ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/15605.07.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРІАНТ МАРКЕТИНГ ГРУП»
про стягнення заборгованості у сумі 13368,12 грн. за мировою угодою № б/н від 23.02.2009 р.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Назаров К.Є. -представник за довіреністю № 22 від 01.07.2010 р.
Від відповідача: не з"явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРІАНТ МАРКЕТИНГ ГРУП»(відповідача) про стягнення заборгованості у сумі 13368,12 грн. за мировою угодою № б/н від 23.02.2009 р., яка затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов мирової угоди б/н від 23.02.2009 р., затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/455, лише частково та в сумі 24755,02 грн. оплатив позивачу заборгованість, визначену сторонами у розмірі 37465,00 грн. у п. 2 мирової угоди, та судові витрати, визначені сторонами у загальному розмірі 658,14 грн. у п. 3 мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. порушено провадження у справі № 39/156 та призначено справу до розгляду на 05.07.2010 р. о 11:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2010 р. надав для залучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2010 р., в т.ч. копії банківських виписок на підтвердження здійснення відповідачем оплати в розмірі 24755,02 грн.
Представник відповідача в судове засідання 05.07.2010 р. не з"явився, відзив на позов з підтверджуючими документами та письмові пояснення щодо невиконання вимог мирової угоди № б/н від 23.02.2009 р., затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45, не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та отримана останнім 18.06.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 70402.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 05.07.2010 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.07.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. затверджено мирову угоду по справі № 39/45, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор»(позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРІАНТ МАРКЕТИНГ ГРУП»(відповідач по справі) (надалі -мирова угода).
Згідно умов вищезазначеної мирової угоди відповідач зобов'язався, зокрема, в строк не пізніше 3 (трьох) календарних місяців з моменту затвердження мирової угоди погасити перед позивачем заборгованість у розмірі 37465,00 грн. (п. 2 мирової угоди) та відшкодувати позивачу судові витрати у загальній сумі 658,14 грн. (540,14 грн. (державне мито) + 118,00 грн. (витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу)) (п. 3 мирової угоди) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у наведених пунктах мирової угоди.
Згідно з абзацем першим підпункту 3.9.6. пункту 3.9 РозЧяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997 р. (з послідуючими змінами та доповненнями, надалі -РозЧяснення) одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).
В силу частини 4 статті 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Мирова угода -це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативої судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі не лише змінює матеріально -правові відносини, а й припиняє процесуально -правові відносини.
Якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в поряду, встановленому для виконання судового акту.
Як визначено статтею 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому ГПК України та законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 3.9.6 пункту 3.9 РозЧяснень (зі змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 25.04.2008 р. N 04-5/141) у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, зокрема, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45 про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі -Закон України), а рівно така ухвала не має статусу виконавчого документа
Зокрема, згідно приписів статті 19 Закону України у виконавчому документі (яким в силу пункту 2 частини 2 статті 3 цього Закону є й ухвали суду у господарських справах) повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання тощо.
Судом також встановлено факт ухилення відповідача від виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45, а саме: у відповідності до п.п. 2, 3 мирової угоди відповідач був зобов»язаний в строк не пізніше 3 (трьох) календарних місяців з моменту затвердження мирової угоди погасити перед позивачем заборгованість у розмірі 37465,00 грн. та відшкодувати позивачу судові витрати у загальній сумі 658,14 грн. (540,14 грн. (державне мито) + 118,00 грн. (витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу)), проте наведену заборгованість відповідач сплатив лише частково в сумі 24755,02 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
За таких обставин, заборгованість відповідача за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45, станом на час звернення позивача з відповідним позовом до суду становить 13368,12 грн. (37465,00 грн. + 658,14 грн. -24755,02 грн. = 13368,12 грн.).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостроннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 ЦК України).
Отже, укладена сторонами та затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45 мирова угода є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України. При цьому, предметом даної мирової угоди є зобов»язання відповідача сплатити позивачу заборгованість у сумі 37465,00 грн. та відшкодувати позивачу судові витрати у загальній сумі 658,14 грн. в строк не пізніше 3 (трьох) календарних місяців з моменту затвердження мирової угоди, а отже, не пізніше 23.05.2009 р.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 13368,12 грн. на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45, підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судове засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог стосовно заборгованості на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 р. по справі № 39/45 та її розміру не надав.
Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати по сплаті державного мита в розмірі 133,68 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Керуючись, ст. ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРІАНТ МАРКЕТИНГ ГРУП»(01004, м. Київ, Бесарабська площа, 9/1, літ. Б, ідентифікаційний код 35060000; р/р 26004005959901 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Аутдор»(04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 80, літ. А, ідентифікаційний код 33239190, р/р 260006836 в ВАТ «Родовід Банк», МФО 321712) 13368,12 грн. (тринадцять тисяч триста шістдесят вісім гривень 12 коп.) заборгованості, 133,68 грн. (сто тридцять три гривні 68 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О.В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 06.07.2010 р.