26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 201/5255/19
провадження № 61-405ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 грудня 2021 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення втраченої вигоди,
10 січня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 грудня 2021 року у вказаній справі.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», однак доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи, щодо яких відсутні відомості про їх реєстрацію у системі «Електронний суд», копій цієї касаційної скарги заявником не надано.
За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За таких підстав представнику заявника необхідно надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення копії касаційної скарги іншим учасникам справи, щодо яких відсутні відомості про їх реєстрацію у системі «Електронний суд».
Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов'язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц (провадження № 14-84цс18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16 (провадження № 12-16гс18), від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц (провадження № 14-209цс18), від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011 (провадження № 14-228цс18), від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц (провадження № 14-229цс18), від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц (провадження № 14-240цс18)).
Касаційна скарга представника заявника містить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постанови Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 34/3-8/160,
від 28 лютого 2019 року у справі № 362/4877/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 545/4706/14-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 902/1077/15,
від 16 січня 2019 року у справі № 372/1593/16-ц, від 03 серпня 2018 року у справі
№ 923/700/17, проте в ній не зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) ним подається касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга.
Також пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі має бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.
З прохальної частини касаційної скарги вбачається, що заявник просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 грудня 2021 року і задовольнити зустрічний позов.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій розглядали позов Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зустрічний позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення втраченої вигоди.
Тому заявнику необхідно уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги щодо первісного позову Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі
якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 грудня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк