Справа №635/4692/21
Провадження № 2/635/975/2022
26 січня 2022 року селище Покотилівка Харківського району
Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар судового засідання Зуєнко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
представник ОСОБА_1 - Невольніченко Олександр Олексійович, який діє на підставі ордеру серії ХВ № 000399833 від 20 жовтня 2021 року,
представник ОСОБА_2 - Воробйов Василь Валентинович , який діє на підставі ордеру серії ХВ № 310 від 17 серпня 2021 року,
позивач подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 10852,17 доларів США, що є еквівалентом 295085,18 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 27 березня 2012 року між сторонами укладено договори позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 64000,00 гривень, що станом на день передання коштів є еквівалентом 8000,00 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2012 року. На підтвердження позики грошей відповідач власноруч написав розписку від 27 березня 2012 року. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики та не повернув суму боргу в повному обсязі; надав позивачу лише грошову суму в розмірі 170 доларів США, з яких останній платіж у жовтні 2018 року в розмірі еквівалентному 50 доларів США. На подальші прохання позивача про добровільне повернення позики відповідач не реагує. За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 липня 2021 року відкрито провадження по справі.
20 серпня 2021 року представник відповідача - Воробйов В.В. подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечував проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що обставини щодо наявності боргу відповідача перед позивачем не відповідають дійсності. Так, у період з 02 січня 2007 року до 19 березня 2020 року ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ НВП "Залізничавтоматика". Наказом № 61-ВК від 25 липня 2011 року ОСОБА_2 переведений на посаду головного інженера проекту, а наказом № 22-ВК від 28 лютого 2019 року - на посаду директора з виробництва. Засновником ТОВ НВП "Залізничавтоматика" у розмірі 100% є позивач по справі ОСОБА_1 . Відповідач займався проектом, який мав велику комерційну цінність для товариства. Керівництво ТОВ НВП "Залізничавтоматика" дуже турбувалося про те, щоб не було "витоку" інформації про цей проект, тому всі працівники, які були залучені до його виконання, підписали з керівництвом товариства договори про нерозголошення комерційної таємниці. Крім того, у березні 2012 року ОСОБА_1 наполягав на тому, щоб ОСОБА_2 , як головний інженер проекту, найбільш відповідальна особа, крім підписання договору, у якості "забезпечення" нерозголошення інформації про проект, написав боргову розписку про отримання ним у ОСОБА_1 суми в розмірі 64000,00 гривень. 27 березня 2012 року ОСОБА_2 написав таку розписку, сподіваючись на порядність позивача та, що по закінченню робіт над проектом останній поверне цю розписку, але сподівання були марними. У 2019 році взаємовідносини між сторонами погіршилися та стали нестерпними. Відповідач написав заяву про звільнення за власним бажанням. Керівництво відмовилося його звільняти та оформляти належним чином його звільнення, тому ОСОБА_2 самостійно залишив роботу. Наказом № 22-ВК від 19 березня 2020 року ОСОБА_2 звільнений за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Трудова книжка залишилась у товариства до теперішнього часу. Відповідач не оскаржував в судовому порядку своє звільнення. Вочевидь, щоб помститися ОСОБА_2 за самовільне залишення роботи, ОСОБА_1 пригадав про розписку від 27 березня 2012 року та вирішив стягнути неіснуючий борг у судовому порядку. Позивачем не було пред'явлено жодних претензій по вказаній вище розписці до відповідача відразу після спливу строку повернення боргу - 31 грудня 2012 року та протягом часу роботи останнього в товаристві до 19 березня 2020 року. Претензія з'явилася тільки 09 червня 2021 року, після виникнення конфліктної ситуації між сторонами та звільнення відповідача з роботи. Також не відповідають дійсності твердження позивача про те, що відповідач повернув борг у розмірі 170 доларів США, а останній платіж у розмірі 50 доларів США - у жовтні 2018 року; взагалі жодних боргових відносин між сторонами не існувало. Відповідач не згоден із розрахунком суми боргу, який додано до позовної заяви, оскільки якщо навіть вважати дійсним договір позики, оформлений у вигляді розписки від 27 березня 2012 року, в якому сторони визначили суму грошових коштів, що передаються в борг, в національній грошовій одиниці України - гривні в розмірі 64000 грн., тому повернення коштів також повинно здійснюватися в гривні та саме у розмірі 64000 гривень, при цьому не має значення, що на момент передання коштів сума позики у гривнях становила еквівалент 8000 доларів США. Пеня позивачем нарахована безпідставно, ні договором, ні законом не передбачена. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Важливе значення має визначення початкового моменту перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить і правильне обчислення строку давності і в кінцевому підсумку - захист порушеного матеріального права. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В розписці від 27 березня 2012 року вказаний кінцевий строк повернення коштів - 31 грудня 2012 року. Таким чином, з 01 січня 2013 року почав перебіг трирічний строк позовної давності, який закінчився 01 січня 2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом 09 червня 2021 року, пропустивши при цьому строк звернення до суду більше, ніж на 5 років і 5 місяців.
Представник позивача - Невольніченко О.О. в судовому засіданні підтримав вимоги заявлені його довірителем, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, при цьому не заперечував, що відповідач працював на підприємстві ТОВ НВП "Залізничавтоматика". Також визнав відсутність доказів на підтвердження, що відповідач на виконання умов договору займу від 27 березня 2012 року здійснив у жовтні 2018 року останній платіж в розмірі еквівалентному 50 доларів США. В подальшому в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, також просив розглянути справу без його участі та участі позивача.
Представник відповідача - Воробйов В.В. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з підстав викладених у відзиві, також просив застосувати строк позовної давності. В подальшому в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову, також просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, розглянувши заяви представників сторін, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 27 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 64000,00 гривень (еквівалент 8000 доларів США), а відповідач зобов'язався повернути вказану грошову суму до 31 грудня 2012 року.
На підтвердження вказаних обставин відповідач надав розписку про отримання позики від 27 березня 2012 року, в якій підтвердив, що отримав від позивача грошову суму в розмірі 64000,00 гривень (еквівалент 8000 доларів США) та зобов'язався повернути вказану грошову суму до 31 грудня 2012 року.
Також суду надано: копію вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 09 червня 2021 року щодо сплати боргу за розпискою від 27 березня 2012 року, в якій вимагав від відповідача негайного повернення суми боргу в розмірі 7830 доларів США або еквівалент в українській гривні; поштова квитанція.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 27 березня 2012 року становить 10852,17 доларів США, що станом на 09 червня 2021 року є еквівалентом 295085,18 гривень, з яких:
7830 доларів США - сума основного боргу;
611,39 доларів США - сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами (611,39 доларів США = 7830 доларів США (сума боргу) х 3% (процентна ставка)/ 100% х 951 (кількість днів прострочення зобов'язання)/ 365 (кількість днів у році);
2411,32 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання (2411,32 долари США = 7830 долари США (сума боргу) х (облікова ставка НБУ) /100% х 951 (кількість днів простроченого зобов'язання)/ 365 (кількість днів у році).
В якості доказів суду надано:
копія наказу ТОВ НВП "Залізничавтоматика" №22-ВК від 19 березня 2020 року про припинення трудового договору (контракту), за даними якого 19 березня 2020 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора з виробництва НПП Адміністрація (RWA) за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України;
копія трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними якої зокрема останній 02 січня 2007 року прийнятий на роботу на посаду інженера ТОВ НВП "Залізничавтоматика" (наказ № 02-ВК від 02 січня 2007 року); 26 січня 2009 року переведений на посаду інженера 1 категорії (наказ № 09-ВК від 26 січня 2009 року); 04 січня 2011 року переведений на посаду провідного інженера (наказ № 02-ВК від 04 січня 2011 року); 25 липня 2011 року переведений на посаду головного інженера проекту (наказ №61-ВК від 25 липня 2011 року; 01 березня 2019 року переведений на посаду директора з виробництва (наказом №22-ВК від 28 лютого 2019 року);
копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 серпня 2021 року, за даними якого засновником ТОВ НВП "Залізничавтоматика" є ОСОБА_1 .
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до с. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, при цьому за нормами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Статтею 267 ЦК України передбачені наслідки спливу позовної давності, зокрема відповідно до частин третьої та четвертої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд, аналізуючи доводи сторін, норми діючого законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами приходить до наступного.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 27 березня 2012 року укладено договори позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 64000,00 гривень, зі строком повернення до 31 грудня 2012 року, що підтверджено розпискою від 27 березня 2012 року.
Відповідач у встановлений договором строк 31 грудня 2012 року позичені грошові кошти не повернув, оскільки не надав суду доказів про повернення суми боргу.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу 18 червня 2021 року (відповідно до поштового штампу на конверті), при цьому не надав доказів, що відповідач на виконання умов договору займу від 27 березня 2012 року здійснив у жовтні 2018 року останній платіж в розмірі еквівалентному 50 доларів США, а представник позивача у судовому засіданні підтвердив відсутність у його довірителя таких доказів.
Враховуючи, що у розписці від 27 березня 2012 року вказаний кінцевий строк повернення коштів - 31 грудня 2012 року, перебіг трирічного строку позовної давності почався з 01 січня 2013 року та закінчився 01 січня 2016 року, а позивач звернувся до суду з позовом 18 червня 2021 року - більше ніж п'ять років і не надав доказів, що перебіг позовної давності переривався, тому суд за заявою відповідача на підставі ст. 267 ЦК України застосовує позовну давність, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу.
При вирішенні справи суд розцінює критично і не приймає до уваги посилання відповідача, що грошових коштів він не отримував, при цьому, виходить з того, що жодного доказу на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав, а сам по собі факт наявності в минулому трудових відносин між сторонами не підтверджує посилання відповідача і не спростовує викладеного у розписці.
За викладених обставин, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу та на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем відносить за його рахунок.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 261, 267 ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 625, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, суд,
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - повністю відмовити.
Судові витрати понесені ОСОБА_1 віднести за його рахунок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 22 грудня 2011 року Куп'янським МВ РУ МВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 26 січня 2022 року.
Суддя О.М. Пілюгіна