79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"20" січня 2022 р. Справа № 914/1001/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Марка Р.І.,
суддів: Скрипчук О.С.,
Кравчук Н.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд” № 28/09-12 від 28.09.2021
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 (повний текст рішення складено 06.09.2021, м. Львів, суддя Горецька З.В.)
у справі № 914/1001/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд”, м. Львів
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, м. Львів
про стягнення збитків в сумі 72463,23 грн.
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” про стягнення збитків в сумі 72463,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в супереч умовам договору у січні 2021 року було перевищено замовлений обсяг газу на 18,02568 м.куб., що завдало позивачу збитків як постачальнику на суму 72463,23 грн, які як стверджує позивач, було сплачено на користь оператора ГТС - ТОВ «Оператор Газорозподільної системи України», через недотримання споживачами дисципліни споживання.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 справі № 914/1001/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Представник позивача не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав його довіритель (реальних чи упущеної вигоди). Зазначене є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд” оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права, зокрема, скаржник стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги наявні у справі докази, які підтверджують вимоги позивача, а саме: акт № 01-2021-1911000225 від 31.01.2021 про врегулювання небалансів, яка складена Оператором ГТС - ТОВ «Оператор ГТС України» за газовий місяць січень 2021 року на підставі норм Кодексу ГТС України, в тому числі п. 7. 11, 14. 15 глави 6 розділу XIV; а також платіжне доручення № 132 від 19 лютого 2021 року на сплату оплату за добовий небаланс за січень 2021 року у розмірі 84342,18 гри., в тому числі ПДВ 14057,03 грн.
Скаржник стверджує, що саме ці документи підтверджують те. що позивач за наслідками господарської діяльності у січні 2021 року сплатив на користь Оператора ГТС суму у розмірі 84 342,18 гри., які стали різницею між позитивним та негативним показниками добових небалансів нашого товариства та підлягають сплаті відповідно до норм Кодексу ГТС.
Крім того, скаржник вважає, що надав повне документальне підтвердження понесених позивачем збитків та докази реальної їх сплати, однак, суд самоусунувся від розгляду справи та обґрунтував своє рішення висновками, які суперечать обставинам та матеріалам, що наявні у справі, адже, в процесі розгляду були повністю доведені та обґрунтовані вказані юридичні факти, а саме: 1) відповідач всупереч умовам договору № 35-55Т від 19.01.2021 р. здійснив відбір природного газу у січні 2021 року, чим спричинив перевищення підтвердженого обсягу газу на обсяг 18,025680 тис. м3; 2) неправомірна поведінка відповідача призвела до заподіяння збитків позивачу як постачальнику природного газу, що стало підставою для нарахування сум на її відшкодування: 3) сума на відшкодування збитків нарахована відповідно до норм до ч. І п.2 Розділу VII Правил постачання природного газу (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015р. № 1382/27827) затверджених постановою НКРЕКГГ від 30.09.2015р. № 2496 згідно затвердженої методології та формули, як це відображено у позовній заяві на суму 72463,23 грн. 4) з метою відшкодування завданих збитків позивач 04.03.2021 № 23/03-21 скеровано до відповідача акт-претензію про відшкодування завданих збитків у розмірі 72463,23 грн та рахунок-фактура № СФ-0116/Ш від 04.03.2021 (відмітка про отримання від 04.03.2021), яка залишена без реакції та відшкодування
Таким чином, на підставі вищенаведеного, за сукупністю усіх матеріалів справи та пояснень сторін, суд повинен був зробити правовий висновок щодо позовних вимог та прийняті рішення щодо стягнення сум відшкодування збитків на користь позивача, проте не робить цього чим дає підстави апеляційному суду на скасування даного рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” заперечує доводи апеляційної скарги, зазначивши, що збитки, про які позивач зазначає у позовній заяві нараховані безпідставно, так як відповідачем було дотримано усіх умов договору. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що з умов договору не вбачається, що відповідач повинен подавати заяви на не включення його до Реєстру споживачів. Вважає, що позивач самостійно вносить та подає відповідні дані і якщо ним було допущено невнесення чи внесення не вірних даних щодо щодобових лімітів, відповідач не може нести відповідальність за збитки чи штрафні санкції, які виникли у позивача. Небаланс природного газу, про виникнення якого зазначає позивач, ніяким чином не міг утворитися в результаті якихось неправомірних дій відповідача. Більше того, Позивач систематично повідомляє про обов'язок заведення лімітів на відповідний період, шляхом здійснення розсилки (докази є в матеріалах справи), проте у вказаний період жодних повідомлень не надходило.
Крім того, відповідач категорично не погоджується з твердженням позивача, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявні у справі докази, які підтверджують вимоги матеріального права, а саме: акт № 01-2021-1911000225 від 31.01.2021 та платіжне доручення № 132 від 19 лютого 2021 року, зазначивши, що заявлена до стягнення сума збитків суттєво відрізняється від зазначеної в акті та платіжному дорученні.
