вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8080/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945)
про визнання продовженим договору №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності
Представники:
Від позивача: Чернець І.А., ордер, адвокат
Від позивача: Благодєтєлєва Є.Я., ордер, адвокат
Від відповідача: Іванченко І.С., виписка з ЄДР, представник
Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 23.09.2021 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 укладений між Приватним акціонерним товариством "Київстар" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях продовженим на тих самих умовах і на той же строк, на одинадцять місяців, тобто з 02.03.2020 по 02.02.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у договору закінчення строку його дії припало на 01.03.2020, саме на період з 01.12.2019 по 01.07.2020 впродовж якого відповідач не мав права відмовляти позивачу у продовженні договору, на підставі відсутності звіту оцінки об'єкту оренди як то визначено у пп.5 п.3 постанови КМУ №483 від 03.06.2020. На підставі цього позивач вважає, що відповідачем не був дотриманий порядок припинення цього договору шляхом належного повідомлення орендаря (позивача) про намір щодо завершення договору та відмову у продовженні договору оренди, що передбачений п.10.1 договору, ст. 284 Господарського кодексу України і ст. 764 Цивільного кодексу України. Відсутність доказів надіслання позивачу листа про припинення договору свідчить, що в силу норм ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України, строк договору був автоматично продовжений.
Ухвалою суду від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/8080/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання на 25.10.2021 о 15:15год.
У підготовчому засіданні 25.10.2021 оголошувалась перерва до 08.11.2021 о 11:00 год.
До суду 08.11.2021 відповідачем подано відзив яким просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі на підставі оскільки листом №11-006-01658 віл 19.03.2020 повідомлено позивача про припинення дії договору оренди №12/02-1225-ОД з 02.03.2020 в зв'язку з чим необхідно повернути майно за актом приймання-передачі, втім вказане виконано не було, тому продовження на той самий строк, на тих самих умовах є неможливим.
Крім того, згідно п. 5.20 договору (в редакції додаткової угоди від 29.03.2012) орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу). Однак, позивачем при зверненні із заявою про продовження дії договору не було надано документів передбачених приписами п. 5.20. договору.
У підготовчому засіданні 08.11.2021 оголошувалась перерва до 22.11.2021 о 12:30 год.
До суду 18.11.2021 надійшла відповідь позивача на відзив в якій зазначає, що заперечує проти наведених відповідачем обставин, вважає їх такими що не відповідає дійсності. Так, відповідач не вчинив дій передбачені п.7.3. договору, а саме не повідомив орендаря за 30 днів про намір припинити дію договору.
Позивач зазначає, що 07.07.2021 адвокат ПрАТ "Київстар" звернувся до Регіонального відділення ФДМУ із адвокатським запитом в якому просила повідомити про те, коли останнім отримано звернення позивача №1028/07 від 16.01.2020 про продовження строку дії договору №2/02-1225-ОД від 01.10.2004 та про причини відмови відповідачем у продовженні договору. На вказаний адвокатський запит з боку відповідача було надано відповідь від 14.07.2021 №18-006-04321д якому зазначено, що заяву позивача про продовження строку дії договору відповідач отримав 17.01.2020, тобто набагато раніше ніж до 02.03.2020. Також у відповіді зазначено що дію договору оренди було припинено відповідно до п. 10.1 цього договору, у зв'язку з не проведенням незалежної оцінки майна. Однак, в розумінні ст. 10, 24 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України" проведення оцінки орендованого нерухомого майна покладено саме на відповідача. Жодних листів від відповідача про необхідність сплати за проведення оцінки нерухомого майна позивач не отримував, а тому вважає, що ним не було порушено умови п.10.1 спірного Договору.
Ухвалою суду від 22.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.12.2021 о 10:00 год.
До суду 20.12.2021 позивачем надані письмові пояснення в яких зазначає, що сторони у своїх відносинах по договору постійно застосовували "автоматичне" продовження терміну дії спірного договору.
