Єдиний унікальний номер 236/2721/21
Номер провадження 22-ц/804/117/22
Іменем України
27 січня 2022 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мірути О.А.
суддів: Космачевської Т.В., Хейло Я.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 236/2721/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації при звільненні,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2021 року (суддя першої інстанції Сердюк Н.В.),
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати та компенсації при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017, звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати.
Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за лютий-червень 2016 року в сумі 5211,33 гривень, частину заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1473,28 гривень, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 10929,41 гривень, вихідну допомогу при звільненні в сумі 4672,14 гривень, компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 3688,52 гривень, а також компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2021 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації при звільненні. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за лютий - червень 2016 року в сумі 5211,33 гривень (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів). Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою за березень - липень 2017 року в сумі 10929,41 гривень, одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 4672,14 гривень, компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 3688,52 гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 6911,55 гривень. Зобов'язано АТ «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі. В іншій частини позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 856,52 гривень. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2021 року та постановити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні ПАТ «Укрзалізниця» господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі.
Виконання зобов'язання унеможливлено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема актами тероризму на територіях Луганської та Донецької областей, що перебувають під контролем незаконних збройних формувань, то вина такого підприємства у невиконанні зобов'язань передбачених ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України відсутня.
АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем, який має виконати обов'язок щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивача.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип ПАТ «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в АТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 16 червня 2010 року по 22 червня 2016 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця» (Станція Комунарськ). 22 червня 2016 року Станція Комунарськ ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у ВП «Станція Комунарськ» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З 22 червня 2016 року по 17 липня 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді агента комерційного Господарства вантажної та комерційної роботи Станції Комунарськ 1 класу СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року.
Пунктами 2 - 4 наказу начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН працівників зобов'язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». У разі неявки працівника у табелі обліку робочого часу проставляти код «НЗ». Оплату такої відсутності не проводити. Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П».
Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 627-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнена з посади агента комерційного Станції Комунарськ 1 класу СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивачка ОСОБА_1 має право на компенсацію за 22 дні відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 04 листопада 2019 року розмір нарахованої заробітної плати позивачці за лютий 2016 року складає 3976,80 гривень, березень 2016 року - 3653,03 грн, квітень 2016 року - 3955,06 гривень, травень 2016 року - 3400,55 гривень, за червень 2016 року відомості відсутні (код ЄДРПОУ 01075738), за березень 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 4442,28 гривень, квітень - липень 2017 року відомості відсутні; всього за 2017 рік для пенсії нараховано 13497,55 гривень. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 1 квартала по 2 квартал 2016 року (код ЄДРПОУ 40150216) сума нарахованого та виплаченого позивачці доходу складає 764,75 гривень, з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2019 року (код ЄДРПОУ 40150216) сума нарахованого та виплаченого позивачці доходу складає 13497,55 гривень (код 101- заробітна плата).
Згідно розрахункових листів (табулеграми) за лютий-червень 2016 року та березень - липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано /до виплати: лютий 2016 року - 3976,80/2221,21 гривень, березень 2016 року - 3653,03/2958,95 гривень, квітень 2016 року - 4187,67/3436,21 гривень, травень 2016 року - 3226,18/2593,20 гривень, червень 2016 року - 2270,35/1838,99 гривень, березень 2017 року - 4442,26/1473,28 гривень; квітень 2017 року - 2681,86/2132,57 гривень; травень 2017 року - 2681,86/2132,57 гривень; червень 2017 року - 2681,86/2132,57 гривень; липень 2017 року ( урахуванням компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги при звільненні) - 9950,92/7959,53 гривень.
До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмами) входить оплата простоїв (код 340).
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачкою за березень 2017 року відпрацьовано 12 днів, за квітень-липень 2017 року - 0 днів. Позивачка знаходилася у простої у березні 2017 року - 14 днів (85 год.), у квітні 2017 року - 24 дні (157 год.), у травні 2017 року - 24 дні (159 год), у червні 2017 року - 24 дні (158 год.), у липні 2017 року - 14 днів (92 год.) (а.с. 48-51), що також підтверджується журналом обліку приходу-уходу працівників станції Комунарськ виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», які знаходяться у простої.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та виплачена заробітна плата. Розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої їй заробітної плати відповідач не спростував, не надав докази того, що ці відомості є недостовірними, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.
