ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.01.2022Справа № 910/12450/21
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Г. П. Бондаренко - Легких,
за участю секретаря - А. В. Гиренко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (76494, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Микитині, вул. Марковецька, буд. 11; ідентифікаційний код: 32605828)
До Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801)
Про стягнення 1966743,02 грн
За участі представників сторін:
Від позивача (відеоконференція): Дуда П. В., адвокат, ордер серії ВС № 1096359 від 09.09.2021;
Від відповідача: Баранецька М. Р., адвокат, довіреність № 1-2843 від 29.11.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення 1 966 743, 02 грн. суми гарантії, яка за твердженням позивача підлягає поверненню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2020 сторони за результатами процедури закупівлі уклали договір про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу товар (турбіни та мотори) на загальну суму 39096000, 00 грн не пізніше 09.04.2021.
Позивач, свої зобов'язання щодо поставки товару відповідачу виконав у повному обсязі, але здійснив поставку товару з порушенням визначеного строку поставки товару, тобто після 09.04.2021, у зв'язку з обставинами непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Івано-Франківської промислової палати №2600-21-0366 від 07.04.2021.
26.08.2020 позивач на виконання пункту 13 розділу "Зведена інформація про тендер" Тендерної документації про предмет закупівлі "Турбіни та мотори" та Додатку № VII "Вимоги до банківської гарантії (Забезпечення виконання договору) з АТ "Банк Січ" уклав договір № 203017-ГР-2333 про надання банківської гарантії на суму 1 954 800, 00 грн строком дії з 26.08.2020 по 31.05.2021.
01.06.2021 АТ "Банк Січ" за письмовою вимогою відповідача перерахував забезпечення виконання договору в сумі 1 954 800, 00 грн., в зв'язку з несвоєчасною поставкою товару позивачем за договором № Т-62/2009000003. Позивач в подальшому звертався до відповідача щодо повернення сплаченого грошового забезпечення, в зв'язку з повним виконанням договору по поставці товару, однак, як стверджує позивач, відповідач не відреагував на лист та суму гарантії позивачеві не повернув.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 1 966 743, 02 грн, з яких 1 954 800, 00 грн - сума основного боргу, 3 909, 60 грн - інфляційні втрати, 8 033, 42 грн - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
06.08.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 31.08.2021, про що постановив відповідну ухвалу.
27.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив заявлені позовні вимоги та просив в задоволенні позову відмовити.
31.08.2021 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 31.08.2021 суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 21.09.2021.
14.09.2021 від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
15.09. 2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.09.2021 у судовому засіданні суд на місці оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 12.10.2021.
27.09.2021 від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача у всіх судових засіданнях по справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
29.09.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
04.10.2021 від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача у всіх судових засіданнях по справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 12.10.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.11.2021.
01.11.2021 від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача у всіх судових засіданнях по справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні по суті справи суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи до 07.12.2021.
02.12.2021 від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача у всіх судових засіданнях по справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 07.12.2021 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи на 11.01.2022.
16.12.2021 від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача у всіх судових засіданнях по справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 11.01.2022 учасники справи прибули та надали усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Заслухавши позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються, як на підстави своїх вимог та заперечень, дослідивши докази наявні у справі, Суд -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХМАШ" було оголошено переможцем публічних відкритих торгів № UA-2020-04-17-003094-с стосовно закупівлі по предмету «Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6)», проведених Акціонерним товариством «Укртрансгаз».
В процедурі публічної закупівлі № UA-2020-04-17-003094-с відповідач опублікував повідомлення про намір укласти договір від імені замовника - АТ "Укртрансгаз" з переможцем процедури закупівлі - ТОВ "Техмаш" зі строком поставки товару - "Турбіни та мотори" (Запасні частини до ГТ-750-6) у кількості 100 шт. зі строком поставки до 30 квітня 2021 року.
За результатами процедури закупівлі між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 (далі по тексту - договір), згідно п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність відповідача, як покупця, товари - «Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6)» код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42110000-3, зазначені у специфікації - додатку 1 до цього Договору, на загальну суму 39 096 000, 00 грн (п. 3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати покупцю товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов договору, специфікації (додаток 1) та Технічних вимог та якісних характеристик товарів.
У Специфікації сторони узгодили поставку товару партіями (4) зі строком поставки: протягом 220 календарних днів з дати укладення договору, тобто не пізніше 09.04.2021.
Згідно п. 5.6. договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію товарів.
У п. 6.3.9. договору сторони погодили, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 7.5. цього договору, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладання цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 1954800, 00 грн, що становить 5 % ціни договору.