Також позивач наголошує, що виконав свій обов'язок щодо страхування орендованого державного майна за договором від пошкодження, втрати та загибелі про, що свідчать сертифікати страхування, які вже наявні в матеріалах справи. В той же час, відповідно до статей 4 і 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та статті 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на відповідача покладено обов'язок здійснення контролю за виконанням умов договорів оренди та за використанням орендованого державного майна. Оскільки, разом з відзивом на позовну заявою відповідно до статті 165 ГПК України, відповідач не надав суду, в якості доказу, жодного документу, що свідчив би про факт порушення позивачем умов договору оренди - а саме умови щодо страхування орендарем взятого в оренду майна, яке відповідач мав виявити і зафіксувати у звіті, що складається за результатами здійснення контролю. Таким чином, наведене свідчить, за весь час дії договору з боку відповідача не було зафіксовано жодного факту порушення виконання умов діючого договору оренди. Позивач зазначає, що позивач продовжував виконувати умови спірного договору, а відповідач продовжував приймати виконання умов договору, з огляду на його "автоматичне" продовження.
Також позивач стверджує, що в свою чергу, відповідач не виконав свого обов'язку щодо попередження про намір припинення договору, який він повинен був вчинити згідно п.7.3.договору, - від нього була відсутня заява про припинення цього договору. Згідно п.7.3 договору, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного Договору. Як стверджує відповідач, він надіслав позивачеві заяву № 11-006-01658 від 19.03.2020 і про це свідчить фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 25.03.2020. Але позивач зазначає, що у встановлений договором строк позивач не отримував письмових повідомлень про намір припинити договір ні станом на 01 лютого 2020 року, ні протягом одного місяця з моменту, з якого відповідач вважає договір "припиненим" - 01 квітня 2020 року, а наданий відповідачем фіскальний чек не може свідчити про надіслання саме вищезгаданої заяви про припинення, адже, на відміну від, наприклад, опису вкладення, він не дає жодної можливості встановити, які документи були вкладені до поштового відправлення та надіслані адресату .
Тому позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна №12/02-1225-ОД є незаконним.
До суду 21.12.2021 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив в якій вказує, що не надання позивачем до Регіонального відділення документів для проведення незалежної оцінки об'єкту нерухомого майна, що є предметом договору оренди, в свою чергу згідно зі ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. В порушення положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.12.2015 №2075, Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10.12.2003 №1891, п. 5.20 Договору оренди №12/02-1225-ОД, позивачем не було надано вихідних належних документів, необхідних для проведення незалежної оцінки. Оцінка вищезазначеного об'єкту оренди була зроблена станом на 15.11.2016.
Таким чином, відповідач стверджує, що зазначене позивачем у відповіді на відзив: "жодних листів від відповідача про необхідність сплати за проведення оцінки нерухомого майна позивач не отримував", не відповідає обставинам справи, адже для того, щоб надіслати лист про оплату послуг оцінщика, спочатку необхідно мати вихідні дані для проведення оцінки, які позивач не надав до Регіонального відділення, а лише надав заяву про продовження строку дії договору на 1 аркуші, без підтвердних документів про виконання істотних умов договору.
Крім того, листом від 19.03.2020 №11-006-01658 (в місячний строк після припинення договору оренди) Регіональне відділення повідомило позивача, що договір оренди № 12/02-1225-ОД припинив свою дію з 02.03.2020 і що позивачу необхідно повернути державне майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу. Разом з тим, відповідачем зазначено, що станом на 16.03.2020 по договору оренди №12/02-1225-ОД рахується заборгованість до Державного бюджету України по орендній платі та штрафним санкціям у розмірі 3 026,04 грн. та 4 025,62 грн.
Ухвалою суду від 21.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 17.01.2022 о 10:30год.
До суду 17.01.2022 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення позивача в яких зазначає, що проведення оцінки орендованого нерухомого майна покладено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" саме на відповідача. Жодних листів від відповідача про необхідність сплати за проведення оцінки нерухомого майна позивач не отримував, а тому вважає, що ним не було порушено умови спірного договору.
Також позивач зазначає, що Положенням про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.12.2015 №2075, та Методикою оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10.12.2003 №1891, не передбачено обов'язку орендаря надавати будь-які документи для проведення незалежної оцінки нерухомого майна, тим паче тих, які зазначив відповідач.
Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що позивач не надав документів на виконання п.5.20 договору спростовується матеріалами справи, а саме листом від 21.12.2021 №18-07-07531, який позивач отримав 29.12.2021, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило, що станом на 02.03.2020 в Регіональному відділенні був наявний Сертифікат №2227 до договору добровільного страхування терміном дії з 08.09.2019 по 07.09.2020.
Позивач звертає увагу, що відповідачем не був дотриманий порядок припинення спірного договору шляхом належного повідомлення орендаря (позивача) про відмову у продовженні договору оренди, що передбачений частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відсутність доказів надіслання позивачу листа про припинення договору свідчить що в силу норм ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України, строк договору був автоматично продовжений.
Таким чином, позивач по сьогоднішній день продовжує виконувати умови спірного договору та вважає його "автоматично" продовженим, що не суперечить вимогам ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 17.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (далі - орендодавець, відповідач) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київстар", (далі - орендар, позивач), 01.10.2004 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1225-ОД, з урахування додаткових угод, (далі - договір) відповідно до пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення (частина даху) (далі - майно) площею 28,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Косіора, 27, на даху 3-х поверхового будинку, що перебуває на балансі ВАТ "Нижньодніпровський трубний завод" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 15.11.2016 і становить за незалежною оцінкою 128 851,00 грн. Майно передається в оренду з метою під розміщення оператора телекомунікаційній, що надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку (28 м.кв.).
За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
За Актом приймання-передачі від 01.10.2004 позивачу передане в оренду нежитлове приміщення площею 28,0 кв.м. будівлі, що знаходиться на балансі ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" за адресою: м. Дніпро, вул. Косіора, 27, на даху 3-х поверхового будинку (а.с. 18 том 1).
Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2017 року - 4 585,92 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2011 року.
За змістом пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується таким чином:
- 100% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкритті відділенням казначейства у розмірі - 4 585,92 грн.,
щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за завітним.
Відповідно до пункту 3.12 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов'язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення (пункт 5.6 договору).
За умовами пункту 5.20 договору орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір дії з 01.10.2004 до 07.09.2005 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, поданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі. Договір є пролонгованим до прийняття та реалізації іншого управлінського рішення, але не більше ніж на 2 роки 11 місяців, з 02.04.2017 по 01.03.2020 включно.
Згідно з пунктом 10.2 договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Умови договору зберігають силу протягом усього терміну договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (пункт 10.3 договору).
Договір припиняє дію у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна протягом одного місця з дати укладання договору (п.10.5 договору).
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо вкладання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.12 договору).
З метою виконання умови договору (п.5.20 договору) позивач звернувся з листом від 16.01.2020 за вих.№ 1028/07 до орендодавця, щодо продовження строку дії договору оренди №12/02-1225-ОД від 01.10.2004.
07 липня 2021 адвокат Чернець І.А., як представник ПрАТ "Київстар", звернулась до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях із адвокатським запитом №23/510-21 в якому просила повідомити про те коли відповідачем було отримано звернення позивача №1028/07 від 16.01.2020 про продовженню строку дії Договору №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 та про причини відмови відповідачем у продовженні договору.
На вказаний адвокатський запит з боку відповідача надано відповідь від 14.07.2021 №18-006-04321 в якому зазначили, що заяву позивача про продовження договору отримали 17.01.2020 вхідна реєстрація РВ ФДМУ № 11/00423. Дію договору оренди № 12/02-1225-ОД від 01.10.2004 було припинено відповідно до п.10.1 договору, у зв'язку з не проведенням незалежної оцінки майна.
Позивач не погоджується з тим, що дія договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 припинилась 01.03.2020, посилаючись на те, що договір був пролонгований, тобто автоматично продовжений на тих самих умовах і на той же строк, у зв'язку з чим просить суд визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 укладений між Приватним акціонерним товариством "Київстар" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях продовженим на тих самих умовах і на той же строк, на одинадцять місяців, тобто з 02.03.2020 по 02.02.2021.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для визнання договору оренди продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, а саме на одинадцять місяців, тобто з 02.03.2020 по 02.02.2021.
Правовідносини сторін виникли з договору оренди державного нерухомого майна.
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями Цивільного та Господарського кодексів України щодо найму (оренди).
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", чинного до 01.02.2020.
Пунктом 10.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 сторони передбачили порядок його продовження.
27 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію з 01.02.2020 (далі - Закон № 157-ІХ).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
- набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
За змістом пункту 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 11.05.2017) строк його дії закінчується 01.03.2020, тобто до настання дати (01.07.2020), визначеної абзацом другим пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 157-ІХ, після якої продовження договорів оренди державного або комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом, повинно відбуватися в порядку, визначеному Законом № 157-ІХ.
Таким чином, зв'язку з тим, що строк дії договору оренди № 12/02-1225-ОД від 01.10.2004 закінчувався в період з 01.02.2020 по 01.07.2020, тому згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 03 жовтня 2019 року N 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 повинен продовжуватись відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХП.
У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.92, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, за приписами статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України і частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.92, необхідною умовою для продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
Відтак, у разі наміру відповідача припинити договір оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, він на виконання вимог, визначених частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повинен протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору зробити про це відповідну заяву.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 916/806/19, де зокрема зазначено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях в якості доказу звернення до позивача з листом № 11-006-01658 від 19.03.2020 про припинення дії договору оренди надає копію фіскального чеку №3000435183 від 25.03.2020.
Суд зазначає, що істотне значення має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що лист № 11-006-01658 від 19.03.2020 направлено на адресу відповідача оскільки відповідачем не надані докази за якими суд може перевірити, що цей лист дійсно було направлено на адресу відповідача та отримано ним.
Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів направлення позивачу листа № 11-006-01658 від 19.03.2020 про припинення дії договору оренди.
Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, зокрема, з урахуванням особливостей передання його в оренду відповідно до Закону України від 03 жовтня 2019 року №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна".
В підпункті 5 пункту 3 постанови КМУ № 483 від 03.06.2020 визначено, що орендодавці не застосовують право, передбачене абзацом четвертим частини першої статті 19 Закону від 03 жовтня 2019 року №157-ІХ, (якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк) не здійснюють дії, передбачені абзацом другим пунктом 135 Порядку, і не відмовляють у продовженні договорів оренди, строк дії яких закінчився в період з 01.12.2019 по 01.07.2020, на підставі того, що орендар звернувся із заявою про продовження договору оренди до закінчення строку його дії, але пропустив установлений Законом строк подачі звіту про оцінку об'єкта оренди".
Таким чином, з урахуванням того, що договір закінчення строку його дії припало на 01.03.2020, саме на період з 01.12.2019 по 01.07.2020 впродовж якого відповідач не мав права відмовляти позивачу у продовженні договору, на підставі відсутності звіту оцінки об'єкту оренди.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/5410/19 від 15.05.2020 викладено правову позицію, - "підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у вигляді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями ст.764 Цивільного кодексу України, ст.284 Господарського кодексу України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а норма ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма взагалі ніяким чином не регулює питання пов'язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права". Аналогічна правова позиція була також викладена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/2822/18.
Також матеріали справи містять копії сертифікатів, що свідчать про виконання позивачем, як орендарем обов'язку передбаченого ч.1 ст.10 і ч.3 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ оскільки дата укладення договорів страхування і строк їх дії свідчать про те, що орендоване майно було застраховане станом на 02.03.2020. Про це свідчить сертифікат № 2227 від 07.08.2019 до договору добровільного страхування майна № 3951799-10-10-00/329661 від 29.12.2017 та Сертифікат № 4 від 01.01.2020 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності товаровиробника (продавця)№001416/3301/3200003. Крім того, позивач і в подальшому здійснював страхування орендованого майна і про це свідчить Сертифікат № 947 від 05.08.2020 до Генерального договору добровільного страхування майна №016.1553107.911/383393 від 29.01.2020.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Враховуючи викладені обставини та надаючи оцінку наявним у справі доказам господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання продовженим договору №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності задовольнити.
Визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1225-ОД від 01.10.2004 укладений між Приватним акціонерним товариством "Київстар" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях продовженим на тих самих умовах і на той же строк, на одинадцять місяців, тобто з 02.03.2020 по 02.02.2021.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832) 2 270,00 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 26.01.2022.
Суддя Е.М. Бондарєв