Ухвала
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 445/1383/20
провадження № 51-318 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2021 року
та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений висуває вимогу про перегляд у касаційному порядку зазначених судових рішень.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи,
яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність
та необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Частиною 1 ст. 433 КПКпередбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини,
що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування
або зміни судового рішення судом касаційної інстанції можуть бути лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Проте у поданій скарзі засуджений, надаючи свою оцінку доказам, по суті заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не відноситься до підстав для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції та виходить за межі його перегляду.
Також, засуджений зазначає на порушення апеляційним судом права потерпілого, що не стосується його інтересів, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 426 КПК,
він не має права оскаржувати судове рішення в цій частині.
Крім того, засуджений, не погоджуючись із кваліфікацією дій, вказує, що судами
не досліджувались правовстановлюючі документи (право власності викраденого майна та земельної ділянки, де знаходилось це майно), проте не зазначає, яким чином це впливає на правову оцінку діяння та чим спростовуються дані,
що містяться в протоколі огляду місця події, на які посилається суд.
Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження, як це передбачено ст. 428 КПК.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційні скарги без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.
Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без руху та надати
для усунення вищезазначених недоліків п'ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог Верховного Суду касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3