Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4285/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м.Харків
про розірвання договору та відшкодування збитків
за участю представників:
позивача: Хоменко Є.О., адвокат;
відповідача:Кузнецова А.А., адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" в якій просить суд:
- Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" договір оренди №Апп 8.20 від 2 вересня 2020 року;
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" збитки в сумі 62 871,40 грн.
Попередній (орінєнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в з'язку із розглядом справи складається з судового збору 4540,00 грн. та витрат на правову допомогу 4000,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовані ч.2 ст.652 ЦК України, положеннями ст.767, 776 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.12.2021 об 11:00.
01.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№28322), в якому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та поновити йому процесуальний строк на подання цього відзиву до суду. У відзиві наголошує на необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, оскільки акт №1 прийому - передачі був підписаний між сторонами без будь-яких зауважень щодо якості майна, яке передається в оренду; жодних дій з боку позивача щодо дострокового розірвання договору оренди та повернення нежитлових приміщень здійснено не було; не доведені правові підстави для розірвання договору оренди, які визначені ч.2 ст.652 ЦК України.
Протокольною ухвалою від 04.08.2021 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.09.2021 о 14:30.
Протокольною ухвалою від 01.12.2021 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву до суду, відзив був долучений судом до матеріалів справи.
06.12.2021 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№28625), в якій зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що орендоване майно перебуває у справному стані та відповідає цілям, на які розраховував позивач при укладанні договору оренди № Апп 8.20 від 02.09.2020.
Протокольною ухвалою від 22.12.2021 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.2022 о 14:40.
17.01.2022 позивач до суду надав заяву (вх..№915) про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи у розмірі 5200,00 грн.
В судовому засіданні 19.01.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наголошував на задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2022 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов. Заявив про зменшення розміру, пов'язаних з розглядом справи витрат позивача на правову допомогу до 1000 грн.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» (надалі - Орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Куликівська Брама» (надалі - Орендар, позивач) укладено договір №Апп 8.20 оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов п.1.1., 1.1.1, 1.1.2 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування: нежитлове приміщення виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв.м., за адресою Харківська область, м.Харків, вул. Велозаводська, 1, для розміщення виробничих і складських приміщень; нежитлове приміщення №1, площею 16,2 кв.м., яке розташоване на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» за адресою Харківська область, м.Харків, вул. Велозаводська, 1 для розміщення складу цементу.
Згідно п.1.2 Договору об'єкт належить Орендодавцю на праві власності.
Балансова вартість об'єкта оренди складає 1300000,00 грн. (п.1.3 Договору.).
Відповідно до п.2.1 Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає після підписання акта прийому-передачі нежитлових приміщень.
Відповідно до пп.3.1.1, п.3.1 Договору Орендавець зобов'язаний передати нежитлові приміщення, передбачені в п.1.1 цього договору, у стані придатному для користування.
Згідно до п.3.2.5 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити платежі за користування приміщенням.
Загальний розмірі орендної плати за користування нежитловим приміщенням, яке визначено п.1.1 договору, становить 56982,00 грн., у т.ч.ПДВ. (п.4.1 Договору).
Пунктом 4.4 Договору визначено, що протягом 2-х банківських днів після підписання договору Орендар сплачує передоплату за перший і останній місяць оренди.
Факт передачі та прийняття позивачем орендованих приміщень підтверджується Актом №1 прийому - передачі від 10.09.2020 року.
На виконання п.4.4 Договору позивачем за платіжними дорученнями №223, №224 від 04.09.2020 на користь відповідача було здійснено оплату оренди у розмірі 62 871,40 грн.
Як зазначає позивач,після підписання акту прийому-передачі він фактично не мав можливості розпочати користування орендованим майном внаслідок того, що стан покрівлі орендованої будівлі не дозволяв розміщення в ній обладнання та складування сухих будівельних сумішей через чисельні протікання покрівлі, які не не могли бути виявлені ним під час огляду будівлі до укладення договору оренди. Вказані недоліки орендованого майна були відомі відповідачу, проте в порушення норм ст.767 ЦК України останній не попередив позивача про незадовільний стан покрівлі. З урахуванням того, що з вини відповідача, який свідомо приховував суттєві недоліки орендованого майна позивач не приступив до використання орендованих ним приміщень та був позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору, вказане, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди №Апп 8.2 від 02.09.2020 та стягнення з відповідача збитків у розмірі 62 871,40 грн., які полягають у сплачених позивачем на користь відповідача коштів з орендної плати.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК країни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Ч. 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.
Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Як встановлено судом, на підставі Акту №1 приймання-передачі від 10.09.2020 відповідач передав, а ТОВ "Куліківська Брама» прийняло в користування майно, а саме: : нежитлове приміщення виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв.м., за адресою Харківська область, м.Харків, вул. Велозаводська, 1; нежитлове приміщення №1, площею 16,2 кв.м., яке розташоване на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» за адресою Харківська область, м.Харків, вул. Велозаводська, 1.
У цьому акті зазначено, що зазначені будівлі та приміщення знаходяться в стані придатному для користування.
Пунктом 3.2.3 Договору сторони визначили, що орендодавець зобов'язаний проводити за свій рахунок поточний ремонт і обслуговування інженерного та іншого обладнання, відповідати за покрівлею об'єкту оренди, встановити за свій рахунок лічильник обліку.
Позивач наголошує у позовній заяві на обставину передачі відповідачем в оренду майна з істотними недоліками, які не були позивачу повідомлені при укладанні договору. При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту наявності істотних недоліків, які начебто мали місце під час прийняття ним орендованого майна, як і підтверджень характеру цих недоліків (прихованих недоліків). Протилежне цьому, Актом №1 приймання-передачі від 10.09.2020 підтверджено факт передачі будівель у придатному стані, на що також наполягає відповідач.
Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов 'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).
Згідно із ст.763, 764 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Строк договору оренди як істотна умова договору оренди згідно ст. 284 Господарського кодексу України визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п.6.2 Договору Орендар має право достроково розірвати даний договір, попередивши про це Орендодавця письмово не менше ніж за 30 (тридцяти) днів до дати припинення договору. У цьому випадку орендні відносини між сторонами вважаються припиненими після повернення нежитлових приміщень Орендодавцю за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.
З урахуванням того, що матеріали справи не містять повідомлень сторін договору про його припинення, договір №Апп 8.20 оренди нежитлових приміщень від 02.09.2020 є поновленим за законом на строк, який був раніше встановлений договором.
Так, відповідно до ч. 1ст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2ст. 651 ЦК України).
Відповідно дост. 652 ЦК Україниу разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ст.3 ГПК України Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, не довів наявність визначених законом (ч.2. ст.652 ЦК України) підстав для розірвання договору, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог про розрівання укладного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" договору оренди №Апп 8.20 від 2 вересня 2020 року.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення збитків в сумі 62 871,40 грн.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено. що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За вимогами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)збитків;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем на час укладання договору оренди №Апп 8.20 віж 02.09.2020 нежитлові приміщення були передані позивачу з істотними недоліками, а також те, що вказані недоліки позивач не міг виявити під час огляду майна. При цьому суд зазначає, що позивачем під час прийняття нежитлових приміщень від відповідача не були пред'явлені останньому претензії щодо якості та відповідності переданого майна, проте як складеним між сторонами Актом №1 прийому-передачі від 10.09.2020 підтверджено передачу нежитлових приміщень у придатному для користування стані.
Згідно частини 1статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно дост. 74 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписомст. 76 Господарського процесуального кодексу Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно дост. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим в їх задоволенні належить відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керуєтьсяст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судові витрати покладаються на позивача .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "26" січня 2022 р.
Суддя С.Ч. Жельне