07.12.2021 Справа № 904/5170/21
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.
секретар судового засідання Григоренко А.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21 (суддя Новікова Р.Г.; рішення ухвалене о 15:55 год. у місті Дніпро, повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2021)
за позовом Державного підприємства "38 відділ інженерно-технічних частин", м.Кам'янське
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води
про стягнення суми боргу в розмірі 20807942грн.04коп., пені в розмірі 600864грн.96коп., 3% річних в розмірі 128838грн.22коп., інфляційної складової в розмірі 454162грн.39коп.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Державне підприємство "38 відділ інженерно-технічних частин" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми боргу в розмірі 20807942 грн. 04 коп., пені в розмірі 600864 грн. 96 коп., 3% річних в розмірі 128838 грн. 22 коп., інфляційної складової в розмірі 454162 грн. 39 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих протягом січня - березня 2021 року послуг охорони на підставі договору про охорону об'єктів ДП "СхідГЗК" підрозділом ВВО ДП "38 ВІТЧ" №1034/17 від 23.12.2019.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21 позовні вимоги задоволено частково.
Зменшено розмір пені на 50% з 600864 грн. 96 коп. до 300432 грн. 48 коп.
Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "38 відділ інженерно-технічних частин" суму боргу в розмірі 20807942 грн. 04 коп., пеню в розмірі 300432 грн. 48 коп., 3% річних в розмірі 128838 грн. 22 коп., інфляційну складову в розмірі 454162 грн. 39 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 329878 грн.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 300432 грн. 48коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ДП "Східний ГЗК", відповідач) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21 в частині стягнення пені у розмірі 300432,48 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким відповідачу зменшити розмір неустойки на 90%.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 300432,48 грн. є необґрунтованим, винесеним з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Іншу частину рішення, апелянт не оскаржує.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення в частині стягнення пені у розмірі 300432,48 грн. не враховано позицію відповідача, що нарахування неустойки, яка є явно надмірно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1-2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість зменшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості забезпечення виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Відповідач вказує, що враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, чинне законодавство допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Також відповідач вказує, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Відповідач зазначає, що взаємовідносини відповідача та позивача у повній мірі відповідають критеріям обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки. Так, взаємне неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором не створило жодних негативних наслідків як для сторін, так і для третіх осіб. За таких обставин, розмір заявленої до стягнення неустойки є таким, що не відповідає наслідкам неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Відповідач наголошує, що разом з тим, неналежне виконання ним своїх договірних зобов'язань спричинене не з його вини, а з незалежних від нього підстав. Відсутність коштів прямо пов'язана з невиконанням своїх договірних зобов'язань ДП "НАЕК "Енергоатом", який є єдиним покупцем продукції відповідача уранового оксидного концентрату у 2020-2021рр. згідно умов договору №82-020-08-19-01169 на поставку уранового оксидного концентрату від 22.11.2019. Продукція відповідача використовується виключно для виробництва паливних елементів для атомних електростанцій України, що є відокремленими підрозділами ДП "НАЕК "Енергоатом". Тобто, відповідач без належного і своєчасного фінансування з боку ДП "НАЕК "Енергоатом", передбаченого умовами Договору та систематичного невиконання з боку ДП "НАЕК "Енергоатом" графіка платежів за УОК, що стало логічним наслідком порушення відповідачем інших договірних зобов'язань з контрагентами.
Апелянт зазначає, що з урахуванням систематичних порушень графіку платежів з боку ДП "НАЕК "Енергоатом", підприємство відповідача було фактично виведено у тимчасовий простій, систематичне перенесення строків виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Відповідач вважає, що за результатом виконання сторонами договору, збитки позивачу в розумінні ст.16 Цивільного кодексу України, взагалі завдані не були. Жодних доказів завдання позивачу збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, останнім не надано. Також зазначає, що стягнення з відповідача заявленої суми неустойки в розмірі 300432,48 грн., фактично призведе до неплатоспроможності підприємства.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Державне підприємство "38 відділ інженерно-технічних частин" (ДП "38 ВІТЧ", позивач) у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з твердженнями, викладеними відповідачем у апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21 без змін.
На підтвердження своїх заперечень позивач вказує, що як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника для виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені (п.8.5 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №910/1199/19).
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.
Позивач вважає, що суд першої інстанції у відповідності до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, вірно дійшов до висновку про зменшення розміру пені на 50% та відповідно прийняв законне та обґрунтоване рішення в цій частині.
Апелянт посилався на відсутність належного і своєчасного фінансування з боку ДП "НАЕК "Енергоатом", але, відповідно до п.4.5 Договору, за несвоєчасну оплату виконавцю за здійснення охоронних послуг по умовам дійсного договору за вини замовника, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Отже, укладаючи договір та погоджуючись з його умовами, відповідач усвідомлював, що повинен своєчасно сплачувати за надані позивачем послуги та у разі невиконання договірних зобов'язань може нести відповідальність у вигляді сплати пені.
Крім того, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому, наявність у відповідача значних боргів та важкого фінансового стану не є винятковим випадком і підставою для зменшення неустойки на 90% та не може свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вони оцінювалися в сукупності з іншими обставинами.
Позивач вказує, що як одну з підстав перегляду рішення суду першої інстанції та зменшення розміру неустойки, відповідач вказує на відсутність доказів завдання позивачу збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань. Але така позиція апелянта спростовується ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що він є також державним підприємством. Основні витрати позивача на виконання Договору №1034/17 від 23.12.2019 є оплата заробітної плати та сплата податків та зборів. На цей час апелянтом не погашена заборгованість за Договором за надані послуги протягом січня-березня 2021 року, що є предметом цього позову.
В зв'язку з несплатою наданих послуг, позивач також має заборгованість з оплати праці, зі сплати податків та зборів, на яку нараховуються пеня та штраф. А тому відповідач помилково вважає, що у позивача відсутні збитки, які пов'язані з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, так як доводи відповідача зводяться до переоцінки фактів та доказів. Зі своєї сторони позивач вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування судового рішення відсутні.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/5170/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - Іванов О.Г., Дармін М.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу залишено без руху; апелянту наданий строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи, що суддя-доповідач Подобєд І.М. перебував у відпустці (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо) за розпорядженням керівника апарату суду від 11.10.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Антонік С.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21.
Після виходу з відпустки судді-доповідача Подобєда І.М., за розпорядженням керівника апарату суду від 26.10.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/5170/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2021 визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21 до свого провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.12.2021 о 15:30 год.
За розпорядженням керівника апарату суду №3635/21 від 07.12.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/5170/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 означеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21 до свого провадження.
07.12.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання 07.12.2021 не з'явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.
Колегія суддів визнала, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції за наявними в ній матеріалами.
За результатом розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 07.12.2021 судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Державним підприємством "38 відділ інженерно-технічних частин" (далі - виконавець) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник) укладений договір про охорону об'єктів Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" підрозділом ВВО ДП "38 ВІТЧ" №1034/17 від 23.12.2019 (далі - договір).
Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати послуги з охорони об'єктів Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" протягом 2020 - 2022 років у відповідності до вимог законів та інших нормативних актів, наведених у переліку.
Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю послуги з охорони об'єктів на умовах цього договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, зокрема, що загальний розмір щомісячної плати за надані послуги з охорони об'єктів ДП "Схід ГЗК" на дату укладення цього договору становить 6935980 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору в термін до 5 числа місяця, наступного за звітним виконавець та замовник оформлюють акт виконаних робіт, який підтверджує факт надання охоронних послуг замовнику за звітний період.
Згідно пункту 4.3 договору оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує після звітного.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконавцю за здійснення охоронних послуг за умовами дійсного договору з вини замовника, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір укладається терміном до 31.12.2022 та вступає в силу з 01.01.2020. Строк дії договору може бути змінений за згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткової угоди, або іншого завчасного письмового узгодження шляхом направлення відповідних листа та отримання позитивної відповіді сторони.
Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з охорони в період з січня 2021 по березень 2021 на суму 20807942 грн. 04 коп., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №34 від 05.02.2021, №126 від 05.03.2021 та №184 від 05.04.2021. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Враховуючи приписи пункту 4.3 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість послуг, наданих згідно акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №34 від 05.02.2021 в строк до 10.02.2021 (включно); згідно акту №126 від 05.03.2021 до 10.03.2021 (включно); згідно акту №184 від 05.04.2021 в строк до 10.04.2021 (включно).
Строк оплати вказаної заборгованості є таким, що настав.
Докази оплати відповідачем суми боргу у розмірі 20807942 грн. 04 коп. в матеріалах справи відсутні.
Несплата Замовником вказаних коштів Виконавцю слугувала приводом, а означені обставини стали підставою для звернення останнього до господарського суду про стягнення означеної заборгованості в судовому порядку, а також пред'явлення вимог про стягнення з відповідача неустойки та додаткових нарахувань на суму основного боргу інфляційних втрат та 3% річних.
Спірні правовідносини сторін вникли з приводу виконання господарського договору про надання охоронних послуг.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 20807942грн. 04 коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
Позивач на підставі пункту 4.5 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 11.02.2021 по 26.05.2021 в розмірі 600864 грн. 96 коп.
Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 454162 грн. 39 коп. за загальний період з лютого 2021 по квітень 2021 та 3% річних в розмірі 128838 грн. 22 коп. за загальний період з11.02.2021 по 26.05.2021.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції встановив, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 454162грн. 39 коп. та 3% річних в розмірі 128838 грн. 22 коп.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі не наводить доводів, які б спростовували такі висновки суду першої інстанції.
Щодо аргументів відповідача (апелянта) про те, що судом першої інстанції неправильно вирішено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, то колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини другої статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зазначає, що неналежне виконання ДП "СхідГЗК" своїх договірних зобов'язань спричинене не з його вини, а з незалежних від нього підстав. Відсутність коштів прямо пов'язана з невиконанням своїх договірних зобов'язань ДП "НАЕК "Енергоатом" за договором №82-020-08-19-01169 на поставку уранового оксидного концентрату від 22.11.2019. ДП "НАЕК "Енергоатом" є єдиними покупцем продукції ДП "СхідГЗК" - уранового оксидного концентрату у 2020-2021. Продукція ДП "СхідГЗК" використовується виключно для виробництва паливних елементів для атомних електростанцій України, які є відокремленими підрозділами ДП "НАЕК "Енергоатом". З урахуванням систематичних порушень графіку платежів з боку ДП "НАЕК "Енергоатом", підприємство відповідача було фактично виведено у тимчасовий простій, систематичне перенесення строків виплати заробітної плати працівникам підприємства. За твердженням відповідача стягнення заявленої суми неустойки в розмірі 648358 грн. 67 коп. фактично призведе до неплатоспроможності підприємства. На підставі наведеного відповідач просить зменшити розмір неустойки на 90%, оскільки це відповідатиме засадам добросовісності та справедливості.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами 2020 року відповідно до Звіту про фінансовий стан ДП "СхідГЗК" (Форма №1):
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 347393 тис.грн. (рядок 1615);
- заборгованість із розрахунків з бюджетом складає 54554 тис.грн. (рядок 1620);
- заборгованість з оплати праці 51071 тис.грн. (рядок 1630);
- кредиторська заборгованість за одержаними авансами 620002 тис.грн. (рядок 1635).
Відповідно до Звіту про фінансові результати (Форма №2), збитки підприємства складають 550199 тис.грн. (рядок 2355).
За результатами 1 кварталу 2021 року відповідно до Звіту про фінансовий стан ДП "СхідГЗК" (Форма №1):
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 566504 тис.грн. (рядок 1615);
- заборгованість із розрахунків з бюджетом складає 103144 тис.грн. (рядок 1620);
- заборгованість з оплати праці 28599 тис.грн. (рядок 1630);
- кредиторська заборгованість за одержаними авансами 732033 тис.грн. (рядок 1635).
Відповідно до Звіту про фінансові результати (Форма №2), збитки підприємства складають 341118 тис.грн. (рядок 2355).
ДП "СхідГЗК" є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України.
ДП "СхідГЗК" віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.
З урахуванням встановлених обставин колегія суддів суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який взявши до уваги майновий стан сторін і оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню та що в даному випадку слід зменшити пеню на 50% з 600864 грн. 96 коп. до 300432 грн. 48 коп.
Вищезазначений висновок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає належним чином обґрунтованим та правильним.
Так оцінка ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, під час вирішення судом клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій здійснюється судом відповідно до його повноважень та з урахуванням інтересів боржника.
Позивач зі своєї сторони звертав увагу суду на те, що він також є державним підприємством і в зв'язку з несплатою наданих послуг має заборгованість з оплати праці, зі сплати податків та зборів, на яку у свою чергу нараховуються пеня та штраф, а відтак відповідач помилково вважає, що у позивача відсутні збитки, які пов'язані з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
За встановлених вище обставин колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції було належним чином досліджено докази у справі та надано їм належну правову оцінку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позову.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 6759,73грн. на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №904/5170/21 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 27.01.2022.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.Г. Іванов