17.01.2022 року м.Дніпро Справа № 912/1266/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 (суддя Глушков М.С.)
у справі № 912/1266/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів", м. Світловодськ, Кіровоградська область
до Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство", смт. Онуфріївка, Кіровоградська область
про зобов'язання передати майно, -
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" до Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" про зобов'язання поставки товару за Договором купівлі-продажу пиломатеріалів №3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 з покладенням на відповідача судових витрат.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 позовні вимоги задоволено та зобов'язано Державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" дошку необрізну дубову, розпиляну з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючи сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині - 1+0 мм по довжині - 0+50мм: об'ємом 180,912 куб.м вартістю 904 560,00 грн. - на виконання Договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 у погодженій редакції Сторін. Стягнуто з Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" 2 270,00 грн. судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням, Державним підприємством "Онуфріївське лісове господарство" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі №912/1266/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні та неправильному встановленні судом обставин, що мають значення для справи.
Наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.ст 655, 662, 664, 689 ЦК України стосовно зобов'язань сторін договору купівлі-продажу.
За твердженням скаржника, поза увагою суду залишились докази відповідача про готовність ідентифікованого товару до передачі покупцеві у належному місці, про що останній був проінформований.
Вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відхилив доводи відповідача про поставку товару щомісячно протягом квітня-липня 2021 року та зробив хибний висновок, що строк передачі всього товару сплив 19.04.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №912/1266/21 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач), суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Мороза В.Ф. для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, справу №912/1266/21 передано колегії у складі головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі №912/1266/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази доплати судового збору у сумі 1 135,00 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв'язку з усуненням обставин, які обумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №912/1266/21 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач), суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2021 у справі №912/1266/21 апелянтом до матеріалів справи надано заяву про усунення недоліків з оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі №912/1266/21, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 02.12.2021р. о 14 год. 00 хв.
23.11.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 розгляд справи №912/1266/21 призначено в судове засідання на 23.12.2021р. о 14 год. 00 хв.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2021 вирішено судове засідання у справі, призначене на 23.12.2021 о 14:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
22.12.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 23.12.2021 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 17.01.2022 о 16:30 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 17.01.2022 р. о 16:30 год.
В судове засідання 17.01.2022 року з'явився представник відповідача (апелянта). Представники позивача приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2022 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із залученням третьої особи - Державного підприємства «Чорноліське лісове господарство» (правонаступника). Клопотання обґрунтовано тим, що згідно наказу Держлісагентства № 546 від 27.09.2021 Державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство" припинене шляхом реорганізації - приєднання до Державного підприємства «Чорноліське лісове господарство».
Представник позивача у судовому засіданні 17.01.2022 заявив усне клопотання про дослідження доказів (диска з відеозаписом явки позивача для прийняття товару за Договором) (т. 1 а.с. 138).
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань, з огляду на таке.
Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство" (ідентифікаційний код 31771708) перебуває в стані припинення.
Слід зазначити, що припинення юридичної особи - це процедура, результатом якої є припинення юридичної особи, тобто внесення запису про припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, після чого така юридична особа перестає існувати.
Процедура припинення регулюється багатьма нормативно-правовими актами, зокрема Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та іншими законодавчими актами спеціального характеру.
Загальний порядок припинення юридичної особи встановлюють Цивільний та Господарський кодекси України.
Згідно ст. 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частинами 3, 4 ст. 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
У відповідності до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Згідно із п.п. 29 та 30 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про юридичних осіб правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.
Доказів щодо завершення процесу припинення Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" (ідентифікаційний код 31771708) відповідачем суду не надано, відповідного запису до реєстру не внесено, як і відомостей про правонаступників.
В Єдиному державному реєстрі міститься інформація щодо двох окремих самостійних юридичних осіб - Державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство" (ідентифікаційний код 31771708) та Державне підприємство «Чорноліське лісове господарство» (ідентифікаційний код 00992214).
З викладеного вбачається, що приєднання наразі не відбулось, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі № 912/1266/21 Державного підприємства «Чорноліське лісове господарство».
Стосовно клопотання позивача про дослідження диска з відеозаписом явки позивача для прийняття товару за Договором, то таке не підлягає задоволенню, виходячи з того, що вказаний доказ не був прийнятий судом першої інстанції, оскільки відеозапис не містить кваліфікованого електронного підпису, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 96 ГПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні 17.01.2022 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наголошували на її необґрунтованості та необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи та їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 16.06.2020 між Державним підприємством "Онуфріївське лісове господарство" (Продавець) (далі ДП "Онуфріївське лісове господарство") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" (далі ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів") (Покупець) укладено договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2 з протоколом розбіжностей від 17.07.2020, відповідно до якого Продавець передає у власність пиломатеріали - дошку необрізну дубову (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі (далі - Договір, т. 1 а.с. 7-9).
Право власності на партію товару переходить до Покупця після завантаження Продавцем товару на автомобільний транспорт Покупця, передачі Покупцю (представнику Покупця) товарно-транспортної накладної (п. 1.2.).
Згідно з умовами Договору, з урахуванням погодженої редакції сторін відповідно до протоколу узгодження розбіжностей від 17.07.2020 (т. 1 а.с. 8-9), кількість товару, яка передається Покупцеві за Договором - 200 м.куб. за ціною 5 000,00 грн/м.куб. з ПДВ, враховуючи вартість завантаження (п.п. 3.3, 4.1).
Передача товару по даному договору здійснюється партією - 25 м.куб. (п. 5.1.).
Прийом-передача партії товару здійснюється на складі Продавця після приймання його представником Покупця та завантаження товару Продавцем на автотранспорт Покупця (п. 6.1).
Після завантаження на автотранспорт Покупця товару, Продавець вручає Покупцю товарно-транспортну накладну на завантажений товар. Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою передачі товару, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 6.2.).
Платіж здійснюється шляхом банківською переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця Покупцем за партію відвантаженого ним товару згідно наданої Продавцем товарно-транспортної накладної, в день передачі товару (п. 7.1.).
Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за партію переданого Продавцем товару, в день передачі товару. Завантажений на автомобіль товар буде відпущений зі складу Продавця. лише після отримання повної оплати за поставлену партію товару (згідно ТТН) (п. 8.1.).
Покупець зобов'язаний прийняти товар в установлений цим Договором термін (п. 8.2.).
Договором визначено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом цього Договору (п. 9.1.).
У разі несвоєчасної передачі товару, у строки визначені Договором, Продавець сплачує пеню, виходячи із двох облікових ставок НБУ станом на день оплати від ціни партії, що підлягала прийняттю, за кожен день прострочки (п. 9.3.).
Строк дії Договору з 16.06.2020 по 31.12.2020 (п. 12.2.).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 12.3.).
Згідно з товарно-транспортними накладними ДП "Онуфріївське лісове господарство" відвантажено ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" пиломатеріали в такому об'ємі:
21.07.2020 №24 - 5,331 куб.м.;
22.10.2020 №14 - 1,857 куб.м.;
22.12.2020 №10 - 11,900 куб.м.;
а всього - 19,088 куб.м. (т. 1 а.с. 10-12).
24.12.2020 ДП "Онуфріївське лісове господарство" звернулось до ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" з листом від 24.12.2020 № 01-15/467 (т. 1 а.с. 44), в якому зазначено, що внаслідок низки об'єктивних причин, із передбаченої Договором кількості пиломатеріалів здійснено приймання-передачу 19,088 куб.м, а отже залишок товару, який підлягає передачі складає 180,912 куб.м. В листі повідомлено, що ДП "Онуфріївське лісове господарство" не відмовляється від виконання зобов'язань за Договором, а тому пропонує продовжити його дію до 30.06.2021.
До листа додано проект додаткової угоди № 1 від 24.12.2020 про внесення змін до Договору про продовження строку дії Договору по 30 червня 2021 року (т. 1 а.с. 45).
У відповідь на звернення ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" в листі від 05.01.2021 вказано, що розгляд зазначеної пропозиції можливий за умови сплати пені та збитків, завданих несвоєчасною передачею товару (т. 1 а.с. 46).
В письмовому повідомленні від 20.01.2021 (т. 1 а.с. 47) ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" зазначено про відмову в укладенні додаткової угоди № 1 від 24.12.2020 до Договору. Згідно із вказаним повідомленням, ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" просить негайно повідомити про дату та час передачі товару на виконання Договору.
05.04.2021 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" звернулося до ДП "Онуфріївське лісове господарство" з вимогою поставки товару, а саме: 180,912 куб.м. пиломатеріалів протягом семи днів з дня отримання, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України (т. 1 а.с. 13). Вказану вимогу відповідач отримав 10.04.2021, що підтверджується випискою із сайту Укрпошти (т. 1 а.с. 14).
09.04.2021 ДП "Онуфріївське лісове господарство" направило листа №01-15/157 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів", в якому повідомило про готовність передати частину товару, а саме 25,00 куб.м. пиломатеріалів 12.04.2021 (т. 1 а.с. 49).
12.04.2021 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" направив ДП "Онуфріївське лісове господарство" листа №12 з вимогою термінової поставки всього товару, а саме 180,912 куб.м. пиломатеріалів (т. 1 а.с. 50).
Відповідач вказані вимоги позивача про передачу товару не виконав.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови укладеного договору та передати позивачу придбану дошку необрізну дубову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов'язаннями; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий ч. 4 ст. 179 ГК України): господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Стаття 267 Господарського кодексу України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1). Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина 2). До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662). Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663).
Згідно п. 12.2. Договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 (в редакції, узгодженій сторонами протоколом розбіжностей від 17.07.2020) строк дії Договору з 16.06.2020 по 31.12.2020.
Протягом строку дії Договору згідно з товарно-транспортними накладними ДП "Онуфріївське лісове господарство" відвантажено ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" пиломатеріали всього в об'ємі 19,088 куб.м (т. 1 а.с. 10-12).
Необхідно зазначити, що термін поставки Договором не визначений, а тому, в такому разі слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
05.04.2021 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" звернулося до ДП "Онуфріївське лісове господарство" з вимогою поставки товару, а саме: 180,912 куб.м. пиломатеріалів протягом семи днів з дня отримання, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України (т. 1 а.с. 13). Вказану вимогу відповідач отримав 10.04.2021, що підтверджується випискою із сайту Укрпошти (т. 1 а.с. 14).
Враховуючи, що вимога від 05.04.2021 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" отримана ДП "Онуфріївське лісове господарство" 10.04.2021, останнім днем виконання зобов'язання щодо поставки товару є 19.04.2021.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) (п. 29-35) поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Апелянт стверджує про те, що у нього відсутнє зобов'язання з поставки всього недопоставленого протягом строку дії Договору товару, натомість, він має право, керуючись умовами Договору, здійснювати поставку товару щомісячно протягом квітня-липня 2021 року партіями по 25 куб.м.
Згідно матеріалів справи, 09.04.2021 ДП "Онуфріївське лісове господарство" направило листа №01-15/157 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів", в якому повідомило про готовність передати частину товару, а саме 25,00 куб.м. пиломатеріалів 12.04.2021 (т. 1 а.с. 49).
В подальшому ДП "Онуфріївське лісове господарство" зверталося до ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" з листами, а саме:
- № 01-15/170 від 19.04.2021 про готовність поставки частини товару - 25 куб.м. пиломатеріалів 21.04.2021;
- № 01-15/199 від 12.05.2021 про готовність поставки частини товару - 25,05 куб.м. пиломатеріалів 17.05.2021;
- № 01-15/212 від 24.05.2021 про готовність поставки частини товару - 25,05 куб.м. пиломатеріалів 26.05.2021;
- № 01-15/241 від 10.06.2021 про готовність поставки частини товару - 25,05 куб.м. пиломатеріалів 21.04.2021, 25,05 куб.м. пиломатеріалів 17.06.2021, 30,05 куб.м. пиломатеріалів 21.06.2021;
- № 01-15/259 від 25.06.2021 про готовність поставки частини товару - 30,05 куб.м. пиломатеріалів 06.07.2021.
За твердженням позивача, працівники ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" з'являлися до Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" у вказані дати для отримання товару, однак відповідачем не було підготовлено ідентифікований для цілей укладеного між Сторонами договору товар для його передання.
Відповідно до ч. 1 ст. 662, ст. 663, 664 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Нормами статті 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, доказів передачі товару позивачу відповідачем у повному обсязі та у відповідності до розділів 2-3 Договору як протягом строку дії Договору, так і після отримання вимоги про поставку 180,912 куб.м. пиломатеріалів, матеріали справи не містять.
Колегія суддів наголошує, що виходячи з приписів ст. 599 ЦК України підстави вважати зобов'язання відповідача за договором припиненими відсутні.
Відповідач спирається на положення ст. 611, 612, 615 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. А у відповідності з ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Однак, матеріали справи не містять доказів відмови продавця від Договору, натомість вбачається, що останній пропонував позивачу отримати товар та продовжити строк дії договору.
В свою чергу передача спору на вирішення суду свідчить про те, що позивач продовжує вимагати передачі йому товару, що є предметом Договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 і не відмовляється від прийняття виконання за цим договором.
За приписами ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
При цьому згідно ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
З приводу посилань відповідача на положення щодо помісячної поставки товару партіями в 25 куб.м., то такі було виключено з проекту Договору, а укладений в результаті Договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 (в редакції, узгодженій сторонами протоколом розбіжностей від 17.07.2020), в п. 3.3., 4.1 передбачав поставку товару у загальному розмірі 200 куб.м., яка протягом строку дії Договору, так і після отримання вимоги не була здійснена.
Доводи відповідача про готовність поставки всього товару протягом квітня-липня 2021 року свого документального підтвердження не знайшли, оскільки, як вже було зазначено, відповідач послався лише на докази інформування позивача про готовність поставки частини товару, проте доказів підготовки до передання визначеного товару відповідних характеристик, обумовлених Сторонами в укладеному між ними Договорі, суду не надав.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів:
- заготовки ДП "Онуфріївське лісове господарство" товару - дошки необрізної дубової, розпиляної з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючи сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм. (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм.; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині - 1+0 мм. по довжині - 0+50мм: об'ємом 180,912 куб.м.;
- відображення товару вказаної кількості та характеристик в бухгалтерському обліку та документах складського обліку;
- реалізації відповідного товару внаслідок його незатребуваності покупцем іншим суб'єктам господарювання.
Відсутність належним чином ідентифікованого для передання товару засвідчив й ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів", який на виконання повідомлень № 01-15/170 від 19.04.2021, № 01-15/199 від 12.05.2021, № 01-15/212 від 24.05.2021, № 01-15/241 від 10.06.2021, № 01-15/259 від 25.06.2021 направляв за адресою складу продавця: Кіровоградська обл., смт. Онуфріївка, вул. Першотравнева, 1а, комісію у складі директора підприємства Прилуцького О.С., керівника виробництва Садовничої Т.М. та адвоката Богданової М.Г., вимогу яких пред'явити товар для його попереднього огляду на відповідність умовам Договору, оскільки стадії завантаження товару передує його приймання покупцем (п. 6.1), відповідальна особа продавця Дяченко О.І. не виконав.
З огляду на усе вищевказане, апеляційний суд відхиляє доводи ДП "Онуфріївське лісове господарство", наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані.
Колегія суддів зауважує, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази, місцевий господарський суд дійшов висновку про невиконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару у визначений строк.
В свою чергу, апеляційний суд наголошує, що згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Такий спосіб захисту дозволяє кредиторам у зобов'язаннях забезпечити повне або часткове отримання результату, заради якого укладався договір, та застосовується в тому випадку, якщо контрагент був зобов'язаний вчинити дії, але відмовився або ухиляється від їх виконання.
При цьому положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України законодавцем встановлено лише орієнтовний перелік способів захисту прав, який не є вичерпним. Відтак, судом може здійснюватися захист прав та інтересів осіб в інші способи, встановлені договором або законом, як це передбачено в абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У разі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних відносин. Тобто особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Так, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена в постановах від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18).
Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені в постанові від 09.10.2018р. у справі №910/2062/18).
Таким чином, обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" спосіб захисту порушених прав шляхом зобов'язання Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" виконати свій обов'язок за Договором купівлі-продажу пиломатеріалів №3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 (у погодженій редакції Сторін) в натурі - передавши дошку необрізну дубову, розпиляну з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючи сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм. (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм.; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині - 1+0 мм. по довжині - 0+50мм: об'ємом 180,912 куб.м. вартістю 904 560,00 грн - є належним способом захисту прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі № 912/1266/21.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі № 912/1266/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі №912/1266/21 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Онуфріївське лісове господарство".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.01.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль