - 7 574,28 грн., за липень 2020 - 7 589,42 грн., за серпень 2020 - 7 543,88 грн., за вересень 2020 - 7 528,80 грн., що загалом складає 130 700,28 грн., а отже, не виходячи за межі позовних вимог прокурора, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 126 867,97 грн. , що складає заборгованість з орендної плати по Договору, і вимоги прокурора у цій частині є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині знайшли своє підтвердження наявними матеріалами справи.

Окрім того, в судовому засіданні 09.12.2021 судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 126 867,97 грн..

Представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити з тих підстав, що спірне приміщення не належить Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, і вказане приміщення було побудовано виключно відповідачем, що підтверджується актом № 17 державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 24.05.2001, а тому, на переконання заявника спір між сторонами щодо стягнення 129 867,97 грн. - відсутній, а провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю з огляду на приписи ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 15.07.2021 прокурором через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 126 867,97 грн. у задоволенні якого прокурор просив відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість з огляду на те, що спірне приміщення знаходиться у багатоквартирному жилому будинку 1968 року побудови, 408, 3 кв.м.. (після реконструкції - 422,7 кв.м.) якого належить територіальній громаді міста Бориспіль в особі Бориспільської міської ради , що підтверджується рішенням виконкому Бориспільської міської ради № 12 від 18.02.1992, довідками № 12-26-2929 від 09.08.2016 та № 01-07-495 від 09.08.2016, інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і на даний час територіальній громаді міста Бориспіль згідно постанови КМУ від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області». При цьому, орендодавцем майна територіальної громади міста Борисполя з 01.10.2006 визначено Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради на підставі відповідного рішення міської ради. При цьому, прокурор вказував на необґрунтованості тверджень відповідача щодо набуття права власності на спірне приміщення внаслідок його реконструкції. При цьому, відповідач протягом дії договору оренди, а також і попередніх орендних відносин, визнавав та погоджувався з тим, що власником спірного нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, є територіальна громада міста Бориспіль в особі міської ради, про що свідчить його волевиявлення на укладення договорів оренди спірного майна та їх пролонгацію, систематична сплата орендних платежів за користування даним приміщенням, у зв'язку з чим відповідачем безпідставно здійснено державну реєстрацію права власності на спірне приміщення, з присвоєнням нового реєстраційного номера - 1921325632208. Додатково прокурор вказував, що у провадженні слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42020111100000142 від 23.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за фактом реєстрації права приватної власності за Каліним В.М. на нежитлове приміщення площею 89,7 кв.м, розташоване за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, та яке перебуває в комунальній власності Бориспільської територіальної громади в особі Бориспільської міської ради, чим їй завдано значної шкоди, а також органом місцевого самоврядування було ініційовано ряд судових проваджень стосовно відновлення права комунальної власності на нерухоме майно.

П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

При цьому, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припис п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України містить умову, згідно якої провадження у справі припиняється, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, певне благо, відносно якого виник спір між позивачем та відповідачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами спору існує предмет спору (об'єкт спірного правовідношення, певне благо, відносно якого виник спір між позивачем та відповідачем: стягнення заборгованості з орендної плати за користування об'єктом оренди по Договору , в сумі 126 867,97 грн., щодо якої прокурор вказує наявність у відповідача обов'язку по сплаті) і між ними існує неврегульоване питання, яке полягає у наявності або відсутності підстав для стягнення заявлених у позові нарахувань, що виключає закриття провадження у справі в частині наведеної спірної суми боргу.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції після висловлення думки всіх учасників справи, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 126 867,97 грн., за наведених заявником клопотання доводів.

Щодо вимог прокурора у позові про зобов'язання відповідача повернути орендоване по Договору приміщення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 7.6 Договору визначено, що Договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а оскільки сторонами до Договору оренди укладено ряд Додаткових договорів (угод) а саме: № б/н від 20.12.2007, № 2 від 02.12.2008, № 3 від 01.12.2009; № 4 від 01.12.2011, № 5 від 18.12.2012, № 6 від 25.11.2013, № 7 від 01.12.2014, № 8 від 28.10.2015, № 9 від 12.12.2017, якими здебільшого регулювалась зміна розміру орендної плати упродовж дії основного Договору та встановлено строк дії Договору по 19.11.2020, а отже, строк дії Договору припинився 19.11.2020 внаслідок закінчення строку його дії.

