26.01.2022 227/3735/21
19 січня 2022 року м. Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В.,
за участю
секретаря с/з Сисенко Ю.В.
захисника Макєєва О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.130 КУпАП, -
11.09.2021 року о 17:30 годині в м.Добропілля по вул.Клинова ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mersedes Benz c 180» з н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя), від проходження, в установленому порядку, огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та у медичному закладі, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Макєєв О.В. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 своєї провини у правопорушенні не визнає. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 з порушеннями, а саме складений за ч.2 ст.130 КУпАП, але при цьому в суті правопорушення не вказано в чому саме його дії підпадають під відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП. На запитання суду пояснив, що подія зупинення поліцейськими 11.09.2021 року о 17:30 годині в м.Добропілля по вул.Клинова ОСОБА_1 була. Вказав, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння ОСОБА_1 виписане іншим поліцейським, а не тим, хто складав протокол, у направленні відсутній час направлення, вказане направлення не надавалось ОСОБА_1 . Доданий до протоколу диск з відеозаписом є неналежним доказом, оскільки це електронний доказ і він повинен містити електронно-цифровий підпис. На запитання суду щодо дійсності обставин, які зафіксовані на відео пояснив, що він не може щось стверджувати, оскільки особисто не був присутнім при цій події.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в судовому засіданні є встановленим, але його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а не за ч.2 ст.130 КУпАП як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №153511 від 11.09.2021 року виходячи з такого.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення та його вина в скоєному, підтверджується:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №153511 від 11.09.2021 року, з якого вбачається, що 11.09.2021 року о 17:30 годині водій ОСОБА_1 в м.Добропілля по вул. Клинова, керував автомобілем «Mersedes Benz c 180» з н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 11.09.2021 року, з яких вбачається, що 11.09.2021 року у їх присутності було запропоновано гр. ОСОБА_1 продути газоаналізатор Alcotest 6810 та пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в лікарні м.Добропілля, на що останній відмовився;
направленням гр. ОСОБА_1 на огляд в приймальне відділення КНП «Добропільська ЛІЛ» від 11.09.2021 року з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, у зв'язку з виявленими поліцейським ознаками сп'яніння;
відеозаписом, який мається на лазерному диску «Videx Mamba» DVD+R 16x 4.7GB/120MIN, з якого вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль «Mersedes Benz c 180» з н/з НОМЕР_1 під керуванням чоловіка, який представився ОСОБА_1 . З відео вбачається, що ОСОБА_1 був обурений тим, що його зупинили поліцейські, вів себе не адекватно ситуації, що склалася(виражався нецензурною лайкою). На пропозицію поліцейського пройти, в установленому порядку, огляд на стан сп'яніння - ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, крім того, ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень та від ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення. Зміст вказаного відеозапису достовірно підтверджує факт керування ОСОБА_1 трансопртним засобом «Mersedes Benz c 180» з н/з НОМЕР_1 .
До доводів представника ОСОБА_1 про те, що відеофайл на лазерному диску є недопустимим доказом, оскільки цей електронний доказ не засвідчений електронно-цифровим підписом, суд відноситься критично, оскільки події, які зафіксовані на відео, узгоджуються зі змістом протоколу серії ААБ №153511 від 11.09.2021 року відносно ОСОБА_1 і представником не заперечувався факт події, зазначеної в протоколі. В судовому засіданні не встановлено об'єктивних даних про те, що відео на лазерному диску створене за інших обставин чи неуповноваженою особою.
Щодо доводів представника ОСОБА_1 про те, що останньому не було вручено письмового направлення на огляд в медичній установі суд відноситься критично, оскільки як встановлено з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в їх присутності ОСОБА_1 поліцейськими було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, але останній відмовився від проходження огляду. Крім того в матеріалах міститься письмове напрвлення на огляд.
Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_1 суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Термін «повторність правопорушення» визначено у пункті 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція), яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, згідного до якого - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу VII Інструкції, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З матеріалів справи не вбачається довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Копій постанов суду, які набрали законної сили та з яких би вбачалось, що ОСОБА_1 протягом року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - матеріали справи не містять, як і не містять інших доказів обставин повторності вчинення правопорушення.
Суд зазначає, що додана до протоколу інформація «Форма виводу. Адмінпрактика» відносно ОСОБА_1 (а.с.6) належним чином не засвідчена (не містить підпису посадової особи та печатки відповідної установи, що видала даний документи, дати складання документу), тобто вказаний документ не приймається судом до уваги оскільки є недопустимим доказом.
Таким чином, факту того, що протягом року ОСОБА_1 притягався за ч.1 ст.130 КУпАП, судом не встановлено, а отже і повторність правопорушення в діях ОСОБА_1 відсутня.
Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
Згідно письмової інформації начальника СРПП відділу поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, вбачається, що за відомостями бази «АРМОР», «НАІС» станом на 11.10.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував (а.с.8).
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, вважаю, що до ОСОБА_1 підлягає застосуванню стягнення, як до іншої особи, в розумінні санкції частини 2 статті 130 КУпАП, без застосовування стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
До доводів представника ОСОБА_1 щодо недійсності вказаної письмової інформації (а.с.8) через відсутність дати її складання, суд відноситься критично, оскільки як вбачається зі змісту цієї інформації, вона надана станом на 11.10.2021 року.
Згідно ст..40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ЗУ "Про судовий збір", в судовому засіданні не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 268, ст.130 КУпАП, суддя -
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп).
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови буде виготовлений 26 січня 2022 року.
Суддя О.В. Здоровиця