вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2021 р. Справа№ 911/1327/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області
від 28.09.2020
у справі №911/1327/20 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області"
про стягнення 960 927,88 гривень
Короткий зміст позовних вимог
14.05.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - Нафтогаз/позивач) про стягнення з комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (далі по тексту - Підприємство/відповідач) 960927,88 гривень заборгованості, з яких: 502251,89 гривень пеня, 153750,75 гривень 3% річних, 304925,24 гривень інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 21.09.2017 № 2185/1718-ТЕ-17, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 17770069,99 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для нарахування та вимог про стягнення 502251,89 гривень пені, 153750,75 гривень 3% річних, 304925,24 гривень інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 960927,88 грн.,а саме: вирішено стягнути з комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 660, 79 грн пені, 1980, 22 грн 3 % річних, 5 481, 71 грн інфляційних втрат, 271, 84 грн судового збору. В решті позовних вимог (про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат)- відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- оплата поставленого позивачем газу на підставі укладеного між сторонами договору здійснювалась в порядку та на умовах визначених постановами Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та від 18.06.2014 № 217, а тому відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, коли як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами;
- водночас підставними визнано вимоги про стягнення з відповідача пені та додаткових нарахувань, а саме: 10660,79 гривень пені та 1980,22 гривень 3% річних розрахованих за період з 28.11.2017 по 10.01.2018, 5481,71 гривень інфляційних втрат розрахованих за грудень 2017 року за зобов'язаннями жовтня 2017 року. Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що сплата грошових коштів в розмірі 26869,05 гривень була здійснена на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та від 18.06.2014 № 217. Відтак, погашення боргу за спожитий природний газ у жовтні 2017 року було здійснено відповідачем за рахунок власних коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. ст. 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та з неправильним застосуванням приписів постанов Кабінету Міністрів України від 168.06.2014 № 217, від 04.03.2002 № 256. Скаржник вказував, що часткове задоволення позовних вимог з посиланням місцевого господарського суду на Порядок № 217, Порядок № 256, як нормативно- правову підставу неможливості виконання зобов'язання відповідачем з оплати природного газу позивачу за Договором постачання природного газу від 21.09.2017 № 2185/1718-ТЕ-17 - є незаконною та необґрунтованою.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат, розгляд справи призначено на 10.12.2020.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 10.12.2020 розгляд справи № 911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 (в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат) відкладено на 28.01.2021.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 28.01.2021 розгляд справи №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 відкладено на 18.02.2021.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 18.02.2021 розгляд справи №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 відкладено на 04.03.2021.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 04.03.2021 розгляд справи №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 відкладено на 22.04.2021.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 22.04.2021 розгляд справи №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 відкладено на 15.06.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 14.06.2021 по 18.06.2021 включно у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №911/1327/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021, для розгляду справи №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 15.06.2021 прийнято справу №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. та призначено до розгляду на 01.07.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 30.06.2021 по 02.07.2021 включно у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №911/1327/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021, для розгляду справи №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 01.07.2021 прийнято справу №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2021.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 02.09.2021 розгляд справи №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 відкладено на 21.10.2021.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 21.10.2021 прийнято справу №911/1327/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2021.
Ухвалою Північною апеляційного господарського суду від 05.11.2021 виправлено за власною ініціативою описку в пункті 2 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі №911/1327/20 в частині правильного зазначення дати та часу наступного судового засідання: "30.11.2021 об 15 год. 25 хв.".
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 30.11.2021 з'явились представники позивача ( Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") відповідача (Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області").
У судовому засіданні 30.11.2021 представник скаржника - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - надав пояснення по суті справи, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити повністю.
Представник (Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області") в судовому засіданні 30.11.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, проте, ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 21.09.2017 між Публічним Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Комунальним підприємством "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2185/1718-ТЕ-17 (далі по тексту - договір), згідно умов якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1., 1.2.);
- постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3190,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2017 року - 242,000; у листопаді 2017 року - 498,000; у грудні 2017 року - 600,000; у січні 2018 року - 750,000; у лютому 2018 року - 600,000; у березні 2018 року - 500,000 (пункт 2.1.);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.7.);
- споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема, підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (пункт 3.8.);
- ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладення становить 4942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн (пункт 5.2);
- загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.4.);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору (ів) про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1.);
- оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законом порядку, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 не поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови, відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних, нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійсняється споживачем на поточний рахунок постачальника (пункт 6.3);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2.).
Додатковою угодою від 11.01.2018 № 1 сторони погодили внести зміни до договору та викласти, зокрема, абзац третій пункту 6.1 в наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.".
Вказаною додатковою угодою сторони узгодили пункт 8.2 договору викласти в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.".
Так, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17770069,99 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі газу, а саме:
- від 31.10.2017 за жовтень на суму 548170,60 гривень;
- від 30.11.2017 за листопад на суму 2597521,13 гривень;
- від 31.12.2017 за грудень на суму 3088623,48 гривень;
- від 31.01.2018 за січень на суму 3944445,44 гривень;
- від 28.02.2018 за лютий на суму 3790355,86 гривень;
- від 31.03.2018 за березень на суму 3800953,48гривень.
Як стверджує позивач та підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача за період з 24.01.2018 по 28.01.2019 та довідкою по операціях по підприємству "Боярське ГВУЖКГ БМР КП" за період з вересня 2017 року по січень 2020 року, оплата за спожитий газ здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору та фактично остаточний розрахунок здійснено в повному обсязі 28.01.2019.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого газу, стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом та, відповідно, застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов'язань за договором.
З огляду на що позивач, врахувавши часткові оплати відповідача, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 502251,89 гривень пені та 153750,75 гривень 3% річних розрахованих за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 28.01.2019 та 304925,24 гривень інфляційних втрат розрахованих за період з грудня 2017 року по січень 2019 року по кожному акту окремо.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 960927,88 грн.,а саме: вирішено стягнути з комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 660, 79 грн пені, 1980, 22 грн 3 % річних, 5 481, 71 грн інфляційних втрат, 271, 84 грн судового збору. В решті позовних вимог (про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат)- відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити повністю.
Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги скаржника на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у відповідності до п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, суд апеляційної інтанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за отриманий природний газ по вищезазначених актах приймання-передачі відповідач мав розрахуватися у наступні строки:
- за актом від 31.10.2017 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.11.2017 включно, з урахуванням того, що 25.11.2017 припадає на вихідний день, то останнім днем виконання зобов'язання є 27.11.2017, а прострочення настає з 28.11.2017;
- за актом від 30.11.2017 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.12.2017 включно, а прострочення настає з 26.12.2017;
- за актом від 31.12.2017 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.01.2018 включно, а прострочення настає з 26.01.2018;
- за актом від 31.01.2018 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.02.2018 включно, з урахуванням того, що 25.02.2018 припадає на вихідний день, то останнім днем виконання зобов'язання є 26.02.2018, а прострочення настає з 27.02.2018;
- за актом від 28.02.2018 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.03.2018 включно, з урахуванням того, що 25.03.2018 припадає на вихідний день, то останнім днем виконання зобов'язання є 26.03.2018, а прострочення настає з 27.03.2018;
- за актом від 31.03.2018 остаточний розрахунок мав бути здійснений в строк до 25.04.2018 включно, а прострочення настає з 26.04.2018.
Згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача за період з 24.01.2018 по 28.01.2019 та довідки по операціях по підприємству "Боярське ГВУЖКГ БМР КП" за період з вересня 2017 року по січень 2020 року розрахунки за поставлений природний газ за договором постачання відповідачем здійснювались двома способами: за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, та шляхом перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217) та на рахунок НАК "Нафтогаз України" здійснено перерахування грошових коштів згідно договору в загальному розмірі 17770069,99 гривень.
При цьому, судом першої інстацнії встановлено, що відповідач за спожитий природний газ у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року розраховувався несвоєчасно чим допустив прострочення. А, отже, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений п. 6.1 договору, відповідач допустив порушення зобов'язання.
