05.07.10 Справа № 15/64-10.
за позовом Приватного акціонерного товариства «Технологія», м. Суми, Україна
до відповідача Компанії «CPI Continental Packaging Industries AG», Бойценбург, Німеччина
про стягнення 25 923,41 евро
СУДДЯ Резніченко О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Мазяр А.В., довіреність №2 від 12.01.2010р., Кучменко С.В., довіреність №44 від 29.12.2009р.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 25 923,41 евро, а саме: 25 537,06 евро збитків понесених позивачем внаслідок поставки відповідачем неякісного товару (21 464,04 евро вартість дефектної плівки, що була поставлена по специфікації №6 від 23.02.2010р., 1850,00 евро транспортних витрат по доставці плівки з м. Бойценбург, Німеччина, до м. Суми, Україна, 1395,16 евро мита, сплаченого позивачем при митному очищенні плівки для імпорту, 827,86 евро вартості дефектного товару по СREDIT NOTE №3254), 386,35 евро неустойки за прострочку виконання грошових зобов'язань.
Позивач на виконання ухвали суду від 10.06.2010р. подав для долучення до матеріалів справи докази в підтвердження правового статусу відповідача, а саме поточний витяг з Земельного суду м. Шверін (Німеччина) від 16.06.2010р., а також докази направлення та отримання відповідачем ухвали суду про відкладення розгляду справи.
Крім цього, позивачем подано додаткове пояснення в обґрунтування заявлених у позовній заяві вимог.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав. Поштове повідомлення про вручення відповідачу 19.05.2010р. ухвали про порушення провадження у справі було повернуто до суду відділенням зв'язку. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у даному судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача в дане судове засідання не надходило, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача, оцінивши надані докази, суд
17 серпня 2009 року між позивачем і відповідачем було укладено контракт № 267, згідно якого відповідач продає, а позивач приймає і оплачує поліетиленову плівку, далі - товар, на умовах цього контракту.
Умови постачання товару - FCA Бойценбург, Німеччина відповідно до Правил "Інкотермс 2000". Найменування, кількість і термін постачання товару узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які складаються на кожну поставку і є невід'ємною частиною контракту.
Згідно з п.4.1. контракту позивач здійснює 100% попередню оплату товару до його відвантаження.
23 лютого 2010 року сторонами контракту була досягнута домовленість про поставку товару - прозорої поліетиленової плівки у кількості 17 639 кг на загальну суму 24 546,43 євро на умовах FCA Бойценбург, Німеччина (Інкотермс 2000), про що була підписана специфікація № 6. При цьому, 23 лютого 2010 року позивач оплатив товар у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 23.02.2010 р., копія якого міститься в матеріалах справи.
03.03.2010р. відповідачем була поставлена позивачеві прозора поліетиленова плівка у кількості 17 639,00 кг, розміром 0,035х1015 мм, з двосторонньою активацією для поверхневого натягу від 39 до 41 дін в рулонах, що підтверджується специфікацією № 6 від 23.02.2010р., рахунком відповідача № 60023634 від 23.02.2010р., міжнародною товаротранспортною накладною (CMR) серії А № 1073506, вантажною митною декларацією № 805000009/2010/001597.
Транспортування вантажу від м. Бойценбург (Німеччина) до м. Суми (Україна) здійснювалося за рахунок позивача за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.02.2010 року, укладеному з ФОП Жуковою М.В. Транспортні послуги були сплачені позивачем в гривнях в сумі, еквівалентній 1 850,00 євро на день здійснення платежу, що підтверджується платіжними дорученнями позивача № 1144 від 16.03.2010р., № 1162 від 17.03.2010 року, № 170 від 22.03.2010р., актом про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.03.2010р.
При проведенні митного очищення поставленої плівки для імпорту позивачем було сплачено мито у розмірі 6,5% від вартості плівки, - 1 595,51 євро, що складає 17 299, 21 грн., виходячи з курсу євро/гривна, встановленого НБУ на дату сплати мита -01.03.2010р. Оплата мита була проведена платіжним дорученням №781 від 01.03.2010р. разом з оплатою імпортного ПДВ, в загальній сумі 77000,00 гривень. Належним доказом оплати також є запис про суми, внесений в § 47 вантажну митну декларацію № 805000009/2010/001597.
При проведенні вхідного контролю отриманої плівки комісією покупця було встановлено наявність сміття і нерозплавів великих розмірів по всій поверхні плівки, які не дозволяють робити якісну продукцію. Про виявлені дефекти поставленого товару комісією позивача був складений акт відбракування поліетиленової плівки і за допомогою електронного зв'язку повідомлений відповідач. Щоб не зупиняти виробництво продукції, позивач із загальної кількості отриманої плівки зміг використати тільки 2 215,00 кг. Плівка, що залишилася, у кількості 15 424,00 кг, внаслідок наявності вказаних вище дефектів, за якістю непридатна для її виробничого використання.
З метою досудового врегулювання суперечки позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про невідповідність якості поставленого товару (вих. № 50/6 від 19.03.2010р.), з додатком копії акту відбракування плівки від 03.03.2010р., і актів рекламації. Фотографії товару, що має дефекти, були відправлені відповідачеві за допомогою електронної пошти. Претензія була доставлена відповідачеві 25.03.2010 року, але залишена ним без письмової відповіді, за винятком листування за допомогою електронного зв'язку, в якому відповідач погодився з проблемами якості поставленого ним товару.
Пунктом 11.2. контракту передбачено, що якщо через 10 днів з моменту отримання претензії відповідач не дасть на неї відповідь, претензія вважається визнаною відповідачем. На день подачі позову до суду відповідь на претензію на адресу позивача не надійшла, хоча крайній термін для відповіді на претензію -04.04.2010 року.
Пунктом 1 статті 35 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі - продажу товарів від 11 квітня 1980 року, що набула чинності з 01 січня 1988 року, далі - "Конвенція", юрисдикція якої поширюється на Німеччину і Україну, встановлює вимоги, згідно яких продавець зобов'язаний поставити товар, який по кількості, якості і описам відповідає вимогам договору.
Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що крім випадків, коли сторони домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він:
а) не може використовуватися для тих цілей, для яких такий товар зазвичай використовується;
b) не може використовуватися для будь-якої конкретної мети, про яку продавець прямо або непрямо був повідомлений під час укладення договору;
с) не має якостей товару, наданого продавцем покупцеві як зразок або модель.
Відповідно до ст. 36 Конвенції продавець несе відповідальність за договором і згідно з Конвенцією за будь-яку невідповідність товару, яка є у момент переходу ризику до покупця, якщо навіть ця невідповідність стає очевидною не відразу.
Про мету використання товару, який було придбано позивачем, його технічні характеристики і вимоги до якості, відповідач був повідомлений при укладенні контракту № 267 від 17.08.2009 року.
11 березня 2010 року відповідачем на адресу позивача була надана CREDIT NOTE № 3254 на загальну суму 827,86 євро з вказівкою про зменшення оплати за товар, що поставлявся відповідачем, в наступній поставці, у зв'язку з наявністю дефектів поставленого товару в поставці, що відбулася. Проте оскільки ця CREDIT NOTE не була врахована при оплаті товару, що поставлявся відповідно до специфікації № 6 від 23.02.2010 року (платіж був проведений 23.02.2010р., тобто до отримання позивачем CREDIT NOTE № 3254), позивач також ставить вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачеві 827,86 євро в якості компенсації вартості неякісного товару.
Пунктом 5.2. контракту № 267 від 17.08.2009 року передбачено, що якщо поставлений за контрактом товар виявиться дефектним, він підлягає безкоштовній заміні, або його вартість підлягає поверненню. Разом з претензією (вих. № 50/6 від 19.03.2010р.) на адресу відповідача були спрямовані для розгляду і підписання два екземпляри акту рекламації від 19.03.2010 року. У пункті 3.1. вказаного акту міститься вимога про відшкодування відповідачем компенсації позивачеві за постачання дефектного товару, в строк до 10.04.2010 року, в загальній сумі 25 959,20 євро.
Крім цього, вимоги позивача про відшкодування понесених ним збитків, пов'язаних з постачанням відповідачем неякісного товару і про виплату неустойки за порушення терміну повернення коштів, обґрунтовані не лише положеннями укладеного між сторонами контракту, але і наступними нормативними актами:
Стаття 74 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі - продажу товарів від 11 квітня 1980 року передбачає, що збитки за порушення договору однієї із сторін складають суму, рівну тому збитку, включаючи упущену вигоду, який був нанесений іншій стороні внаслідок порушення договору, а ст.78 - якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни або іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі ст.74.
Стаття 625 Цивільного кодексу України містить положення щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Так, частина 2 цієї норми передбачає, що боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Пунктом 11.4. контракту передбачена відповідальність відповідача за порушення своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів шляхом виплати неустойки у розмірі 0,1% від суми неповернених коштів за кожен день прострочення. Оскільки, вимога про відшкодування відповідачем компенсації позивачеві за постачання дефектного товару в строк до 10.04.2010 року міститься в пункті 3.1. акту рекламації від 19.03.2010 року і, враховуючи передбачене контрактом допустиме 7-денне відхилення від виконання своїх зобов'язань, нарахування неустойки відносно невиконаних відповідачем зобов'язань по поверненню грошових коштів позивачем проводиться з 18.04.2010 року. І станом на 05.05.2010 року сума неустойки складає 386,35 євро.
Суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Відповідно до п.12.2. контракту №267 від 17.08.2009р. у разі, якщо сторони не зможуть дійти згоди у суперечках, що виникли між ними, усі суперечки і розбіжності за контрактом розглядаються в компетентному суді країни позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Даний спір не відноситься до категорії спорів виключної підсудності, яка передбачена статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Частиною 5 ст. 382 Господарського кодексу України, передбачено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 2 статті 612 ЦК України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором. Боржник, що прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за нанесені простроченням збитки.
Стаття 623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у розмірі 25 923,41 евро, а саме: 25 537,06 евро збитків понесених позивачем внаслідок поставки відповідачем неякісного товару (21 464,04 евро вартість дефектної плівки, що була поставлена по специфікації №6 від 23.02.2010р., 1850,00 евро транспортних витрат по доставці плівки з м. Бойценбург, Німеччина, до м. Суми, Україна, 1395,16 евро мита, сплаченого позивачем при митному очищенні плівки для імпорту, 827,86 евро вартості дефектного товару по СREDIT NOTE №3254), 386,35 евро неустойки за прострочку виконання грошових зобов'язань.
Згідно статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але відповідач з урахуванням всіх обставин справи не подав суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили відсутність його зобов'язань зі сплати вказаної заборгованості перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене. суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статями 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 382 Господарського кодексу України, статтями 1-4, 12, 15, 22, 44, 49, 60, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з компанії "CPI Continental Packaging Industries AG" (Німеччина, 19258, Бойценбург, Гюльцер Штрассе, 30) на користь приватного акціонерного товариства "Технологія" (Україна, 40031, м. Суми, вул. Курська, 147-А, код ЕДРПОУ 14022407) вартість дефектної плівки в сумі 21 464,04 євро, транспортні витрати в сумі 1 850,00 євро, мито в сумі 1 395,16 євро, вартість дефектного товару по CREDIT NOTE в сумі 827,86 євро, неустойку в сумі 386,35 євро, державне мито за подачу позову в сумі 259,24 євро, що складає 2 735,84 гривень згідно з курсом гривні до євро, встановленого Національним Банком України станом на 05.05.2010 року, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22,37 евро, що складає 236,00 гривень згідно з курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України станом на 05.05.2010 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ О.Ю. Резніченко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 07.07.2010р.
Суддя