Справа №443/1856/20
Провадження №2/443/92/22
іменем України
24 січня 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Гніздичівська селищна рада Стрийського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Гніздичівська селищна рада Стрийського району Львівської області, у якому просить визнати за нею право власності на будинок садибного типу з погосподарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що згідно витягу з погосподарської книги с.Покрівці, Ждачівського району Львівської області, що зберігаються в справах Гніздичівської селищної ради, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за колгоспним двором, головою якого був станом на 30.06.1990 року: ОСОБА_4 , 1937 року народження - голова двору, помер; ОСОБА_5 , 1936 року народження, дружина, померла; ОСОБА_3 , 1964 року народження, дочка; ОСОБА_1 , 1982 року народження, дочка; ОСОБА_2 , 1984 року народження, внучка; ОСОБА_7 , 1968 року народження, син, помер. 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримала у ФОП ОСОБА_8 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27 липня 1989 року, виданого виконавчим комітетом Жидачівської районної ради народних депутатів житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
25.09.2020 року позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, однак отримала відмову про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку із відсутністю документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, відповідно до постанови №1127 від 25.12.2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У зв'язку із відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами не дає їй змоги вільно розпоряджатися нерухомим майном, а відтак змушена звертатися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 26.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилась, від представника позивача надійшла заява, згідно якої просить розглядати справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в у повному обсязі та просять суд їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак в судовому засіданні 10.12.2021 року позов визнала та подала письмову заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак в судовому засіданні 10.12.2021 року позов визнала та подала письмову заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.
Представник третьої особи - Гніздичівської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без участі представника, із змістом позовної заяви ознайомлені та заперечень щодо вимог заявника не мають.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 27 липня 1989 року, виданого виконкомом Жидачівської районної Ради народних депутатів, жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 (а.с.17).
Згідно з витягу з погосподарської книги с.Покрівці Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №524 від 21.07.2020 року, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за колгоспним двором, головою якого був станом на 30.06.1990 року: голова двору - ОСОБА_4 , 1937 р.н.; дружина - ОСОБА_5 , 1936 р.н.; дочка - ОСОБА_3 , 1964 р.н.; внучка - ОСОБА_1 , 1982 р.н.; внучка - ОСОБА_2 , 1984 р.н.; cин - ОСОБА_7 , 1968 р.н.. Будинковолодіння на балансі селищної ради не рахується (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Гніздичівською селищною радою Жидачівського району Львівської області (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько позивачки - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим Гніздичівською селищною радою Жидачівського району Львівської області (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабця позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_4 , 26.10.2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.12).
Предметом спору у даній справі є житловий будинок «А-1», загальною площею 73,0 м.кв., житловою площею - 54,9 м.кв., допоміжною площею - 18,1 м.кв., житловий будинок побудований 1961 року, господарські будівлі та споруди у 1970-1991 роки та розташований по АДРЕСА_1 (а.с.18-20), який належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 , що підтверджується такими доказами:
-копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 27 липня 1989 року, виданого виконкомом Жидачівської районної Ради народних депутатів, відповідно до якого жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 (а.с.17).
-копією з витягу з погосподарської книги с.Покрівці Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області №524 від 21.07.2020 року, згідно якого будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за колгоспним двором, головою якого був станом на 30.06.1990 року - ОСОБА_4 , 1937 р.н (а.с.26).
Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України від 1липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими внесеними змінами та доповненнями).
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи та письмовими доказами, які зазначені вище встановлено, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 , дійсно на праві власності належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 .
З метою оформлення права власності на житловий будинок, позивач звернулася до державного реєстратора про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Кіндракевич Богданом Романовичем №153415236 від 09.10.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, а саме не подано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (а.с.21).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України від 1липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ».
Відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011року №91 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2012 року № 304), прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України, при цьому документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.10.2020 року по справі №623/214/17, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності щодо нерухомого майна - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
При цьому, суд враховує те, що відповідачі позов визнали та не заперечують проти визнання за позивачем права власності на цілий будинок, що в свою чергу свідчить про те, що останні не бажають скористатись своїм правом на визнання за ними права власності на частки у майні колгоспного двору.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, державним реєстратором було відмовлено позивачу у внесення запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через відсутність у неї документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Оскільки, як встановлено судом будівництво житлового будинку з надіврними господарськими спорудами по АДРЕСА_1 було завершено до 05.08.1992 року та діючим на той час законодавством не передбачалась процедура введення в експлуатацію та позивач позбавлений можливості належним чином зареєструвати нерухоме майно, вимога позивача про визнання за ним права власності на дане нерухоме майно підлягає до задоволення, оскільки відсутній інший спосіб щодо визнання права власності на будинок та позивач не має можливості оформити право власності.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачі позов визнали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами «А-1», загальною площею 73,0 м.кв., житловою площею - 54,9 м.кв., допоміжною площею - 18,1 м.кв., що розташований по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І Сливка