Вказані вище обставини в перебігу розгляду справи відповідачем не спростовані та не заперечувались, і відповідно, суд апеляційно інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність обумовлених договором підстав дял застосуванян до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, а також з огляду на припис ст. 625 Цивільного кодекус України відповідальності за порушенян грошового зобов'язання у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом від 31.01.2018 № 52, в якому просило вирішити наступне: у платіжному дорученні від 10.01.2018 № 3652475911 на суму 56936,78 гривень, вважати вірним призначення платежу згідно договору від 20.10.2016 № 1569/1617-ТЕ-17 в сумі 30067,73 гривень та згідно договору від 21.09.2017 № 2185/1718-ТЕ-17 в сумі 26869,05 гривень. Також Підприємство просило Нафтогаз вважати вірнім призначення платежу "Розподіл коштів на виконання п. КМУ № 217 від 18.06.2014 Реєстр. Затв. Пост. НКРЕКП від 28.12.2017 № 1892, Дог. № 2185/1718-ТЕ-17 від 21.09.2017 в т.ч. ПДВ" по платіжних дорученнях: від 11.01.2018 № 3797972211 на суму 104578,83 гривень; від 12.01.2018 № 3948841511 на суму 42915,94 гривень; від 15.01.2018 № 4132615711 на суму 67287,03 гривень; від 16.01.2018 № 4500344611 на суму 86016,22 гривень; від 17.01.2018 № 4692014211 на суму 64705,41 гривень; від 18.01.2018 № 4872430911 на суму 67028,01 гривень; від 19.01.2018 № 5069993511 на суму 91353,08 гривень; від 22.01.2018 № 5297132411 на суму 92766,78 гривень; від 23.01.2018 №5768020911 на суму 154400,82 гривень.
Листом від 30.01.2019 № 53 відповідач просив поззивача по спецрахунку 26037301534586 в платіжному дорученні від 29.01.2019 № 1832817011 на суму 138941,11 гривень з призначенням платежу "Розподіл коштів на виконання п. КМУ № 217 від 18.06.2014 Реєстр. Затв. Пост. НКРЕКП від 28.12.2018 № 2072, Дог. № 2185/1718-ТЕ-17 від 21.09.2017 в т.ч. ПДВ", в частині платежу на суму 3313,74 гривень вважати вірним наступне призначення платежу: "Розподіл коштів на виконання п. КМУ № 217 від 18.06.2014 Реєстр. Затв. Пост. НКРЕКП від 28.12.2018 № 2072, Дог. № 2185/1718-ТЕ-17 від 21.09.2017 в т.ч. ПДВ", а іншу частину платежу в розмірі 135627,37 гривень зарахувати в рахунок погашення за договором № 2576/18-ТЕ-17 від 05.10.2018.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, суд першої інстанції у рішенні визнав підставними вимоги про стягнення з відповідача пені та додаткових нарахувань, а саме: 10660,79 гривень пені та 1980,22 гривень 3% річних розрахованих за період з 28.11.2017 по 10.01.2018, 5481,71 гривень інфляційних втрат розрахованих за грудень 2017 року за зобов'язаннями жовтня 2017 року. У наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується, і відповідно, не входить до меж апеляційного перегляду.
Також, суд першої інстанції зазначив наступне.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.
Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.
Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Положення норм постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок № 217).
Згідно із п. 3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Згідно п. 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
За приписами п. 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
Відповідно до п. 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
Пунктом 12 Порядку передбачено, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:
1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:
- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;
- на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками);
- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);
- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);
- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;
2) затверджує реєстр нормативів;
3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;
4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.
На підставі пункту 13 Порядку, уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме:
- до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня;
- до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.
Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
Отже, у зв'язку з прийняттям Порядку № 217 державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває теплопостачальну організацію від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки постачальника природного газу (постачальник із спеціальними обов'язками) за визначеними нормативами. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 908/2648/18, від 18.03.2020 у справі № 908/2304/18).
Між тим судом встановлено, що частина заборгованості за отриманий згідно з Договором природний газ сплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що оплата поставленого позивачем газу на підставі укладеного між сторонами договору здійснювалась в порядку та на умовах визначених постановами Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та від 18.06.2014 № 217, а тому відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, коли як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. А тому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Проте, з вказаними висновками суду першої істанції суд апеляційної інстацнії не погоджується, вважає їх необгрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6.1. Договору постачання природного газу, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В свою чергу, у відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217 (далі - Порядок № 217), цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
Наведена позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду у справі № 910/16072/16 від 21.02.2018.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. договору.
Відтак, у відповідності до умов Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати зобов'язання в частині оплати вартості використаного природного газу грошовими коштами, навіть у разі відсутності коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, шляхом перерахування будь-яких коштів із будь-яких своїх поточних рахунків.
Проте, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, регулюються відповідними нормами законодавства, і зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Також, Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями. Отже, приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов'язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
Наведена позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.