В свою чергу, пунктом 5.2.6 Договору визначено, що після припинення дії цього договору, у 30-денний термін орендар зобов'язується передати майно орендодавцеві у стані, не гіршому від того, в якому майно було отримано в оренду, згідно акту передачі - приймання. Проте, ні станом а момент вирішення спору, ні станом на момент апеляційного провадження у справі, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди у порядку, обумовленому сторонами чинним пунктом 5.2.6 Договору, зокрема шляхом складання відповідного акту, а отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження факту повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди, і саме вказана обставина (підписання акту повернення об'єкта оренди по Договору) в силу наведених умов Договору та ст. 526 Цивільного кодексу України, є підставою для повернення орендованого об'єкта оренди відповідачем позивачу.

Отже, суд за відсутністю доказів повернення об'єкту оренди за Договором №056 від 11.12.2006, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення обов'язку щодо повернення наймодавцеві об'єкту оренди після припинення договору найму та враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту припинення строку дії вказаного Договору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу позивача про зобов'язання ФОП Каліна В.М. повернути Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради приміщення площею 89,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку, з підстав, наведених у даній постанові, позаяк вказані дії відповідача щодо неповернення майна порушують законні права та інтереси Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції задовольнив вимогу прокурора про зобов'язання повернути приміщення з підстав розірвання договору оренди, а не з підстав наявності заборгованості, як наголошувалось у позові, чим порушено ч. 1, 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що принцип jura novit curia зобов'язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи. З'ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні правовідносини. Окремо слід зазначити, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Наведена позиція узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Також, доводи скаржника фізичної особи - підприємця Каліна В.М. стосовно невідповідності позовних вимог прокурора правовій позиції, яка була викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/7364/18 від 06.09.2019 - судом апеляційної інстанції визнаються нерелевантними в контексті спірних правовідносин у даній справі, оскільки у справі № 910/7364/18 предметом розгляду були саме вимоги про виселення і відповідно, наявність прав балансоутримувача у заявленні таких вимог,що є відмінними від правовідносин у розглядуваній справі № 911/1029/19.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем під час подання клопотань про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 126 867,97 грн., клопотання про зупинення провадження, а також прокурором в обгрунтування заперечень на вказані клопотання - подано додаткові докази по справі (зокрема, відповідачем - витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, акт державної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 24.05.2001, а прокурором - документи , які подані у справи, в яких органом місцевого самоврядування ініційовані спори стосовно скасування проведеної державної реєстрації відповідачем права власності та здійсненої реконструкції певного майна), якими вказані учасники обґрунтовували свої доводи та заперечення стосовно заявлених відповідачем клопотань. Проте, вказані документи не долучались учасниками спору на стадії розгляду спору судом першої інстанції в обгрунтування своєї позиції саме по суті спору, а також на стадії апеляційного розгляду справи вказаними учасниками не наведено підстав стосовно неможливості подачі таких доказів саме на стадії розгляду справи судом першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані документи подані учасниками спору саме в обгрунтування їх позиції стосовно клопотань про зупинення провадження, а також прокурором в обгрунтування заперечень на вказані клопотання.

Проте, вказані документи не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржниками взагалі не наведені доводи в обгрунтування підстав неможливості подання вказаних доказів (як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного розгляду справи), скаржниками не наведено обґрунтованих доводів щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції на відповідній стадії судового процесу з дотриманням процесуального строку.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, оцінивши усі наявні у справі докази в сукупності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції у оскаржуваній прокурором частині ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича 126 867,97 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаної позовної вимоги у повному обсязі, з врахуванням мотивів даної постанови щодо решти позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 - підлягає залишенню без змін з підстав, наведених у мотивувальній частині даної постанови. Також, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 - підлягає залишенню без задоволення з підстав, наведених у даній постанові.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином:

- з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на користь Прокуратури Київської області 3 842,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу позову;

- з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на користь Київської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 5 763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича 126 867,97 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги у повному обсязі.

4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 - залишити без змін.

5. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2020 у справі №911/1029/19 в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Каліна Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київськи й шлях, буд. 72, код ЄДРПОУ 36359583) заборгованість в розмірі 126 867 (сто двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 97 коп.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Каліна Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) повернути Головному управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київськи й шлях, буд. 72, код ЄДРПОУ 36359583) приміщення площею 89,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку.

Закрити провадження у справі № 911/1029/19 в частині вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №056 від 11 грудня 2006 року, укладеного між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Каліним Володимиром Миколайовичем.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Київської області (код ЄДРПРОУ 02909996) 3 842,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу позову.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каліна Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (код 02909996, 01601 м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 5 763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Видачу наказів по справі №911/1029/19 доручити Господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи №911/1029/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 24.01.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала