Справа № 201/27/22
Провадження № 2-о/201/30/2022
Іменем України
20 січня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська під головуванням судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання - Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
10.01.2022р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою, в якій заінтересованою особою зазначила Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України (а.с. 1 - 3).
17.01.2022р. заявниця подала уточнену заяву, в якій зазначила заінтересованими особами: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 57, 60).
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку народилась дитина - хлопчик, від батьків, що перебувають у шлюбі: матері - ОСОБА_2 та батька - ОСОБА_3 . Відповідно до положень ст. 145 - 147 СК України дитині визначено прізвище, ім'я, та по батькові ОСОБА_4 . Шлюб батьків зареєстровано відповідно до свідоцтва про шлюб від 20.08.2021р. серії НОМЕР_1 . Заявниця є рідною сестрою ОСОБА_2 . Цей факт підтверджується свідоцтвом про її шлюб серії НОМЕР_2 від 02.10.2018р., свідоцтвом про її народження НОМЕР_3 , видане 01.03.1991р. Тельманівським райвідділом ЗАЦС Донецької області, свідоцтвом про народження сестри заявниці, ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , видане 06.11.1984р. Тельманівським райвідділом ЗАЦС Донецької області.
Єдиними наявними документами, що підтверджують факт народження дитини на території непідконтрольній державній владі України, що відповідно до Постанови Верховної ради України від 17.03.2015р. № 254-VIІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» одночасно є тимчасово окупованою територією України, є: копія медичної довідки про народження від 01.10.2021р. № 2033; копія свідоцтва про народження від 08.10.2021р. № НОМЕР_5 ; копія обмінної карти № 19 пологового будинку, пологового відділення лікарні, що видані медичними закладами, органами реєстрації та іншими незаконними органами (установами), що знаходяться на території непідконтрольній державній владі України.
Встановлення факту народження в судовому порядку заявниці необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про народження, згідно чинного законодавства України, а також підтвердження громадянства дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
Заявниця надіслала на електронну адресу суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності та без фіксування судового процесу технічними засобами, заяву підтримала у повному обсязі (а.с. 54).
Представник заінтересованої особи - начальник Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чигринець Ю.Ю. надіслала на електронну адресу суду заяву, в якій просила розглянути справи без присутності їх представника. Крім того просила у рішенні суду вказати інформацію про народження дитини та батьків за наявності відомостей відповідно до наданих документів, зокрема: стать, прізвище, ім'я та по батькові, місце народження, відомості про батьків, місце проживання тощо (а.с. 65).
ОСОБА_2 надіслала на електронну адресу суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та без фіксування судового процесу. Подану ОСОБА_1 заяву про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити (а.с. 66).
ОСОБА_3 надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій визнав, що він є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 . Справу просив розглянути за його відсутності, заяву про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України підтримав та просив суд задовольнити (а.с. 67).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
У відповідності до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану (п. 4 ст. 273 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до медичного свідоцтва про народження № 2033 від 01.10.2021р., виданого Донецьким республіканським Центром охорони материнства та дитинства (м. Донецьк), ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21 год. 50 хв. у ОСОБА_2 народився хлопчик, вагою 3350,00 гр., дитина народилася доношеною (а.с. 33).
На підтвердження факту народження дитини заявниця також надала до суду обмінну картку пологового будинку, видану на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 43 - 49).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 08 жовтня 2021 року Відділом записів актів цивільного стану Старобешівського районного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , матір'ю якого є ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_3 (а.с. 34).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 20 серпня 2021 року Адміністрацією міста Комсомольське Старобешевського районна Донецької Народної Республіки (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2021 року) (а.с. 30).
ОСОБА_3 надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій визнав, що він є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 (а.с. 67).
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась рідна сестра ОСОБА_2 , яка також є рідною тіткою дитини - ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Факт родинного зв'язку заявниці з ОСОБА_2 та її дитиною підтверджується свідоцтвом про шлюб заявниці серії НОМЕР_2 від 02.10.2018р., свідоцтвом про її народження НОМЕР_3 , видане 01.03.1991р. Тельманівським райвідділом ЗАЦС Донецької області, свідоцтвом про народження сестри заявниці, ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , видане 06.11.1984р. Тельманівським райвідділом ЗАЦС Донецької області (а.с. 16, 18, 26).
Встановлення факту народження в судовому порядку заявниці необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про народження, згідно чинного законодавства України, а також підтвердження громадянства дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» м. Донецьк є тимчасово окупованою територією. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
На сьогоднішній час медичне свідоцтво про народження дитини, видане лікувальним закладом на тимчасово окупованої території, не є підставою для реєстрації народження на території України.
Статтею 17 ч. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно зі ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Пунктом 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження, зокрема є: б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.
Оцінюючи лікарське свідоцтво про народження, суд виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком виникнення та зміни багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
В матеріалах справи є копії паспортів громадян України: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 4 - 6, 10, 12, 14).
Згідно зі ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р., дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996р., §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001р.) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016р.) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001р., §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016р., §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 317-319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_4 у громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21 годині 50 хвилин у м. Донецьку, батьком якої є громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Войкове Старобешівського району Донецької області.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.С. Наумова