25.01.2022
Справа № 639/2828/20
Провадження № 1-кп/639/89/22
25 січня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/2828/20 (в ЄРДР №12019220000001686 від 21.11.2019 року) за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, руського, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_7 ,
потерпілий - ОСОБА_8 ,
ОСОБА_3 07.09.2019р., приблизно о 23.00, керуючи технічно-справним транспортним засобом «ГАЗ- 31029», р.н. НОМЕР_1 , рухався з боку вул. Грушевського по пр. Любові Малої у напрямку Плодового в'їзду у м. Харкові, зі швидкістю 50км/год., під час руху під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя пр. Любові Малої та Григорівське Шосе у м. Харкові, не переконався в безпечності перестроювання та здійснення маневру праворуч в напрямку пров. Метізний у м. Харкові, грубо порушив вимоги п.п.10.1, 10.4 та п.16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
-п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
-п.10.4 «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворот водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
- п. 16.2 «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку»;
та допустив зіткнення з велосипедом «PRIDE», під керуванням ОСОБА_8 , який рухався позаду нього прямо в попутному йому напрямку у крайній правій смузі руху у напрямку Плодового в'їзду у м. Харкові.
Внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_8 отримав середнього ступеню тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку із формуванням осередків контузії в базальних відділах правої лобної долі, що за своєю ознакою спричинили тривалий розлад здоров'ю.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 , які знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно-справним транспортним засобом, проявив неуважність, не зорієнтувався у дорожній обстановці, перед початком перестроювання та здійснення маневру повороту праворуч, не переконався в безпеці його здійснення, допустив зіткнення з транспортним засобом велосипедом «PRIDE», під керуванням ОСОБА_8 , який рухався позаду нього прямо в попутному йому напрямку у крайній правій смузі руху, що спричинило останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_3 , передбачена ч. 1 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні під час виконання дій, передбачених ч. 1 ст. 348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, не визнав, а також не визнав цивільний позов, заявлений потерпілим. При цьому ОСОБА_3 наполягав на тому, що він діяв у відповідності з положеннями Правил дорожнього руху, їх не порушував, а потерпілий мав змогу уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР, вчасно загальмувавши або об'їхавши його автомобіль.
Не дивлячись на вказану позицію обвинуваченого ОСОБА_3 ,його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та безпосередньо дослідженими судом доказами в їх сукупності.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, згідно яких 07.09.2019р., приблизно о 23.00 год., він, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ- 31029», р.н. НОМЕР_1 , рухався по просп. Любові Малої в м. Харкові зі швидкістю 50-55 км/год. Проїзна частина була суха та освітлювалась вуличними ліхтарями. Піднявшись на міст, він побачив велосипедиста, який рухався попереду в попутному напрямку на відстані приблизно 1 метру від краю проїзної частини. Він прийняв лівіше, обігнав його та почав зміщуватися праворуч, увімкнувши при цьому правий покажчик повороту. Велосипедист знаходився на значній відставні від нього - приблизно 50 метрів. Перед перехрестям з вулицею Григорівське шосе він пригальмував, знизивши швидкість до 30-35 км/год., адже мав намір повернути на неї. При цьому він перестроївся в крайню праву смугу та рухався приблизно на відстані 1,5-1,8 метра від краю проїзної частини. Коли на перехресті він повертав праворуч на вулицю Григорівське шосе, то почув удар в задню частину його автомобіля. Після цього він одразу зупинився, вийшов та побачив потерпілого, який лежав на проїзній частині. Удар прийшовся в задні праві двері його автомобіля. Потерпілий викликав швидку та поліцію.
Потерпілий ОСОБА_8 показав, що 07.09.2019р., приблизно о 23.00 год. він їхав на велосипеді по просп. Любові Малої в м. Харкові з боку Новобаварського райвідділку в напрямку ДК «Ілліча». Його велосипед обладнаний світловідбивними та звичайними ліхтарями як спереду, так і позаду. Він рухався по мосту, який має ухил до низу, на відстані приблизно 0,5 метри від краю проїзної частини (бордюру). Його швидкість становила не більше 40 км/год. В цей час майже перед перехрестям з вул. Григорівське шосе його обігнав автомобіль «ГАЗ- 31029», випередивши його на незначну відстань, а потім раптово почав здійснювати порото праворуч на вказану вулицю. Він почав гальмувати, проте повністю зупинитися не встиг, та врізався в задні праві двері зазначеного автомобіля. Після цього обвинувачений ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, подивився на нього та переставив автомобіль, заїхавши у «карман», а він телефоном викликав поліцію.