Вказаним вимогам закону, рішення суду першої інстанції відповідає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постановою Кабінету Міністрів України № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено наступні етапи проведення реорганізації: 1) інвентаризація майна юридичних осіб, які підлягають злиттю, та складення передавального акта, 2) затвердження статуту нової юридичної особи (АТ «Укрзалізниця»), 3) державна реєстрація АТ «Укрзалізниця»; 4) припинення державних підприємств залізничного транспорту.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов'язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) відступлено від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях:Верховного Суду України, а саме: у постановах від 08 лютого 2017 року по справах № 910/10474/16 (провадження № 3-1586гс16) та № 910/5096/16 (провадження № 3-1417гс16), від 22 лютого 2017 року по справах № 910/11196/16, № 910/9323/16, № 910/8349/16, № 910/8325/16, від 15 березня 2017 року по справах № 910/5100/16, № 910/7780/16, № 910/7771/16, № 910/5095/16, № 910/8080/16, № 910/6426/16, від 19 квітня 2017 року по справі № 905/1690/16 (провадження № 3-306 гс 17/21), від 21 червня 2017 року по справі № 905/1775/15, від 05 липня 2017 року по справі № 905/1625/16, у яких зазначено, що питання правонаступництва АТ «Укрзалізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця» до АТ «Укрзалізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника. Таких висновків Верховний Суд України дійшов, установивши, що ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення і запис про його припинення у Єдиному державному реєстрі відсутній;Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 14 лютого 2018 року по справі № 910/23138/16, від 19 квітня 2018 року по справі № 910/653/17, від 02 травня 2018 року по справі № 905/1247/16;Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 219/10025/15-ц, від 05 грудня 2018 року по справі № 236/2729/17, від 20 лютого 2019 року по справі № 242/4687/17, від 18 вересня2019 року по справі № 220/310/18, від 31 жовтня 2019 року по справі № 728/1128/18, від 09 грудня 2019 року по справі № 2-920/11 та від 22 квітня 2020 року по справі № 236/3323/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) зазначено, що:«державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця». Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.
За таких обставин АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем, який мав виконати обов'язок щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивача, оскільки згідно зі статутом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця».
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача щодо неналежності відповідача по справі не заслуговують на увагу.
Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем по справі доведений факт перебування у трудових відносинах з відповідачем по справі.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Встановлено, що згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 16 червня 2010 року по 22 червня 2016 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця» (Станція Комунарськ). 22 червня 2016 року Станція Комунарськ ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у ВП «Станція Комунарськ» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З 22 червня 2016 року по 17 липня 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді агента комерційного Господарства вантажної та комерційної роботи Станції Комунарськ 1 класу СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 11-14).
Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с. 27).
Пунктами 2 - 4 наказу начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН працівників зобов'язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». У разі неявки працівника у табелі обліку робочого часу проставляти код «НЗ». Оплату такої відсутності не проводити. Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П» (а.с. 27).
Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 627-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнена з посади агента комерційного Станції Комунарськ 1 класу СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 21).
В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивачка ОСОБА_1 має право на компенсацію за 22 дні відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 04 листопада 2019 року розмір нарахованої заробітної плати позивачці за лютий 2016 року складає 3976,80 гривень, березень 2016 року - 3653,03 гривень, квітень 2016 року - 3955,06 гривень, травень 2016 року - 3400,55 гривень, за червень 2016 року відомості відсутні (код ЄДРПОУ 01075738), за березень 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 4442,28 гривень, квітень - липень 2017 року відомості відсутні; всього за 2017 рік для пенсії нараховано 13497,55 гривень. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 1 квартала по 2 квартал 2016 року (код ЄДРПОУ 40150216) сума нарахованого та виплаченого позивачці доходу складає 764,75 гривень, з 1 кварталу 2017 року по 2 квартал 2019 року (код ЄДРПОУ 40150216) сума нарахованого та виплаченого позивачці доходу складає 13497,55 гривень (код 101- заробітна плата) (а.с. 15, 16-20).
Згідно розрахункових листів (табулеграми) за лютий-червень 2016 року та березень - липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано /до виплати: лютий 2016 року - 3976,80/2221,21 гривень, березень 2016 року - 3653,03/2958,95 гривень, квітень 2016 року - 4187,67/3436,21 гривень, травень 2016 року - 3226,18/2593,20 гривень, червень 2016 року - 2270,35/1838,99 гривень, березень 2017 року - 4442,26/1473,28 гривень; квітень 2017 року - 2681,86/2132,57 гривень; травень 2017 року - 2681,86/2132,57 гривень; червень 2017 року - 2681,86/2132,57 гривень; липень 2017 року ( урахуванням компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги при звільненні) - 9950,92/7959,53 гривень (а.с.38-47).
До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340).
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачкою за березень 2017 року відпрацьовано 12 днів, за квітень-липень 2017 року - 0 днів. Позивачка знаходилася у простої у березні 2017 року - 14 днів (85 год.), у квітні 2017 року - 24 дні (157 год.), у травні 2017 року - 24 дні (159 год), у червні 2017 року - 24 дні (158 год.), у липні 2017 року - 14 днів (92 год.) (а.с. 48-51), що також підтверджується журналом обліку приходу-уходу працівників станції Комунарськ виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», які знаходяться у простої (а.с. 52-62).
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, надані позивачем розрахункові листи є належними доказами, відповідно до приписів статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати не передбачено наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами.
Відповідачем не надано доказів на спростування зазначених вище сум та на відсутність заборгованості перед позивачем.
Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а при звільненні не отримала всі належні їй виплати, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду з приводу подання скаржником до апеляційної скарги нових письмових доказів які не були подані до суду першої інстанції у вигляді копії алгоритму від 30 червня 2016 року, протокол № 32 та копії б/н, платіжної відомості №64, №438 зазначає наступне.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №264/949/19, постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).
Отже, враховуючи, що в апеляційній скарзі не міститься посилань на нові обставини, що підлягають встановленню, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, а також не наведені виняткові обставини, які об'єктивно не залежали від позивача, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених нормами ЦПК України, для прийняття до уваги та надання відповідної оцінки таким новим доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: