Справа № 523/10132/21
Провадження №2-а/523/61/22
"21" січня 2022 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.
за участю секретаря судового засідання - Сирф Ю.В.
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси,адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН №4198119 від 12.05.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН № 4198119 від 12.05.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повернення помилково сплачених коштів.
Свої позовні вимоги мотивує тим, 12.05.2021 року, близько 21:23, в Житомирській області, на 214 км траси М-21, керуючи транспортним засобом «VOLVO FH 12», номерний знак НОМЕР_1 , він був зупинений інспектором поліції, який йому показав що на його автопричепі в темну пору доби не працює задній правий габаритний ліхтар, стоп на поворот. Вважає, що постановою інспектора Управління поліції в Житомирській області серія ЕАН №4198119 від 12.05.2021 року його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Вважає постанову незаконною, з наступних підстав: після вказівки інспектора на несправності, позивач пішов до кабіни свого автомобіля, взяв запасні лампочки та замінив перегорілі лампочки правого габаритного ліхтаря та повороту, лампочку стопу не міняв, оскільки вона була ціла. Про наявність постанови позивач дізнався з повідомлення у додатку Приватбанку, тому просить поновити йому строку для звернення до суду. Також зазначив, що 12.05.2021 року, перед початком руху, він перевірив технічний стан свого автомобіля, та встановив його повну справність. Одночасно просить стягнути сплачений ним помилково штраф у розмірі 340 гривень.
До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Заявою просив розглянути позовну заяву за його відсутності.
Відповідач - Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції не забезпечив участь свого представника до судового засідання, був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. До суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, внаслідок пропуску ОСОБА_1 процесуальних строків звернення до суду, відзив на позовну заяву до суду не надійшов, копії матеріалів позовної заяви отримані відповідачем 11.08.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв'язку із тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи, а всі учасники справи не з'явились у судове засідання, хоча і були належними чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні, в порядку ч.9 ст. 205, ч.4 ст. 250 КАС України.
Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Матеріалами справи, зокрема відеозаписом наданим відповідачем, підтверджується що ОСОБА_1 був присутній під-час складення відносно нього оскаржуваної постанови серії ЕАН № 4198119 від 12.05.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП. Згідно змісту наведеної постанови, та з відеозапису наданого відповідачем вбачається, що позивач відмовився від отримання примірника постанови, копію постанови надіслано рекомендованим листом вих. № 6369 від 13.05.2021 року.
У позовній заяві позивач стверджує, що отримав оскаржувану постанову серії ЕАН №4198119 від 12.05.2021 року звичайним листом - 03.06.2021 року, в підтвердження чого він надав суду копію конверта.
Виходячи із аналізу наведених доводів сторін, матеріалів справи, суд приймає доводи позивача ОСОБА_1 про отримання ним копії оскаржуваної постанови серії ЕАН №4198119 від 12.05.2021 року саме - 03.06.2021 року. Доказів іншого, зокрема отримання оскаржуваної постанови позивачем раніше 03.06.2021 року, відповідач - Управління патрульної поліції Житомирської області, всупереч ч.2 ст. 77 КАС України, суду не надав.
За викладених обставин, суд приходить до висновків що позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Серія ЕАН № 4198119 від 12.05.2021 року подано ОСОБА_1 03.06.2021 року, у встановлені законом строки. Тому, суд вважає помилковими доводи позивача ОСОБА_1 про необхідність поновлення строку оскарження наведеної постанови, та відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на оскарження постанови.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку що заявлені вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: передбачені ч.1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що 12 травня 2021 року відповідачем, стосовно позивача ОСОБА_1 , винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4198119, за частиною першої статті 121 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно описової частини оскаржуваної Постанови ЕАН № 4198119 від 12 травня 2021 року: 12.05.2021 року о 21:01:37 водій керував транспортним засобом у якого в темну пору доби не працював задній правий габаритний ліхтар, стоп поворот, чим порушив п. 31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 фактично визнає обставини того, що згорів правий задній габарітний ліхтар та поворот, і це ним було встановлено після зупинки працівниками поліції, хоча перед виїздом він перевіряв справність транспортного засобу, і зовнішні світлові пристрої були в робочому стані. Несправність заднього правого ліхтаря підтверджується також відеозаписом з нагрудної відеокамери інспектора поліції АМ_092, наданим відповідачем, та відтвореним судом у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 2.3 "а" ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
В силу приписів ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, автоматичну фото- і відеотехніку.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 283 КУпАП закріплено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення зазначено, де повинні міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Аналіз змісту оскаржуваної постанови дає суду підстави для висновку, що відповідачем, всупереч ст. 283 КУпАП, при оформленні постанови, фактично не було встановлено точного місця вчинення спірного правопорушення.
Також з аналізу вищезазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до п.31.4.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема зовнішні світлові прилади:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Як вбачається з оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕАН № 4198119 від 12 травня 2021 року, відповідач під час складання постанови зазначив, що позивачем порушено п. 31.4.3 ПДР України.
Разом із тим, суд зауважує, що приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене водієм ОСОБА_1 , інспектор патрульної поліції на зміст п.31.4.3 Правил дорожнього руху уваги не звернув та не зазначив, яким з підпунктів охоплюється порушення.
Згідно постанови ЕАН № 4198119 від 12 травня 2021 року, позивач керував транспортним засобом у темну пору доби, у якому не працював задній правий габарітний ліхтар, стоп поворот.
Проте, судом встановлено, що зазначене інспектором порушення не відповідає жодному з п.п. 31.4.3 ПДР.
Разом з тим, згідно з п.31.6 "Б" ПДР України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Однак, приймаючи постанову, відповідач не вказує на порушення водієм приписів п.31.6 "Б" ПДР України.
Окрім цього, відповідно до п.31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Виходячи з практики причинного зв'язку технічної несправності з наслідками, які сталися, ПДР вони розділені на три категорії залежно від аварійності.
Якщо несправності, перелічені в п.31.4 ПДР, виявлені до початку руху транспортного засобу, то його експлуатація забороняється (п.2.2 «а» ПДР). У разі виникнення цих несправностей у дорозі водій повинен зробити все можливе, щоб їх усунути, а якщо зробити це неможливо, то рухатися до місця стоянки або ремонту, дотримуючись заходів безпеки і виконуючи вимоги пунктів 9.9 і 9.11 ПДР (крім несправностей, передбачених п.31.6 Правил).
Тобто, повна заборона подальшого руху може бути лише у випадках, коли у темну пору доби не горять лампи усіх фар чи задніх габаритних ліхтарів (пункт 31.6 Правил).
З системного аналізу частини 1 статті 121 КУпАП вбачається, що відповідальність водія передбачена тільки за технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація транспортного засобу забороняється. Проте, у випадку, якщо не горить лампа заднього габаритного ліхтаря у темну пору доби, а всі інші освітлювальні прибори були справні, то адміністративна відповідальність не настає. Пунктом 31.6 Правил встановлено, що при виявленні таких несправностей заборонено подальший рух транспортного засобу. Але, при усуненні несправності водій має право продовжити рух на транспортному засобі.
Аналіз відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, наданого суду, свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 неодноразово зазначав про те, що зараз ним буде вжито всіх заходів для усунення несправності, на що не звернув уваги інспектор поліції, та продовжував складення оскаржуваної постанови.
Основною умовою під час розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (правова позиція Верховного Суду, яка викладена в постановах від 29.04.2020 року по справі № 283/2460/16-а та від 17.03.2020 року по справі № 334/8803/16-а).
За викладених обставин, суд зазначає, що хоча технічний стан транспортного засобу яким керував позивач, не відповідав правилам технічної експлуатації, однак з системного аналізу положень ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби, вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" та пункту 31 ПДР "Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання" вбачається, що в даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Серія ЕАН № 4198119.
У той же час, суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про повернення на його особистий рахунок у КБ Приватбанк UA963052990000026205686341196 помилково сплачених коштів у розмірі 340 гривень.
Правовідносини щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету регулюються Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.
Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №446 розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за №1650/24182), є нормативно - правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, який підлягає застосуванню судом відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
При цьому, повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
У вказаному пункті 5 Порядку №787 також зазначено, що подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку №787 подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку №787 подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 10 Розділу І Порядку №787, подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.
Аналіз положень вищезазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі підтвердження факту помилкової сплати коштів до бюджету, вони можуть бути повернуті за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
При цьому, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про помилкове або надмірно зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджеті.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 р. по справі №826/1460/16.
За викладених обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про повернення помилково сплаченого штрафу передчасними, крім того позивачем не доведено суду обставин сплати грошових коштів у розмірі 340 гривень, на виконання оскаржуваної постанови ЕАН № 4198119 від 12 травня 2021 року.
На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3,8 Конституції України, ст.8 КАС України).
Зі змісту частини 3 ст.62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, матеріалами справи підтверджена незаконність постанови серії ЕАН №4198119 від 12.05.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 121 КУпАП України, що є підставою для її скасування.
Крім того, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, згідно п.1 ст.247 КУпАП України.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови, судові витрати підлягають відшкодуванню на його користь шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 19, 72, 90, 241, 243, 293, 295, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» КАС України, суд, -
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4198119 від 12.05.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень - задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4198119 від 12.05.2021 року про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи - 40108646) на користь ОСОБА_1 сплачений судовій збір у розмірі 454,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 21.01.2022 року.
Суддя К.О. Далеко