Справа № 161/9933/21 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/96/22 Категорія: 56 Доповідач: Федонюк С. Ю.
26 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів житлової субсидії за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2021 року,
У червні 2021 року Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 15 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала до позивача заяву про надання житлової субсидії на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вказавши членами свого домогосподарства себе, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Позивач зазначає, що при проведенні перевірки особової справи відповідача було виявлено, що у неї відбулися зміни у складі сім'ї, а саме - ОСОБА_4 зареєструвався за новою адресою 23 липня 2019 року.
Позивач вважає, що відповідачка безпідставно не повідомила Департамент про цю зміну, у зв'язку з чим їй було надмірно виплачено житлову субсидію у розмірі 17 200,88 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь надмірно виплачені кошти житлової субсидії у розмірі 17 200,88 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач Департамент соціальної політики Луцької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд помилково послався на абзац десятий пункту 9 Положення, відтак прийшов до хибного висновку про відсутність правових підстав для стягнення надміру виплаченої житлової субсидії відповідачу, оскільки житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства, що зареєстровані в ньому.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 зазначає, що склад її домогосподарства фактично не змінювався, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не може сам проживати в окремому житловому приміщенні, лише змінив свій статус із зареєстрованого в житловому приміщенні на фактично проживаючого у ньому, що відповідає приписам абзацу 10 пункту 9 Положення та не впливає на розмір субсидії. У зв'язку з цим відсутні будь-які підстави для висновку про те, що їй надмірно виплачено субсидію. Позивач, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, не вказує, яким чином зміна статусу малолітнього ОСОБА_4 із зареєстрованого на фактично проживаючого вплинула на розмір субсидії. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Як визначено ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в даній справі - без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в складі сім'ї та домогосподарства ОСОБА_1 не відбулися зміни, які могли вплинути на розмір призначеної їй житлової субсидії, тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення її з відповідача.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Звертаючись до суду з позовом, Департамент соціальної політики Луцької міської ради вказував, що 15 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про призначення житлової субсидії, з доданою до неї декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
Згідно із Декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, заповненої ОСОБА_1 для можливості оформлення субсидії, в якості членів своєї сім'ї та домогосподарства відповідач, окрім себе, зазначила: ОСОБА_2 (матір відповідача); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рідна донька відповідача); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (підопічний відповідача, племінник); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (підопічний відповідача, племінник) (а.с.8).
З матеріалів справи слідує, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24 січня 2018 року №59-4 відповідачку ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки рідні батьки цих дітей загинули.
В подальшому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 03 квітня 2019 року №223-2 ОСОБА_4 , як дитині-сироті, надана однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , а також зобов'язано відповідача, як опікуна, зареєструвати місце проживання дитини за цієї адресою.
На виконання вказаного рішення, з огляду на обмежений строк дії ордеру на вселення в отриману квартиру, 23 липня 2019 року відповідач зареєструвала ОСОБА_4 за адресою наданої йому квартири.
Разом з тим, згідно з довідкою ОСББ «Коновальця 1Б» всі вищенаведені особи, в тому числі й малолітній ОСОБА_4 , 2015 року народження, з 2017 року по даний час проживали та проживають саме за адресою АДРЕСА_1 , разом із їх опікуном - відповідачкою ОСОБА_1 .
Умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначено Положенням про призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива».
Відповідно до приписів абзаців першого-другого п.9 Положення житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.
У відповідності до вимог Положення (в редакції, чинній на момент кожного розрахунку) управлінням в автоматичному режимі (без додаткових звернень відповідача) було проведено розрахунок субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на наступні періоди.
Разом з тим, Кабінетом Міністрів України з травня 2018 року було здійснено значну кількість змін щодо механізму та умов надання населенню житлових субсидій.
Як зазначено позивачем, ОСОБА_1 в автоматичному порядку було продовжено розрахунок житлової субсидії на підставі первинної заяви на її отримання на періоди з травня 2019 по вересень 2019 року, з жовтня 2019 по квітень 2020 року та з травня 2020 року по квітень 2021 року.
Зміна в складі зареєстрованих членів сім'ї за доводами апелянта відбулась 23 липня 2019 року, тобто, на час призначення житлової субсидії на період з травня 2019 по вересень 2019 року.
Разом з тим, відповідно до Положення №329, яке ще було чинним, під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім'ї, особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства.
В абзаці десятому п.9 Положення №848 передбачено, що до складу домогосподарств, які є дитячими будинками сімейного типу (з моменту їх створення) та прийомними сім'ями, а також сім'ями (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, за рішенням комісії можуть включатися діти, які не зареєстровані в такому житловому приміщенні (будинку), але які фактично в ньому проживають.
Відповідно до частин другої та четвертої статті З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка), неповнорідні брати і сестри, вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Отже, ознакою особи, яку можна вважати членом сім'ї - є спільне проживання та спільне ведення господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно із ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідачка звертає увагу суду на те, що, зважаючи на життєві обставини, які склалися в даній сім'ї, малолітній ОСОБА_4 був зареєстрований у наданій йому квартирі згідно із отриманим ордером, однак в силу свого віку продовжував проживати разом із нею, отже, лише змінив свій статус із зареєстрованого в спірному житловому приміщенні на фактично проживаючого у ньому, що відповідає приписам абзацу 10 пункту 9 Положення, тому дана обставина не впливає на розмір субсидії.
Дані покликання відповідача колегія суддів вважає обґрунтованими.
Таким чином, на момент написання заяви на отримання субсидії та після того, у будинку мешкали та користувалися комунальними послугами 4 людини, отже, нею не зменшено розмір отримуваного доходу, а значить не збільшено розмір отриманої субсидії.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача отриманої житлової субсидії в розмірі 17200,88 грн, тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалене відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367- 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2021 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 січня 2022 року.
Головуючий
Судді