ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 21/6408.07.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»
До1. Приватного підприємства Адвокатська Палата «Руська Правда»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»
Про розірвання договору фінансового лізингу №025-03/2008 від 25.03.2008р.
Суддя Шевченко Е.О.
Представники:
Від позивача
Від відповідача Татарчук І.В. -представник (дов. від 14.12.2009р.)
Барадочов А.Г. -представник (дов. від 14.12.2009р.)
1. Колеснікова Н.С. - представник (дов. від 12.05.2010р.)
2. Петриченко Є.В. -представник (дов. від 05.05.2010р.)
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(далі по тексту позивач) до 1. Приватного підприємства Адвокатська Палата «Руська Правда»(далі по тексту відповідач 1), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»(далі по тексту відповідач 2) про витребування з незаконного володіння відповідача 1 предметів лізингу; розірвання Договору фінансового лізингу №025-03/2008 від 25.03.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем 2; стягнення з відповідача 2 5 681 932,21 грн. упущеної вигоди, а також про стягнення з відповідача 2 судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 2 неналежним чином виконуються умови Договору фінансового лізингу №025-03/2008 від 25.03.2008р., з огляду на що та на підставі підпункту 18.1.3. пункту 18.1. розділу 18 Договору у нього є право на розірвання Договору в односторонньому порядку. Позивач вказує, що неналежним чином виконання умов Договору відповідачем 2 причинило йому збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 5 681 932,21 грн. Також позивач зазначає, що з огляду на те, що предмет лізингу на даний час незаконно знаходиться у відповідача 1, він підлягає витребуванню з незаконного володіння.
Відповідач 1 надав письмовий відзив на позов, згідно якого заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні в частині витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Адвокатська палата «Руська правда»предмету лізингу, так як предмет лізингу не знаходиться у нього.
Відповідач 2 не надав письмового відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2010р. розгляд справи було відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України в межах строку, встановленого чинним законодавством України, з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача 2.
21.05.2010р. від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням по справі №40/360пд, яка розглядається Господарським судом Донецької області.
Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, виходячи з презумпції дійсності договору.
У відповідності до ч. 2, ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, договір є дійсним, якщо його недійсність не визнана судом або не встановлена законом. Законом не встановлена недійсність Договору фінансового лізингу, а також на момент розгляду даної справи немає рішення судового органу, яке вступило в законну силу, про визнання цього Договору недійсним.
03.06.2010р. відповідачем 2 подано клопотання про залучення до справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс»в якості третьої особи, вказуючи на те, що між ним та ТОВ «Дора-Транс»було укладено Договір доручення №3 від 15.12.2009р., згідно якого ТОВ «Дора-Транс»було доручено відповідачем 2 здійснити перевезення техніки відповідача 2, яка знаходилась у останнього згідно Договору фінансового лізингу, Приватному підприємству Адвокатська палата «Руська правда».
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 2, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов»язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Таким чином, особу залучають до участі у справі в якості третьої особи в разі, якщо рішення з господарського спору може вплинути на її права або обов»язки щодо однієї з сторін.
Заявлені позивачем -ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», вимоги про розірвання Договору фінансового лізингу, укладеного з ТОВ «Донспецпром», стягнення з ТОВ «Донспецпром»суми збитків, витребування з ПП Адвокатська Палата «Руська правда»предмета лізингу, в разі прийняття рішення про їх задоволення, жодним чином не зачіпають права та обов»язки ТОВ «Дора-Транс».
Як вбачається, ТОВ «Дора-Транс»вступило в договірні відносини з ТОВ «Донспецпром», уклавши Договір доручення №3 від 15.12.2009р., згідно якого зобов»язалось здійснити перевезення техніки на адресу Приватного підприємства Адвокатська Палата «Руська Правда», з огляду на що ТОВ «Дора-Транс»відповідає тільки перед ТОВ «Донспецпром», наділено правами та зобов»язано виконати певні обов»язки, що випливають з Договору доручення №3 від 15.12.2009р., а не з Договору фінансового лізингу, який є предметом даного спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2010р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»повернуто без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2010р. розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача 2.
Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 27.05.2010, 03.06.2010, 10.06.2010р., 29.06.2010р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
03.12.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»подало заявку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»на отримання послуги фінансового лізингу на 60 місяців.
25 березня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»укладено Договір купівлі-продажу №51, відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався продати, а позивач купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг відповідачеві 2 (відповідно до Договору фінансового лізингу №025-03/2008 від 25.03.2008р.): каток ґрунтовий вібраційний Bomag BW151 AD-4 дві одиниці; автогрейдер New Holland F 106.6B 4W одна одиниця; баштовий кран LINDEN-COMANSA 10LC140 одна одиниця, виробництва компанії construcciones metalicas comansa, S.A. (Іспанія).
У відповідності до п. 2.1. Договору купівлі-продажу №51 ціна предмету лізингу, що постачається за цим Договором, становить 4 839 213,00 грн.
Згідно з п. 4.3. Договору купівлі-продажу №51 відповідач 2 зобов'язується передати позивачеві та й негайно прийняти в якості лізингоодержувача від нього, як ліздингодавця, предмет лізингу за Договором фінансового лізингу №025-03/208 від 25.03.200р., в такому ж самому стані.
Відповідно до п. 7.1. Договору купівлі-продажу №51 право власності на предмет лізингу переходить від відповідача 2 до позивача з моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу на умовах, передбачених даним Договором.
25.03.2008р. між позивачем та відповідачем 2 укладено Договір фінансового лізингу №025-03/2008. За умовами Договору фінансового лізингу позивач прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування відповідача 2 на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем 2.
У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Стаття 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що фінансовий лізинг -це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
28 березня 2008р. позивач передав, а відповідач 2 прийняв предмет лізингу згідно Договору фінансового лізингу №025-03/2008 від 25.03.2008р., а саме:
- каток ґрунтовий вібраційний Bomag BW151 AD-4 дві одиниці;
- автогрейдер New Holland F 106.6B 4W одна одиниця;
- баштовий кран LINDEN-COMANSA 10LC140 одна одиниця, про що сторони підписали Акт прийому-передачі від 28.03.2008р.
Згідно цього Акта вартість майна складає 4 839 213,00 грн.
Пунктом 2 Акту прийому-передачі від 28.03.2010р. визначено, що відповідач 2 згодний, що майно, яке передається за цим Актом, знаходиться в технічно справному стані, перевірено та протестовано ним, повністю підлягає використанню (експлуатації) в господарській діяльності відповідача 2.
Відповідно до п. 4 Акту від 28.03.2010р. відповідач 2 визнає право власності позивача на предмет лізингу та підтверджує, що йому надається виключно право володіння та користування предметом лізингу відповідно до положень Договору фінансового лізингу №025-03/208 від 25.03.2008р.
У відповідності до п. 3.1., п. 3.2., п. 3.4. Договору всі платежі, що здійснюються на підставі цього Договору, відповідач 2 сплачує позивачеві на умовах, вказаних в цьому Договорі та Графіку платежів, якщо інше не встановлено письмової домовленістю сторін. Відповідач 2 зобов'язується своєчасно сплачувати позивачеві всі передбачені даним Договором платежі. Відповідач 2 сплачує лізингові платежі зазначені в Графіку платежів щомісяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача 2 або за допомогою факсимільного зв'язку. Позивач направляє відповідачеві 2 рахунки, зазначені в цьому пункті Договору за 3 дні до дати платежу.
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати платежів, передбачених Договором фінансового лізингу.
Так судом встановлено, що до дня прийняття даного рішення у справі відповідачем 2 не сплачено позивачеві суму винагороди за лізингові періоди з 23 по 60 включно в розмірі 449 282,59 грн. та суму відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 387 487,75 грн. Всього 836 770,34 грн.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем 2 не надано суду доказів належного виконання зобов'язання згідно Договору фінансового лізингу щодо сплати грошових коштів в розмірі 836 770,34 грн.
Позивач просить стягнути цю суму грошових коштів з відповідача 2, називаючи її збитками. Однак за своєю природою сума коштів в розмірі 836 770,34 грн. є заборгованістю відповідача 2 перед позивачем по сплаті платежів, передбачених Договором фінансового лізингу (винагорода позивача та відшкодування вартості предмета лізингу), та підлягає до стягнення з відповідача 2 як заборгованість за Договором фінансового лізингу.
У відповідності до ч. 1. ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1. ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2. ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з підпунктом 18.1.3. пункту 18.1. розділу 18 Договору фінансового лізингу сторони домовилися, що Договір може бути розірваний позивачем в односторонньому порядку, якщо є хоча б одна з нижче зазначених умов, кожна з яких вважається істотним порушенням умов Договору, зокрема, відповідач 2 у строк, що перевищує 30 календарних днів, від встановленої відповідно Договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за Договором (включаючи пені й штрафи).
Договором фінансового лізингу передбачена можливість одностороннього розірвання цього Договору позивачем у разі істотного порушення умов Договору, яким є несплата платежів, визначених Договором у строк, що перевищує 30 календарних днів.
В матеріалах справи немає відомостей про те, чи направлялося позивачем повідомлення відповідачеві 2 про розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку.
Разом з тим, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, враховуючи встановлене судом порушення відповідачем 2 умов Договору фінансового лізингу щодо сплати платежів, з огляду на те, що сторони в Договорі встановили це порушення як істотне, суд задовольняє вимоги стосовно розірвання Договору фінансового лізингу №025-03/2008 від 25.03.2008р.
У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірвання договору.
Позивач просить стягнути з відповідача 2 суму збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 5 681 932,21 грн., які складаються із суми винагороди позивача -2 737 025,72 грн. та суми відшкодування вартості предмета лізингу -2 944 906,49 грн.
Вище судом встановлено, що частина заявлених позивачем до стягнення збитків є не збитками, а заборгованістю відповідача 2 перед позивачем по сплаті платежів відповідно до Договору фінансового лізингу, а саме в розмірі 836 770,34 грн. Стосовно суми збитків в розмірі 4 845 161,87 грн. (5 681 932,21 грн. - 836 770,34 грн.) слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторів завдані цим збитки.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Можна стверджувати, що в разі, якби відповідач 2 належним чином виконував свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу і право позивача на отримання платежів не було порушено, то позивач отримував би протягом всього лізингового періоду (60 місяців) винагороду та суми відшкодування вартості предмета лізингу, які згідно розрахунку позивача складають 2 287 743,13 грн. та 2 557 418,74 грн. відповідно (на загальну суму 4 845 161,87 грн.) та є упущеною вигодою, яка стягується судом з відповідача 2 на користь позивача.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством України та укладеним сторонами Договором не передбачена можливість для односторонньої відмови лізингоодержувачем від договору лізингу після отримання предмету лізингу в лізинг.
Після повної сплати відповідачем 2 всіх платежів в силу положень Закону України «Про фінансовий лізинг»та умов Договору фінансово лізингу, на підставі договору купівлі-продажу, укладення якого передбачено законодавством та Договором фінансового лізингу у відповідача 2 виникне право власності на передане у лізинг майно, позивач, відповідно, при цьому втратить право вимоги щодо повернення (витребування) цього майна.
Позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння відповідача 1 предмету лізингу не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Даний спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли майно незаконно вибуває з володіння власника. При цьому незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майно без належних правових підстав. Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння, знаходження його в натурі у відповідача тощо.
З огляду на те, що в матеріали справи позивачем не надано доказів знаходження предмету лізингу у відповідача 1, позовні вимоги в цій частині судом не задовольняються.
Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати Договір фінансового лізингу №025-03/2008 від 25.03.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецпром».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»(83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 30645586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(03056, м. Київ, вул. Польова, 24Д, код ЄДРПОУ 35378830) 836 770,34 (вісімсот тридцять шість тисяч сімсот сімдесят грн. 34 коп.) грн. суми боргу, 4 845 161,87 (чотири мільйони вісімсот сорок п'ять тисяч сто шістдесят одна грн. 87 коп.) грн.; збитків 25 500,00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині позовних вимог до Приватного підприємства Адвокатська палата «Руська правда»відмовити.
5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
6. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
СуддяЕ.О. Шевченко