Таким чином, використання спецрахунків не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач по справі не був обмежений здійснювати розрахунки за отриманий природний газ поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, а відтак міг впливати на порядок і строк здійснення розрахунків.
Відтак, порядок, затверджений постановою КМУ від 18.06.2014 р. № 217 визначає виключно механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд дійшов помилково висновку, щодо того, що у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки і розмір розрахунків з позивачем за природний газ.
Відповідач є господарюючим суб'єктом, який уклавши угоду взяв на себе зобов'язання щодо належних строків розрахунку за отриманий природний газ.
За змістом статей 629, 525, 612, 611 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша статті 625 ЦК України).
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що приписи Постанови № 217 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов'язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
Щодо Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх нарахування на суми коштів, перерахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок № 256).
Порядком № 256 передбачено, зокрема, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету. Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що НАК «Нафтогаз України» немає будь-якого впливу на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу.
Пунктом 5 Порядку визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця до 14 числа місяця, що настає за звітним періодом, готують інформацію про суми нарахованих пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії та надсилають фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчим органам міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Зазначене свідчить про те, що лише у разі звернення постачальника відповідних І^луг до головного розпорядника коштів місцевих бюджетів, останні готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Таким чином, виділення коштів на погашення пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу залежить виключно від дій самого Відповідача.
Отже, виділення коштів з державного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу, послуг теплопостачання можливе лише за умови власного волевиявлення надавала послуг (Відповідача) щодо використання бюджетних коштів на погашення заборгованості за Договором, однак не позбавляє Відповідача від відповідальності перед позивачем у вигляді стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат (висновки Верхового Суду, викладені в п. 33 постанови від 12.03.2019 по справі № 910/3657/18).
Пунктом 8 Порядку №256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг теплопостачання і т. д.
Наведене свідчить, що Порядок №256 регулює розрахунки між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів та постачальниками послуг (Відповідач) в частині виділення пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу, а тому лише після отримання таких коштів, Відповідач перераховує їх на рахунки продавця без участі останнього у погодженні їх сум.
Із Порядку не вбачається також умов, щодо зміни порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами договору, а встановлюється виключно порядок визначення сум щодо пільг та субсидій населенню на оплату природного газу та послуг теплопостачання, що можуть бути відшкодовані з державного бюджету, та порядок їх зарахування на рахунки постачальника цих послуг. Тому порушення державою обов'язку перед надавачами послуг (Відповідачем) щодо розрахунків по пільгам та субсидіям населенню, не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення договірних зобов'язань у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.
А тому висновок місцевого господарського суду про те, що погашення заборгованості у порядку, визначеному Порядком № 256 змінює порядок та строки розрахунків є необгрунтованим, безпідставним та не відповідають приписам самого Порядку №256. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача вказаних показників, які перевірені судом апеляційної інстанції щодо сум, строків та ставок нарахувань і розрахунок яких, наведений позивачем, є вірним.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній скаржником частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції у оскаржуваній частині допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 491 591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог у наведеній частині, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню загалом: 502 251,89 гривень пеня, 153 750,75 гривень 3% річних, 304 925,24 гривень інфляційні втрати. В решті рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 413,92 гривень судового збору за подачу позову та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 21 213 грн. 12 коп.
Керуючись ст.ст. 129,240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 491591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог 491591,10 грн пені, 151 770,53 грн 3% річних, 299 443,53 грн інфляційних втрат - скасувати та ухвалити у скасованій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, присудивши до стягнення 502 251,89 гривень пеня, 153 750,75 гривень 3% річних, 304 925,24 гривень інфляційні втрати.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2020 у справі №911/1327/20 у наступній редакції:
Стягнути з комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка вул. Петра Сагайдачного буд. 30, код 34702930) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 502 251,89 гривень пеня, 153 750,75 гривень 3% річних, 304 925,24 гривень інфляційні втрати та 14 413,92 гривень судового збору за подачу позову.
4. Стягнути з комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка вул. Петра Сагайдачного буд. 30, код 34702930) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 21 213 (двадцять одна тисяча двісті тринадцять) грн. 12 коп.
5. Матеріали справи №911/1327/20 повернути до Господарського суду Київської області, доручивши видати накази на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 24.01.2021.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
О.В. Тищенко