Разом з тим, скаржником у позовній заяві зазначено, що через недотримання споживачами дисципліни споживання, позивачем сплачено на користь Оператора ГТС ТОВ «Оператор Газорозподільної системи України» оплату за добовий небаланс за січень 2021 кошти в сумі 84342,18 грн, однак, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що мова йде про споживачів, а не конкретно за відповідача.
Також відповідач не погоджується з твердженням скаржника, що відповідач не заперечував, що створив небаланс у розмірі 100% споживання газу у місяці січні 2021, оскільки відповідачем у відзиві та в судовому засіданні підтверджено факт отримання останнім природного газу у січні 2021 та надано докази повної оплати за спожитий газ.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021 справу № 914/1001/21 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Скрипчук О.С., Кравчук Н.М.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 914/1001/21 апелянту поновлено строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд” № 28/09-12 від 28.09.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 у справі № 914/1001/21 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.01.2021 ЛМКП «Львівводоканал» (відповідач - у справі, Замовник/Покупець - за договором) та ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (позивач - у справі, Учасник/Постачальник - за договором) укладено договір №35-55Т про постачання природного газу (надалі договір).
Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю природний газ у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей Газ на умовах даного Договору (п.1.1 договору).
В межах цього договору, у 2021 році, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти природний газ в об'ємах до 390 000 м. куб. газу, у т.ч. за місяцями (тис. м3) (п.2.1 договору).
З договору вбачається, що січень не включено в перелік місячної поставки газу.
В порядку цього договору Постачальник передає Покупцю у власність газ, в обсягах, визначених п. 2.1 цього договору, у мережі ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Право власності на Газ від Постачальника до Покупця переходить в пункті приймання-передачі газу в магістральний трубопровід (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 2.5. Договору обсяг газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання Покупцем Постачальнику заявки на заведення лімітів природного газу (далі - Заявка). Заявка, завірена печаткою Покупця, подається Постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв'язку до 18:00 19 числа місяця, що передує місяцю поставки Газу. На підставі Заявки Покупця, підтвердженої Постачальником, у Постачальника виникають зобов'язання щодо поставки Газу, а у Покупця виникають зобов'язання щодо оплати отриманого Газу. У свою чергу Постачальник зобов'язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання Заявки, підтвердити Покупцю її прийняття до виконання (шляхом використання факсу або інших засобів електронного зв'язку) або відхилити її з наданням обґрунтованих письмових пояснень Покупцю щодо неможливості прийняття до роботи даної Заявки.
Також, відповідно до п. 2.6. Договору коригування обсягів Газу протягом місяця поставки визначається та узгоджується шляхом подання Покупцем Постачальнику заявки на коригування лімітів природного газу у відповідному місяці (у спосіб, зазначений для подання Заявки) з 1-го до 24-го числа місяця поставки включно.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, відповідача включено до реєстру споживачів в січні 2021 року.
Згідно п.3.4. договору, приймання-передача Газу, поставленого постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними Актами приймання-передачі природного газу. Кількість газу, поставленого Покупцю, підтверджується щомісячними технічними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця та газотранспортної організації.
Серед зобов'язань Постачальника зазначено, що він повинен надавати статистичну та іншу інформацію відповідним органам державної влади та іншим суб'єктам, що контролюють функціонування ринку постачання природного газу споживачам України (п.п. 6.2.2. Договору). А Покупець відповідно зобов'язується надати дані, в яких буде вказано, до якої транспортної мережі, що належить відповідному підрозділу ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», підключений Покупець, як кінцевий споживач природного газу по території України (п.п. 6.1.2.).
Розділ 7 договору (Відповідальність сторін) не містить норм, які б встановлювали відповідальність за споживання природного газу з перевищенням замовлених обсягів.
Судом встановлено та сторонами не заперечено факт споживання відповідачем в січні 2021 року природного газу в розмірі 18,02568 м3, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №РН-0000031 від 2021 року, виставленим позивачем відповідачу рахунку-фактури №СФ-0116/Ш від 04.03.2021 року та інформації з IP платформи SAP. Крім того не спростовується факт оплати за поставлений газ в сумі 144926,47 грн, про що свідчить платіжне доручення №132 від 19.02.2021 року на суму 84 342,18 грн (оплата за добовий небаланс за січень 2021 року).
Однак, позивач стверджує, що відповідачем в супереч умовам договору у січні 2021 року було перевищено замолений обсяг газу на 18,02568 м.куб., що завдало позивачу збитків як постачальника на суму 72463,23 грн, на підтвердження чого, останнім додано до позовної заяви акт №01-2021-1911000225 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяці січень 2021 року та акт-претензію на суму 72463,23 грн вих. №23/03-21 від 04.03.2021 року.
