Справа № 242/4775/21
Провадження № 2/242/401/22
Іменем України
26 січня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря Носаль А. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в обґрунтування якого зазначив наступне. Позивач перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача , звідки був звільнений 28 лютого 2017 року. На момент його звільнення відповідач мав заборгованість перед позивачем по сплаті заробітної плати в розмірі 28 545,18 грн. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 вересня 2019 року, ухваленим у цивільній справі № 242/1986/19 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку. 05 лютого 2020 року відповідач здійснив повний розрахунок із позивачем по всім сумам, які належали позивачу при звільнення. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09 квітня 2019 року по 05 лютого 2020 року в розмірі 123 387,66 грн., виходячи із розрахунку: 303 ( загальна кількість днів) Х 407,22 грн. ( сума середньоденного заробітку).
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 09 квітня 2019 року по 05 лютого 2020 року в розмірі 123 387,66 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки період, зазначений в позовній заяві, складає не 303 дні, а 206 днів. Крім того, представник відповідача заявив про доцільність застосування пропорційності суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки сума заборгованості по заробітній платі була в 4 рази менше, ніж сума, яку просить стягнути позивач. Крім того, представник відповідача заявив про застосування наслідків позовної давності, оскільки повний розрахунок по заборгованості з позивачем був проведений ще 05 лютого 2020 року, та позивач звернувся до суду більш ніж через рік із даним позовом, тобто після спливу тримісячного строку, встановленого для звернення із даним позовом.
Просив в задоволені позову відмовити повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
За змістом ч.ч 1, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, сторонами не оспорювалось, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 вересня 2019 року, ухваленим у цивільній справі № 242/1986/19 з ПАТ «Шахта ім. О. Ф. Засядька» було стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 28 545,18 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 березня 2017 року по 09 квітня 2019 року в розмірі 214 197,72 грн.
Як вбачається з копії постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненок О. В. у виконавчому провадженні № 60624927 від 07 лютого 2020 року, виконавчий лист у цивільній справі № 242/1986/19, виданий 01 листопада 2019 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ПАТ «Шахта ім.. О. Ф. Засядька» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 28 545,18 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01 березня 217 року по 09 квітня 2019 року в розмірі 214 197,72 грн. виконаний в повному обсязі, на підставі чого зазначене виконавче провадження закінчене.
Крім того, сторонами не оспорювалось, що днем остаточного розрахунку відповідача перед позивачем є 05 лютого 2020 року. Дана інформація також підтверджується випискою з особового банківського рахунку позивача, наданою АТ «Перший Український Міжнародний банк».
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Разом з тим, суд звертає увагу, що звернення з даним позовом до суду відбулося 31 серпня 2021 року.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ст. 258 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом ч. 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку із статтями 117,237-1 КЗпП України за статтею 47 КЗпП України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Суд додатково звертає увагу на те, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено 05 лютого 2020 року, тому перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у даному випадку почався з 06 лютого 2020 року, з наступного дня після виплати заборгованості, який спливає через три місяці 06 травня 2020 року.
Отже позивач звернувся до суду із цим позовом з пропуском строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.
При цьому, жодної поважної причини пропуску вказаного строку позивачем наведено не було.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 256, 267 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О. Ф. Засядька» , код ЄДРПОУ 00174846, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1.
Суддя Н.О. Хацько