Окрім показань допитаних обвинуваченого та потерпілого, вина ОСОБА_3 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
-даними протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 08.09.2019р. (а. 15-20 матеріалів досудового розслідування);
-висновком транспортно-трасологічної експертизи №7/62СЕ-20 від 25.02.2020р., відповідно до якого: в момент первинного контакту велосипед «Pride» своїм переднім колесом контактував із задніми правими дверима автомобіля «ГАЗ» р.н. НОМЕР_1 . При цьому кут між поздовжньою віссю автомобіля «ГАЗ» р.н. НОМЕР_1 та поздовжньою віссю переднього колеса велосипеду «Pride» складав 30°±5° (а. 49-61 матеріалів досудового розслідування);
-даними протоколів проведення слідчих експериментів від 18.02.2020р. за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , в ході проведення яких останні в присутності двох понятих на місці детально показали механізм дорожньо-транспортної пригоди, відтворивши їх дії, обстановку та обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07.09.2019р., які в цілому узгоджуються та не суперечать показам обвинуваченого та потерпілого, наданими під час судового розгляду (а. 62-73 матеріалів досудового розслідування);
-висновком судової автотехнічної експертизи №6892 від 10.04.2020р. та висновком експертів №19593/37697/СЕ-19/121-21/17302-ІТ за результатами проведення судової комісійної експертизи від 20.12.2021р., відповідно до яких:
В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ГАЗ» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.4, 16.2 Правил дорожнього руху України.
В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з велосипедом «Прайд» для водія автомобіля «ГАЗ» ОСОБА_3 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 10.4, 16.2 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.
В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «ГАЗ» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4, 16.2 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. (а. 89-93 матеріалів досудового розслідування, т. 1 а.с. 179-183)
-висновком фахівця з питань судово медичної експертизи» №1276-2019 від 21.10.2019р. та висновком судово-медичної експертизи №09-2451/19 від 18.02.2020р., відповідно до яких на підставі даних огляду за заявою ОСОБА_8 з урахуванням медичної документації та проведених консультації лікарем-рентгенологом у ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження: садна в лобній ділянці праворуч із переходом в ділянку правої скроні, по тильній поверхні лівої кисті, в правій поперековій ділянці, в проекції правого ліктьового суглобу по розгинальній поверхні, на правому передпліччі в верхній третині по зовнішній поверхні, на правому лучезап'ястному суглобі, на лівому колінному суглобі по передній поверхні, на лівій гомілці в середній третині по передній поверхні, на правому стегні в нижній третині по передній поверхні, в ділянці правого плечового поясу.
Згідно наданої медичної документації: на момент звернення в лікувальний заклад (09.09.2019р. о 15:10 до ХОКЛ) було встановлено: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку із формуванням осередків контузії в базальних відділах правої лобної долі.
Ця травма утворилась від ударної травматичної дії тупого твердого предмету (або удару о такий), індивідуальні особливості цього предмету не відобразились або відсутній їх опис у наданій медичній документації, не пізніше дати звернення в лікувальний заклад, де й були встановлені.
Садна утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані за 1-3 доби до моменту огляду. Цей висновок підтверджується характером ушкоджень, а також стадією загоєння саден.
За ступенем тяжкості:
Закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку із формуванням осередків контузії в базальних відділах правої лобної долі - не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.
(а. 27-30, 40-42 матеріалів досудового розслідування)
Належність, допустимість та достовірність наведених вище доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, у зв'язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Як вбачається з протоколів слідчих експериментів від 18.02.2020р., вони були проведені в присутності понятих. Будь-яких поршень положень ст. ст. 87, 223, 240 КПК України та інших положень кримінального процесуального законодавства під час їх проведення судовим розглядом не встановлено.
Експерти у кримінальному провадженні були залученні на підставі постанов слідчого та ухвали суду, та попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Порушень вимог КПК України, які б були наслідком недопустимості вказаних висновків, не встановлено.
Доводи ОСОБА_3 щодо відповідності його дій вимогам Правил дорожнього руху України є суб'єктивними, та повністю спростовуються вищенаведеними доказами, зокрема висновками експертів №6892 від 10.04.2020р. та №19593/37697/СЕ-19/121-21/17302-ІТ від 20.12.2021р., які складені, в тому числі на підставі показань самого обвинуваченого щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, викладених в протоколі проведення слідчого експерименту від 18.02.2020р., та якими встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації дії ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4, 16.2 Правил дорожнього руху України, виконати які у нього не було перешкод технічного характеру, та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Щодо посилань сторони захисту на невідповідність дій потерпілого ОСОБА_8 вимогам п. 12.3 Правила дорожнього руху України, то дійсно відповідно до висновків експертів №7/331СЕ-20 від 25.02.2020р., №6892 від 10.04.2020р. та №19593/37697/СЕ-19/121-21/17302-ІТ від 20.12.2021р.: в даній дорожньо-транспортній ситуації велосипедист ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення для його подальшого руху небезпеки, тобто шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, та його дії не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому необхідно відзначити, що відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК, включає три обовязкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв'язку між діями (порушення правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв.
На таку особливість у правозастосуванні орієнтує Пленум Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». У пункті 7 цієї постанови розяснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно зясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Про вказане зазначав і Верховний Суд України в постанові від 20 листопада 2014 року по справі №5-18кс14.
Із обсягу та характеру фактичних обставин справи вбачається, що саме водієм ОСОБА_3 внаслідок первинного грубого порушення вимог п.п. 10.1, 10.4, 16.2 Правил дорожнього руху України було створено аварійну ситуацію та в подальшому настала дорожньо-транспортна пригода, між порушенням вказаним вимог ПДР та суспільно небезпечними наслідками наявний причинний зв'язок, а порушення потерпілим ОСОБА_8 вимог п. 12.3 Правила дорожнього руху України є похідним від вказаних дій обвинуваченого, а тому не виключає в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та відповідно наявності підстав його кримінальної відповідальності.
Таким чином, аналізуючи фактичні дані, встановлені на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Перевіркою даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він є інвалідом 3-ої групи, раніше не судимий; одружений; зі слів працює водієм ТОВ Хлібзавод «Ново-Баварський», проте, в порушення вимог ч. 2 ст. 92 КПК України, доказів на підтвердження цього суду не надано; має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни; неповнолітніх дітей на утриманні не має; має місце реєстрації та постійне місце проживання; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Також судом враховується посткримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 , який спричинивши своїми діями шкоду здоров'ю та майну потерпілого, не вчинив жодних дій щодо її відшкодування, вибачився перед потерпілим лише під час судових дебатів.
Водночас судом враховується позиція потерпілого ОСОБА_8 , який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого.
Крім того відповідно до досудової доповіді, складеної 07.07.2020р. Московським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства.
Матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_3 та відсутність документального підтвердження його працевлаштування унеможливлюють призначення йому таких видів покарання, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, як штраф та виправні роботи, які до того ж, на переконання суду, не забезпечать досягнення мети покарання обвинуваченого.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинувачених в цілому на теперішній час можливе шляхом призначення йому основного покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Водночас, враховуючи грубе порушення обвинуваченим ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що призвело до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, зокрема і середньої тяжкості, у суду не має підстав вважати, що не застосування додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами буде справедливим та співмірним з вчиненим злочином у сфері безпеки руху, а також у подальшому забезпечить попередженню вчинення нового кримінального правопорушення.
За наведеного суд вважає, що не призначення додаткового покарання було б явно несправедливим, а отже призначене покарання м'яким.
Щодо цивільного позову ОСОБА_8 , то до початку судового розгляду ним було подано позовну заяву, в обґрунтування якої потерпілий посилався на те, що дорожньо-транспортною пригодою йому було спричинено тілесні ушкодження, що потягло тривалий розлад його здоров'я. Так, він перебував на лікуванні:
-з 09.09.2019р. по 20.09.2019р. у КНП «Обласна клінічна лікарня» ХОР;
-з 21.09.2019р. по 03.10.2019р. у КЗОЗ «Мереф'янська центральна районна лікарня»;
-з 10.12.2019р. по 20.12.2019р. у КНП «Обласна клінічна лікарня» ХОР.
Перебуваючи на лікуванні через брак ліків у лікарні він був змушений витрачати власні кошти на медикаменти та медичні товари. Загальна вартість лікарських засобів за весь період його лікування складає 13487,61 грн.
Поряд з витратами на ліки він був змушений сплатити вартість висновку судово-медичного експерта на загальну суму 874,99 грн.
Разом з цим через недостатню забезпеченість харчування у лікарні він додатково придбав харчування для належного одужання, витрати на яке становлять 1673,31 грн..
Крім того ОСОБА_8 посилався на те, що внаслідок ДТП йому було спричинено моральну шкоду, яка ним оцінена у 30000,00 грн.
Процесуальні витрати - витрати на правову допомогу за попередню консультацію адвоката та складання проекту позовної заяви становлять 3000,00 грн.
З огляду на викладене, потерпілий ОСОБА_8 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь:
-матеріальні збитки у розмірі 16035,91 грн.;
-моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.;
-витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Надаючи оцінку законності та обґрунтованості вимогам потерпілого щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 1 статті 129 КПК України встановлено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Положеннями КПК України закріплено субсидіарне застосування до процесуальних відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, норм Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судовим розглядом встановлено, що між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 виникли деліктні правовідносини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.09.2019р. приблизно о 23:00 год. на нерегульованому перехресті пр. Любові Малої та Григорівське Шосе у м. Харковівнаслідок порушення ОСОБА_3 під час керування автомобілем «ГАЗ- 31029», р.н. НОМЕР_1 вимог п.п.10.1, 10.4 та п.16.2 Правил дорожнього руху України.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіломуОСОБА_8 було спричинено майнову та моральну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Разом з тим, судовим розглядом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водіяавтомобіля «ГАЗ- 31029», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована на підставі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО698183, виданого ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» (згідно відомостей офіційного сайту МТСБУ)
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Отже, особа цивільно-правова відповідальність якої застрахована та яка завдала шкоди, несе цивільно-правову відповідальність в межах, що перевищує ліміт страхового відшкодування.
Відповідний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц.
Потерпілим ОСОБА_8 не доведено, що розмір спричиненої йому матеріальної шкоди, яку він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 - 16035,91 грн., перевищує розмір ліміту страхового відшкодування поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО698183, виданого ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем в частині позовних вимог ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Щодо вимог ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, яка ним оцінена в 30 000,00 грн., то відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч. 2 ст. 1187 ЦК України)
За змістом роз'яснень, наведених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає доведеним, що потерпілий ОСОБА_8 зазнав моральних переживань через скоєння щодо нього кримінального правопорушення, через завдання шкоди його здоров'ю діями обвинуваченого, тому суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_3 потерпілому спричинено моральну шкоду.
Судом враховується характер шкоди, спричиненої здоров'ю потерпілого, зокрема закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку із формуванням осередків контузії в базальних відділах правої лобної долі.
Водночас, суд відзначає, що відповідне кримінальне правопорушення є необережним, та, що дії потерпілого ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, що також знаходилось, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, виходячи з принципів розумності, справедливості та виваженості (ст. 3, ч. 3 ст. 23 ЦК України), а також, враховуючи наведене вище, суд вважає, що вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме суд оцінює її у розмірі 20 000,00 грн.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів та правову допомогу потерпілому ОСОБА_8 підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст.ст. 118, 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Речові докази по кримінальному провадженню:
-велосипед «PRIDE» - залишити в розпорядженні (вважати повернутим) власника ОСОБА_8 (а. 23 матеріалів досудового розслідування);
- автомобіль «ГАЗ- 31029», р.н. НОМЕР_1 - залишити в розпорядженні (вважати повернутим) власника ОСОБА_3 (а. 24 матеріалів досудового розслідування)
Процесуальні витрати на залучення експертів стягнути з ОСОБА_3 :
-3454,22 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн. 22 коп.)на користь Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а. 48, 79 матеріалів досудового розслідування);
-9234,30 грн. (дев'ять тисяч двісті тридцять чотири грн. 30 коп.) на користь Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (а. 88 матеріалів досудового розслідування, т. 1 а.с. 185)
Процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та не пізніше наступного дня направити потерпілому.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1