Відповідач заперечує факт завданих позивачу збитків зазначивши, що 24.02.2020 ЛМКП «Львівводоканал» із Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» було укладено договір №32-222Т та 22.12.2020 року Додаткову угоду № 4. Термін дії договору до 31.01.2021 року.
На підставі укладеного договору №32-222Т від 24.02.2020 ТзОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» (Постачальник) передав, а Споживач (відповідачу) прийняв природний газ у січні 2021 в загальному об'ємі 35,53689, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № РН-0000097 та № РН-0000097 від 31.01.2021
Крім того, в матеріалах справи є копія електронного поштового відправлення ЛМКП «Львівводоканал», яка адресована ТзОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» про встановлення ліміту на січень в розмірі 60000 м. куб.
Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 19.01.2021 сторонами у справі було укладено договір № 35-55Т про постачання природного газу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як уже було зазначено вище та не заперечено сторонами, відповідачем в січні 2021 року спожито природній газ в розмірі 18,02568 м3, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №РН-0000031 від 2021 року, виставленим позивачем відповідачу рахунком-фактури №СФ-0116/Ш від 04.03.2021 року та інформації з IP платформи SAP. Крім того не спростовується факт оплати за поставлений газ в сумі 144926,47 грн, про що свідчить платіжне доручення №132 від 19.02.2021 року на суму 84 342,18 грн (оплата за добовий небаланс за січень 2021 року).
Позивач стверджує, що відповідачем в супереч умовам договору у січні 2021 року було перевищено замолений обсяг газу на 18,02568 м.куб., що завдало позивачу збитки як постачальнику на суму 72463,23 грн, на підтвердження чого, останнім додано до позовної заяви акт №01-2021-1911000225 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяці січень 2021 року та акт-претензію на суму 72463,23 грн вих. №23/03-21 від 04.03.2021 року.
Отже, предметом спору у даній справі є стягнення збитків в сумі 72463,23 грн на підтвердження яких позивачем додано акт №01-2021-1911000225 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяці січень 2021 року Оператора ГТС та платіжне доручення № 132 від 19.02.2021 про сплату позивачем на користь ТОВ «ОГС України» коштів в сумі 84342,18 грн.
Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Відповідно до положення ч.1 п.2 Розділу VII Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де:Vф -об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами в договорі не встановлено розмір збитків за невиконання сторонами зобов'язання.
З позовної заяви вбачається, що збитки позивачем розраховано на підставі Правил постачання природного газ, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2496.
Однак, слід зазначити, що розрахунок розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: протиправність поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинний зв'язок; вину. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
Слід зазначити, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (Позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Позивач стверджує, що через недотримання споживачами дисципліни споживання, позивачем сплачено на користь Оператора ГТС ТОВ «Оператор Газоросподільної системи України» оплату за добовий небаланс за січень 2021 року у розмірі 84342,18 грн, в тому числі ПДВ 14057,03 грн відповідно до платіжного доручення № 132 від 19.02.2021 року.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сплачена позивачем сума згідно вказаного платіжного доручення не відповідає сумі збитків, які заявлені до стягнення з відповідача.
З даного платіжного доручення суд не може встановити, що така проплата викликана недотриманням ЛМКП «Львівводоканал» дисципліни споживання природного газу.
Крім того, в даному твердженні позивач вживає наступне: «недотримання споживачами дисципліни споживання», що очевидно свідчить про множинність споживачів, які на переконання позивача своєю поведінкою заподіяли збитки.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджуються існування договірних відносин щодо поставки природного газу відповідача із Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОГАЗ ЗБУТ», на підставі укладеного договору №32-222Т та 22.12.2020 року Додаткової угоди № 4. Термін дії договору до 31.01.2021 року, яким (Постачальник - ТОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ») передав, а Споживач (відповідач) прийняв природний газ у січні 2021 в загальному об'ємі 35,53689, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № РН-0000097 та № РН-0000097 від 31.01.2021.
Крім того, в матеріалах справи є копія електронного поштового відправлення ЛМКП «Львівводоканал», яка адресована ТзОВ «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» про встановлення ліміту на січень в розмірі 60000 м. куб.
Разом з тим, позивач не заперечує факт оплати за поставлений газ в сумі 144926,47 грн, про що свідчить платіжне доручення №132 від 19.02.2021 року на суму 84 342,18 грн (оплата за добовий небаланс за січень 2021 року).
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що наявними у матеріалах справи документами, які подані позивачем, не підтверджено, що позивач зазнав збитків, неправомірними діями відповідача.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.280 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенерго-Трейд” № 28/09-12 від 28.09.2021 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 у справі № 914/1001/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя Марко Р.І.
Суддя Скрипчук О.С.
Суддя Кравчук Н.М.