У п. 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлена, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
Збитки, завдані покупцю невиконанням або неналежним виконанням цього договору, підлягають відшкодуванню постачальником у повному обсязі (п. 7.6. договору).
Сплата пені, штрафів не звільняє кожну із сторін від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 7.8. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (…епідемія, епізоотія…, які виникли після підписання договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов'язань, тощо).
Згідно із п. 8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Відповідно до п. 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20 - ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
У п. 8.4. договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за договором продовжується на строк, відповідний строку вказаних обставин.
Згідно із п. 12.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 30.04.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно специфікації до договору, строк поставки товару чотирма партіями- протягом 220 календарних днів з моменту підписання договору.
Свої зобов'язання щодо поставки товарів постачальник виконав у повному обсязі, що підтверджується: товарно-транспортною накладною № 1 від 29.04.2021 та видатковою накладною № 49 від 29.04.2021 на суму 7 374 129, 60 грн; товарно-транспортною накладною № 1 від 24.05.2021 та видатковою накладною № 58 від 24.05.2021 на суму 24 132 892, 80 грн; товарно-транспортною накладною № 1 від 31.05.2021 та видатковою накладною № 65 від 31.05.2021 на суму 5 473 416, 00 грн; товарно-транспортною накладною № 2 від 31.05.2021 та видатковою накладною № 66 від 31.05.2021 на суму 2 115 561, 60 грн. Разом було поставлено товар на суму 39 096 000, 00 грн.
Сертифікатом № 2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківська торгово - промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): епідемія (пандемія) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, карантин, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та який встановлено на підставі постанов Кабінету Міністрів України, запровадження обмежувальних заходів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, надзвичайний стан введений на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки у зв'язку з пандемією SARS Cov-2, які у комплексі спричинили неможливість своєчасного виготовлення, подальшої поставки та передачі у власність товарів, у строк, визначений договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020.
Вартість отриманого товару відповідач оплатив позивачу через ВРТП «Укргазенергосервіс»: 01.06.2021 - 7 374 129,60 грн згідно платіжного доручення № 11966_1; 16.06.2021 - 24 132 892, 80 грн згідно меморіального ордера № 12808_6; 23.06.2021 - 5 473 416, 00 грн згідно платіжного доручення № 11966_1; 23.06.2021 - 2 115 561, 60 грн згідно платіжного доручення № 11966_2. Разом оплачено 39 096 000, 00 грн., тобто товар оплачено повністю.
Згідно пункту 13 розділу «Зведена інформація про тендер» Тендерної документації про предмет закупівлі «Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6)» та Додатку № VII «Вимоги до банківської гарантії (Забезпечення виконання договору)», позивач зобов'язався не пізніше дати укладання договору про закупівлю товарів надати банківську гарантією у розмірі 5% від суми договору.
З цією метою 26.08.2020 позивач уклав з АТ «Банк Січ» договір № 203017-ГР-2333 про надання банківської гарантії, на суму 1 954 800,00 грн. строком дії з 26.08.2020 по 31.05.2021.
На виконання договору № 203017-ГР-2333 від 26.08.2020, АТ «Банк Січ» було видано Банківську гарантію № 203017-ГР-2333 від 26.08.2020, відповідно до якої гарант АТ «Банк Січ» надав Бенефіціару АТ «Укртрансгаз» безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне та безумовне зобов'язання сплатити Бенефіціару будь-яку суму в розмірі 1 954 800, 00 грн протягом п'яти банківських днів після одержання письмової вимоги Бенефіціара, без необхідності для Бенефіціара обґрунтувати свою вимогу.
У Банківській гарантії № 203017-ГР-2333 від 26.08.2020 зазначено, що ця гарантія забезпечує виконання принципалом договору.
27.05.2021 року АТ "Банк Січ" направив позивачеві (ТОВ "Техмаш") вимогу про сплату коштів гарантії у розмірі 1954800,00 грн., оскільки до банку 27.05.2021 року надійшло SWIFT-повідомлення від бенефіціара (АТ "Укртрансгаз") про сплату суми гарантії, у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням ТОВ "Техмаш" умов договору про закупівлю, яка була задоволена позивачем шляхом перерахування коштів за вимогою, що підтверджується платіжним дорученням № 6922 від 28.05.2021 року.
01.06.2021 АТ «Банк Січ» за письмовою вимогою АТ «Укртрансгаз» вих. № 1001ВИХ-21-3973 від 26.05.2021 перерахував, за рахунок коштів позивача, забезпечення виконання договору у сумі 1 954 800, 00 грн АТ «Укртрансгаз», що підтверджується меморіальним ордером №1868 від 01.06.2021
Листом вих. № 2-13/07/21 від 13.07.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченого грошового забезпечення виконання договору в сумі 1 954 800, 00 грн, оскільки позивач, як постачальник, повністю виконав своє зобов'язання по поставці товару згідно договору.
На вказаний лист АТ «Укртрансгаз» не відреагувало та станом на момент подання позову не повернуло позивачу 1 954 800,00 грн гарантійного платежу.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 1 954 800, 00 грн основного боргу (повернення суми гарантійного забезпечення), 3 909, 60 грн інфляційних втрат та 8 033, 42 грн 3 % річних за період прострочення з 08.06.2021 до 27.08.2021 (50 днів).
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:
(1) позивач в повному обсязі виконав умови договору щодо поставки товару;
(2) позивач звертався до відповідача з листом про повернення позивачу 1 954 800, 00 грн сплаченого грошового забезпечення виконання договору, проте відповідач відмовився повертати кошти;
(3) положеннями ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» внормовано, що замовник повертає забезпечення виконання договору після виконання переможцем процедури закупівлі, не пізніше 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин;
(4) Тендерною документацією відповідної закупівлі також передбачено повернення забезпечення виконання договору замовником після виконання учасником - переможцем договору, не пізніше 5 банківських днів з дня настання зазначених обставин;
(5) відповідач всупереч положень закону та тендерної документації не виконав своїх зобов'язань щодо повернення забезпечення виконання договору про закупівлю, що є порушенням прав позивача;
(6) з огляду на виконання позивачем його зобов'язань за договором у повному обсязі, у відповідача відсутні правові підстави для утримання спірної суми забезпечення, аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18;
(7) остання поставка товару по договору відбулася 31.05.2021, відповідно відповідач був зобов'язаний повернути кошти забезпечення у строк до 07.06.2021, відповідно прострочення відповідача має місце з 08.06.2021 до 27.08.2021.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог повністю з таких підстав:
(1) строк поставки товарів за договором складає 220 календарних днів з дати укладання договору, тобто до 09.04.2021;
(2) постачальник допустив прострочення обумовлених строків поставки, остання партія товару була поставлена 31.05.2021;
(3) неналежне виконання умов договору є умовою для настання гарантійного випадку та підставою для виконання банком - гарантом зобов'язання за гарантією;
(4) лист щодо неможливості здійснення поставки у строк, визначений договором, від позивача до відповідача надійшов 16.04.2021, тобто після дати поставки;
(5) позивачем були порушені строки надсилання повідомлення про неможливість виконання зобов'язання, визначені п. 8.2. договору, відповідно, повідомлення сторони договору про обставини непереборної сили поза межами відповідного строку не має юридичного значення;
(6) з огляду на прострочення позивачем строків поставки товару, стягнення гарантії є правомірним;
(7) стаття 27 Закону України «Про публічні закупівлі», на яку посилається позивач, встановлює порядок та процедуру повернення банківської гарантії постачальнику після виконання договору останнім належним чином, щоб уникнути безпідставного та недобросовісного стягнення суми банківської гарантії;
(8) оскільки банківська гарантія забезпечує виключно права та інтереси бенефіціара у разі порушення умов договору принципалом, у разі порушення договору банківська гарантія поверненню підлягати не може, адже правовідносини на підставі банківської гарантії припиняють своє існування, у зв'язку з виконанням її основної мети;
(9) посилання позивача на норму ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» є необґрунтованими, оскільки не відносяться до даних спірних правовідносин і не можуть бути підставою для повернення забезпечення виконання договору;
(10) з позовними вимогами про стягнення суми банківської гарантії, має право звертатися лише бенефіціар, оскільки лише йому належить право стягувати суму банківської гарантії з банка - гаранта у випадку невиконання ним такого обов'язку;
(11) позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи, є у тому числі, порушення або оспорювання права або законного інтересу іншою особою (іншими особами), а у даному випадку таке порушення відсутнє;
(12) позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги,а доводи та твердження позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов'язку з повернення позивачу суми гарантійного платежу, у зв'язку із виконанням договору поставки товару у повному обсязі, проте з порушенням строків поставки товару.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповідь на питання, що має значення для вирішення спору:
- чи був поставлений товар за договором в об'ємі, визначеному договором, тобто чи був виконаний позивачем договір?;
- чи зобов'язаний відповідач повернути гарантійний платіж позивачу, у зв'язку із виконанням договору у повному обсязі при не дотриманні обумовлених строків поставки товару?;
- чи обставини, на які посилається позивач, як на підставу порушення строків поставки товару, можна вважати форс-мажорними, та чи зумовили такі обставини порушення строків поставки товару з боку позивача?
- чи правильно позивач розрахував розмір 3 % річних та інфляційних втрат?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним у процедурі закупівлі, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 530 ЦК України внормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 39 096 000, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи, яку відповідач у відповідності до умов договору оплатив у повному обсязі.
За умовами договору (специфікація є невід'ємною частиною договору) позивач був зобов'язаний поставити товар у строк - протягом 220 календарних днів з дати укладання договору, тобто до 09.04.2021 включно.
Суд встановив, що товар був поставлений партіями 29.04.2021, 24.05.2021 та 31.05.2021, тобто не у строк визначений договором (порушенням строку поставки), проте прийнятий відповідачем без заперечень.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що причиною поставки товару не у строк, встановлений договором, стали обставини непереборної сили, що було доведено до відома відповідача.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.
За правилами ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 N 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно сертифікату № 2600-21-0366 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.04.2021 Івано-Франківської торгово-промислової палати дата настання форс - мажорних обставин 22.01.2021, і станом на 07.04.2021 форс - мажорні обставини тривають.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В договорі сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, що доказом виникнення обставин непереборної сили є документ Торгово-промислової палати України та що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за договором продовжується на строк, відповідний строку вказаних обставин.
Виникнення обставин непереборної сили з 22.01.2021, які станом на 07.04.2021 тривали (76 календарних днів), при виконанні позивачем умов договору підтверджується сертифікатом № 2600-21-0366 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.04.2021 Івано-Франківської торгово-промислової палати.
Враховуючи положення п. 8.4. договору строк виконання зобов'язань по поставці товару, обумовлений договором, продовжився на строк дії обставин непереборної сили, та складав не 220 календарних днів, а 296 (220 +76 = 296), тобто до 24.06.2021. З урахуванням зазначеного позивач поставив відповідачу товар без порушення строку поставки, обумовленого договором, відповідно з боку позивача мало місце, на переконання суду, належне виконання умов договору.
При цьому, суд зазначає, що п. 8.1, 8.4. договору, як і ст. 617 ЦК України не містять положень щодо наслідків несвоєчасного повідомлення іншої сторони про настання відповідних обставин. Крім того, дата видачі зазначеного сертифікату 07.04.2021, відповідно позивач не міг надати відповідачу такий сертифікат до дати його видачі. Матеріалами справи підтверджено, що позивач направив відповідачу відповідний сертифікат листом від 08.04.2021, який відповідач отримав 16.04.2021, тобто підтверджуючі документи були направлені відповідачу на наступний день після їх отримання. За таких обставин, недотримання, у даному випадку, позивачем (в силу об'єктивних причин) термінів, визначених п. 8.2, 8.3. договору, не впливає на обставини дотримання позивачем строків поставки товару за договором.
Статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» внормовано, що замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору про закупівлю. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо вони не повертаються учаснику у випадках, визначених цим Законом, підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а в разі здійснення закупівлі замовниками не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких замовників.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом норм частини першої статті 560 ЦК України, статті 200 ГК України та підпункту 9 пункту 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 639, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром, оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення, сплатити кошти за принципала в разі невиконання ним свого зобов'язання в повному обсязі.
За змістом положень частини першої статті 1, частини другої статті 9 ЦК України, частини 1 статті 14 Господарського кодексу України спеціальні норми Господарського кодексу, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу, які містять відповідне загальне регулювання.
Отже, спеціальними нормами, які підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, є саме положення статті 200 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої та четвертої гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За умовами, укладеного між сторонами договору, в забезпечення виконання договору позивач був зобов'язаний надати безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 1 954 800, 00 грн, що становить 5 % ціни договору. Вказане зобов'язання було виконано позивачем, це підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.
Банківська гарантія № 203017-ГР-2333 від 26.08.2020 надана з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, з огляду на її зміст, забезпечує саме виконання принципалом договору.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався Банківською гарантією, виданою в забезпечення виконання договору, та отримав від банку - гаранта 1 954 800, 00 грн, сплачених за рахунок коштів позивача. Відповідна вимога була виставлена відповідачем 27.05.2021.
Разом з тим, згідно Тендерною документацією відповідної закупівлі та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» на відповідача покладено обов'язок повернути дану суму забезпечення виконання не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження виконання договірних зобов'язань.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджено, що у повному обсязі обов'язок позивача по поставці товару був виконаний 31.05.2021, що документально підтверджено відповідними видатковими накладними, отже відповідач був зобов'язаний повернути, суму забезпечення виконання у розмірі 1 954 800, 00 грн у строк до 07.06.2021 включно.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 954 800, 00 грн відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 954 800, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення гарантійного платежу, у відповідності до ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 954 800, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині дотримання строків поставки товару, суд зазначає, що по - перше, строк виконання зобов'язань за договором продовжується на строк дії обставин непереборної сили, наявність яких підтверджена матеріалами справи, відповідно поставка товару була здійснена вчасно, по - друге, відповідальність постачальника за порушення строків поставки, передбачена п. 7.2. договору (у вигляді пені та штрафу), і іншої відповідальності за порушення постачальником строків поставки товару, ніж визначена у відповідному пункті договору, вказаним договором, сторони не передбачили, а по - третє, неналежне виконання умов договору не є тотожнім невиконанню договору, а Банківською гарантією за договором було забезпечено саме невиконання договору.
У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №910/3777/18 та від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, а також від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин, зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов'язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.
Твердження відповідача щодо невідповідності наданого позивачем сертифікату умовам договору, оскільки такий виданий Івано-Франківською торгово - промисловою палатою, а не Торгово - промисловою палатою України, суд відхиляє з огляду на положення ст. 14 - 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, як підтверджується матеріалами справи позивачем на вимогу відповідача було сплачено на користь відповідача передбачену п. 7.2 договору пеню та/або штраф за порушення строків поставки товару, а також між сторонами розглядається спір у судовій справі № 909/1043/21 про стягнення з ТОВ "Техмаш" на користь АТ "Укртрансгаз" 4331228,69 грн. штрафу та пені за порушення строків поставки товару за договором № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 року
Суд зазначає, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 ЦК України визнається загальною засадою цивільного законодавства.
З огляду на виконання позивачем договору у повному обсяз щодо поставки товару і на наявність обставин, які з об'єктивних причин унеможливлювали дотримання позивачем строків поставки, обумовлених договором, а саме існування у світі епідемії COVID-19, що є загальновідомою обставиною, яка перешкоджає звичайній роботі підприємств як в Україні, так і за кордоном, розвиток якої жодна зі сторін договору не могла перебачити на момент укладення договору, невеликий період прострочення поставки, та поведінку позивача, яка характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів до іншої сторони договору, покладення на позивача відповідальності за недотримання умов договору як у стягненні гарантії у розмірі 5 % від суми договору, так і у стягненні пені та штрафу за порушення строків поставки не відповідає принципам справедливості, добросовісності і розумності.
Щодо вимог про стягнення 3 909, 60 грн інфляційних втрат та 8 033, 42 грн 3 % річних за період прострочення з 08.06.2021 до 27.08.2021 (50 днів) суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по поверненню гарантійного платежу, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат загалом є законними та обґрунтованими.
При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (пп. 3.1 п.3).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).
Дослідивши період прострочення відповідача, визначений позивачем, суд встановив, що з 08.06.2021 до 27.08.2021 кількість днів прострочення становить 81 день, натомість позивач вказав, що за його розрахунком кількість днів прострочення складає 50 днів, що складає період з 08.06.2021 до 27.07.2021. Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат позивач здійснює саме за 50 діб, з урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позивач описався у кінцевій даті періоду прострочення та замість 27.07.2021 помилково зазначив 27.08.2021. При вирішенні питання щодо правильності розрахунку позивача розмір 3 % річних та інфляційних втрат суд виходив із заявлених позивачем 50 днів прострочення з 08.06.2021 до 27.07.2021.
При здійсненні перевірки розрахунку індексу інфляції, нарахованого позивачем, судом встановлено, що позивачем не було враховано, що нарахування інфляційних втрат за періоди менші ніж місяць не відповідає суті відповідних нарахувань, та розрахував інфляційні втрати за неповні червень та липень 2021 року, що виключає задоволення відповідних позовних вимог.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду (50 днів), суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем правильно.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 1 954 800, 00 грн основної заборгованості та 8 033, 42 грн 3 % річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку по поверненню гарантійного платежу з урахуванням 3 % річних за договором.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1 966 743, 02 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (76494, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Микитині, вул. Марковецька, буд. 11; ідентифікаційний код: 32605828) 1 954 800 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп. основної заборгованості, 8 033 (вісім тисяч тридцять три) грн 42 коп. 3 % річних, та 29 442, 52 грн судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення 3 909, 60 грн інфляційних втрат - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.01.2022.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких